ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Ані Гомер, ані ніякий інший поет не дорівнює Ісаії в зображенні величі Бога, перед яким всесвіт є марною пилинкою – щонайбільше наметом, який лише ставиться, а завтра звивається.

Фенелон

Вихідна точка – народ, остання мета – Бог. Між ними – світ його поезії.

М.Возняк

Композиційно розпадається на три частини:

І –гл. 1-39 – обставини що склалися в останні десятиліття VІІІ ст. до н.е.; загроза з боку Асірії, що закінчилася катастрофою для північної частини Ізраїля і нависла над південною частиною – Іудеєю.

ІІ – гл. 40-55 – після падіння Іудеї, в кінці вавилонського полону: становище, що через два століття.

ІІІ – гл. 56-66 – проблеми пізнішого часу, після повернення євреїв з вавилонського полону.

Є стилістичні і мовні відмінності ►►► Ісаії належить лише І-а частина, останні написані двома невідомими пророками: Второісаія, Протоісаія.

 

Особливість всієї книги: в ній знайшли відображення реальні життєві події.

Вчення Протоісаії

Відображає важке становище ізраїльтян, що склалося після їх повернення з полону. Прагне полегшити важке становище описом приходу щасливого царства, в ньому будуть вирішені всі проблеми і здійснені всі обіцянки Бога.

Обіцянки Ягве не збулися через жадібність начальства та поклоніння чужим ідолам.

Завдання народу: розчищення шляху Ягве, знищення всіх перепон на шляху до щасливого майбутнього.

Опис майбутнього (щастя всіх народів).

· Викриває соціальну несправедливість: правителів, що відзначаються жадібністю і чекають подарунків;

· заперечує розкіш і розпусту багатіїв;

· засуджує продажних суддів.

 

Люди забули про Ягве і віддають шану іншим богам (ідолопоклонництво).

„Омийтеся, очистіться... навчіться робити добро, шукайте правду, рятуйте пригнобленного, захищайте сироту, вступіться за вдову” (Іс. 1:11, 13, 16 - 17) .

Перераховані гріхи народу і володарів ► вірогідніть важкого покарання за гріхи ►наступить мир, Ягве принесе народові правду: „І перекують мечі свої на орала. І списи свої – на серпи: не підніме народ на народ меч, і не будуть більше вчитися воювати” (Іс. 2:4).

Пророцтво про народження Емануїла („З нами Бог!”) від молодої жінки, потомка царя Давида.

Вчення Второісаії

Головна мета: дати втіху і вселити віру в страждущих.: „Утішайте, утішайте народ мій, говорить Бог ваш” (Іс. 40:1).

 

Продовження вчення про Ягве:

- абсолютна сила, що вирішує долю людства і всевіту;

- він несхожий ні на що земне і його не можна зобразити.

Виразник ідеї єдинобожжя, розвиває ідею про Месію.

Чотири пісні, в яких зображаються риси особистості, покликаної здійснити особливі обітниці Ягве в невідомому майбутньому:

І-а пісня – основне завдання слуги Ягве – повернення синів Ізраїля на батьківщину; донести дари Ягве до всіх нарадов світу.

ІІ-а пісня – мусить принести себе в жертву, стати мучеником в ім’я успіху своєї місії.

ІІІ-а пісня – бере на себе всі страждання людства, щоб вилікувати його від ран; добровільно приносить себе в жертву, щоб звільнити людей від наслідків зла. Життя і страждання слуги – жертва умилостивлення, що приведе до очищення багатьох людей.

ІV-а пісня – слуга – великий мученик майбутнього, який, можливо, не буде царем, а вийде з рядів низових людей.

2) Книга пророка Єремії - 52 розділи.

Вчення Єремії:

Проблема порушення завіту: народ, який Ягве колись вважав своїм і уклав союз на горі Синай, порушив завіт.

Пророкуючи майбутнє покарання, хотів змусити народ повернутися до Ягве і прохати у нього пробачення.

Умови прощення:

- розкаєння народу в гріхах;

- вчинки, вірні виконанню заповіту;

- очищення, „обрізання” серця.

Після катастрофи тон пророка змінюється: він не пророкує, а починає втішати ► пророкує месіанську епоху (потомок Давида), вказуючи на подвійну місію Месії: царську і священицьку, або про прихід двох Месій: царя і священика.

Зміст пророцтв: крах офіційної політики, падіння Єрусалима, бідування народу.

Виступає проти заключення різноманітних союзів, критикує відмову про виплату данини.

Пророкує падіння Єрусалима і руйнування храму ►► був звинувачений у зраді і боговідступництві: Ягве обіцяв захистити свій народ і храм; Єремія піддає слова Господа сумніву.

Вплив Єремії відчутний в книгах інших пророків та біблійних книгах. В часи Маккавеїв його вважали захисником народу і священного міста Єрусалима, в хритиянську епоху – як предтечу Ісуса Христа, мученика за праве діло.

4) Книга пророка Єзекиїля – 48 розділів.

593-570 рр. до Р.Х.

Дехто вважає, що Єзекиїль мав симптоми нервової хвороби (описи видінь, дивна поведінка – втрата мови, багатоденне нерухоме лежання).

Пророкує падіння Єрусалима як кару за гріхи: „Душа грішника хай умре”.

Пророкує об’єднання і відродження іудейського народу.

Книга являє собою нову концепцію іудейської релігії, відмінну від учень відомих пророків. Увага зосереджена не на минулому, не на традиціях батьків. Його цікавить вічний завіт в майбутньому.

Звертається до долі храму (сам священик), до культу, який буде в ньому відправлятися.– 48 розділів – попередження, пророцтва і видіння нового храма в Єрусалимі.

Порятунок Ізраїля – в ор-ції міцної церковної общини і в удосконаленні обрядності (593-570 р.р. до Р.Х.).

Народ, щоб уникнути подібного до вавилон. полону випробувань, мусить послідовно і без винятків дотримуватися законів Мойсея ►►► відображає новий напрям іудаїзму, сформувався після вавилон. полону.

Єзикиїля називають „батьком” іудаїзму.

Обіцяне майбутнє, царство Месії є надією і втіхою лише для вибраного народу. „Чорні народи” не будуть брати участь у поділі духовних благ месіанського царства.

Книга є першим твором апокаліптичної літератури, стала зразком для книг Даниїла і Захарії.

5) Книга пророка Даниїла – 12 розділів (165 р. до Р.Х.).

Не фігурує в єврейському каноні.

Апокаліптичний характер.

Головний герой – юнак Даниїл, що розгадував сни і марення царів, але мав і власні. У найважчих випробуванняхзалишається вірним вірі батьків.

Приклад Даниїла мав надихати переслідуваних за віру іудеїв на те, щоб вони витримали всі випробування.

Окремі фрагменти в канон потрапили пізніше і не завжди сприймалися як богодуховні (молитва Даниїла і трьох отроків, кинутих в гарячу піч, розповідь про Сусанну і старців, про обман жерців Віла, про вбивство дракона).

 

Мета: розкрити зміст того, що відбувалося за часів Антіоха Епіфана, сповістити близькість звільнення від страждань і цим надихнути євреїв на боротьбу за свою національність.

За змістом:

І ч. – Даниїл разом з трьома отроками потрапляє в полон до вавілонського царя Навуходоносора.

ІІ ч. – видіння, які мають характер апокаліптичних ► вони пояснювались як пророцтва про появу Месії, сина людського, що зламає міць Римської імперії.

Новий Завіт

Ідеологія і суспільний лад Римської імперії початку нашої ери.

Роман про життя і пригоди Сина Божого Ісуса Христа.

Основи віри і моралі християнської Церкви.

На сьогодні відомо більше 20000 рукописів Новозавітних книг.

 

На Русі з”явилися найраніше Євангелія і Апостол: Діяння апостолів + Послання апостолів.

Найстаріша книга – “Остромирове євангеліє”, списане з староболгарського оригіналу у Києві дияконом Григорієм для Новгородського посадника Остромира у 1056-1057рр., містить у собі євангельські читання, пристосовані для церковної відправи в неділі і свята – апракосне (неповне) євангеліє.

 

Зв”язок зі Старим Завітом

Новий Завіт прихований у Ветхому, а Ветхий розкривається у Новому.

Святий Августин

Ісус постійно нагадує про пророцтва Старого Завіту, як правило, на доведення свого месіанства.

У Старому Завіті більше 60-ти основних пророцтв і приблизно 270 уточнень, що збулися в Ісусі Христі. Вказується його генеалогія, місце, час, спосіб народження Ісуса, реакція людей на Нього та Його вчення, зрада, спосіб страти.

 

Євангелія

Сім істин, висловлених у Євангеліях:

1. У кожному Євангелії показана одна і та ж унікальна особистість. У Матвія – Цар, у Марка – Раб, у Луки – Людина і у Івана – Бог. Однак все це – Христос.

2. Всі євангелісти згадують про служіння Івана Хрестителя.

3. Всі пишуть про чудесне нагодування 5000 людей.

4. Всі пишуть, що Христос говорив про себе як про Царя, у відповідності з передбаченням пророка Михея.

5. Всі розповідають про зраду Юди, про відречення Петра, про суд, про розп”яття і воскресіння Ісуса Христа - не в переносному, а в буквальному розумінні; записи євангелістів складені так, що смерть Христа виступає як головна подія, заради якої Він приходив на землю; все, що було до цього – лище підготовка до неї.

6. Всі євангелісти пишуть про служіння Христа після воскресіння, яке є свідченням того, що Він навіть після великих страждань залишився незмінним.

7. Всі євангелісти провіщають Його Друге пришесті.

 

Символи кожного євангеліста (основа символа: головна думка євангеліста при зображенні життя і діяльності Ісуса Христа):

Матвій – людина(основне завдання: розповісти про людську природу Ісуса Христа, і тому починає з генеалогії).

Марко - лев(Ісус Христос – володар всесвіту, доводиться Його всемогутність).

Лука – телець(Ісус Христос приніс Себе в жертву тельців).

Іван – орел(Ісус Христос – Бог, що прийшов з неба на землю в образі людини. Орел піднімається вище за всіх інших птахів, як і Ісус – вище всіх людей).

Назва “євангеліє” закріпилася за певними текстами з середини ІІ ст. Первісно таку назву мали всі канонічні книги.

Присвячені розповіді про події з життя Ісуса Христа у зв”язку з Його вченням, викладають основи християнської міфології. Ісус приходить на землю смиренно, в образі слуги (раба), щоб своїми стражданнями, смертю і воскресінням спокутувати гріхи роду людського.

 

Євангелісти ніколи не описують Христа. Вони майже нічого не говорять про те, що думають про Нього, але дозволяють Йому самому говорити і діяти: образ у діях, дієвий і діючий. Це основна відмінність євангельської оповіді від звичайних біографій.

 

Мета: укріпити віру в Христа як в Месію. Мова йде про Христа віри, а не про історичного Ісуса.

 

Первісно існувало багато євангелій, канонізовано лише чотири, інші визнані апокрифічними:

…є чотири клімати, чотири вітри, чотири кінці світу, кожен з яких вимагає колони.

Святий Іриней

 

При читанні у церкві Євангелія завжди супроводжуються радісними окликами :”Слава Тобі, Господи, Слава Тобі!”.

Притча– невелике за обсягом повчальне алегоричне оповідання, в якому фабула підпорядкована моралізаційній частині твору. Основна форма спілкування Ісуса з народом та учнями (говорить притчами), однак зустрічаються і у Старому Завіті (притча Йофама про дерева, які хотіли обрати собі царя; притча Нафана до Давида про багатого, який відібрав у злидаря його єдину вівцю; притчі Соломона).

Притчі у Євангеліях розміщені нерівномірно: найбільше їх у Луки, найменше – у Марка. У Івана їх немає взагалі.

Притчі Ісуса – настанови, створені на основі спостережень за навколишньою природою та звичайним людським життям.

Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють (Матв. 13,13).

Частина притч має пояснення від Ісуса, а більша частина залишається без тлумачення з метою посилення уваги з боку слухачів та спонуки їх до роздумів, з метою навчання їх пристосовувати істини віри до свого життя.

Класифікація притч:

I. за об”єктом алегорії:

¨ притчі, що пояснюють Ісусове вчення через алегорії, запозичені із світу природи та світу речей (притча про сіяча, притча про гірчичне зерно, притча про смоковницю тощо);

¨ притчі, що пояснюють Ісусове вчення через алегорії, запозичені з життя, із стосунків людей, вони є аналогією стосунків, що складаються між людиною і Богом. Для таких притч властива антитетична система образів: образи, що символізують світове добро, і образи, що символізують зло. До цієї групи належать: притча про злих виноградарів, притча про доброго самарянина, притча про неправедного суддю тощо.

II. за тематикою:

¨ притчі, в яких пояснюється поняття Царство Боже: про зерно гірчичне, про закваску, про небесний невід, про перлини;

¨ притчі, які тлумачать Заповіді Божі: про доброго самарянина, про безумного багатія, про блудного сина, про багатого та злидаря;

¨ притчі, в яких наявні апокаліптичні мотиви: про злих виноградарів, про шлюбний бенкет, про десять дів.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти