ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 2. Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про особливості монетаристських трактувань ролі держави в регулюванні економіки та про грошово-кредитну політику України в перехідний період у світлі сучасних монетаристських теорій.

 

План вивчення теми

1. Класична кількісна теорія грошей, її основні постулати.

2. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Велике значення для формування наукового уявлення про сутність і роль грошей належить представникам класичної кількісної теорії грошей, які намагались пояснити ті чи інші явища економіки кількістю грошей в обігу. Вперше цю гіпотезу висунув французький вчений Ж.Боден у ХVI ст. Цю ідею також розвивали Дж.Локк, Д.Юм, Ш.Монтескьє. Представником класичної кількісної теорії грошей був англійський політеконом Д.Рікардо. Його погляди носили двійчастий характер: з одного боку він визнавав, що вартість грошей визначається затратами праці на їх виробництво, а з іншого боку, вважав, що в окремі періоди вартість грошової одиниці змінюється в залежності від змін кількості грошей. Для повного уявлення про еволюцію теорії грошей студенти обов’язково повинні ознайомитися з основними постулатами (принципами) класичної кількісної теорії грошей.

На початку ХХ ст. кількісна теорія грошей стала панувати в західній економічній думці як важлива складова частина неокласичної теорії відтворення. Найбільшу популярність одержали два варіанти - трансакційний і кембриджський, із сутністю яких радимо познайомитися. «Трансакція» у перекладі з латинської означає угоду. У суто практичному значенні цей термін використовується для визначення грошей, які не приносять доходу і витрачаються для поточних операцій, тобто для купівлі товарів і оплату послуг. Неокласичний варіант кількісної теорії знайшов своє обґрунтування в працях американського економіста І.Фішера. Він запропонував рівняння, за допомогою якого можна визначити взаємозв’язок ряду факторів: маси грошей в обігу (М), швидкістю обігу грошей (V), середнім рівнем цін (Р), кількістю товарів (реальним національним продуктом або рівнем фактичного обсягу виробництва) (Q): МV=PQ. Основні аспекти “трансакційного варіанта” І.Фішера: у рівнянні обміну розглядається динаміка грошових потоків на макрорівні; гроші виступають як засіб обігу та платежу; акцент на об’єктивні засади обігу грошей; йдеться лише про пропозицію грошей (Мs).

Представники кембриджського варіанта кількісної теорії грошей пропонують свій варіант загального рівняння обміну: М = К*РQ,

де К – коефіцієнт заощадження. Він за своєю величиною і значенням дорівнює зворотному значенню показника V в рівнянні І.Фішера, а саме: 1/V.Представники кембриджської школи підняли й проблеми грошової рівноваги А. Пігу запропонував формулу (кембриджське рівняння): М = kRP,

деМ –маса грошей; R -фізичний обсяг виробництва;P –ціна виробленоїпродукції, k –частина виробленої продукції RP, яку населення зберігає у грошовій формі. Звідси – коли частина ВВП, яку населення зберігає у грошовій формі (k), є незмінною і водночас незмінною є ціна виробленої продукції (P), виникає обернено пропорційний зв'язок між купівельною силою грошової одиниці і величиною касових залишків у народному господарстві, тобто касові залишки зростають, а купівельна спроможність грошей падає, і навпаки. Треба запам’ятати, що касові залишки – це готівкові гроші та залишки грошей на поточних рахунках.

 

Питання для самоконтролю

1. За яких історичних умов виникла класична кількісна теорія грошей?

2. Які економічні причини появи кількісного підходу до вивчення ролі грошей?

3. Які основні постулати класичної кількісної теорії грошей?

4. У чому особливості неокласичного варіанту розвитку кількісної теорії грошей?

5. Чим відрізняються “трансакційний” і “кембриджський” варіанти кількісної теорії грошей?

6. У чому полягає внесок Д.Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей?

7. Що собою являє кейнсіансько-неокласичний синтез?

8. У чому полягає внесок М.Фрідмена в розробку монетарної політики?

9. Які особливості має сучасний монетаризм як альтернативний напрям кількісної теорії?

10.З якою метою урядові органи використовували монетаризм?

11.Які відмінності металістичної та номіналістичної теорії грошей?

12.Які функції грошей визнаються представниками металістичної, номіналістичної та кількісної теорії?

13.Які фактори впливають на “купівельну силу грошей” за І. Фішером?

14.У чому слабкі місця математичних викладок І. Фішера?

15.Хто з представників кембриджської школи вніс в її розвиток найбільший доробок?

16.Які економічні та політичні умови сприяли появі кейнсіанської версії кількісної теорії грошей?

17.У чому неминучість інфляційних наслідків реалізації неокейнсіанських концепцій?

Література

1. Вступ до банківської справи /За ред. Савлука М.І. – К.: Лібра, 1998. – Розд. ІІ, § 2.1.

2. Дзюблюк О. Монетаристська теорія і реалії грошово-кредитної політики в умовах перехідної економіки //Вісник НБУ. - № 5. – 1999.

3. . Гроші /Упоряд., авт. вступ. ст. А.А.Чухно. – К.: Україна, 1997. – Розд. ІІ, гл. 21.

4. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид.,перероб. і доп. / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

5. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. – Вид. 2-ге, змін. й доп. Тернопіль: «Карт-бланш», 2005.

6. Сменковський А. Методологічні основи монетарної теорії // Економіка України. - № 4. – 1999. – С. 40.

7. Історія економічних учень. Підручник/ Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко, А.М.Поручник та ін..; За ред. Л.Я.Корнійчук. – К.:КНЕУ, 1999. – Розд. ІХ, § 3,4; розд. ХІІ, розд. ХІІІ § 4.

8. Щетинін А.І. Гроші та кредит. - К.: Центр навч. літератури, 2005. Розділ 7.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ

 

Тема 3. Грошовий оборот і грошова маса

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про готівковий та безготівковий сектори грошового обороту та сучасні засоби платежу, що обслуговують грошовий обіг, а також грошову масу і грошові агрегати

План вивчення теми

1. Сутність і структура грошового обороту.

2. Модель грошового обороту. Грошові потоки.

3. Маса грошей в обігу. Грошові агрегати і грошова база.

4. Закон грошового обігу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Маса грошей, що перебувають в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову. Розмежування грошового обороту на готівковий і безготівковий стає інструментом регулювання об‘єкта грошового обороту – грошової маси.

Зауважимо, що більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб‘єктів підприємницької діяльності.

Готівковий оборот обслуговується банкнотами, розмінною монетою і паперовими грошима (казначейськими білетами).

Між готівковим і безготівковим оборотом існує тісний взаємозв‘язок: гроші постійно переходять із однієї сфери обороту в іншу, змінюючи форму готівкових знаків на депозит в банку і навпаки. Надходження безготівкових коштів на рахунок у банку – неодмінна умова для видачі грошей. Тому безготівковий платіжний оборот невіддільний від обігу готівки і утворює разом з ним єдиний грошовий оборот країни, в якому знаходяться єдині гроші одного найменування.

Необхідно розуміти відмінність у тлумаченні понять «оборот» та «обіг». Грошовий обіг - це безперервний рух грошей, які обслуговують реалізацію товарів, послуг і нетоварні розрахунки під час суспільного відтворення. На мікроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. На макроекономічному рівні грошовий обіг обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають ще сукупним грошовим обігом. Тут гроші функціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Подумайте, чому так.

Розглядаючи друге питання, перш за все слід засвоїти сенс поняття «грошовий потік». Під ним розуміють сукупність платежів, що обслуговують окремий етап (чи його частину) процесу розширеного відтворення.

Необхідно знати, з яких грошових потоків складається грошовий оборот. Радимо намалювати в зошиту модель такого обороту.

Зверніть увагу на сучасні засоби платежу, що обслуговують грошовий обіг, їх можна розглядати за формами існування, за характером випуску та закономірностями обігу.

За формами існування – це:

1) готівка;

2) депозитні гроші;

3) електронні гроші.

За характером випуску – це:

1) паперові (у вузькому розумінні) або бюджетні гроші;

2) кредитні гроші.

Кредитний характер може бути притаманний усім формам грошей.

Студенти повинні знати особливості обігу сучасних засобів платежу: банкноти, розмінної (білонної) монети, депозитних грошей, векселів, чеків та вміти їх охарактеризувати.

Вивчення третього питання потребує засвоєння того, що грошова маса є сукупністю залишків грошей у всіх їх формах. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів. Вони будуються шляхом приєднання до попередніх величин нових грошових компонентів у послідовності, що характеризує зменшення їх ліквідності. Зверніть увагу на грошові агрегати, що характерні для країн з розвинутою ринковою економікою. Їх кількість і склад відрізняються між країнами і, відповідно є відмінність з Україною.

Крім грошових агрегатів НБУ визначає показник, що називається грошовою базою. Грошова база – це гроші, які беруть участь в кредитному та грошовому оборотах, але створюють базу для їх розширення. Вона містить нульовий агрегат (М0), готівку в касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках в НБУ.

Четверте питання: закон кількості грошей, що необхідні для обігу, полягає в тому, що протягом певного періоду для обігу необхідна лише певна маса купівельних платіжних засобів. Зміст цього закону можна виразити рівнянням: Кф = Кн , де Кф - фактична маса грошей в обігу; Кн - об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Пригадайте рівняння обміну І.Фішера, з якого видно, що кількість грошей, що необхідна для забезпечення обігу товарів і послуг, прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці.

У країнах з розвиненою ринковою економікою врахування закону грошового обігу здійснюється на основі визначення його стану, тобто фактичної міри збалансованості Кф і Кн та розробки і впровадження в життя відповідно кредитної та бюджетної політики. Збалансованість Кф і Кн є важливою умовою забезпечення сталості грошей.

Питання для самоконтролю

1. Хто виступає основними суб’єктами грошового обороту?

2. Які основні ринки зв’язуються грошовим оборотом?

3. Які критерії використовуються для класифікації грошових потоків?

4. Чим відрізняється грошовий обіг від грошового обороту?

5. Які фактори впливають на швидкість обігу грошей?

6. Яким чином швидкість обігу грошей впливає на грошову масу?

7. У чому полягає сутність закону грошового обігу і форми його прояву?

8. Якими факторами характеризується сталість грошей?

9. Яким чином введення нової грошової одиниці впливає на стабілізацію грошового обігу ?

10. Які засоби платежу обслуговують грошовий обіг в сучасних умовах?

11. Що таке грошовий оборот? Які особливості грошового обороту на мікро- та макроекономічному рівнях?

12. Які переваги і недоліки безготівкового обороту?

13. Які грошові агрегати визначає Національний банк України?

14. Який грошовий агрегат найкраще відображає функцію грошей як засобу обігу?

15. Що таке грошова база і з яких компонентів вона складається?

16. Хто є емітентом грошей?

17. Як здійснюється первинна емісія грошей?

18. Що таке обов’язкові резерви і яка межа їх встановлення?

19.Чи всі засоби платежу, що використовуються в обігу, можна назвати законними платіжними засобами?

Література

1.Вступ до банківської справи /За ред. Савлука М.І. – К.: Лібра, 1998. – Розд. ІІ, § 2.1.

2.Войтюк Д. Грошові потоки: класифікація та вплив на грошову масу і грошову базу // Економіка України. - № 5. – 1999.

3.Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид.,перероб. і доп. / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

4.Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. – Вид. 2-ге змін. й доп. Тернопіль: «Карт-бланш», 2005.

5.Нікіфоров П.О. Система регулювання грошового обігу // Фінанси України. – 2001. - № 12.

Тема 4. Грошові системи

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про грошові системи, інструменти грошово – кредитного регулювання, а також сутність “сеньйоранжу”.

План вивчення теми

1. Сутність, значення і структура грошової системи
2. Види грошових систем та їх еволюція
3. Створення та розвиток грошової системи України
4. Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти
5. Монетизація бюджетного дефіциту і ВВП в Україні

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Важливе значення для розуміння теорії грошей має питання про грошові системи. Загальноприйнятим є визначення грошової системи як встановленої державою форми організації грошового обігу в країні. Необхідно розглянути елементи грошової системи і вміти їх пояснювати.

Вивчаючи друге питання, зверніть увагу, що в ряді підручників йдеться не про види, а про типи грошових систем, що одне й те саме. Необхідно ознайомитися з класифікацією грошових систем за різними критеріями. Звертаємо увагу, що еволюція грошових систем відбувалась досить тривалий час і за цей період змінилась від металевого обігу на паперово-грошовий і згодом на кредитний обіг. Проте це не означає, що змінились і елементи грошової системи. Зміни відбулись всередині них. Інакше кажучи, обіг металевих грошових знаків залишився, але з відходом золота із обігу нині обмінюються білонні монети всередині національних грошових систем.

Третє питання присвячено створенню в Україні власної грошової системи в другій половині 90-х років минулого століття. Особливістю цього процесу є те, що українська національна грошова система була створена в ході грошової реформи 1996 р., запровадженню її передував перехідний період з тимчасовою грошовою одиницею – спочатку так званим купоном, а згодом українським карбованцем.

Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти розглядаються в четвертому питанні. Грошово-кредитна політика – це сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава. Розробкою і реалізацією грошово-кредитної політики займається центральний банк (ЦБ). Зауважимо, основними типами грошово-кредитної політики є політика грошово-кредитної рестрикції і політика грошово-кредитної експансії. Студентам треба знати, що являють собою обидва типи.

Слід визначити інструменти грошово-кредитної політики, що використовується ЦБ з метою грошово-кредитного регулювання. Це:

Ø здійснення операцій на відкритому ринку, де реалізуються державні цінні папери;

Ø регулювання резервної норми комерційних банків;

Ø зміна норми банківського процента.

Вивчаючи операції на відкритому ринку, слід зауважити, що вони зводяться до здійснення купівлі та продажу уповноваженими установами держави її цінних паперів.

Коли ЦБ купує цінні папери, що перебувають у володінні комерційних банків, він здійснює додаткову грошову емісію. У цьому разі у зв'язку із зростанням резервів збільшується кредитний потенціал комерційних банків.

Продаж цінних паперів держави комерційним банкам дає інший результат. У разі купівлі на відкритому ринку цінних паперів резерви, комерційного банку і, відповідно, кредитоспроможність падають. Як наслідок, загальна маса грошей, що перебувають в обігу, а також ліквідність фізичних та юридичних осіб знижується.

Далі слід звернути увагу на управління обов’язковими резервами. Обов'язкові резерви є частиною (нормою в процентах) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка, згідно з чинним законодавством або встановленими нормативними актами, має зберігатись у формі касової комерційних банків та їхніх депозитів у центральному банку.

ЦБ багатьох країн Заходу здійснюється диференційоване визначення норми резерву за поточними і терміновими вкладами. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що встановлення норм обов'язкових резервів комерційних банків є компетенцією НБУ.

Мета нормативного визначення обов'язкових резервів — забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, підтримання ліквідності останніх.

Студенти повинні знати, що змінюючи норму обов'язкового резерву,

ЦБ безпосередньо впливає на пропозицію грошей та банківського кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, комерційні банки мають можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися через кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву підвищується, ці можливості звужуються.

Розгляд питання слід завершити характеристикою облікової політики ЦБ. Облікова ставка процента формується на базі надання центральними банками позик комерційним банкам. Такий кредит надається банкам, що зіткнулися з тимчасовими фінансовими труднощами, як правило, на короткий строк і під заставу державних цінних паперів.

Коли комерційний банк бере позику у ЦБ, він збільшує на таку суму вільні резерви і кредитний потенціал. Це надає банкові-позичальнику можливість видавати додаткові кредити населенню та юридичним особам.

Облікова ставка відіграє опосередковану функцію — визначає комерційним банкам вартість кредитів ЦБ. Якщо облікова ставка процента знижується, то у комерційного банку виникає зацікавленість в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно, через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому ринку пропозиція кредитних ресурсів. З урахуванням змін у позиції надлишкового резерву ця динаміка реалізується через механізм кредитного мультиплікатора.

Вивчаючи це питання, зверніть увагу на поняття «сеньйораж». Це —дохід, який отримує уряд внаслідок монопольного права друкувати гроші.

Необхідно підкреслити, що купівля ЦБ державних боргових зобов'язань називається монетизацією бюджетного дефіциту. Це в свою чергу призводить до інфляції.

Студенти повинні знати, що населення в країнах з високим рівнем інфляції, як правило, не купує нових державних зобов’язань, валютні резерви ЦБ вичерпані, тому держава фінансує бюджетний дефіцит шляхом емісії.

Питання для самоконтролю

1. У чому суть грошової системи?

2. Яке місце займає грошова система в економічній системі країни?

3. Які існують основні типи грошових систем?

4. Як визначається тип грошової системи?

5. Які, на Вашу думку, основні вимоги, що пред’являються до грошової системи?

6. Які труднощі випробовує Україна на шляху до утворення грошової системи ринкового типу?

7. Чим відрізняються інструменти прямого та опосередкованого впливу на основні параметри грошового обігу?

8. Які особливості процесу запровадження національної валюти України?

9. Який метод державного регулювання грошової сфери є найбільш ефективним?

10. Місце і роль Центрального банку в державному регулюванні грошової сфери?

11. Яким чином Центральний банк здійснює регулювання грошової сфери?

12. У чому суть грошово-кредитної політики?

13. Які інструменти грошово-кредитного регулювання використовуються в Україні?

14. У чому полягає зміст операцій на відкритому ринку?

15. Як здійснюється регулювання грошової сфери за допомогою зміни обов’язкових резервів?

16. Як впливає облікова політика на грошову сферу?

17. У чому полягають особливості фіскально-бюджетної і грошово-кредитної політики в системі державного регулювання ринкової економіки?

18. Які основні типи фіскально-бюджетної політики?

19. Які основні джерела покриття дефіциту державного бюджету?

20. “Сеньйораж” і монетизація дефіциту державного бюджету?

 

Література

1. Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит: Навч.-методичний посібник. – 2-е видання, перероб і допов. – К.: ЦУЛ, 2002. – Лекція № 5.

2. Гальчинський А.С. Теорія грошей: Навчальний посібник. – К.: Основи, 1998. Гл. ІІІ, тема 8. - С. 232-263; тема 10.

3. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид.,перероб. і доп. / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

4. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. – Вид. 2-ге, змін. й доп. Тернопіль: «Карт-бланш», 2005.

5. Полозенко Д.В. Про гроші, інфляцію та фінанси у трансформаційній економіці // Фінанси України. – 2008. - № 2. – С.82-88.

 

Тема 5. Грошовий ринок

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про суб‘єкти грошового ринку і фактори, що визначають рівновагу на ринку грошей.

План вивчення теми

1. Сутність грошового ринку.

2. Структура грошового ринку.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення теми слід розпочати із з’ясування суті грошового ринку. Він виступає як механізм перерозподілу коштів між секторами і суб’єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків та грошового обороту в цілому.

Характерною відзнакою грошового ринку є те, що на ньому продається і купується такий специфічний товар, як гроші. Як і в будь-якому іншому секторі ринку, тут є свої продавці і покупці, попит і пропозиція, посередники, ціна тощо. Він має свою інфраструктуру, яка забезпечує спрямування потоків коштів від власників (продавців) до позичальників (покупців). Головними елементами цієї інфраструктури виступають банки.

За інституціональною побудовою та характером окремих грошових потоків грошовий ринок можна поділити на два великих сектори:

· сектор прямого фінансування;

· сектор опосередкованого фінансування.

У першому секторі продавці і покупці грошей зустрічаються безпосередньо, і всі питання купівлі-продажу вирішують прямо один з одним.

У другому секторі зв’язок між продавцями і покупцями грошей реалізується через фінансових посередників, які спочатку акумулюють у себе ресурси, а потім продають їх покупцям від свого імені.

Далі слід розглянути структуру грошового ринку. Залежно від призначення коштів, що обертаються на грошовому ринку, в ньому можна виділити два сектори: ринок грошей і ринок капіталів. На першому з них продаються і купуються короткострокові кошти (до 1 року), на другому - середньо- та довгострокові кошти (більше 1 року).

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає суть грошового ринку?

2. Хто виступає основними суб’єктами грошового ринку?

3. Які існують канали прямого й опосередкованого фінансування грошового ринку?

4. Які фактори визначають зміну попиту на гроші?

5. Які фактори визначають зміну пропонування грошей?

6. Які фактори впливають на рівновагу грошового ринку?

7. Яку роль відіграють банки і небанківські фінансово-кредитні структури як суб’єкти грошового ринку?

8. Яким чином виявляються основні ринкові ознаки: попит, пропозиція, ціни?

9. Що собою являють ринок грошей і ринок капіталів?

10.Яким чином ринок цінних паперів і валютний ринок пов’язані з грошовим ринком?

11.Який механізм зв’язку між рівнем процентної ставки та обсягом маси грошей в обігу?

12.Якою є залежність між зміною ставки процента і темпами інфляції?

13.Яка залежність між альтернативною вартістю зберігання грошей і процентною ставкою?

14.Який механізм зв’язку між рівнем процентної ставки та обсягом маси грошей в обігу? Як використовує цей механізм центральний банк у своїй грошово – кредитній політиці?

15.У чому полягає процес грошово – кредитної мультиплікації?

16.Що собою являє грошова база?

17.Яким чином збільшення маси грошей в обігу впливає на процентну ставку?

18.Яким чином зростання цін або реальних доходів впливає на рівноважну процентну ставку?

19.Чим відрізняється грошовий ринок від ринку грошей, а ринок грошей – від ринку капіталів?

20.Чи можуть банки працювати в секторі прямого фінансування грошового ринку?

 

Література

1. Вступ до банківської справи / За ред. Савлука М.І. – К.: Лібра, 1998. – Розд. ІІ.

2. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти