ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Особливості державної політики у сфері захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг

Проблема захисту прав споживачів набула особливої гостроти і актуальності в умовах розвитку та розширення спектра небанківських фінансових послуг. У процесі вибору послуги споживачі, як правило, не мають достатньої інформації та необхідних знань про особливості та споживчі характеристики фінансових послуг, не завжди можуть об'єктивно оцінити рівень ризиків та порівняти умови надання фінансових послуг, що пропонують небанківські фінансові установи.

Основними проблемами у сфері захисту прав споживачів на ринку фінансових послуг України є:

— брак своєчасної, доступної та достовірної інформації;

— низький рівень знань споживачів фінансових послуг та їх обізнаності про фінансові продукти;

— недобросовісна реклама;

— нечесне врегулювання претензій;

— зловживання ринковими повноваженнями з боку надавачів фінансових послуг;

— брак ефективних механізмів досудового врегулювання конфліктних ситуацій;

— відсутність у наглядових органів достатніх інституційних повноважень для захисту прав споживачів фінансових послуг.

Водночас недовіра населення до ринків фінансових послуг не дає змогу активно використовувати його вільні кошти як інвестиційні ресурси, що спрямовуються на розвиток економіки.

Система захисту прав споживачів має ґрунтуватися на принципах:

— ефективності державного регулювання;

— дотримання гарантованих законом прав споживачів на захист;

— прозорості діяльності небанківських фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають передбачену законом можливість надавати окремі види фінансових послуг;

— збалансованості інтересів суб'єктів господарювання, які надають небанківські фінансові послуги, та споживачів.

Головні напрями реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів представлено на рис. 14.1.

Рис. 14.1. Головні напрями реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів

Основоположним документом для розробки та реалізації захисту прав споживачів послуг, які надають небанківські фінансові установи, є Концепція захисту прав споживачів небанківських фінансових послуг в Україні, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 р. № 1026-р.

Реалізація Концепції передбачає два етапи з визначеним переліком таких основних завдань, а саме:

І етап (2009—2012рр.):

— розширення повноважень ДКЦПФР та Держфінпослуг у частині застосування санкцій до небанківських фінансових установ у разі порушення ними законодавства про захист прав споживачів;

— адаптація національного законодавства з питань регулювання порядку та умов надання роздрібних небанківських фінансових послуг до законодавства ЄС, зокрема Директив Європейського Парламенту та Ради ЄС від 23 вересня 2002 р. № 2002/65/ЄС про дистанційну торгівлю та фінансові послуги споживачам та від 23 квітня 2008 р. № 2008/48/ЄС щодо кредитних угод споживачів;

— внесення змін до законодавства з питань надання небанківських фінансових послуг, зокрема щодо:

— визначення цивільно-правового статусу споживача небанківських фінансових послуг;

— уточнення вимог до умов та порядку укладання договорів про надання фінансових послуг, а також забезпечення права споживача — фізичної особи на відкликання згоди на укладення договору про надання небанківських фінансових послуг протягом визначеного строку;

— ліцензування страхових посередників, процедури та вимог щодо їх підготовки та перепідготовки;

— розробка нормативно-правової бази щодо створення фондів гарантування страхових виплат у галузі страхування життя та гарантування інвестицій на фондовому ринку, а також системи гарантування вкладів членів кредитних спілок;

— створення правовового механізму досудового розгляду скарг споживачів і розв'язання спорів між небанківськими фінансовими установами і споживачами;

— встановлення на законодавчому рівні вимог до належного інформування споживачів перед укладанням договорів про надання небанківських фінансових послуг та до достовірності інформації, що міститься у рекламі небанківських фінансових послуг, додаткових вимог до захисту персональних даних споживачів із визначенням відповідальності за їх порушення, а також до поділу інвесторів на кваліфікованих та некваліфікованих;

— розробка державної цільової програми інформування громадськості про діяльність небанківських фінансових установ і ризики та переваги, пов'язані з наданням небанківських фінансових послуг;

— забезпечення ефективної взаємодії Антимонопольного комітету з іншими центральними органами виконавчої влади щодо запобігання використання небанківськими фінансовими установами своїх інформаційних та ринкових переваг над споживачами з метою нав'язування їм супутніх послуг;

— запровадження заходів стосовно посилення контролю за рекламою на ринках фінансових послуг;

— створення в структурі органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, окремих підрозділів у справах захисту прав споживачів;

— розробка державної цільової програми підготовки спеціалістів з питань захисту прав споживачів для органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; розробка освітніх програм для споживачів;

— створення на веб-сторінках органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, окремого розділу для висвітлення актуальних питань у сфері захисту прав споживачів;

— удосконалення нормативно-правової бази щодо розкриття інформації небанківськими фінансовими установами, у тому числі відповідно до стандартів IAIS, IOРS, законодавства Європейського Союзу;

— розробка плану та здійснення переходу небанківських фінансових установ на міжнародні стандарти фінансової звітності.

II етап (починаючи з 2012р.):

— залучення саморегулівних організацій ринків небанківських фінансових послуг до процесу досудового розв'язання спорів між небанківськими фінансовими установами і споживачами;

— розробка стандартів надання небанківських фінансових послуг;

— визначення обов'язковою умовою для видачі ліцензій на провадження видів діяльності з надання небанківських фінансових послуг наявність у небанківської фінансової установи системи розв'язання спорів та дотримання справедливих підходів до розв'язання проблем захисту прав споживачів;

— сприяння органами державної влади утворенню громадських організацій захисту прав споживачів;

— перехід до пруденційного нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти