ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Який зміст методики удосконалення техніки вправ зі штангою і особливості виховання силових можливостей?

Без наполегливої роботи над вдосконаленням техніки в даний час важко досягти високих результатів. У важкоатлета можна розвинути необхідні якості – силу, швидкість, гнучкість, витривалість. Але якщо не оволодіти в досконалості технікою підняття штанги, недоліки технічної майстерності будуть обмежувати використання його фізичних можливостей, стримувати ріст досягнень

Щоб вдосконалюватись в ривку і поштовху в важкій атлетиці, спортсмену необхідно знати не тільки раціональні рухи ланцюгів тіла, але і раціональну траєкторію переміщення штанги яку піднімають, вміти прикладати певні зусилля в необхідні моменти.

Не менш важливим фактором для успішної підготовки важкоатлета є оволодіння досконалою технікою.

У спортсменів початківців ефективними для розвитку сили є навіть мінімальні обтяження (Вага штанги, складає 60% – мінімальна, 70-79,9% – середня, 80-89,9% – велика, 90-97,5% – субмаксимальна і 100% – максимальна).

Експериментальні дані показують, що найбільший приріст сили дає тренування з вагою 90-100% від максимального.

Швидкість піднімання змагальної вправи (ривок і поштовх, з штангою 95-100% ваги) у важкоатлета розвивається за рахунок піднімання штанги трохи меншої ваги. Ця вага не повинна перевищувати ті величини обтяжень, при яких значно порушується структура вправи. Таким обтяженням є штанга вагою 80-95%.

Спочатку для успішного виконання класичних вправ, які потребують прояву максимальної сили і швидкості, достатньо збільшення абсолютної сили м’язів. В подальшому, з підвищенням спортивної майстерності, ведуче значення набуває здатність до швидкого (вибухового) прояву зусиль.

Силу, швидкість і техніку необхідно розвивати комплексно. Треба намагатись до того, щоб більша частина тренувальної роботи проводилась з штангою вагою 80-95% від межі. Така вага розвиває силу і швидкість одночасно забезпечує ефективне вдосконалення в техніці. Але практично зробити це не можливо, бо систематичне заняття з великим обтяженням (особливо в класичних вправах) приводять до виснаження центральної нервової системи, і спортсмен в результаті не зможе їх підняти.

Крім того, в процесі тренування необхідно постійно досягати розвитку все більшої сили і швидкості в підніманні – тому треба постійно виходити за межі вказаних вище обтяжень (80-95%). Тоді можна буде вибірково впливати на підвищення рівня швидкісно-силових якостей – швидкісного компонента. В такому випадку виключається і можливість вироблення стійкого стереотипу на будь яке із обтяжень. Це означає, що важкоатлет повинен тренуватись з штангою різної ваги, що складає приблизно 40-120% від межі результату (наприклад тягу ривкову і поштовхову і деякі інші вправи можна виконувати з вагою штанги, значно перевищуючи межу 100% в ривку і поштовху.

Швидкість піднімання штанги розвивається за рахунок застосовування вправ, які можна виконувати більш швидко, чим змагальні. До таких вправ належать і спеціально-допоміжні вправи, де амплітуда рухів – а значить, і швидкість підняття штанги – більша змагальної (наприклад, ривок і піднімання на груди з напівприсідом, тяги ривкові і поштовхові, швунг поштовховий і ін.).

Наступний розвиток сили може відбуватися тільки за рахунок збільшення обтяження. Відомо, що тільки максимальні зусилля, є найсильнішим подразником, створюють передумови для повної мобілізації рухових елементів і діяльності всіх систем організму, забезпечують ефект «суперкомпенсації». Такі зусилля створюють тренуючу дію на центральну нервову систему і викликають значні пристосувальні перебудови в організмі.

В тренуваннях суттєве значення має кількість повторень вправ за підхід. Багаторазові повторення вправи призводять до функціональної гіпертрофії м’язів, а збільшення м’язової маси сприяє збільшенню сили.

 

Перелік обладнання та інвентаря, що рекомендується для спеціалізованого залу силової підготовки:

• штанги тренувальні – по 1 на кожний поміст;

• штанги "народні" (для підлітків і юнаків) – одна на кожних 4-5 спортсменів;

• гирі вагою 8, 16, 24, 32 і 40 кг – по 6 пар;

• розбірні гантелі вагою від 2 до 15 кг – по 10 пар;

• стійки для присідань важкоатлетичні – по 1 на кожний поміст;

• палиці металеві довжиною 1,0-1,3 м – 25-30 шт.;

• лави гімнастичні – 6 шт.;

• стінка гімнастична – 5-6 секцій;

• мати гімнастичні – 4-6 шт.;

• м'ячі: набивні – 20-25 шт., баскетбольні – 4-6 шт.;

• канат –2 шт.;

• підставки важкоатлетичні – по 1 парі на кожний поміст;

• дзеркала настінні – 6-8 шт.;

• ємкість для магнезії – 2 шт.;

• ваги медичні – 2 шт.;

• пристосування: для збереження грифів для штанг, гантелей, дисків від штанг та ін.

У залі силової підготовки бажано мати 5-6 стаціонарних помостів, які виготовляються так: на запланованому місці роблять дві ями прямокутної форми розмірами 120 х 70 см і глибиною до 65 см. Відстань між ними не менше 80 см. Стінки і дно обкладаються бетоном. Дно кожної ями покривається асфальтом завтовшки 20 см. Поверх нього кладуть декілька шарів литої гуми. Верхня частина ями покривається гумою. Контури помосту розміром 2x2 або 3 х 3 м фарбують білою фарбою.

Влітку заняття з обтяженнями можна проводити просто неба. Для цього виготовляється літній майданчик. На невеликій ділянці землі з рівним та щільним ґрунтом встановлюють 4-5 помостів розміром 3 х 3 м. Вони укладаються на щебеневу чи асфальтовану основу, і над ними будуються навіси від дощу. Бажано поблизу розташувати найпростіші гімнастичні снаряди: перекладину, кільця, бруси тощо.


Рекомендована література

 

1. Амро Мухамед. Профілактика і лікування плоскостопості у дітей // Фізичне виховання в школі.- 2000.- №1.- с. 42.

2. Андросов П.И. Атлетизм. Научно-методический реферативный сборник, випуск ІІ. – М: «Физкультура и спорт», 1989 – 28 с.

3. Березин А.В. С помощью тренажоров // Физическая культура в школе. - 1991. - №4. - с.18.

4. Брунгард К. Бодибилдинг. Тренировка ног и таза / К.М. и Б. Брунгардты; Пер. с англ. – М.: ООО “Издательство АСТ”: ООО “Издательство Астрель”, 2003. – 328 с.

5. Вайнбаум Я.С. Дозированиє физических нагрузок школьников.- М.: “Просвещение”, 1991. -с. 25-31.

6. Васин Ю.Г. Физические упражнения – основа профилактики ожирения у детей.–2-е изд., перераб. и доп.–К.: Здоровья, 1989.–104 с.

7. Воробьев А.Н. Тяжелая атлетика.–М.: ФиС, 1988. – 94 с.

8. Воробьев А.Н., Роман Р.А. Методика тренировки / Тяжелая атлетика: Учеб. для ИФК, под ред. А.Н. воробьева.–М.: ФиС, 1988.

9. Глядя С., Лабскир В., Любиев А. Пауерлифтинг: несомненная перспективность и социальная необходимость в украине // Фізичне виховання спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк.:Підприємство”Медіа”., 1999. – С. 949-953.

10. Горяна Г.А. Ваша постава: нетрадиційні методи лікування сколіозу в умовах радіації.–К.: Либідь, 1995. - 48 с.

11. Гусев И.Е. Полный курс бодибилдинга от начинающих до профессионалов. – Мн.: Харвест, 2002. – 160 с.

12. Джо Вейдер. Бодибилдинг для начинающих // Muscle & Fitness. - 2001. - №9. - 75 с.

13. Джо Вейдер. Строительство тела по системе Джо Вейдера. - М.: Физкультура и спорт, 1992. - 112 с.

14. Жеков И.П. Биомеханика тяжелоатлетическиж упражнений. – М.: ФиС, 1976. – с. 47–48.

15. Зайцев Ю.М. и др. Занимайтесь гиревым спортом.– М.: Советский впорт, 1991. – 48 с.

16. Зациорский В.В. Методика воспитания сили / Физические качества спортсмена.–М.: ФиС, 1970.

17. Искуство быть здоровым.–Часть 1.– 2-е изд., перераб. / Авт.-сост. Чайковский А.М., Шешкман С.Б.–М.: Физкультура и спорт, 1987.– 80 с.

18. Кириченко Т. Атлетина гімнастика у педвузі // Р. шк. - 1998. - № 4. - с. 59.

19. Кот С.И. Технология современного культуризма. – Запорожье, РИП «Видавець», 1992. – 80 с.

20. Лепешкин В.Е. Упражнения с гирями для старшекласников // Ф.К. вшколе. – 2001 – №1 – С. 58-66.

21. Литвиненко С.В. Особености силовой подготовки у студентов вуза // Реалізація здорового способу життя – сучасні підходи. Збір. наук. статей. –Дрогобич: Коло, 2003. – С.88–94.

22. Лизогуб В., Петренко Ю. Використання тренажерів і фізичних вправ для зміцнення здоров’я школярів // Фізичне виховання в школі.-2000.- № 2.- с. 37.

23. Мурза В.П. Фізичні вправи і здорв’я.– К.: Здоров’я, 1991. – 256с.

24. Новикова Г. Збереження та зміцнення здоров’я школярів за допомогою тренажерів // Фізичне виховання в школі.-2000.- № 1. - с. 33.

25. Новиков В.С., Дмуховский Р.А. Не забывайте о ваших мышцах (Тренажеры и здоровье). - М.: Знание. - 1987. - с. 22.

26. Олешко В.Т. Силові види спорту. Підручник для студентів вузів фізичного виховання і спорту.– К.:Олімпійська література, 1999. – 190 с.

27. Остроушенко В.М. Основні завдання тренувального процесу в умовах фітнес клубу для початківців // Зб. наук. пр. - Рівне. : РЕГІ. - 2001. - с.156.

28. Папуша В.Г. Методика фізичного виховання школярів: форми, зміст, організація, – Тернопіль: Збруч. – 2000. – 248 с.

29. Плехов В.Н. Возьми в спутники силу. – М.: ФиС, 1988. – 240 с.

30. Плехов В.Н. Геракл-1. – К.: “Знание” Украины, 1992. – 144 с.

31. Плехов В.Н. Геракл-2. – К.: “Знание” Украины, 1992. – 162 с.

32. Поляков В.А. Воропаев В. И. Гиревой спорт: Метод. Пособие. М.: Физкультура и спорт, 1988. – 80 с.

33. Роман Р.А. Тренировка тяжелоатлета. – 2-е изд., перераб., доп. – М.: Физкультура и спорт, 1986. – 175 с.

34. Сергієнко Л.П. Комплексне тестування здібностей людини. Навч. Посібник: Миколаїв. УДМТУ, 2001. – 360 с.

35. Сичов С.О. Атлетизм : Навчальний посібник М.О.України ін-т змісту і навча-ння. - К., - 1997. - 64 С.

36. Стеценко А. Методика спортивной тренировки в пауэрлифтинге // Фізичне виховання спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Збірник наукових праць Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк.: Підприємство ”Медіа”., 1999. – С. 1093-1097.

37. Тесч П. Бодибилдинг для всех. – М.: Изд-во Эксмо, 2002. – 160 с.

38. Тяжелая атлетика (под редакцией А.Н.Воробьева) “ФиС” Москва, 1988 – 694 с.

39. Фомин Н.А., Вавилов Ю.Н. Физиологическиє основы двигательной активности.–М.: “Ф и С”, 1991. – 224 с.

40. Холодов Ж.К. Кузнецова В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учебное пособие для студентов высш. учеб. заведений – М: Изд. центр “Академия”, 2000 – 480 с.

41. Чайковский А.М., Шенкман С.Б. Искуство быть здоровым. Часть І. - М. : Физкультура и спорт. - 1987. - с. 49.

42. .Шварценеггер Арнольд. Новая энциклопедия бодибилдинга. – М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 200 – 842 с.

43. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2001. – 270 с.

44. Шубов В.М. Красота силы. – М.: “Сов. спорт”, 1990. – 59 с.

 


Навчальне видання

 

Довідник з атлетизм у запитаннях та відповідях.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти