ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 8 Характеристика окремих видів кредитів

План

8.1 Кредит: необхідність та сутність

8.2 Теорії кредиту

8.3 Форми та види кредиту

8.4 Роль кредиту в розвитку економіки

8.4 Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період

 

Кредит: необхідність та сутність

Внаслідок розвитку процесів обміну товарами, виникає кредит. Кредитні відносини з'являються і розвиваються на підставі кругообігу капіталу, який є безперервним, але при цьому не виключаються коливання, приливи і відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття.

За допомогою кредиту як невід'ємного атрибуту товарного виробництва усувається невідповідність між часом виробництва і часом обігу, вирішується відносне протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів та необхідністю їх використання в народному господарстві.

Необхідність кредиту в умовах ринкової економіки тісно пов'язана з особливостями кругообігу індивідуальних капіталів. Також кредит необхідний для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніку технологій.

Завдяки кредиту зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб; кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.

Отже, необхідність кредитувикликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів усуб'єктів економічних відносин наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників. Конкретні причини, зумовлюють необхідність кредиту, - коливання потреби в обігових коштах суб'єктів ринку, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капітал.

Кредит- це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах зворотності, строковості і платності. Лише пізніше кредит стали обожнювати з механізмом взаємодії з економічним середовищем, що відповідає сучасним уявленням про механізм реалізації кредитних відносин.

Межи кредиту визначаються таким рівнем розвитку кредитних відносин, в якому процес реалізації кредиту врівноважує попит і пропозицію на кредитні ресурси в умовах стабільної, помірної і доступної для переважної більшості нормально функціонуючих позичальників процентної ставки. Межі кредиту на макроекономічному та мікроекономічному рівні мають свої особливості.

Характерними ознаками кредиту в ринковій економіці є:

• позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами банківські установи;

• гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);

• джерелом позикового відсотка є прибуток на позичені кошти;

• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільне виробництві та для вирівнювання норми прибутку.

Об'єктом кредитних відносинвиступають грошові чи матеріальні цінної щодо яких укладається кредитна угода.

Суб'єктами кредитних відносинє:

кредитор - сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб'єкту

ринку на засадах зворотності, строковості і платності;

позичальник - сторона, що одержує позику.

 

Теорії кредиту

До засновників натуралістичної теорії кредиту можна віднести

англійських економістів А. Сміта (1723-1790 рр.) і Д. Рікардо (1772-1823 рр.).

Основні постулати цієї теорії:

  • об'єктом кредиту є натуральні, тобто не грошові, матеріальні цінності,
  • позиковий капітал ототожнюється з реальним капіталом,
  • кредит виконує пасивну роль, а банки - це прості посередники.

Отже, кредит трактувався як засіб перерозподілу матеріальних цінностей

в натуральній формі, не визнаючи ролі банків у створенні кредиту, участі кредиту в сприянні розширеного капіталістичного відтворення. Водночас представники натуралістичної теорії обґрунтували такі положення щодо кредиту:

  • кредит не створює реального капіталу;
  • кредит залежить від виробництва;
  • кредит залежить від позикового відсотка, від коливань і динаміки прибутку.

Основні концепції капіталотворчої теорії були сформульовані англійським економістом Дж. Ло (1671-1729 рр.).

Згідно з його поглядами кредит займає становище, що незалежне від процесу відтворення і йому належить вирішальна роль у розвитку економіки. Кредит ототожнювався з грішми і багатством. Кредит може створювати багатство і капітал, а банки є творцями капіталу, а не простими посередниками. Головні положення цієї теорії були використані Дж. Кейнсом і його послідовниками, які обґрунтували принципи кредитного регулювання економіки через зниження норми позикового відсотка та відповідне розширення інвестицій, що призводить до збільшення виробничого і споживчого попиту, авідтак-до зменшення безробіття.

Послідовниками Кейнса виступили представники неокейнсіанської школи грошово-кредитного регулювання (П. Самуельсон, Л. Лернер, Дж. Гелбрейт). В основі їх поглядів -ідея Кейнса про активне втручання держави в господарські процеси, зокрема і за допомогою кредиту.

Капіталотворча теорія згодом отримує розвиток у теорії монетаризму (М.

Фрідмен, А. Берне, О. Файт), згідно з якою основними інструментами регулювання економіки є зміни грошової маси і процентних ставок, що дає змогу застосовувати кредитну рестрикцію чи експансію.

 

Форми та види кредиту

Існують товарна і грошова форми кредиту, що визначаються залежно від об'єкта кредитних відносин. У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відсуненням платежу (комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо). У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й більшість позик надається і погашається грошима.

За суб'єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту:

  1. комерційний - надається одним товаровиробником іншому у вигляді

продажу товарів з відкладенням платежу і, як правило, оформляється векселем;

Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням – векселем.

  1. банківський - надається банками, як правило, у грошовій формі; банки

можуть виступати не тільки кредиторами, але й позичальниками;

Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.

  1. державний - надається юридичними та фізичними особами державі (в

особі центральних та місцевих органів влади);

Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки.

  1. міжнародний - надаються позичкові капітали одних країн іншим у

тимчасові користування на засадах зворотності, строковості, платності.

Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит, що базується на використанні таких принципів:

  • цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичених коштів

конкретні господарські процеси;

  • зворотність кредиту передбачає надання позики у тимчасове

користуванні і повне повернення позичальником вартості основного боргу;

  • строковість кредиту вимагає повернення позики у терміни, передбачені

кредитною угодою;

  • платність кредиту полягає в тому, що за користування позикою клієнт

сплачує банку додаткову суму у вигляді процентів;

  • забезпеченість кредиту полягає у відповідності між вартістю майна, що і

заставою позики, і заборгованість за позикою.

Існує дуже багато різних класифікацій банківських кредитів. Так, види банківського кредиту поділяються:

  1. за призначенням (на виробничі цілі (юридичним особам під заставу

основних: засобів та обігових коштів); споживчий кредит (фізичним особам));

  1. за термінами користування (короткострокові (до 1 року),

середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки));

  1. за забезпеченням (забезпечені заставою (майном, майновими правами

цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи),: іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації), незабезпечені (бланкові));

  1. за ступенем ризику (стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні

безнадійні);

  1. за методами надання (у разовому порядку, відповідно до відкритої

кредитної лінії, гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою));

  1. за строками погашення (водночас, на виплату, достроково (за вимогою

кредитора або за заявою позичальника), з регресією платежів, після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу)).

Основна маса кредитів видається під забезпечення. Захист майнових інтересів кредиторів на випадок можливого невиконання зобов'язань позичальника забезпечується у кредитах під заставу чи під фінансові гарантії.

Комерційні банки використовують такі форми забезпечення:

  • застава майна позичальника;
  • гарантія, поручительство відомого банку, фінансового органу;
  • переуступка вимог і рахунків позичальника до третьої особи на користь банку;
  • дорожні і товарні документи;
  • цінні папери;
  • поліси страхування життя;
  • інші вимоги позичальника до третіх осіб.

В умовах ринкової економіки основними видами матеріального кредиту є

вексельний і лізинговий кредит. Розширення в процесі зростання збуту забезпечує факторинг. В сучасних міжнародних розрахунках все частіше використовуються операції кредитування експортерів на основі форфетингу.

За методами надання розрізняють кредити:

- надані у разовому порядку; тобто рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки;

- відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов;

- гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року).

За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

В залежності від кількості кредиторів розрізняють кредити:

• надані одним банком;

• консорціуми!, тобто кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків;

• паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах.

Варто зазначити, що в економічній літературі не існує єдиної думки щодо кількості і складу ознак класифікації видів кредиту.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти