ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Гарантійні фонди: зарубіжний досвід організації діяльності

У багатьох країнах світу на ринку фінансових послуг створені та успішно діють гарантійні фонди, функціонування яких насамперед спрямоване на підтримку малого та середнього бізнесу. Використання гарантій та поручительств у сфері малого бізнесу полегшує отримання необхідного фінансування, дає змогу активно застосовувати банківські та інші кредитні ресурси, суттєво знижує кредитні ризики.

Гарантійні фонди — установи, які надають гарантії (поручительства ) банкам-кредиторам за наданими кредитами суб'єктам малого та середнього бізнесу.

Гарантійні фонди можуть створюватися за участю держави, органів місцевого самоврядування, банків, які здійснюють кредитування малого та середнього бізнесу.

З огляду на зарубіжний досвід можна виокремити головні принципи, на застосуванні яких організована діяльність гарантійних фондів.

1. Гарантійні фонди не є виключною стороною, яка надає забезпечення за кредитом. Забезпечення кредиту здійснюється також кредитоотримувачем. Так, розмір гарантії (поручительства), що надають гарантійні фонди, в різних країнах коливається в межах 50— 80 % від суми кредиту.

2. Гарантійні фонди не забезпечують сплату відсотків за кредитом та штрафних санкцій.

3. Діяльність гарантійних фондів орієнтована на певне коло суб'єктів малого та середнього бізнесу, з урахуванням їх відповідності певним критеріям, що встановлюють засновники гарантійних фондів. До таких критеріїв належать:

— організаційно-правова форма (фізичні особи, кооперативи, некомерційні організації);

— чисельність найманих працівників;

— цільове використання фінансових ресурсів (інвестиції, реконструкція, виробництво);

— участь у бізнесі іноземного капіталу;

— галузева належність;

— соціальний та екологічний ефекти від реалізації проекту, профінансованого з метою забезпечення гарантійного фонду.

4. Гаранти (поручительства) надаються на платній основі. Платником є кредитна установа, яка здійснює фінансування, або суб'єкт малого підприємництва. Плата за користування гарантією встановлюється у фіксованій сумі або у відсотках від суми наданої гарантії (поручительства) з урахуванням строку та суми гарантії. Наприклад, у Румунії плата за надання гарантії від суми гарантії становить 1 %, в Угорщині — 0,8—5, у Фінляндії — 0,4—2, у Польщі —0,5—2%.

5. Джерелом виконання зобов'язань гарантійних фондів за наданими гарантіями (поручительствами) є гарантійний капітал фондів — відокремлена сума грошових коштів, що розміщується на депозитах у банках-кредиторах.

6. Джерелами формування гарантійного капіталу є кошти державного бюджету, а в окремих країнах — кошти міжнародних донорських організацій.

7. Надання гарантій (поручительств) здійснюється гарантійними фондами у безпосередній взаємодії з банками-кредиторами, основу якої становить угода про співробітництво. Розмір наданих гарантій (поручительств), як правило, суттєво перевищує розмір гарантійного капіталу, що визначається домовленістю з банком.

8. Гарантійні фонди діють на основі самоокупності. Джерелами покриття їх витрат є плата за надані гарантії (поручительства) та відсотки, що нараховуються на гарантійний капітал, який розміщується на банківських депозитах.

Схема функціонування гарантійного фонду представлена на рис. 11.5.

Рис. 11.5. Схема функціонування гарантійного фонду

Слід зазначити, що гарантійні фонди можуть мати статус юридичної особи та діяти на підставі положення, уставу або іншого документа. Як свідчить досвід, гарантійні фонди можуть бути структурними підрозділами інших юридичних осіб.

Вищим органом управління гарантійного фонду є загальні збори. На правління покладається керівництво поточною діяльністю фонду, у тому числі розробка механізму надання гарантій, організація договірних відносин з банками-партнерами та ін.

Кваліфікаційна комісія — спеціальний орган гарантійного фонду, який створюється для розгляду пакета документів, що надається суб'єкту підприємництва для отримання гаранти, до складу якого входять представники органів влади на місцях, банків-кредиторів, підприємницьких структур.

Рішення кваліфікаційної комісії є рекомендаційним. Остаточне рішення щодо надання гарантії приймає виконавчий орган гарантійного фонду (правління).

Надання гарантій (поручительств) здійснюється гарантійними фондами на основі взаємодії з банками-кредиторами відповідно до договору про співробітництво.

Предметом угоди банку-кредитора та гарантійного фонду є визначення умов взаємодії сторін у процесі організації кредитування економічно та соціально обґрунтованих проектів суб'єктів малого бізнесу, які не мають достатнього забезпечення.

До головних умов угоди належать:

— розміщення гарантійним фондом у банку-кредиторі на депозитах гарантійного капіталу, який є гарантією повернення банку кредитів, наданих суб'єктам малого бізнесу;

— виконання гарантійним фондом зобов'язань перед банком за договорами гарантії (поручительства) за рахунок розміщених на банківському депозиті коштів;

— спрямування коштів гарантійного фонду, що розміщуються на банківському депозиті, на погашення заборгованості суб'єктів малого бізнесу за розпорядженням гарантійного фонду або надання гарантійним фондом права списання грошових коштів банку в межах відповідальності гарантійного фонду, що визначається договорами гарантії (поручительства);

— укладання з метою забезпечення кожного кредиту окремого договору гарантії (поручительства).

Як свідчить практика, гарантійні фонди забезпечують повернення кредиту в обсязі 50—80 % від його суми.

Кошти гарантійного капіталу не можуть використовуватися на покриття операційних та інших витрат. Вони покриваються за рахунок нарахованих відсотків на гарантійний капітал та плати за надання гарантій.

Кредитування суб'єкта малого бізнесу за участю гарантійного фонду здійснюється у такій послідовності:

1) суб'єкт малого бізнесу звертається до банку із заявою про надання кредиту;

2) банк розглядає заяву та приймає рішення стосовно видачі кредиту за умов надання гарантійним фондом відсутнього забезпечення;

3) банк сповіщає суб'єкт малого бізнесу про можливість отримання кредиту за умов надання гарантійним фондом відповідного забезпечення;

4) суб'єкт малого бізнесу надає необхідні документи для одержання гарантії (поручительства) гарантійного фонду;

5) гарантійний фонд розглядає пакет документів та приймає рішення про надання гарантії (поручительства);

6) суб'єкт малого бізнесу вносить плату за надання гарантії (поручительства);

7) банк і гарантійний фонд укладають договір гарантії (поручительства);

8) банк та суб'єкт малого бізнесу підписують кредитний договір;

9) гарантійний фонд здійснює контроль за цільовим використанням та порядком погашення кредитів, наданих під забезпечення.

До заяви, що подається до гарантійного фонду на отримання гарантії (поручительства), суб'єкт малого бізнесу додає такі документи:

— гарантійний лист банку з підтвердженням його намірів щодо надання кредиту суб'єктові підприємництва;

— копії установчих документів та документів про реєстрацію суб'єкта підприємництва;

— бухгалтерську та статистичну звітності;

— бізнес-план проекту, який буде профінансований банком під забезпечення гарантійного фонду.

Основні фактори, що враховуються в процесі прийняття рішення щодо надання гарантії (поручительства) суб'єкту малого бізнесу:

— фінансові ризики проекту;

— вплив проекту на розвиток підприємництва на території, де діє гарантійний фонд;

— створення нових робочих місць;

— екологічний вплив проекту;

— наявність у проекті технологічних інновацій;

— сприяння розвитку економічної активності в регіоні;

— відповідність проекту регіональній стратегії розвитку;

— інші критерії, що визначає гарантійний фонд.

Відмова від розгляду пакета документів щодо надання гаран тій здійснюється у разі, якщо:

— здійснюється запит забезпечення за кредитом, що надається для погашення заборгованості перед бюджетом або іншими особами;

— суб'єкт підприємництва перебуває в процесі реорганізації, ліквідації або стосовно нього порушена справа про банкрутство;

— суб'єкт підприємництва надав неправдиву інформацію про проект, власний фінансовий стан, а також інші дані, що впливають на здійснення об'єктивної оцінки.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти