ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Сутність фінансових послуг з довірчого управління

Довірче управління активами у США та Великій Британії характеризується поняттям "trust". У континентальній Європі переважно використовують термін "довірче управління".

Сутність довірчих фінансових послуг полягає у наданні довіри* телями трастовим установам свого майна без передачі права власності на нього для подальшого інвестування цих коштів від імені власників і за їх дорученням на різних фінансових ринках з метою отримання прибутку або одержання інших доходів чи переваг.

У зарубіжній практиці довірчі (трастові) операції розглядають як операції банків і небанківських фінансових установ з управління майном і виконання інших послуг за дорученням і на користь клієнтів на правах його довіреної особи.

У зарубіжній практиці розрізняють такі види трастів:

— забезпечувальний, що використовується при опосередкуванні реалізації кредитором заставленого майна або позбавленні боржника права його викупу за рішенням суду;

— охоронний, який застосовується у разі тривалого збереження майна з метою одержання довірителем доходу від його управління;

— дискреційний — якщо довірена особа самостійно визначає час і розмір виплат довірителю доходу, отриманого від управління переданим майном;

— благодійний, який характеризується необмеженим терміном передачі майна в довірче управління та невизначеним колом вигодо-набувачів і може мати різне призначення (допомога інвалідам, сиротинцям, підтримка соціальних програм тощо);

— голосуючий, що використовується для концентрації пакетів акцій або інших майнових прав з метою забезпечення контрольного пакета та права вирішального голосу в управлінні компанією.

Історична довідка

У банківській практиці трастові операції з'явилися в XIX ст. Виникнення трастових послуг пов'язано з тим, що здійснення окремих фінансових операцій потребувало певного досвіду або специфічних знань, а також концентрації фінансових ресурсів. Тому почали з'являтися установи з надання послуг трастового характеру, які, формуючи відносини з клієнтами з урахуванням цих особливостей, пропонували послуги з надання консультацій, купівлі-продажу цінних паперів, формування інвестиційних портфелів клієнтів. Це спрощувало клієнтам процес управління власними активами та забезпечувало високий і стабільний дохід.

Перша інвестиційна компанія, що діяла на трастових засадах, була заснована в серпні 1822 p. у Бельгії. Пізніше трастові операції широко здійснювали банки Великої Британії, Німеччини, Франції, Швейцарії, а потім і США. У зв'язку з необхідністю збереження цілісності успадкованого капіталу найбільше розвинулися операції з управління майном.

Основна частка світового ринку трастових послуг зосереджена в європейських країнах, США та Канаді. За даними консалтингової компанії Scorpio Partnership, світовий ринок управління капіталами інвесторів у 2007 р. досяг 17,4 трлн дол. США.

Провідними фінансово-банківськими холдингами, що надають послуги з довірчого управління активами, є United Bank of Switzerland, Citigroup, Merrill Lynch, Credit Suisse, JP Morgan Chase. Останні тенденції ринку довірчих послуг свідчать про збереження довіри інвесторів та збільшення обсягів коштів, переданих в управління.

У вітчизняній літературі траст характеризується як особлива форма розпорядження власністю, що визначає права на майно, яке передається в трастове управління, на розподіл прибутку, отриманого в результаті цього управління, і є відносинами між засновником трасту, довірчим власником (розпорядником) і бенефіціаром.

Відносини, що виникають у сфері довірчого управління фінансовими активами та майном, набутим у результаті провадження діяльності з довірчого управління активами, регулюються Цивільним кодексом України, законами України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-III, "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 15 березня 2001 р. № 2299-ІП, "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)" від 19 червня 2003 р. № 978-ІУ та іншими актами законодавства.

Фінансові послуги з довірчого управління майном та фінансовими активами (довірчі фінансові послуги) ґрунтуються на системі цивільно-правових відносин, що виникають між довірителем і довіреною особою щодо здійснення довірчих операцій (представницько! діяльності) з об'єктом довірчого управління від імені, за рахунок та в інтересах довірителя.

Суб'єктами довірчого управління є довірителі, довірені особи та вигодонабувачі.

Довіритель — фізична або юридична особа — власник майна, а в окремих випадках, передбачених Цивільним кодексом України, — опікуни, піклувальники, орган опіки та піклування.

Довірена особа — компанія з довірчого управління — небанків-ська фінансова установа або банк, які здійснюють довірче управління. Довірена особа не може бути довірителем щодо переданого їй у довірче управління майна.

Вигодонабувач — довіритель або інша зазначена в довірчому договорі особа, крім довірених осіб.

Предметом довірчого управління можуть бути фінансові активи, рухоме та нерухоме майно виробничого і невиробничого характеру, а також майнові права. Майно, передане в довірче управління, підлягає поверненню довірителю після закінчення дії довірчого договору без зміни форми такого майна. Це означає, що при передачі фінансових активів чи майна в довірче управління не відбувається переходу прав власності довірителя на таке майно чи активи до довіреної особи.

При цьому ризики випадкової втрати майна, а також ризики можливих збитків від довірчого управління майном несе довірена особа.

Довірче управління майном та фінансовими активами може здійснюватися в трьох формах (рис. 10.1).

Рис. 10.1. Форми довірчого управління майном та фінансовими активами

Повне довірче управління передбачає вчинення довіреною особою дій щодо предмета довірчого управління самостійно в межах, визначених довірчим договором, з обов'язковим повідомленням довірителя про кожну здійснену дію.

Довірче управління за узгодженням — вчинення дій щодо предмета довірчого управління за умови обов'язкового попереднього узгодження з довірителем кожної вчиненої довіреною особою дії.

Довірче управління за наказом передбачає вчинення довіреною особою дій щодо предмета довірчого управління лише за умови видання довірителем наказу у формі та порядку, передбачених довірчим договором.

Залежно від характеру розпорядження майном послуги з довірчого управління поділяють на:

— активні, коли майно, що перебуває у розпорядженні довіреної особи, може видозмінюватися, наприклад, шляхом його продажу, надання в позику або заставу без додаткової згоди довірителя;

— пасивні, коли майно не може бути видозмінене або використане довіреною особою без згоди довірителя.

Фінансові установи, що здійснюють довірче управління, за свою діяльність отримують певну винагороду як комісійні — у вигляді фіксованої суми або як відсоток від вартості операції чи від одержаного прибутку.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти