Вивчення і виявлення дефектів рельєфу проводиться з метою ознайомлення з особливостями рельєфу; виявлення дефектних ділянок; орієнтованого встановлення основних способів виправлення рельєфу (виїмки, насипу) і попередніх міркувань про переміщення ґрунту і баланс обсягів виїмок і насипів.

При зображенні рельєфу горизонталями дефектні ділянки з недопустимими похилами визначаються шляхом зіставлення закладень горизонталей із допустимими нормами з умови

> > (2.2)

де — допустиме (дефектне) закладення горизонталей, мм;

— мінімально допустиме закладення горизонталей, мм;

- максимально допустиме закладення горизонталей, мм;

h-перетин горизонталей, м;

- величина мінімальних допустимих похилів;

— величина максимальних допустимих похилів;

т—знаменник чисельного масштабу плану;

1000 - перевідний коефіцієнт.

Дефектні ділянки з недопустимою кривизною визначаються за допомогою палетки закладень (рис. 3.1). Палетка закладень являє собою графічне зображення закону зміни закладень між горизонталями криволінійної поверхні заданого радіуса R_min в залежності від величини перетину горизонталей h, масштабу плану і величини перевищення h переломної точки над сусідньою горизонталлю (рис.3.2).

Рис.3.1. Палетка закладень

Рис. 3.2. Характер зміни величини закладення в залежності від радіуса

кривизни і перерізу горизонталей

Будь-яка лінія на палетці, наприклад лінія АВ на рис. 3.1, проведена паралельно осі абсцис, показує сполучення допустимих закладень l₁, 1₂ і т.д. при відповідній величині . Таким чином, палетка являє собоюнабір шкал проектних закладень при будь-якому значенні . Палетка виконується на прозорих матеріалах (кальці, плівці).

Визначення дефектних ділянок з недопустимою кривизною за допомогою палетки закладень виконується шляхом співставлення розташування горизонталей на плані з кривими на палетці.

Дефектними з недопустимою кривизною поверхні рельєфу можуть бути ділянки на плані: з різко змінюючими закладеннями суміжних горизонталей (спряження похилів); із замкнутими горизонталями (узвишшя, замкнуті пониження); із хвилястими горизонталями (водороздільні і тальвежні ділянки); з попарно однойменними горизонталями (наприклад, сідловина); при різному співвідношенні відзначених вище випадків розташування горизонталей.

Рис. 3.3. Приклади визначення дефектних ділянок з недопустимою кривизною за допомогою палетки закладень: а- ділянка схилу; б - відкрите чи замкнуте положення; в - водороздільна чи тальвежна ділянка; г - ділянка сідловини

Для виявлення дефектів рельєфу палетка накладається на ділянку плану, що перевіряється. Приклади накладення палетки на план дефектних ділянок показані на рис. 3.3.

Для виявлення дефектних ділянок з різко змінюються закладеннями горизонталей відшукується на палетці пара закладень, сумарна величина яких (величина АВ) виявляється рівній сумарній величині двох закладень, що перевіряються, на плані (рис. 3.3. а). Якщо при цьому закладення на плані, тобто відстані АС і ВР, змінюються більш різко, чим це потрібно по палетці (відстані АЕ і ВЕ), то закладення, що перевіряються, є дефектними.

2.5. Проектування вертикального планування ґрунтових площ аеродрому методом горизонталей

До початку проектування вертикального планування дефектних ділянок як методом горизонталей, так і методом відміток необхідно проаналізувати розміщення на аеродромі ділянок з дефектним рельєфом, намітити черговість і способи виправлення рельєфу (виїмка чи насип) на кожній дефектній ділянці, а також розуміння про передбачуване переміщення ґрунту і досягнення балансу земляних робіт.

У першу чергу виправляються ділянки, від яких залежить виправлення сусідніх ділянок: сідловини, горбистості, тальвежні і вододільні ділянки (ділянки з хвилястими горизонталями ) і їхнього сполучення.

При виправленні рельєфу перевага віддається способу, при якому на дефектній ділянці виходять земляних робіт різних знаків.

Метод проектування горизонталей заснований на зсуві або виправленні горизонталей таким чином, щоб рельєф отриманої поверхні задовольняв технічним вимогам.

У результаті виправлення необхідно домогтися, щоб закладення проектних горизонталей не виходили за межі допустимих норм l_max і l_min, обчислених раніше при дефектовці ухилів, і змінювалися не різкіше, ніж по шкалі палетки.

Для досягнення мінімуму обсягу земляних робіт необхідно якнайменше зміщати і змінювати горизонталі. Це досягається тим, що горизонталі зміщаються рівно настільки, щоб закладення між ними виявилися рівними l_max чи l_minу випадку виправлення чи ухилів змінювалися точно по шкалі палетки у випадку проектування сполученні ухилів і кривизни поверхні (рис. 3.4).

Для одержання земробіт різних знаків, що сприяють як зменшенню загального обсягу земляних робіт, так і скороченню дальності переміщення ґрунту, зсув горизонталей при виправленні ухилів необхідно виконувати в різні сторони від вихідної горизонталі. За вихідну приймається горизонталь, при зсуві від якої обсяги виїмок і насипів виявляються приблизно рівними для одержання приватного балансу земляних робіт.

Вихідна горизонталь може бути визначена на око чи за допомогою проектування вертикального профілю (розрізу) у характерному перетині ділянки.

Виправлення кривизни на дефектних ділянках виконується за допомогою палетки без побудови вертикального профілю землі і проектної поверхні чи з побудовою. Дефектні ділянки з хвилястими горизонталями (тальвежні і вододільні ділянки) у більшості випадків виправляються без побудови вертикального профілю шляхом зменшення хвилястості горизонталей до такого ступеня, щоб відстань між гілками однойменної горизонталі на плані точно відповідало величині хорди DF на палетці закладень (див. рис. 3.1), а закладення сусідніх горизонталей, що зображують рельєф схилу на плані, змінювалися не різкіше, ніж по шкалі палетки для =

Зменшення хвилястості горизонталей може бути виконано одним з наступних трьох способів: 1) розсуненням гілок горизонталей; 2) осаджуванням ( зсувом ) переломних точок горизонталей; 3) сполученням розсунення гілок і осаджування переломних точок горизонталей. При виборі способу зменшення хвилястості перевага віддається третьому способу, оскільки при цьому виходять обсяги земробіт різних знаків.

Рис. 3.4. Приклад виправлення схилу за допомогою палетки закладень:

А — А — контрольований перетин; за вихідну прийнята горизонталь з оцінкою 44,00; стрілками показаний зсув горизонталей

Рис. 3.5. Приклад виправлення рельєфу на ділянці з хвилястими горизонталями

Для одержання часткового балансу (рівності обсягів виїмок і насипів) виправлення хвилястих горизонталей по третьому способі випливає виконувати так, щоб суми площ горизонтальних профілів, що вийшли, окремо виїмок і насипів дорівнювали між собою. Під горизонтальним профілем розуміється площа між чорною і проектною однойменною горизонталлю (рис. 3.5).

Для досягнення часткового балансу виправлення рельєфу на ділянках горбистості і сідловин доцільно виконувати за допомогою попередньої побудови поперечника (розрізу) природної поверхні землі в характерному перетині і нанесення на нього лінії проектної поверхні (рис. 3.6) з умови, щоб площа профілю виїмки була дорівнює площі профілю насипу.

Поперечники будуються в характерних перетинах плану горизонталей по лінії найбільшої дефектності. Криволінійна частина лінії проектної поверхні з кривизною 1/R_min на поперечник наноситься за допомогою лекала масштабної кривої, що представляє собою графічне зображення кривої радіусом R_minз обліком прийнятого при побудові поперечника горизонтального і вертикального масштабів.

Масштабна крива будується за допомогою палетки закладень. Побудова кривої показана на мал. 2.9, на якому h_в— перетин горизонталей у вертикальному масштабі, прийнятому при побудові вертикального профілю природної поверхні землі. На профілі величину h_в доцільно приймати рівної 5 мм. Лекало вирізується за формою масштабної кривої з прозорого матеріалу (органічне скло).

Лінія проектної поверхні наноситься на поперечник природного рельєфу землі за допомогою лекала так, щоб площа вертикального профілю виїмки на око дорівнювала сумі площі вертикального профілю насипу (див. мал. 3.6). За допомогою побудованого поперечника із запроектованою лінією проектної поверхні встановлюються: кількість і відмітки «зрізаних» горизонталей; величина зсуву b лінії вододілу проектного рельєфу; величина перевищення h переломної крапки проектного профілю над сусідньою горизонталлю.

Величина h, отримана з поперечника, додатково уточнюється за допомогою палетки шляхом підбора на ній лінії шкали (горизонтальної лінії), закладення по який збігаються з закладеннями на проектній опуклій ділянці ВМ профілю. Значення h визначається по палетці як ордината лінії підібраної шкали (див. рис. 3.6). Положення проектних горизонталей у розглянутому перетині плану встановлюється за допомогою палетки по лінії підібраної шкали шляхом накладення палетки на план зі зсувом осі ординат на установлену величину b. Оцінки проектних горизонталей установлюються за допомогою поперечника. Положення проектних горизонталей із сусідніх перетинів плану встановлюється аналогічно розглянутому вище випадку за допомогою побудови чи поперечника за допомогою палетки закладень без побудови поперечника, але з урахуванням характеру зміни чорного рельєфу як у напрямку вододілу, так і перпендикулярно їй.

2.6. Проектування вертикального планування ґрунтових площ методом відміток

Суть проектування вертикального планування методом відміток полягає у виправленні відміток вершин сітки квадратів з таким розрахунком, щоб величина приватних ухилів, а також їхня алгебраїчна різниця (характеристика кривизни поверхні) по сторонах чи діагоналям сусідніх квадратів не виходила за межі допустимих норм. Оскільки сторони чи діагоналі в квадратах рівні між собою, то при проектуванні рельєфу по відмітках обчислення не обов'язково доводити до визначення величини похилів і їх різниці. Для цього досить знати різницю оцінок Н_n у вершинах квадрата (перевищення) і їхню алгебраїчну різницю Н_n— Н_n+1, що на ділянці виправленого рельєфу не повинні виходитиза наступні норми:

для сторони квадрата

; (2.7)

; (2.8)

для діагоналі квадрата

(2.9)

; (2.10)

де перевищення (різниця відміток у вершинах) по стороні квадрата,м;

і - мінімально і максимально допустимі перевищення по стороні квадрата; приймається в залежності від величини мінімально і максимально допустимого ухилу по табл. 2.7, м; а — розмір сторони квадрата, м,

- алгебраїчна різниця перевищень, м;

— мінімально і максимально допустимі похили поверхні аеродрому.

Ділянки рельєфу, для яких умови (2.7) — (2.10) не виконуються,відносяться до дефектного і вимагають виправлення.

Приклад виправлення рельєфу методом оцінок показаний на рис. 2.10. Виправлення відміток дефектної ділянки проводиться в першу чергу по напрямку найбільшої кривизни (по напрямку найбільших різниць відміток). Після виправлення по напрямку найбільшої кривизни часто все дефектне місце виявляється виправленим так, що по всіх інших напрямках проектний рельєф буде відповідати нормативним вимогам. Якщо по даному напрямку є дефект як по похилу, так і по кривизні, то в першу чергу виконується виправлення по кривизні. Як правило, при цьому забезпечується виправлення і по похилу.

Б-Б

Рис. 3.6. Приклад виправлення рельєфу на ділянці сідловини:

1- лінія вододілу існуючого рельєфу; 2 — лінія вододілу проектного рельєфу;

3— 3'- лінії контрольного перетину. 4— лінія нульових робіт; — величина зсуву лінії водорозділу проектного рельєфу

Рис. 3.7. Побудова масштабної кривої:

1 — масштабна крива; 2 — криві на палетці

Таблиця 3.4.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 789 10 11 Следующая