|
Тема 8 Характеристика окремих видів кредитів
План 8.1 Кредит: необхідність та сутність 8.2 Теорії кредиту 8.3 Форми та види кредиту 8.4 Роль кредиту в розвитку економіки 8.4 Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період
Кредит: необхідність та сутність Внаслідок розвитку процесів обміну товарами, виникає кредит. Кредитні відносини з'являються і розвиваються на підставі кругообігу капіталу, який є безперервним, але при цьому не виключаються коливання, приливи і відпливи грошових коштів, коливання потреб у ресурсах і джерелах їх покриття. За допомогою кредиту як невід'ємного атрибуту товарного виробництва усувається невідповідність між часом виробництва і часом обігу, вирішується відносне протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів та необхідністю їх використання в народному господарстві. Необхідність кредиту в умовах ринкової економіки тісно пов'язана з особливостями кругообігу індивідуальних капіталів. Також кредит необхідний для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніку технологій. Завдяки кредиту зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб; кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику. Отже, необхідність кредитувикликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів усуб'єктів економічних відносин наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників. Конкретні причини, зумовлюють необхідність кредиту, - коливання потреби в обігових коштах суб'єктів ринку, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капітал. Кредит- це економічні відносини між суб'єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах зворотності, строковості і платності. Лише пізніше кредит стали обожнювати з механізмом взаємодії з економічним середовищем, що відповідає сучасним уявленням про механізм реалізації кредитних відносин. Межи кредиту визначаються таким рівнем розвитку кредитних відносин, в якому процес реалізації кредиту врівноважує попит і пропозицію на кредитні ресурси в умовах стабільної, помірної і доступної для переважної більшості нормально функціонуючих позичальників процентної ставки. Межі кредиту на макроекономічному та мікроекономічному рівні мають свої особливості. Характерними ознаками кредиту в ринковій економіці є: • позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами банківські установи; • гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби); • джерелом позикового відсотка є прибуток на позичені кошти; • кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільне виробництві та для вирівнювання норми прибутку. Об'єктом кредитних відносинвиступають грошові чи матеріальні цінної щодо яких укладається кредитна угода. Суб'єктами кредитних відносинє: кредитор - сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб'єкту ринку на засадах зворотності, строковості і платності; позичальник - сторона, що одержує позику.
Теорії кредиту До засновників натуралістичної теорії кредиту можна віднести англійських економістів А. Сміта (1723-1790 рр.) і Д. Рікардо (1772-1823 рр.). Основні постулати цієї теорії:
Отже, кредит трактувався як засіб перерозподілу матеріальних цінностей в натуральній формі, не визнаючи ролі банків у створенні кредиту, участі кредиту в сприянні розширеного капіталістичного відтворення. Водночас представники натуралістичної теорії обґрунтували такі положення щодо кредиту:
Основні концепції капіталотворчої теорії були сформульовані англійським економістом Дж. Ло (1671-1729 рр.). Згідно з його поглядами кредит займає становище, що незалежне від процесу відтворення і йому належить вирішальна роль у розвитку економіки. Кредит ототожнювався з грішми і багатством. Кредит може створювати багатство і капітал, а банки є творцями капіталу, а не простими посередниками. Головні положення цієї теорії були використані Дж. Кейнсом і його послідовниками, які обґрунтували принципи кредитного регулювання економіки через зниження норми позикового відсотка та відповідне розширення інвестицій, що призводить до збільшення виробничого і споживчого попиту, авідтак-до зменшення безробіття. Послідовниками Кейнса виступили представники неокейнсіанської школи грошово-кредитного регулювання (П. Самуельсон, Л. Лернер, Дж. Гелбрейт). В основі їх поглядів -ідея Кейнса про активне втручання держави в господарські процеси, зокрема і за допомогою кредиту. Капіталотворча теорія згодом отримує розвиток у теорії монетаризму (М. Фрідмен, А. Берне, О. Файт), згідно з якою основними інструментами регулювання економіки є зміни грошової маси і процентних ставок, що дає змогу застосовувати кредитну рестрикцію чи експансію.
Форми та види кредиту Існують товарна і грошова форми кредиту, що визначаються залежно від об'єкта кредитних відносин. У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відсуненням платежу (комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо). У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й більшість позик надається і погашається грошима. За суб'єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту:
продажу товарів з відкладенням платежу і, як правило, оформляється векселем; Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися борговим зобов'язанням – векселем.
можуть виступати не тільки кредиторами, але й позичальниками; Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких однією із сторін (в ролі позичальника чи кредитора) виступає банк.
особі центральних та місцевих органів влади); Державний кредит – сукупність кредитних відносин, у яких, здебільшого, позичальником є держава, а кредиторами – юридичні або фізичні особи. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо, коли державний бюджет дефіцитний, а також для регулювання економіки.
тимчасові користування на засадах зворотності, строковості, платності. Провідним видом кредиту в ринковій економіці є банківський кредит, що базується на використанні таких принципів:
конкретні господарські процеси;
користуванні і повне повернення позичальником вартості основного боргу;
кредитною угодою;
сплачує банку додаткову суму у вигляді процентів;
заставою позики, і заборгованість за позикою. Існує дуже багато різних класифікацій банківських кредитів. Так, види банківського кредиту поділяються:
основних: засобів та обігових коштів); споживчий кредит (фізичним особам));
середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 роки));
цінними паперами), гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи),: іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації), незабезпечені (бланкові));
безнадійні);
кредитної лінії, гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання; за потребою));
кредитора або за заявою позичальника), з регресією платежів, після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу)). Основна маса кредитів видається під забезпечення. Захист майнових інтересів кредиторів на випадок можливого невиконання зобов'язань позичальника забезпечується у кредитах під заставу чи під фінансові гарантії. Комерційні банки використовують такі форми забезпечення:
В умовах ринкової економіки основними видами матеріального кредиту є вексельний і лізинговий кредит. Розширення в процесі зростання збуту забезпечує факторинг. В сучасних міжнародних розрахунках все частіше використовуються операції кредитування експортерів на основі форфетингу. За методами надання розрізняють кредити: - надані у разовому порядку; тобто рішення щодо надання яких приймається окремо з кожного кредиту на підставі кредитної заявки; - відповідно до відкритої кредитної лінії (надаються у межах завчасно визначеного ліміту кредитування) без погодження кожного разу з банком його умов; - гарантовані, тобто банк бере на себе зобов'язання при потребі надати клієнту кредит у визначеному розмірі протягом відповідного періоду (наприклад, місяця, кварталу, року). За характером і способом сплати відсотків виділяють кредити з фіксованою відсотковою ставкою; плаваючою відсотковою ставкою; сплатою відсотків одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит). В залежності від кількості кредиторів розрізняють кредити: • надані одним банком; • консорціуми!, тобто кредити, що надаються кількома банками, один з яких бере на себе роль менеджера, збирає з банків учасників потрібну позичальнику суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом відсотків; • паралельні кредити передбачають участь у їх наданні декількома банками. В такому випадку кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах. Варто зазначити, що в економічній літературі не існує єдиної думки щодо кількості і складу ознак класифікації видів кредиту.
|
|
|