ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Фінансові Інтернет-послуги в системі електронного бізнесу

Інтернет-банкінг

Діяльність провідних банків на ринку сучасних фінансових послуг обумовлює використання ними сучасних Інтернет-технологій як стратегічного інструменту, що сприяє зміцненню їх позицій на ринку фінансових послуг, дає змогу з мінімальними інвестиціями створювати нові фінансові продукти та опановувати нові сегменти фінансового ринку.

Характерною ознакою фінансових інтернет-послуг е використання Інтернету у сферах банківської діяльності, страхування та трейдингу.

Інтернет-банкінг (e-banking) — це діяльність банку з надання комплексу послуг клієнтам щодо електронного управління своїми рахунками через Інтернет.

Відповідно до зарубіжної та вітчизняної практики до Інтернет-банкінгу належать:

— управління рахунками (виписки, перекази з рахунку на рахунок, підготовка балансів тощо);

— відкриття депозитів, здійснення валютних операцій;

— здійснення платіжних операцій (перекази коштів, оплата рахунків за товари, комунальні платежі тощо);

— обмін фінансовими документами.

Конфіденційність даних, що було передано по каналах Інтернет-банкінгу, гарантується завдяки використанню при обміні інформацією сертифікованих засобів криптографічного захисту, механізму аутентифікації клієнтів, електронних підписів, а також постійному контролю за цілісністю інформації.

Технологія Інтернет-банкінгу походить з технології дистанційного банківського обслуговування ("home banking" — домашній банкінг або "remove banking" — віддалений банкінг). У процесі еволюції цей вид послуг суттєвого розвинувся. Є такі різновиди віддаленого банкінгу:

— телефонний (telefon banking);

— комп'ютерний (PC banking)

— відеобанкінг (video banking);

— інтернет-банкінг (Internet banking),

Історична довідка

Технологія "home banking" була розроблена на початку 80-х років, коли банки Західної Європи розпочали активну конкуренцію за залучення нових клієнтів. У листопаді 1982 р. як новий фінансовий продукт була анонсована система Homelink, створена Банком Шотландії спільно з телефонною компанією British Telecom. Уперше послуга була впроваджена у будівельному товаристві Nottingam Building Society і стала застосовуватися з середини 1983р.

Перший у світі банк, що почав обслуговувати клієнтів лише в мережі Інтернет, з'явився 18 жовтня 1995 p. у США — ера Інтернет-банкінгу розпочалася зі створення Security First Network Bank (SFNB). За перші півтора року існування середньомісячний приріст капіталу банку становив 20 %, активи збільшилися до 40 мли дол. США, а кількість клієнтських рахунків — до 10 тис. Із серпня 2001 p. SFNB став частиною Central Bank, що входить до складу RBC Financial Group, створеної Royal Bank of Canada. Нині фінансові послуги в Інтернаті надають усі лідери американського банківського бізнесу — Citicorp, Chase, Bank of America, Wells Fargo, Bank One та ін.

В Європі першим віртуальним банком був Advance Bank, дочірня структура Дрезденської банківської групи (Німеччина), який розпочав свою діяльність у 1996 р. Нині це портал комплексного фінансового обслуговування.

На ринок надання Інтернет-банкінгу почали активно виходити корпорації традиційного бізнесу. Технологічні компанії, які досягли певних успіхів на ринку інтернет-послуг (телекомунікаційні компанії, провайдери послуг Інтернету, центри електронної торгівлі тощо), також почали надавати послуги Інтернет-банкінгу. Так, першою не фінансовою компанією Японії, яка одержала ліцензію на проведення повного спектра банківських операцій, стала корпорація Sony. У кінці 2001 р. стартував онлайновий проект Sony Corp, у якому також взяли участь Sumitomo Mitsui Banking Corp (16 % акцій) та компанія J.P. Morgan (4 % акцій та фінансовий контроль за операціями банку). Sony Bank через 25-тисячну мережу автоматичних пристроїв у поштових відділеннях по всій Японії мав надавати довготермінові кредити, проводити консалтинг з управління грошовими потоками тощо. А головна бізнес-ідея полягала у масовому залученні клієнтів за рахунок вищих ставок на залишки на поточних рахунках — 0,05 % річних, порівняно з 0,02 % у традиційних банках. Першим он-лайновим банком в Японії був Japan Net Bank, створений у жовтні 2000 р. групою підприємств на чолі з Sakura Bank.

В Європі Інтернет-банкінг найбільше поширився у Швеції, де ще у 1999 р. 25 % від загальної кількості SE Banken користувалися такими послугами.

Тенденція активного виходу багатьох небанківських корпорацій у співдружність з фінансовими і технологічними компаніями на ринок банківських послуг стала досить стійкою. Тому за кордоном почалися серйозні дискусії з проблеми, яку умовно назвали "проблемою виживання традиційних банків та їх філій". Але провідні традиційні банки досить швидко зрозуміли реальні перспективи втрати частини клієнтів. Тому інвестувавши значні кошти в новітні інформаційні технології, вони почали розширювати спектр своїх послуг завдяки використанню можливостей мережі Інтернет.

Представники банківської індустрії США, що завжди тримали свої технологічні ініціативи в секреті, нині співпрацюють у сфері створення технологічних стандартів електронних банківських операцій. Для цього у 1996 р. було створено Технологічний секретаріат банківської індустрії (Banking Industry Technology Secretariat, BITS) як інформаційно-технологічний підрозділ організації "Круглий стіл з проблем фінансових послуг", до складу директорів якої входять керівники 14 найбільших національних банків1.

У світі сформувалися дві бізнес моделі Інтернет-банкінгу:

— доповнення банками своїх традиційних послуг он-лайновим бізнесом;

— створення віртуальних банків, які працюють тільки через Інтернет.

Технологічними моделями Інтернет-банкінгу є:

— client-based — ранні системи Інтернет-банкінгу, які потребують використання клієнтами спеціального програмного забезпечення, встановленого на їх комп'ютерах;

— internet-based — сучасні системи на базі Інтернету, які дають змогу встановити віддалене з'єднання з інтернет-системою банку та користуватися встановленим там спеціальним програмним забезпеченням, маючи лише стандартний браузер.

До переваг Інтернет-банкінгу належать:

• для користувачів:

— доступність і мобільність сервісу;

— оперативність виконання та підтвердження трансакцій;

— широкий діапазон персоніфікованих послуг;

— мінімізація комісійних;

• для банку:

— мінімізація операційних витрат;

— скорочення інвестицій у розвиток мережі філій;

— розширення клієнтської бази;

— усунення географічних та часових бар'єрів для надання послуг.

Нині Інтернет-банкінг розвивається у напрямі диверсифікації банківських послуг. Крім того, посилюється тенденція інтеграції банківських продуктів і послуг — до традиційних банківських додаються страхові, дилерські, інвестиційні, юридичні, консультаційні, тощо. Низка провідних банків, таких як Wells Fargo, ING Group, вважає створення на основі банків компаній з надання універсальних фінансових послуг стратегічним напрямом розвитку.

Характерною також є тенденція зниження вартості обслуговування за операціями, що здійснюється через Інтернет.

Особливості функціонування українських систем Інтернет-банкінгу полягають у тому, що в більшості випадків перелік послуг залишається ще обмеженим: інформування клієнта про стан поточного рахунку; контроль залишку на поточних і карткових рахунках, одержання виписок із рахунків, блокування платіжної карти, замовлення нових карт тощо. Останнім часом усе більшої популярності набувають онлайнові платежі за допомогою системи інтернет-банкінгу.

Почали активно опановувати ринок фінансових інтернет-послуг такі українські банки, як "Укрексімбанк", який пропонує користувачам систему послуг "Фінансовий портал; "УкрСиббанк", "Райф-файзен Банк Аваль" та ін.

Лідером на вітчизняному ринкові Інтернет-банкінгу е "Приват-Банк", який першим в Україні запровадив власну систему Інтернет-банкінгу — "Приват — 24й, пропонуючи клієнтам досить широкий спектр послуг. Користувачам "Приват — 24" доступні практично всі основні банківські операції з персонального домашнього комп'ютера, зокрема:

— поповнення рахунку, перегляд виписок і залишків на рахунку;

— можливість відкриття карткового та поточного рахунків;

— сплата комунальних послуг;

— відкриття депозитних рахунків у національній та іноземній валютах;

— виконання операцій обміну валют та можливість конвертувати валюти при перерахуванні коштів із використанням пластикових карток;

— замовлення пластикових карток з наступним одержанням їх у заздалегідь обраному відділенні банку.

"Приват — 24" дає змогу здійснювати внутрішньобанківський переказ грошей у системі Privat Money, а також міжбанківський — у системі SWIFT та можливий переказ коштів у системі Western Union. Підключення до інтернет-банку "Приват — 24" може здійснюватися через банкомат.

Інтернет-трейдинг

Працюючи на ринку фінансових інтернет-послуг, банки широко пропонують Інтернет-трейдинг.

Інтернет-трейдинг — надання клієнтам оперативного доступу до торгово-аналітичної інформації зі світових валютних і фондових ринків, а також широких можливостей ефективного управління своїми коштами та цінними паперами.

Як правило, це послуга, яку надають інвестиційні посередники (банки, біржі, брокерські компанії) своїм клієнтам щодо купівлі валюти або цінних паперів через Інтернет у режимі реального часу. Протягом останніх років майже 40 % інвесторів вкладають гроші в акції саме через Інтернет.

Інтернет-трейдинг став популярним у США в середині 90-років XX ст. як технологія, що давала змогу спростити і прискорити виконання операцій на фондовому ринкові.

Перевагами Інтернет-трейдингу є:

— спрощення та прискорення виконання основних бізнес-операцій на глобальних фінансових ринках (відкриття та ведення рахунків; прийом і виконання операцій купівлі-продажу; отримання аналітичної інформації та котирувань; аналіз фінансових показників тощо);

— розширення кола інвесторів та місткості ринків, що надає можливість непрофесійним учасникам ринку вкладати свої кошти в прибуткові активи на фондових і валютних ринках;

— комплексне обслуговування інвесторів, формування інвестиційних портфелів і динамічні зміни їх обсягів та структури, надання консультаційних послуг тощо.

Практично інвестор може одержувати послуги Інтернет-трейдингу безпосередньо на сайті компанії-посередника, користуючись звичайним веб-браузером, або за допомогою проведення трансакцій на встановленому на власному комп'ютері спеціальному програмному забезпеченні.

З поширенням Інтернет-трейдингу змінюється статус біржі, яка згідно з нормативними актами Комісії з цінних паперів і бірж США (SEC —Securities and Exchanges Commission), що позбувається статусу некомерційного партнерства і перетворюється на організацію (асоціацію або групу фізичних осіб), яка:

— зводить заявки (ордери) на цінні папери від значної чисельності покупців та продавців;

— використовує попередньо встановлені методи, без права стороннього втручання, відповідно до яких виконуються заявки;

— передбачає згоду покупців і продавців з умовами торгівлі і правилами обробки ордерів, введених у систему.

До появи Інтернет-трейдингу існували брокери, які працювали за двома основними моделями:

1) класичний (full-services) брокер, котрий надає якісне і комплексне обслуговування багатим клієнтам на всіх етапах інвестування від прийому заявок до управління портфелем цінних паперів і повного юридичного та інформаційного забезпечення;

2) дисконтний (discount) брокер, який лише виводить заявки на ринок, приймаючи їх по телефону, мінімізуючи розмір комісії з клієнта та свої накладні витрати. Низькі комісійні зумовили залучення багатьох невеликих клієнтів до біржової торгівлі, підтримуючи бізнес цих брокерів за рахунок обігу.

Он-лайн брокери почали домінувати на ринку з появою Інтернет-трейдингу. Інтернет зменшив накладні витрати брокерів, даючи змогу обслуговувати одночасно велику чисельність клієнтів.

Набула поширення практика денного трейдингу {day-trading) — відкриття і закриття позицій протягом одного дня, що дає можливості відстежувати незначні коливання цін на фондові інструменти. З'явилася категорія брокерів, яка спеціалізувалася на обслуговуванні спекулятивної гри клієнтів — так звані денні брокери (day-broker).

Поширилися системи прямого доступу, в яких здійснюються автоматичне виведення заявки на ринок і самостійне управління розміщенням ордера на біржі чи торговельному майданчику. В умовах прямого доступу на ринок розширюються можливості інвестора та змінюються функції брокера.

З'явилось поняття "безумовного ордера", який виконується при введенні його в систему за наявності в ній зустрічного ордера (на продаж чи на купівлю), що зберігається у заздалегідь заданих параметрах (ціна, обсяг, тип активу). При цьому здійснюється автоматичне виконання обох ордерів без додаткового підтвердження операції контрагентами. Такі технології забезпечують можливість використання електронних систем прямого доступу з автоматичною консолідацією потоку зустрічних заявок, їх обробкою та виконанням.

Прикладом системи прямого доступу є електронна комунікаційна мережа (Electronic Communikation Network — ECN), яка функціонально може виконувати функції біржі, на якій здійснюється виконання зустрічних парних заявок. У протилежному випадку заявки виводяться на відкритий ринок, де ECN виступає як брокер.

Найбільш відомими прикладами функціонування ECN є віртуальні електронні майданчики Instinet, створені компанією Reuters — NexTrade, Island, REDI, Market XT, в Європі – TradePoint (Велика Британія).

Особливостями брокерських систем, що ґрунтуються на системах прямого доступу ECN, порівняно з традиційними інтернет-системами, заснованими на веб-браузері, є такі:

— цілодобова торгівля;

— можливість торгувати всередині спреда;

— виконання ордера миттєво (за частки секунди);

— повний контроль проходження інформації завдяки миттєвому розміщенню замовлення і миттєвому отриманню підтвердження на його виконання;

— можливість торгувати до і після відкриття біржі;

— потреба встановлення спеціального програмного забезпечення, складніший інтерфейс користувача;

— підвищені вимоги до якості зв'язку.

Наслідками появи та застосування Інтернет-трейдингу стали:

— посилення глобалізації ринку фінансових послуг та можливість непрофесійних приватних інвесторів здійснювати операції на фінансову ринку;

— перегляд базових концепцій функціонування світових фінансових ринків;

— реструктуризація всіх видів бізнесу, пов'язаних із торгівлею цінними паперами (отримання інформації, брокерсько-дилерські послуги, послуги клірингових, платіжних і депозитарних систем);

— зростання кількості та швидкості операцій, глобалізація фінансових ринків;

— поява на ринку он-лайн-брокерів поряд із класичними та дисконтними брокерами; збільшення обсягів надання послуг з обслуговування спекулятивної гри клієнтів;

— розширення прямого роздрібного продажу і створення нового конкурентного середовища;

— підвищення рівня фінансових ризиків; розробка та прийняття нових стандартів фінансових інструментів.

Інтернет-страхування

Можливості мережі Інтернет для надання послуг широко використовують страхові компанії.

Інтернет-страхування (і-страхування, е-страхування) — це

процес взаємодії страхової компанії та її клієнтів, який полягає у виборі страхових послуг, оформленні та придбанні страхових полісів і отриманні страхових премій з використанням мережі Інтернет.

Об'єктом купівлі-продажу на ринку Інтернет-страхування є страхові послуги.

Інтернет-представництво страховика, виконуючи функції віртуального офіса страхової компанії, забезпечує клієнту:

— надання детальної інформації про послуги компанії та достовірних даних щодо її фінансового стану;

— розрахунок розміру страхової премії та визначення умов її виплати за кожним видом страхування залежно від конкретних параметрів;

— отримання електронних копій документів і можливостей їх заповнення через Інтернет;

— замовлення і оплату страхового поліса (одноразово або періодично), у тому числі через Інтернет;

— передачу поліса, завіреного електронно-цифровим підписом страхової компанії, безпосередньо клієнту через Інтернет;

— оплату страхової премії клієнту через Інтернет;

— можливість обміну інформацією між страховою компанією та клієнтом у період дії договору (в тому числі надання звітів страхової компанії, консалтингових послуг тощо).

Заданими PricewaterhouseCoopers, е-комерція забезпечує майже 16 % прибутків страхових компаній. У США практично всі страхові компанії мають власні Інтернет-представництва.

На сьогодні найпоширенішими послугами в режимі он-лайн стали страхування автомобільного транспорту, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, страхування вантажів, обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті та ін.

Поширюється практика розміщена ризиків у режимі реального часу, що дає змогу проводити онлайнові аукціони серед страхувальників і брокерів, що забезпечує прозорість операцій і встановлення справедливої ціни.

Слід зауважити, що Інтернет широко використовують страхові компанії для популяризації страхового бізнесу, маркетингу, укладання договорів, продажу страхових полісів. Головні напрями діяльності страхових компаній представлено в електронному каталозі YahooInsurance.

В умовах глобалізації світового ринку страхування мережа Інтернет використовується для надання інформації страховими брокерами, на веб-сайтах яких агрегується інформація від найбільших страхових компаній.

Можливість використовувати Інтернет для обслуговування клієнтів сприятиме появі нових страхових продуктів, застосуванню прогресивних бізнес-моделей обслуговування, забезпеченню виходу страхових компаній на нові сегменти фінансового ринку, прискоренню процесів глобалізації страхового бізнесу.

Міжнародною асоціацією страхового нагляду (ІАІБ) підготовлений документ, в якому містяться принципи контролю за здійсненням електронних операцій — "Нагляд за страховою діяльністю в Інтернеті". Європейські компанії досить велику увагу приділяють проблемам стандартизації, методичному та правовому забезпеченню страхових послуг в Інтернеті. їх робота активізувалася після прийняття Євросоюзом Директиви з електронної комерції (2000/31/6С, ШІЛ 78 від 8 червня 2000 р.)

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти