ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Розкрити, яка структура силових здібностей людини?

З позицій теорії здібностей можливе наступне визначення.

Силові здібності - це генетично обумовлена в розвитку і комплексна рухова якість, яка дозволяє виконувати вправи з відповідним м'язовим зусиллям.

Виділяють наступні основні види силових здібностей:

• максимальну силу;

• швидкісну силу (часто її називають швидкісно-силовою здібністю);

• силову витривалість.

Види силових здібностей розрізняють за їх вправами. Поєднання режимів напруження м'язів: власне силові здібності і швидкісно-силові здібності Власне силові здібності характеризуються великою м'язовою напругою і виявляються в долаючому, уступаючому і статичному режимах роботи м'язів. Вони визначаються фізіологічним поперечником м'яза і функціональних можливостей нервово-м'язового апарату.Власне силові здібності виявляються: 1) при відносно повільних скороченнях м'язів, у вправах, виконуваних з граничними обтяженнями (наприклад, при присіданнях зі штангою досить великої ваги); 2) при м'язових напругах ізометричного (статичного) типу (без зміни довжини м'яза). Відповідно до цього розрізняють повільну силу і статичну силу.

Виховання власних силових здібностей може бути спрямоване на розвиток максимальної сили (важка атлетика, гирьовий спорт, силова акробатика, легкоатлетичні метання й ін.); загальне зміцнення опорно-рухового апарату, що необхідне у всіх видах спорту (загальна сила) і будови тіла.

Розрізняють власне силові здібності і їхнє з'єднання з іншими фізичними здібностями (силовий, силову, силове, силова, швидкісно-силові, силова спритність, силова витривалість).

Силові здібності – це комплекс різних проявів людини у визначеній руховій діяльності, в основі яких лежить поняття «сила».

Силові здібності виявляються не самі по собі, а через яку-небудь рухову діяльність. При цьому вплив на прояв силових здібностей роблять різні фактори, вплив яких у кожнім конкретному випадку міняється в залежності від конкретних рухових дій і умов їхнього здійснення, виду силових здібностей, вікових, статевих і індивідуальних особливостей людини. Серед них виділяють: 1) власне м'язові; 2) центрально-нервові; 3) особистісні – психологічні 4) біомеханічні; 5) біохімічні; 6) фізіологічні фактори, а також різні умови зовнішнього середовища, у яких здійснюється рухова діяльність.

До власне м'язових факторів відносять: скорочувальні властивості м'язів, що залежать від співвідношення білих (що відносно швидко скорочуються) і червоних (що відносно повільно скорочуються) м'язових волокон; активність ферментів м'язового скорочення; потужність механізмів анаеробного енергозабезпечення м'язової роботи; фізіологічний поперечник і маса м'язів; якість міжм’язової координації.

Суть центрально-нервових факторів полягає в інтенсивності (частоті) ефектних імпульсів, що посилаються до м'язів, у координації їхніх скорочень і розслабленні, трофічному впливі центральної нервової системи на їхню функцію.

Від особистісно - психічних факторів залежить готовність людини до прояву м'язових зусиль. Вони містять у собі мотиваційні вольові компоненти, а також емоційні процеси, що сприяють прояву максимальних або інтенсивних і тривалих м'язових напруг.

Визначений вплив на прояв силових здібностей роблять біомеханічні (розташування тіла і його частин в просторі, міцність ланок опорно-рухового апарату величина переміщуваних мас і ін.), біохімічні (гормональні) і фізіологічні (особливості функціонування периферичного і центрального кровообігу, дихання й ін.) фактори.

Уфізіологіїпід силою м'язів мають на увазі ту максимальну напругу, виражену в грамах і кілограмах, що вони здатні розвинути. Сила м'яза залежить від багатьох факторів.

За інших рівних умов вона пропорційна поперечному перерізу м'яза (принцип Вебера).

Висота скорочення за інших рівних умов пропорційна довжині м'язових волокон (принцип Повернули).

Сила м’язового скорочення багато в чому залежить від їхньої анатомічної будови. Так, м'язи пір'ястої будови, програючи у величині укорочення, виграють у силі скорочення, тому що в них фізіологічний поперечник більший. Вони пристосовані в першу чергу до розвитку м'язової напруги. М'язи з рівнобіжним і веретеноподібним розташуванням волокон більш пристосовані до значної зміни довжини, що забезпечує велику амплітуду рухів.

Характер біохімічних процесів, що відбуваються в м'язах, також впливає на силу їхнього скорочення. Чим більше в м'язах міогену, що з іншими структурними білками безпосередньо бере участь в акті скорочення і є ферментом, і чим швидше відбувається мобілізація хімічної енергії і її перетворення в механічну, тим з більшою силою скорочуються м'язи.

Навіть при максимальному скороченні м'яза беруть участь не всі її функціональні одиниці (міофібрили). Чим більше їх приймають участь в процесі скорочення, тим сильніше м'язове зусилля.

Силове зусилля зв'язане не тільки з морфологічними і хімічними особливостями, але і з нервовою регуляцією. Сила м'язів залежить від частоти і сили нервових імпульсів, що посилаються, Н.Е.Введенський переконливо показав, що кращий ефект у скороченні м'яза досягається не при максимальній, а при оптимальній частоті і силі імпульсів. Характер імпульсів залежить від функціонального стану нервової системи. Зниження збудливості центральної нервової системи при сонливому стані, стомленні, захворюванні знижує силу м'язів, а при підвищенні збудливості до визначеного рівня м'язова сила зростає. Стан підвищеного порушення нерозривно зв'язано з емоціями, що викликають звільнення більшої кількості адреналіну, норадреналіну, ацитіл-холіну й інших фізіологічно активних речовин, що стимулюють працездатність м'язової мускулатури.

У м'язовій роботі важливе значення має координаційна діяльність м'язів-антагоністів (міжм’язова координація). Її суть полягає у синхронізації збудження оптимальної для певної рухової дії кількості м’язів синергістів; гальмуванні активності м’язів-антагоністів; раціональній послідовності залучення до роботи м’язів; забезпеченні фіксації в суглобах, у яких не повинно бути рухів, доборі оптимальної амплітуди робочої фази і тої її частини, де доцільно акцентувати зусилля.

Попередньо розтягнутий м'яз скорочується з великою енергією. Досвідчені майстри уміло використовують цю властивість. Після підйому штанги на груди для жиму вони роблять «розтягування» м'язів плечового пояса. Дельтоподібні м'язи перед відривом штанги від грудей напружуються, розтягуються. Наступне їхнє скорочення відбувається з більшою силою.

Приріст сили в людини може бути досить значним. У важкоатлетів, що регулярно тренуються, він досягає 150-200%, а в окремих випадках – 300-400%. Причому особливо бурхливо сила збільшується в перший рік тренування.

При регулярних заняттях ріст сили у важкоатлетів продовжується 5-10 років і довше.

Одночасно з ростом фізичної сили збільшується і вага тіла. За кілька років тренувань вона може збільшитися на 10-15 кг. Відомо, що сила залежить не тільки від ступеня тренованості, але і від ваги спортсмена. Якщо атлет росте, збільшується загальна маса його мускулатур – фізіологічний поперечник м'язів. У таких випадках сила може вирости на 300% і більш Цей процес спостерігається до 35-40 років, особливо в осіб, що раніше не займалися розвитком сили.

Засновник першого важкоатлетичного гуртка в Росії доктор Ф.И.Краєвский, почавши займатися важкою атлетикою у віці близько 50 років, значно збільшив силу м'язів. До регулярних тренувань він піднімав у жимі майже 3 пуди, а в 55 років вижимав 5 пудів (80 кг).

Чемпіон XVIII Олімпійських ігор Леонід Жаботинський почав займатися важкою атлетикою в 15 років.

При вазі 70 кг він зумів у жимі показати результат 50 кг, потім вижимав 190-200 кг, власна вага його збільшилася до 160 кг. Сила збільшилася в 4 рази, а вага в 2 рази.

У розвитку сили м'язів важливу роль відіграє величина тренувального обтяження, тобто обтяження, що піднімається за одне заняття. Аналіз тренувань найсильніших атлетів за багато років показує, що зараз тренувальні обтяження значно більші, ніж 30-40 років тому.

Кваліфіковані атлети в наш час застосовують великі обтяження. Однак у початковий період тренування кращий ефект у розвитку сили дають заняття з малими обтяженнями. У новачка немає ще правильних технічних навичок. Піднімаючи велике обтяження, вони зосереджує всю увагу на створенні максимального зусилля, але не в змозі правильно координувати свої рухи. От чому для засвоєння техніки доцільне тренування з малим обтяженням (у межах 55-65% відповідної вправи). В одному підході можна піднімати мале обтяження 3-4 рази, середню і велику не більше 1-2 рази.

Регулярні і систематичні заняття з невеликим навантаженням дозволяють зберігати силу й у літньому віці. Кількаразовий чемпіон Росії і Радянського Союзу Я.Спарре в 70 років легко вижимав 90 кг, а в поштовху піднімав 120 кг.

Багато важкоатлетів показували кращі результати у віці 35-42 років. Заслужений майстер спорту Я.Г.Куценко в 35-38 років досяг кращих результатів, а кількаразовий чемпіон світу іранець М.Намдью, що до того ж протягом 10 років щорічно «зганяв вагу» по 2-3 кг, домігся рекордних для себе результатів у 42 роки Американський вантажний потяг, Н.Шиманский також показував свої кращі результати в 41 рік.

У випадку припинення тренувань з обтяженням сила м'язів починає знижуватися вже через 1-2 тижні. Це зв'язано з погіршенням трофіки м'язів і деяких біохімічних змін у них. Однак і через рік сила м'язів буде трохи вище, ніж до тренування, особливо якщо спортсмен протягом багатьох років тренувався всебічно. Зменшення сили спостерігається і при зниженні тренувального навантаження.

У новачків і спортсменів, що знову приступили до тренувань після перерви, уже після 5-10 занять сила м'язів значно зростає. Потім приріст її трохи сповільнюється. У наступний період тренувань позитивний ефект дає підйом середніх обтяжень. Далі приріст сили знову сповільнюється. Тепер уже необхідні тренування ще з більшими обтяженнями.

Встановлено, що сила м'язів у більшій мірі збільшується при тренуванні з великими обтяженнями. Однак витривалість при цьому вище в тих, що тренуються з меншими навантаженнями.

Найбільш ефективні обтяження, що складають 85-95% граничного результату, якщо вони поєднуються з підйомом менших і великих обтяжень (100-105%, а при присіданнях, тягах – 110-120%). Більш сприятливо позначається на техніку виконання вправи і збільшенні сили тренування з визначеним оптимальним навантаженням.

Підйом малого обтяження до 50% по 5-8 разів веде в основному до збільшення загальної маси м'язів.

Впливає на розвиток сили і кількість підйомів в одному підході. Більшість кваліфікованих атлетів в одному підході піднімають штангу 2-3 рази. Якщо спортсмен у 5-6 підходах піднімає вагу по 3-4 рази, то варто додати 2,5-5 кг і далі тренуватися з даним обтяженням зі штангою і т.д. Результат у цих вправах дуже мало залежить від рівня технічної майстерності. Максимальна сила визначається по найбільшому обтяженню, що може підняти атлет.

 

Дати визначення і характеристику, що таке „максимальна сила”?

Максимальна м'язова сила –це абсолютний прояв силових здібностей в різних режимах (статичному і динамічному) роботи м'язів. Розрізняють статичну абсолютну і відносну, а також динамічну абсолютну і відносну м'язову силу.

Залежно від режиму роботи м'язів розрізняють статичну (коли м'язи напружуються, а переміщення тіла, його ланок чи предметів, з якими взаємодіє людина, відсутнє) і динамічну (коли подолання опору супроводжується переміщенням тіла, чи окремих його ланок у просторі).

Статична силахарактеризується двома її особливостями прояву (В.В.Кузнєцов, 1975): 1) при напрузі м'язів за рахунок активних вольових зусиль людини (активна статична сила); 2) при спробі зовнішніх сил, чи під впливом власної ваги людини насильно розтягти напружений м'яз (пасивна статична сила).

Отже, головним фактором у прояві сили є м’язове напруження. Разом із тим, не останню роль при цьому відіграє і маса тіла людини. В зв'язку з цим розрізняють абсолютну м'язову силу і відносну.

Під першою (абсолютною) розрізняють силу, яку людина проявляє в статичному або динамічному режимі роботи м'язів без врахування маси його тілаіоцінюють її за подоланням предметного обтяження максимальної ваги (штанги), показниками динамометра.

Другу відносну силуоцінюють за тими ж параметрами з розрахунку на 1 кг маси власного тіла людини.. Вона виражається відношенням максимальної сили до маси тіла людини При визначенні загальної (сумарної) максимальної сили різних м'язових груп говорять про загальну абсолютну статичну силу. А дану силу, знайдену на один кілограм маси тіла, розрізняють як загальну відносну статичну силу. Абсолютну статичну і динамічну м’язову силу не слід ототожнювати з абсолютною силою, яка відображає резервні можливості нервово-мязової системи.

В рухових діях, де доводиться переміщати власне тіло, відносна сила має велике значення в рухах, де є невеликий зовнішній опір, абсолютна сила не має значення, якщо опір значний – вона відіграє істотну роль і зв'язана з максимумом вибухового зусилля. У деяких видах спорту (наприклад, у метанні)забезпечується великою максимальною силою, в силових видахспорту, де збільшення ваги обмежується ваговими категоріями, або де потрібно багаторазово переміщуватися (наприклад, виконання комбінації на гімнастичному приладі), успіх забезпечує відносна сила.

 

Дати визначення і характеристику, що таке „статична сила”?

Залежно від режиму роботи м'язів розрізняють статичну роботу (коли м'язи напружуються, а переміщення тіла, його ланок чи предметів, з якими взаємодіє людина, відсутнє). Статична робота виконується за рахунок напруження м'язів без зміни їх довжини (ізометричний режим (статична сила). Вона застосовується для піднімання статичних поз тіла, утримання предметів (штанга) тощо.

Статична силахарактеризується двома її особливостями прояву: 1) при напрузі м'язів за рахунок активних вольових зусиль людини (активна статична сила); 2) при спробі зовнішніх сил, чи під впливом власної ваги людини насильно розтягти напружений м'яз (пасивна статична сила).

Статичні вправи – це такі фізичні вправи, у яких м'язові напруження не супроводжуються якими-небудь переміщеннями спортсмена і снаряду. Ці вправи виконуються з максимальним напруженням, тривалістю 5-6 с у кожнім підході. У занятті статичні вправи не повинні займати більше 10-15 хв. Використання статичних вправ у незмінному виді більш 1-2 місяці не рекомендується. Статичні вправи в меншій ступені сприяють м'язовій гіпертрофії, чим динамічні.

 

Дати визначення і характеристику, що таке „динамічна сила”?

Залежно від режиму роботи м'язів розрізняють динамічну роботу (коли подолання опору супроводжується переміщенням тіла, чи окремих його ланок у просторі). Динамічна робота виконується за рахунок зменшення довжини м'язів. Вона застосовується найчастіше при виконанні рухових дій.

Динамічна сила – це здібність людини виконувати силові вправи в динамічному режимі роботи м’язів. Наприклад, піднімання ніг у висі на гімнастичній стінці, підняття гирі, штанги, гантелей, важких предметів, силові вправи на тренажерних пристроях. Розвиток динамічної сили впливає на результати змагальної діяльності в циклічних видах спорту, в силових видах спорту, вона необхідна в гімнастиці, акробатиці, різних видах єдиноборств, військових мистецтвах.

 

Дати визначення і характеристику, що таке „швидкісна сила”?

Швидкісна сила - це прояв силових здібностей в мінімальний для даних умов відрізок часу.

Швидкісно - силові здібності характеризуються неграничними напругами м'язів, що виявляються з необхідної, часто максимальною потужністю у вправах, виконуваних зі значною швидкістю, але не сягаючої, як правило, граничної величини. Вони виявляються в рухових діях, у яких поряд зі значною силою м'язів потрібно і швидкість рухів. Високий розвиток швидкісної сили необхідний спортсменам-легкоатлетам: стрибунам, метальникам; борцям, боксерам, представникам східних одноборств тощо.

При цьому значніше зовнішнє обтяження, подолане спортсменом (наприклад, при підйомі штанги на груди), там велику роль грає силовий компонент, а при меншому обтяженні (наприклад, при метанні списа) зростає значимість швидкісного компонента.

До швидкісно-силових здібностей відносять: вибухова сила; амортизаційна сила; стартова сила.

Швидкісну силу, яка проявляється в умовах достатньо вели кого опору, прийнято називати як вибухову силу. В зарубіжній літературі її називають силовою потужністю."Вибухова сила" - це здатність людини проявляти великі величини сили за найменший проміжок часу. Вона має дуже суттєве значення в ряді щвидкісно-силових дій, наприклад, при стрибках, метаннях, ударних діях у боксі тощо. У більшості фізичних вправ, де вибухова сила має провідне значення, її прояву передує механічне розтягування працюючих м’язів. Наприклад, перед метанням списа, гранати тощо енергійний замах сприяє підвищенню ефективності метання. Амортизаційна сила вид силових здібностей, який проявляється при швидкому закінченні швидкісно-силових вправ (наприклад, зупинка після прискорення). Силу, яка проявляється в умовах протидії відносно невеликому і помірному опору з високою початковою швидкістю, прийнято вважати стартовою силою. Дана здібність впливає на ефективність старту в спринтерському бігу, кидків у боротьбі, ударів у боксі, рукопашному боютощо.

Швидка сила характеризується неграничним обтяженням у діапазоні від 15-20% до 70% від максимальної сили у конкретній руховій дії.

 

Дати визначення і характеристику, що таке „силова витривалість”?

Силова витривалість – це здібність людини проявляти м’язову силу протягом тривалого часу. Показниками силової витривалості є час прикладання сили в умовах протидії зовнішньому опору або кількість повторень рухів, виконаних без максимальних обтяжень. Розрізняють статичну і динамічну силову витривалість.

Статична силова витривалість - це здібність людини виконувати тривало силові вправи в статичному режимі роботи м’язів. Наприклад утримання кута в упорі на паралельних брусах або обтяжень у витягнутих в сторони руках.

Динамічна силова витривалість – це здібність людини виконувати тривало силові вправи в динамічному режимі роботи м’язів. Наприклад, тривале піднімання ніг у висі на гімнастичній стінці, підняття гирі. Розвиток силової витривалості впливає на результати змагальної діяльності в циклічних видах спорту, в гирьовому спорті, вона необхідна в гімнастиці, акробатиці, різних видах єдиноборств, військових мистецтвах. Можливо розвивати статичну витривалість окремих груп м’язів: рук, спини, черевного преса тощо.

Результати досліджень дозволяють стверджувати, що рівень максимальної сили людини в більшому ступені обумовлений факторами середовища (тренування, самостійні заняття та ін.). У той же час показники відносної сили в більшій мірі випробують на собі вплив генотипу. Швидкісно-силові здібності приблизно рівною мірою залежать як від спадкових, так і від зовнішніх факторів. Статична силова витривалість визначається в більшій мірі генетичними умовами, а динамічна силова витривалість залежить від взаємних (приблизно рівних) впливів генотипу і середовища.

 

Дати визначення і характеристику, що таке „абсолютна сила”?

Абсолютна сила це здатність людини долати якнайбільший опір або протидіяти йому у довільному м'язовому напруженні. Тобто йдеться про максимальний прояв силових можливостей. Найбільші величини сили людина може проявити у м'язових напруженнях, що не супроводжуються зовнішнім проявом руху (статичні зусилля), або в повільних рухах. Абсолютна сила має вирішальне значення при необхідності долати великий опір.

Під абсолютною розрізняють силу, яку людина проявляє в статичному або динамічному режимі роботи м'язів без врахування маси його тілаіоцінюють її за подоланням предметного обтяження максимальної ваги (штанги), показниками динамометра.

При визначенні загальної (сумарної) максимальної сили різних м'язових груп говорять про загальну абсолютну статичну силу.

 

Дати визначення і характеристику, що таке „відносна сила”?

Головним фактором у прояві сили є м’язове напруження. Разом із тим, не останню роль при цьому відіграє і маса тіла людини. В зв'язку з цим розрізняють абсолютну м'язову силу і відносну (кількість абсолютної сили людини, що припадає на кілограм маси її тіла).

Відносна силаце здатність людини долати якнайбільший опір або протидіяти йому у довільному м'язовому напруженні з розрахунку на 1 кг маси власного тіла людини. Вона виражається відношенням максимальної сили до маси тіла людини При визначенні загальної (сумарної) максимальної сили різних м'язових груп говорять про загальну абсолютну статичну силу. А дану силу, знайдену на один кілограм маси тіла, розрізняють як загальну відносну статичну силу.

В рухових діях, де доводиться переміщати власне тіло, відносна сила має велике значення в рухах, де є невеликий зовнішній опір, абсолютна сила не має значення, якщо опір значний – вона відіграє істотну роль і зв'язана з максимумом вибухового зусилля. У деяких видах спорту (наприклад, у метанні)забезпечується великою максимальною силою, в силових видахспорту, де збільшення ваги обмежується ваговими категоріями, або де потрібно багаторазово переміщуватися (наприклад, виконання комбінації на гімнастичному приладі), успіх забезпечує відносна сила.

 

Дати визначення і характеристику, що таке „сенситивні” періоди розвитку сили?

Прогресивний розвиток силових якостей людини продовжується до 25-30 – річного віку і характеризується гетеродіяльністю.Це означає, що одні вікові періоди характеризуються низькими темпами розвитку силових якостей, інші високими. Так, наприклад, загальний розвиток сили до 9-10- річного віку у дівчаток і до 10-11- річного віку хлопчиків незначний. Віковий період від 9-10 до 16-17 характеризується найбільш високими темпами приросту абсолютної сили м'язів. У подальшому темпи зростання поступово уповільнюються. Найбільш високі темпи приросту абсолютної сили, за показниками дев'яти основних груп скелетних м'язів і кісток у хлопчиків припадають на вікові періоди від 10-11, 12-14 та від 15 до 17 років.

До 10-11-річного віку величини річного приросту абсолютної сили у дівчаток і хлопчиків майже не відрізняються і вже починаючи з 12 років м'язова сила у дівчаток зростає повільніше, ніж у хлопчиків. Після кількох років в усіх наступних вікових періодах сила м'язів рук і тулуба у хлопчиків значно більша ніж у дівчаток.

Вікова динаміка відносної сили має дещо інший характер. Так, у дівчаток 10-11 років відносна сила досягає показників дорослих жінок.

Найсприятливішими періодами розвитку сили в хлопчиків і юнаків вважається вік від 13-14 до 17-18 років. а в дівчат – від 11-12 до 15-16 років, цьому в великій мірі відповідає частка м'язової маси до загальної маси тіла (до 10-11 років вона складає приблизно 23%, до 14-15 років – 33%, а до 17-18 років – 45%). Найбільш значні темпи зростання відносної сили різних м'язових груп спостерігаються в молодшому шкільному віці, особливо в дітей від 9 до 11 років Слід зазначити, що в зазначені відрізки часу силові здібності найбільшою мірою піддаються цілеспрямованим впливам. При розвитку сили варто враховувати морфофункціональні можливості підростаючого організму.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти