Міжнародна валютна ліквідність України1

(млн дол. США)

Таблиця 19.3

Позиція України в Міжнародному валютному
фонді, млн СДР

Дефляційна політика — це політика скорочення внутрішнього попиту. Це означає, що дефляційну політику в основному спрямовано на зниження інфляції і стабілізацію економіки через скорочення бюджетних витрат та сукупне зменшення грошової маси. Це й справді стримує інфляцію, але водночас зменшуються реальні прибутки, зростають ціни, скорочується зайнятість населення, державне інвесту­вання. Тривале використання такої політики з метою регулювання пла­тіжного балансу може остаточно зруйнувати національну економіку.

Для регулювання платіжного балансу країни у світовій практиці широко користуються відповідною фінансовою та грошово-кредит­ною політикою. Так, нині для зменшення дефіциту платіжного балан­су використовуються бюджетні субсидії експортерам, протекціонізм (підвищення імпортного мита), пільгові податки для експортерів та іноземних інвесторів.

Важливу роль у регулюванні балансу поточних операцій відіграє податкова політика, оскільки податки в Україні вже досягли 70% від відпускної ціни. Такий податковий тягар робить більшість вітчизняних товарів неконкурентоспроможними і не тільки за кордоном.

Для регулювання платіжного балансу широко використовується монетарна політика. Вона є особливо ефективною за умови плаваючих валютних курсів. Відомо, що зміна курсу національної валюти безпосередньо впливає на платіжний баланс країни. Якщо він має активне сальдо, то курс валют має тенденцію до підвищення, і навпаки, коли протягом певного часу валютні виплати країни перевищують надходження валюти з-поза кордону, то курс національної валюти знижуватиметься.

В Україні девальвація національної валюти відбувалася практично з моменту її введення (10 січня 1992 р.). Однак це залежало не стільки від спроб підвищити обсяг національного експорту, скільки від втрати національною валютою реальної вартості внаслідок кризи української економіки. На жаль, цей процес триває й після проведення грошової реформи.

Важливим елементом впливу на платіжний баланс є також валютні обмеження, тобто сукупність законодавчих або адміністративних обмежень щодо купівлі, продажу та інших операцій з іноземною валютою, а також правила регулювання валютних операцій, що їх треба враховувати у статтях руху капіталу платіжного балансу.

У світовій практиці валютні обмеження впроваджуються державами, які мають дефіцит платіжного балансу через незбалансування своїх валютних відносин. Ці обмеження можуть полягати у прямих заборонах, лімітуванні валютних операцій, запровадженні кредитних лімітів тощо.

Метою політики валютних обмежень є, як правило, вирівнювання платіжного балансу, підтримування валютного курсу, концентрація валютних резервів. Разом з тим ці заходи справляють також руйнівний вплив на економіку, позбавляючи країну переваг вільної міжнародної торгівлі, а національну валюту — конвертованості.

____________________________

[1] Одним із перших у світовій літературі науково обгрунтував можливість існування нематеріальних грошей, не пов’язаних із золотом, і довів високу ефективність такої форми грошей відомий український економіст М. І. Туган-Барановський. Його ідеї, висловлені на межі ХІХ та ХХ ст., сприяли формуванню фундамента сучасного монетаризму (див.: М. И. Туган-Барановский. Бумажные деньги и металл. — Одесса, 1899).

[2] Природа ринкових відносин допускає існування багатьох об’єктів із ірра­ціональною міновою вартістю (ціною), як наприклад, позичковий капітал, робоча сила, земля тощо.

[3] Назва «монета» походить від першого монетного двору, що був відкритий у Римі при храмі Юнони-Монети в ІІІ ст. до н. е.

[4] Див.: Эдвин Дж. Долан. Макроэкономика. — СПб., — 1994. — С. 27—51.

[5] Між ринками продуктів і ресурсів існує відтворювальна відмінність. Об’єкта­ми ринку продуктів є вироби, роботи, послуги, що виготовлені і підлягають реалізації в даному відтворювальному циклі. Об’єктами ринку ресурсів є речі, які взагалі не були продуктами виробництва, наприклад земля, або були вироблені і реалізовані в попередніх циклах відтворення і тому не включаються в обсяг вироб­леного національного продукту.

[6] Подібні припущення мають місце і в західних моделях кругообороту продуктів та доходів, проте ступінь неадекватності їх реальній дійсності в розвинутих ринкових системах значно менша, ніж у сучасних умовах України, де переважає поки що державна власність, а заощадження населення та грошовий ринок розвинуті слабо.

[7] Про це свідчить відсутність у моделі зустрічної паралельної переривистої лінії.

[8] Якщо національна валюта вільно конвертована, то в обсязі оплати імпорту
вона може в натурі виходити за межі внутрішнього обороту і надходити в оборот світового ринку. Якщо ж вона неконвертована чи обмежено конвертована, то імпорт оплачується іноземною валютою, яку імпортери купують на валютному ринку, внас­лідок чого відповідна її маса також залишить внутрішній оборот у потоці 3.

[9] Під поточною касою мається на увазі сума залишків грошей у касах та на поточних рахунках фірм і сімейних господарств.

[10] Багато економістів вважають невдалим використання копійки як назви української монети. Ця назва не проникає своїм корінням в українську історію, що сприяє широкому застосуванню на побутовому рівні до українських грошей назви «рубль» замість «гривня», хоч уже минуло понад 6 років, як рублева валюта вилучена з обороту.

[11] Під траттою розуміється переказний вексель.

[12] Лизинг и коммерческий кредит. — М., 1990. — С.5.

[13] Умовна колективна міжнародна грошова одиниця (див. прим. 1 на с. 401).

1 Починаючи із січня 1991 року, вартість СДР визначається Фондом щоденно на базі середньої вартості п’яти провідних валют. Питома вага валют (американський долар — 40%, німецька марка — 21, японська єна — 17, французький франк і фунт стерлінгів — по 11%) указує на відносне значення (вагомість) цих валют у міжнародній торгівлі і фінансах, виходячи з обсягів експорту товарів і послуг країн-членів, емітентів валюти та офіційних валютних балансів за період 1985 – 1989 р.

[14] Офіційний курс гривні стосовно СДР за листопад 1996 р.

[15] Офіційна вартість долара США (встановлена Національним банком України) у гривнях на кінець періоду. До 23 жовтня 1994 р. в Україні дотримувалися системи множинних курсів, включаючи офіційний валютний курс, який визначався НБУ, і ринковий, який встановлювався на валютних аукціонах. Із 24 жовтня 1994 р. офіційний курс встановлюється за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі.

[16] Середньозважена вартість долара США в гривнях за період.

1 Таблиця «Міжнародна ліквідність України» відображає міжнародні ліквідні активи (міжнародні резерви) України. Міжнародні резерви — це зовнішні активи, що контролюються органами грошово-кредитного регулювання і можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу, проведення інтервенцій на валютних ринках і для інших цілей. До складу міжнародних резервів уходять:

– монетарне золото;

– СДР, що належать Україні (в доларовому еквіваленті);

– резервна позиція України в Міжнародному валютному фонді;

– валютні активи (валюта, вклади та депозити й цінні папери).

² Стаття «іноземна валюта» включає вимоги монетарних органів до нерезидентів у вигляді банківських депозитів, казначейські векселі, короткострокові та довгострокові державні цінні папери, ЕКЮ та інші вимоги, які використовуються за потреби регулювання платіжного балансу незалежно від того, чи вимоги деноміновано у валюті дебіторів чи кредиторів.

³ Золото монетарне — золото високої чистоти у формі монет, зливків або брусків не нижче 995 проби, яке перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління і є частиною їхніх міжнародних резервів.

⁴ Органи грошово-кредитного регулювання включають лише Національний банк України.

⁵ Поняття «депозитні банки» охоплює державні, акціонерні і приватні комерційні банки та Ощадний банк України.

1 Квота у Міжнародному валютному фонді — частка країни—члена МВФ у капіталі Фонду. Залежно від квоти у МВФ визначається кількість голосів країни у керівних органах Фонду, сума СДР за розподілу, умови одержання кредитів. Статутом МВФ передбачено, що величина квоти (внеску) встановлюється для кожної країни окремо, з урахуванням її ролі у світовій економіці, передовсім у міжнародній торгівлі (також ураховуються національний дохід і міжнародні резерви). Внески у МВФ робляться в національній валюті, СДР або іноземній валюті, що визначає МВФ. До 1 квітня 1978 р. 25% квоти сплачувалося золотом. Розмір квоти у МВФ переглядається не рідше одного разу за три роки.

² Авуари в СДР — це резервні активи, що належать учасникам, Фонду та встановленим міжнародним фінансовим установам і є частиною міжнародних резервів країн—членів МВФ. СДР (СПЗ —«спеціальні права запозичення») надає країнам—членам МВФ додаткові міжнародні резерви. СДР не є зобов’язаннями МВФ, а розглядаються як активи, тому що дають право на отримання інших активів — іноземної валюти або інших резервних активів. Вартість одиниці СДР розраховується щоденно як середньозважене значення валютних курсів п’яти провідних валют.

³ Резервна позиція у Фонді визначається за резервною часткою (квотою) країни плюс кредити, позичені у МВФ.