|
Із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, платіжних вимог
Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових інструментів як на паперових носіях, так і в електронному варіанті. До найпоширеніших розрахункових інструментів, які застосовуються у практиці здійснення безготівкових розрахунків суб'єктами господарювання, є платіжне доручення. Платіжне доручення- це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Схема застосування цього платіжного інструменту найбільш поширена в Україні. Застосовуються платіжні доручення в розрахунках за товарними і нетоварними платежами: • за фактично відвантажену (продану) продукцію, надані послуги тощо; • у порядку попередньої оплати, якщо це обумовлено в договорі; • для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше від строку, встановленого законодавством України; • при перерахуванні підприємствами сум, які належать фізичним особам, на їх рахунки; • для сплати податків і зборів / страхових внесків до бюджетів та державних цільових фондів; • в інших випадках, відповідно до укладених договорів та законодавства України. Платіжне доручення виписує платник, дотримуючись установлених правил оформлення платіжних інструментів, і подає в обслуговуючий банк не пізніше ніж протягом 10-ти календарних днів після дати виписування доручення. Сума взятого банком для виконання доручення списується з рахунку платника і зараховується на рахунок отримувача, якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж отримувач обслуговується іншим банком, то списані кошти будуть переведені в банк отримувача, згідно з порядком міжбанків-ських розрахунків. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку платника недостатньо, то приймання документа банком здійснюється тільки у випадку, який передбачений договором між банком і платником. Розглянемо схему здійснення платежу з використанням платіжних доручень за умови обслуговування платника і одержувача різними банками (рис. 3.1). Рис. 3.1. Схема здійснення платежу з використанням платіжних доручень: 1 - відвантаження продукції, надання послуг і виписування рахунка-фактури; 2 - оформлення платником платіжного доручення і відправлення його в обслуго- вуючий банк; 3 - списання коштів із рахунку платника згідно з платіжним дорученням; 4 - перерахування суми коштів у банк отримувача; 5 - зарахування коштів на рахунок отримувача; 6 - передача отримувачеві витягу з поточного рахунку про зарахування коштів. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень мають такі переваги: це досить простий, зручний і швидкий спосіб здійснення платежів. Поряд з тим слід виділити і недоліки застосування платіжних доручень при розрахунках: не гарантує платіж одержувачу; не гарантує отримання товару платником (у разі попередньої оплати). Ще одним платіжним інструментом, який застосовується у практиці здійснення безготівкових розрахунків, є платіжні вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення- розрахунковий документ, який складається з двох частин: 1) верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; 2) нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ними суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача. Цей документ може застосовуватись у розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Оформляють документ так: - верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірниках через банк отримувача або через банк платника (залежно від домовленості); - нижню частину документа заповнює платник, у разі згоди оплати передає в банк, що його обслуговує, у строки, установлені для платіжних доручень. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти календарних днів з дати оформлення її отримувачем і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то причини він повідомляє безпосередньо отримувачеві коштів без втручання банку. Розглянемо схему здійснення платежу з використанням платіжних вимог-доручень (рис. 3.2). Рис. 3.2. Схема здійснення платежу з використанням платіжних вимог-доручень: 1 - відвантаження продукції, надання послуг, виписування і відправлення отри- мувачем платіжної вимоги-доручення разом із товарно-транспортними документами; 2 - оформлення платником нижньої частини вимоги-доручення (за згоди оплати- ти) і відправлення в обслуговуючий банк; 3 - списання коштів із рахунку платника згідно з платіжною вимогою-дорученням; 4 - перерахування коштів у банк отримувача; 5 - зарахування коштів на рахунок отримувача. Слід зазначити, що при здійсненні розрахункових операцій такий платіжний інструмент, як платіжна вимога-доручення, застосовується рідко, однак є можливість його застосовувати при розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Ця розрахункова операція спирається на взаємну довіру сторін і банк не контролює стан виконання ними платіжних зобов'язань. Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених договором між банком і клієнтом. Для здійснення цих операцій використовується такий платіжний інструмент, як платіжна вимога. Примусове списання коштів із рахунків платників ініціюють стягувані на підставі виконавчих документів, виданих судами. Для цього стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу. У реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер виконавчого документа або зазначає характер суми, що підлягає списанню згідно з виконавчим документом. Стягувач подає платіжну вимогу в обслуговуючий банк разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів. У тому разі, якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк стягувача надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги. Стягувачеві повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру залишається в банку стягувача. Якщо ж стягувач сам надсилає до банку платіжну вимогу, то банк стягувача повертає стягувачеві всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру. Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача не залежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку платника недостатньо, то банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Ця операція в банку оформляється меморіальним ордером. Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до списання коштів з рахунку платника. Для цього стягувач повинен подати лист про відкликання платіжної вимоги (відкликання здійснюється в повній сумі). У такому разі банк платника не списує кошти з рахунку платника і повертає стягувачеві (безпосередньо або через банк) платіжну вимогу. 3.1.5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків, акредитивів Під час здійснення безготівкових розрахунків у формі розрахункових чеків використовується такий платіжний інструмент, як розрахунковий, чек. Розрахунковий чек- це розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітентові, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Чеки використовують лише для безготівкових перерахувань із рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів (чекодержателя). Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» у банку-емітенті. Для цього платник подає в банк заяву про видачу чекової книжки і платіжне доручення для депонування коштів. Чеки виготовляє на замовлення банку Банкнотно-монетний двір НБУ чи інше спеціалізоване підприємство на спеціальному папері з дотриманням усіх вимог, передбачених Інструкцією. Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки - один рік (день оформлення чекової книжки не враховується). Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватись за погодженням із банком-емітентом і використовуватись для розрахунків із будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками. При видачі чекової книжки банк проставляє в ній суму заброньованих коштів для оплати чеків. Оформляючи чеки, чекодавець заповнює корінець до нього, в якому проставляє суму невикористаних коштів. Такий же механізм при оформленні кожного наступного чека. Чекодавець виписує чек під час здійснення платежу, передає його отримувачу коштів за отримані від нього товари чи надані послуги. Приймаючи чек до оплати за товари, чекодержатель перевіряє: • відповідність його встановленому зразку; • правильність заповнення; • відсутність виправлень; • відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку; • строк дії; • достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека; • наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця. Чекодержатель встановлює особу пред'явника чека за документом, що її посвідчує. Після перевірки чекодержатель відриває чек від корінця, ста- вить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує чек. Далі чекодержатель здає в банк чеки разом з 4-ма примірниками реєстру розрахункових чеків. У свою чергу, банк чекодержателя зобов'язаний перевірити заповнення реквізитів чеків і їх реєстрів та своєчасність пред'явлення їх до оплати. Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя. У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекодержателя приймає чеки з 4-ма примірниками реєстру чеків і разом з другим і третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У такому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента. Зробивши перевірку, банк-емі-тент списує кошти з рахунку чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений чек разом із примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку «Проведено». Банк-емітент може відмовитися від оплати чека в таких випадках: • чек або реєстр чеків виписані з порушенням чинних вимог; • чек виписаний на суму, яка перевищує заброньовану. Нарис. 3.3 відображено схему здійснення розрахунків чеками за умови обслуговування різними банками. Рис. 3.3. Схема здійснення платежу з використанням розрахункових чеків: 1 - подання платником до обслуговуючого банку заяви для отримання чекової книжки і платіжного доручення для депонування коштів; 2 - депонування коштів банком платника на рахунку «Розрахунки чеками»; 3 - отримання платником чекової книжки в банку; 4 - виписування платником чека на підставі пред'явлених документів на товар або послуги і передача його отримувачу коштів; 5 - відвантаження отримувачем товару; 6 - подання отримувачем в обслуговуючий банк чека і 4-х примірників реєстрів; 7 - перевірка банком отримувача правильності оформлення реєстрів і реквізитів чеків, своєчасність пред'явлення його до оплати та інкасування чека і другого та третього примірників реєстру чеків до банку-платника; 8 - списання банком платника коштів із депонованого рахунку платника; 9 - перерахування коштів банком платника на рахунок чекодержателя; 10 - зарахування суми коштів, яка вказана в чеку, на рахунок отримувача. Чеки - це одна із найвигідніших постачальникові (отримувачеві коштів) форм розрахунків. Ця форма розрахунків забезпечує: - гарантію оплати; - зближення моментів оплати та постачання товару. Однак чеки вимагають попереднього вилучення коштів платників. Далі розглянемо акредитивну форму розрахунків. Слід зазначити, що акредитив- це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бе-нефіціаром і заявником акредитива. За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи. Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: • покритий - акредитив, за яким бронюються кошти платника; • непокритий - акредитив, оплата за яким гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту. Акредитив може бути відкличним або безвідкличним (зазначається в акредитиві). Відкличний акредитивможе бути змінений або анульований бан-ком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціарові лише через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара. Безвідкличний акредитивможе бути анульований або змінений лише за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований. Порядок відкриття акредитива залежить від його виду. Для виконання акредитива отримувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не проводиться. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен негайно повідомити про це отримувача грошових коштів і банк-емітент із зазначенням причин відмови. У разі, якщо банк-емітент одержав прийняті виконуючим банком документи і вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, то він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, що сплачена з порушенням умов акредитива. У разі порушення виконуючим банком умов покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива відповідальність перед платником може бути за рішенням суду покладена на виконуючий банк. Схему документообороту та платежів при розрахунках акредитивами показано нарис. 3.4. Рис. 3.4. Схема здійснення розрахунків за покритим акредитивом, відкритим у банку-еміненті: 1 - укладення угоди купівлі-продажу; 2 - подання заяви банку-еміненту на відкриття покритого відкличного / безвід- кличного акредитива; 3 - депонування коштів на рахунку «Розрахунки акредитивами»; 4 - банк-емітент повідомляє банк бенефіціара про відкриття акредитива; 5 - банк бенефіціара повідомляє бенефіціара про відкриття й умови акредитива; 6 - відвантаження продукції; 7 - подання розрахункових документів; 8 - пересилання документів між банками; 9 - перевірка всіх умов акредитива на підставі реєстру документів і списання коштів з рахунку «Розрахунки акредитивами»; 10 - перерахування коштів на рахунок бенефіціара; 11 - зарахування коштів на рахунок бенефіціара. Закривають акредитив у разі: 1) закінчення строку дії акредитива (у всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу); 2) відмови отримувача грошових коштів від використання акредитива до закінчення строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива; 3) повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива. Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емітент. Одночасно із закриттям акредитива виконуючий банк негайно повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива. У свою чергу, банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника. Переваги акредитивної форми розрахунків полягають у тому, що вона забезпечує гарантію оплати постачальникові. Однак акредитивна форма розрахунків вимагає попереднього вилучення коштів у платника, а при затримці відкриття акредитива викликає затримку відвантаження товарів постачальником. |
|
|