ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, платіжних вимог

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових інструментів як на паперових носіях, так і в електронному варіанті. До найпоширеніших розрахункових інструментів, які застосовуються у практиці здійснення без­готівкових розрахунків суб'єктами господарювання, є платіжне доручення.

Платіжне доручення- це розрахунковий документ, що містить пись­мове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахун­ку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Схема застосування цього платіжного інструменту найбільш поширена в Україні.

Застосовуються платіжні доручення в розрахунках за товарними і не­товарними платежами:

• за фактично відвантажену (продану) продукцію, надані послуги тощо;

• у порядку попередньої оплати, якщо це обумовлено в договорі;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгова­ності підприємств, які складені не пізніше від строку, встановле­ного законодавством України;

• при перерахуванні підприємствами сум, які належать фізичним особам, на їх рахунки;


для сплати податків і зборів / страхових внесків до бюджетів та державних цільових фондів;

• в інших випадках, відповідно до укладених договорів та законо­давства України.

Платіжне доручення виписує платник, дотримуючись установлених правил оформлення платіжних інструментів, і подає в обслуговуючий банк не пізніше ніж протягом 10-ти календарних днів після дати виписування дору­чення. Сума взятого банком для виконання доручення списується з рахунку платника і зараховується на рахунок отримувача, якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж отримувач обслуговується іншим банком, то списані кошти будуть переведені в банк отримувача, згідно з порядком міжбанків-ських розрахунків. Банк приймає до виконання платіжне доручення від плат­ника за умови, якщо його сума не перевищує суму, що є на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку платника недостатньо, то приймання документа бан­ком здійснюється тільки у випадку, який передбачений договором між бан­ком і платником.

Розглянемо схему здійснення платежу з використанням платіжних доручень за умови обслуговування платника і одержувача різними банками (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Схема здійснення платежу з використанням платіжних доручень:

1 - відвантаження продукції, надання послуг і виписування рахунка-фактури;

2 - оформлення платником платіжного доручення і відправлення його в обслуго-

вуючий банк;

3 - списання коштів із рахунку платника згідно з платіжним дорученням;

4 - перерахування суми коштів у банк отримувача;

5 - зарахування коштів на рахунок отримувача;

6 - передача отримувачеві витягу з поточного рахунку про зарахування коштів.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень мають такі перева­ги: це досить простий, зручний і швидкий спосіб здійснення платежів. Поряд з тим слід виділити і недоліки застосування платіжних доручень при розра­хунках: не гарантує платіж одержувачу; не гарантує отримання товару плат­ником (у разі попередньої оплати).


Ще одним платіжним інструментом, який застосовується у практиці здійснення безготівкових розрахунків, є платіжні вимоги-доручення.

Платіжна вимога-доручення- розрахунковий документ, який скла­дається з двох частин:

1) верхньої - вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

2) нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списан­ня зі свого рахунку визначеної ними суми коштів та перерахуван­ня її на рахунок отримувача. Цей документ може застосовуватись у розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Оформляють документ так:

- верхню частину вимоги-доручення оформляє отримувач коштів і передає безпосередньо платникові не менше ніж у двох примірни­ках через банк отримувача або через банк платника (залежно від домовленості);

- нижню частину документа заповнює платник, у разі згоди оплати передає в банк, що його обслуговує, у строки, установлені для пла­тіжних доручень.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти календарних днів з дати оформлення її отримувачем і на суму, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то причи­ни він повідомляє безпосередньо отримувачеві коштів без втручання банку.

Розглянемо схему здійснення платежу з використанням платіжних вимог-доручень (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Схема здійснення платежу з використанням платіжних вимог-доручень:

1 - відвантаження продукції, надання послуг, виписування і відправлення отри-

мувачем платіжної вимоги-доручення разом із товарно-транспортними доку­ментами;

2 - оформлення платником нижньої частини вимоги-доручення (за згоди оплати-

ти) і відправлення в обслуговуючий банк;

3 - списання коштів із рахунку платника згідно з платіжною вимогою-дорученням;

4 - перерахування коштів у банк отримувача;

5 - зарахування коштів на рахунок отримувача.


Слід зазначити, що при здійсненні розрахункових операцій такий платіжний інструмент, як платіжна вимога-доручення, застосовується рід­ко, однак є можливість його застосовувати при розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Ця розрахункова операція спи­рається на взаємну довіру сторін і банк не контролює стан виконання ними платіжних зобов'язань.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на під­ставі рішення суду, а також у випадках, установлених договором між банком і клієнтом. Для здійснення цих операцій використовується такий платіжний інструмент, як платіжна вимога.

Примусове списання коштів із рахунків платників ініціюють стягу­вані на підставі виконавчих документів, виданих судами. Для цього стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу. У реквізиті «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату ви­дачі та номер виконавчого документа або зазначає характер суми, що підлягає списанню згідно з виконавчим документом.

Стягувач подає платіжну вимогу в обслуговуючий банк разом із дво­ма примірниками реєстру платіжних вимог. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів.

У тому разі, якщо платник і стягувач обслуговуються в різних бан­ках, то банк стягувача надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги.

Стягувачеві повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру залишається в банку стягувача.

Якщо ж стягувач сам надсилає до банку платіжну вимогу, то банк стя­гувача повертає стягувачеві всі примірники платіжної вимоги та не менше ніж один примірник реєстру.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача не залежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника. Якщо коштів на рахунку платника недостатньо, то банк виконує платіжну ви­могу в межах залишку коштів. Ця операція в банку оформляється меморіаль­ним ордером.

Стягувач може відкликати платіжну вимогу в будь-який час до спи­сання коштів з рахунку платника. Для цього стягувач повинен подати лист про відкликання платіжної вимоги (відкликання здійснюється в повній сумі). У такому разі банк платника не списує кошти з рахунку платника і повертає стягувачеві (безпосередньо або через банк) платіжну вимогу.


3.1.5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків, акредитивів

Під час здійснення безготівкових розрахунків у формі розрахункових чеків використовується такий платіжний інструмент, як розрахунковий, чек.

Розрахунковий чек- це розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) бан­ку-емітентові, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю за­значеної в чеку суми коштів. Чеки використовують лише для безготівкових перерахувань із рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів (чекодер­жателя).

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремо­му аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» у банку-емітенті. Для цього платник подає в банк заяву про видачу чекової книжки і платіжне доручення для депонування коштів. Чеки виготовляє на замовлення банку Банкнотно-монетний двір НБУ чи інше спеціалізоване підприємство на спеціальному папері з дотриманням усіх вимог, передбачених Інструкцією. Чеки брошуру­ються в розрахункові чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки - один рік (день оформлення чекової книжки не враховується). Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватись за погодженням із банком-емітентом і використовуватись для розрахунків із будь-яким кон­кретним постачальником або з різними постачальниками.

При видачі чекової книжки банк проставляє в ній суму заброньова­них коштів для оплати чеків. Оформляючи чеки, чекодавець заповнює корі­нець до нього, в якому проставляє суму невикористаних коштів. Такий же механізм при оформленні кожного наступного чека.

Чекодавець виписує чек під час здійснення платежу, передає його отримувачу коштів за отримані від нього товари чи надані послуги. Прийма­ючи чек до оплати за товари, чекодержатель перевіряє:

• відповідність його встановленому зразку;

• правильність заповнення;

• відсутність виправлень;

• відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

• строк дії;

• достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

• наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця.

Чекодержатель встановлює особу пред'явника чека за документом, що її посвідчує. Після перевірки чекодержатель відриває чек від корінця, ста-


вить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує чек. Далі чекодержатель здає в банк чеки разом з 4-ма примірниками реєстру розрахункових чеків. У свою чергу, банк чекодержателя зобов'язаний переві­рити заповнення реквізитів чеків і їх реєстрів та своєчасність пред'явлення їх до оплати. Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відпо­відного рахунку чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя. У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків чеками банк чекодержате­ля приймає чеки з 4-ма примірниками реєстру чеків і разом з другим і тре­тім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У такому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, лише після отримання їх від банку-емітента. Зробивши перевірку, банк-емі-тент списує кошти з рахунку чекодавця та перераховує їх на рахунок чеко­держателя. Сплачений чек разом із примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку «Проведено».

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека в таких випадках:

• чек або реєстр чеків виписані з порушенням чинних вимог;

• чек виписаний на суму, яка перевищує заброньовану.

Нарис. 3.3 відображено схему здійснення розрахунків чеками за умо­ви обслуговування різними банками.

Рис. 3.3. Схема здійснення платежу з використанням розрахункових чеків:

1 - подання платником до обслуговуючого банку заяви для отримання чекової

книжки і платіжного доручення для депонування коштів;

2 - депонування коштів банком платника на рахунку «Розрахунки чеками»;

3 - отримання платником чекової книжки в банку;

4 - виписування платником чека на підставі пред'явлених документів на товар або

послуги і передача його отримувачу коштів;

5 - відвантаження отримувачем товару;

6 - подання отримувачем в обслуговуючий банк чека і 4-х примірників реєстрів;

7 - перевірка банком отримувача правильності оформлення реєстрів і реквізитів

чеків, своєчасність пред'явлення його до оплати та інкасування чека і другого та третього примірників реєстру чеків до банку-платника;

8 - списання банком платника коштів із депонованого рахунку платника;

9 - перерахування коштів банком платника на рахунок чекодержателя;

10 - зарахування суми коштів, яка вказана в чеку, на рахунок отримувача.


Чеки - це одна із найвигідніших постачальникові (отримувачеві кош­тів) форм розрахунків. Ця форма розрахунків забезпечує:

- гарантію оплати;

- зближення моментів оплати та постачання товару.

Однак чеки вимагають попереднього вилучення коштів платників.

Далі розглянемо акредитивну форму розрахунків. Слід зазначити, що акредитив- це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту, навіть якщо в акредитиві є посилання на них. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бе-нефіціаром і заявником акредитива.

За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконан­ня зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

• покритий - акредитив, за яким бронюються кошти платника;

• непокритий - акредитив, оплата за яким гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним (зазначається в акредитиві).

Відкличний акредитивможе бути змінений або анульований бан-ком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара. Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулю­вання заявник може надати бенефіціарові лише через банк-емітент, який по­відомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара.

Безвідкличний акредитивможе бути анульований або змінений лише за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований.

Порядок відкриття акредитива залежить від його виду.

Для виконання акредитива отримувач грошових коштів подає до ви­конуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що під­тверджують виконання всіх умов акредитива.

У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не проводиться.

Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він повинен не­гайно повідомити про це отримувача грошових коштів і банк-емітент із за­значенням причин відмови.

У разі, якщо банк-емітент одержав прийняті виконуючим банком до­кументи і вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам


акредитива, то він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від ви­конуючого банку суму, що сплачена з порушенням умов акредитива.

У разі порушення виконуючим банком умов покритого акредитива або підтвердженого ним безвідкличного акредитива відповідальність перед платником може бути за рішенням суду покладена на виконуючий банк.

Схему документообороту та платежів при розрахунках акредитивами показано нарис. 3.4.

Рис. 3.4. Схема здійснення розрахунків за покритим акредитивом, відкритим у банку-еміненті:

1 - укладення угоди купівлі-продажу;

2 - подання заяви банку-еміненту на відкриття покритого відкличного / безвід-

кличного акредитива;

3 - депонування коштів на рахунку «Розрахунки акредитивами»;

4 - банк-емітент повідомляє банк бенефіціара про відкриття акредитива;

5 - банк бенефіціара повідомляє бенефіціара про відкриття й умови акредитива;

6 - відвантаження продукції;

7 - подання розрахункових документів;

8 - пересилання документів між банками;

9 - перевірка всіх умов акредитива на підставі реєстру документів і списання коштів

з рахунку «Розрахунки акредитивами»;

10 - перерахування коштів на рахунок бенефіціара;

11 - зарахування коштів на рахунок бенефіціара.

Закривають акредитив у разі:

1) закінчення строку дії акредитива (у всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання доку­ментів для платежу);

2) відмови отримувача грошових коштів від використання акреди­тива до закінчення строку його дії, якщо це передбачено умовами акредитива;

3) повного або часткового відкликання акредитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.

Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє банк-емі­тент. Одночасно із закриттям акредитива виконуючий банк негайно повертає


банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива. У свою чергу, банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок платника.

Переваги акредитивної форми розрахунків полягають у тому, що вона забезпечує гарантію оплати постачальникові. Однак акредитивна форма розрахунків вимагає попереднього вилучення коштів у платника, а при за­тримці відкриття акредитива викликає затримку відвантаження товарів по­стачальником.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти