ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Догматичні, культові та організаційні особливості католицизму.

Віровчення католицької церкви грунтується на Святому Письмі і Святому переказі Католицька церква, як відомо, вважає богонатхненною усю Біблію (Вульгату) а Святий переказ - джерелом віровчення, рівноцінному Святому Письму.

Право тлумачити Святе Письмо, католицька церква визнає тільки за ієрархією католицької церкви.

Визнаючи Нікео-Царгородський (Константинопольський) Символ віри (Symbolum, Credo) і його 12 членів католицький символ віри вже в ранньому середньовіччі було винесено зміни, які не вказані на Сході. Вже в ІV ст. Символ було перекладено на латинь. При Карлі Великому (франкському) цей символ був декретовано булою папи Клімента VІ cт. “Унігенітус” 1349р. і підтверджено І і ІІ Ватиканськими сборами. На основі “запасу добрих справ” розглянулась практика надання, а з ХІІІ ст. продажу “індульгенцій”.

Індульгенція (від лат. - іndulgentіa - милість) - папська грамота, яка свідчила про відпущення здійснених та це ж здійснення гріхів.

Для католицизму притаманне надзвичайне шанування Богородиці - Діви Марії. (Мадонна) яке набувало рис екзальтації. Її шанують як “заступницю” перед Богом, як особливо добре знає біди людей, особливо жінок. Католицизм утворив цілий напрям теології- маріологію.

В 1854р. проголошено догмат про “непорочне зачаття Діви Марії” (легенда поширюється, ХІІ ст. ). В 1950р. прийнято догмат про тілесне вознесіння Богородиці після смерті на небо, а в 1964р. Павло VІ ст. проголосив Діву Марію “матерію церкви”.

Особлива роль католицизмі належить папі Римському. Він вважається не тільки головою католицької церкви але й вищою інстанцією в справах віри, вищим авторитетом.

В 1870 р. І Ватіканський собор проголосив догмат про непогрішимість папи у справах віри, колі він говорить с кафедри (ex cathedra), тобто виконує обов`язки пастиря всіх християн ( І ст. 20 Вселенський) поширений у всій Західній Європі.

 

На Толедському церковному соборі у 589 р. в Символ віри було привнесено філіокве (лат. fіlіoque й від сина). Добавлення стверджувало, що Дух святий сходить не тільки від Бога отця, а й від Бога сина. Остаточно цей догмат був закріплений в католицизмі в ХІ ст. що і стало приводом до розколу у 1054р.

В 1439р. на Флорентійському соборі було внесено догмат про чистилище.

Згідно з католицьким віровченням чистилище - місце між раєм і пеклом де душі грішників які не отримали прощення в земному житті, але які не мають смертних гріхів, перед тим як потрапити до раю горять у вогні чистилища. Час перебування душі в Чистилищі може бути скорочена “добрими справами” тих хто залишився на землі (мотиви, жертви, матеріальні внески тощо). Догмат був підтверджений у 1562 Тридентським собором.

З цим вченням пов`язано також вчення про “запас добрих справ”. Згідно з яким клір має можливість полегшити долю душі за рахунок “запасу добрих справ” тобто сукупності заслуг здобутих подвигами Христа, Богоматері, святих та віруючих.

Це вчення було сформовано схоластами в ХІІІ ст. Разом з визнанням першості папи на усією християнською церквою католицизму притаманні й інші канонічні відмінності від православ`я: безшабашність (целібат), обов`язкова для всього духовенства, нерозривність церковного шлюбу. (від лат. caelebs - нежонатий) - введено Григорієм VІІ (1073-1085) підкріпленої 1967р.

Культ католицизму теж має деякі особливості, хоча використовуються ті ж предмети і об`єкти культу. Храми, ікони, театралізовані дійства в яких більш ніж у православ`ї і протестантизму проявляються і використовуються різні види і жанри мистецтва.

Зберігається культ ангелів і святих мощей, реліквій. Проте католицька церква надає більшого значення і активніше проводить канонізацію (зарахування до святих) і беатифікацію (піднесення до рангу блаженних). Право канонізації і бестифікації (початкова ступінь канонізації) поступово була зосереджена в руках папи. В католицизмі дуже розвинутий культ мощей і святих.

Католицизм як і православ`я визнає 7 таїнств. Головним богослужінням є літургія (месса), під час якої здійснюється обряд причащання (євхаристії). До недавнього часу мирян причащала тільки хлібом (облатка) (гостії - від лат. - жертва) з зображенням хреста.

Хрещення в католицизмі відбувається шляхом занурення і обливання. Миропомазання здійснюється у 7-12 років обов`язково єпископом (конфірмація).

 

У католицизмі існує строгий поділ на клір і мирян. Крім історично усталених трьох ступенів священства (диякони, пресвітери, єпископи), в католицькій церкві і ієрархії виділяється особлива група - кардинали.

Кардинал (від лат. cardіnalіs - головний) призначається папою з погодження консисторії - зібрання кардинальської колегії. Символом кардинала з ХІІІст. є червона шапка. (У папи - тіара - потрійна корона яка символізує троїстість прав пари як судді, законодавця і священнослужителя). Іоан Павло І і ІІ відмовились від коронації). На папський престол обирається на все життя на спеціальному зібранні колегії кардиналів (конклав) один з його членів. Папа вважається вищих ієрархів, вікарієм Ісуса Христа, наступником св. Петра, західним патріархом, прімасом Італії, архієпископом і митрополитом римської провінції, сувереном міста - держави Ватикан”.

Вікарій (лат. vіcarіus - замісник, намісник) Прімас - (лат. - перший) титул голова церкви.

До вищої ієрархії віносносять тих кого призначає папа (вікарії, легати) до нижчої тих чия влада виходить від єпископа.

Адмінистративним центром католицизму є Ватікан. (Vatіkano - пагорб в Римі) де розташовані палац, собор Петра (территорія 44га). На основі Латеранського конкордату з Мусолліні, Ватикан - держава, яка має терит, юрисдикцію, кордони і уряд - курію. (3 тис. службовців і 1тис. підданих).

До католицької церковної організації належать також чернечі ордени і конгреції, серед яких найбільшими є єзуїти - 25 т., Францисканці - 20 т., салціанці - 20 т., християнські брати - 16 т., бенедиктинці - 10 т., домініканці - 8 т. Всього католицька церква має 1,5 млн. ченців і чорниць. У тому числі 400 т. священників.

 

ВИСНОВКИ

1. Внаслідок поділу Римської імперії на Західну, де домінувала латинська мова і культурна спадщина та один церковний центр Рим та Східну (Візантію) де культурної та церковної домінанти не склалось утворилось дві церкви з специфічними рисами. Схизма 1054 року привела до остаточного поділу християнства на католицизм та православ'я.

2. Католицизм і православ'я мають досить істотні відмінності на рівні догматики, культу та церковної організації. Для католицизму притаманна певна гнучкість, схильність до пристосування до соціального оточення. Православ'я міцно тримається догматичної закостенілості, що спирається на визнання тільки Нікео-Константинопольського Символу віри.

 

ПРОТЕСТАНТИЗМ ТА ЙОГО НАПРЯМИ

 

Протестантизм – поряд з католицизмом, православ’ям, один з головних напрямів християнства, що охоплює багато різноманітних самостійних віросповідань.

Особливості ідеології і організації сучасного протестантизму зумовлені історією його виникнення і розвитку.

Протестантизм виник у XVІ ст. в епоху реформації. Це був час, коли католицька церква викликала загальне незадоволення. Воно стосувалось перш за все втручання церкви у політичі, а особливо економічні та фінансові справи великих та дрібних феодалів та бюргерства, що уже набирало сили і готово було сперечатись за місце у феодальному суспільстві.

Реформаційному руху передував гуманізм, як протилежна християнському теоцетнризму ідеологія, що поставили у центр світоглядних конструкцій людину.

Поштовх реформаційному руху дав виступ професора Віттенберзького університету, доктора теології Мартина Лютера.

31 жовтня 1517 року він прибив до воріт храму у Віттенберзі 95 тез проти католицизму. Лютер виступив проти вчення про спасіння заслугами святих та через індульгенції. Разом з тим він засудив вчення про чистилище, вчення про церкву як посередника між Богом і людьми, проти авторитету папи у справах віри. Лютер вимагав спрощення обрядності, ліквідації чернецтва, підпорядкування церкви світській владі. Авторитету папи він протиставив авторитет Священного Писання і вчення про те, що кожний може спастись тільки вірою у викупну жертву Христа.

1520 році Папа відлучив Лютера від церкви. Але Лютера підтримала значна частина різних прошарків північнонімецьких земель. Почалось протистояння прихильників Реформації і противників. В результаті Реформації утворись так звані протестантські церкви.

Поширення протестантизму викликало протидію з боку католицизму у вигляді Контрреформації — політики католицької церкви спрямованої на укріплення авторитету папи та церкви.

Протягом Реформації склалось декілька основних напрямів протестантизму.

1. Лютеранство. Лютеранська або євангельська церква поширилась на півночі Німеччини, у скандинавських країнах, Прибалтиці, деяких штатах США і Канади. Основи віровчення викладено у "Аугсбургському віросповіданні" та "Апології" М.Лютера (1530).

Лютеранство відкидає авторитет папи і "священого переказу" _- єдиним джерелом віри визнається тільки Священне писання (Біблія). Відповідно вважається, що Священне письмо може бути доступним кожному віруючому. Біблію перекладено на живі мови. Дозволено не тільки читати, але й інтерпретувати Священне Письмо.

Головним у лютеранстві є вчення про "виправдання вірою". Тобто спасіння души пов'язується не з добрими справами як у католицизмі, а з щирістю віри у спокутувальну жертву Христа.

Лютеранство зберігає єпископат, освячення в духовний стан (ординація) Але посередництво церкви у спасінні відкидається. Стверджується теза про священство всіх віруючих, заперечується різниця між мирянами і духовенством.

Літургія здійснюється але особлива роль у ній відводиться проповіді. Лютеранство визнає два таїнства — хрещення і причащання.

Обрядність спрощена, в лютеранських храмах немає ікон, але зберігається розп'яття, священицький одяг духовенства, вівтар, використовується органна музика та хоровий спів.

Вчення про "два царства" визнає самостійність держави по відношенню до церкви.

2. Кальвінізм — більш радикальний напрямок протестантизму. У Швейцарії Реформація почалась під лідерством Ульриха Цвінглі (1484-1531). Основи цвінгліанства були викладені у "Коментарчях до істиної і хибної віри". Цвінглі відкидав не тільки католицьке вчення про перевтілення в таїнстві причастя, але й лютеранську догму про реальнеу присутність Христа в таїнстві причастя. Всі предмети культу було відкинуто. Церква перетворена на дім молитви. Цвінгліанська громада сама обирала собі проповідників і пастирів.

Більш поширеною формою радикального протестантизму став кальвінізм. Його засновником був Жан Кальвін (1509-1564), який народився у Франції і під час гонінь на протестантів виїхав у Швейцарію. Свою теологію він виклав у "Наставлені у християнській вірі". Це найбільш всеохоплююча і разом з тим саме коротке викладення основ протестантського віровчення.

На відміну від лютеранства в кальвінізмі немає символу віри, єдиним джерелом віровчення є Біблія. Кальвін у своєму вченні виходив з ідеї абсолютної могутності господа і незбагненності його волі. Звідси він виводив абсолютну недостатність дій людини, всіх його "добрих справ" в очах Бога. Тому спасіння може бути тільки даром Божим, а не результатом зусиль людини. На основі цього Кальвін розробив вчення про предвічну напередвизначеність або обраність. Згідно з цим вченням доля людини " у загробному житті" з початку часів визначена Богом. Ніякими особистими заслугами, зусиллями церкви, не можна змінити свою долю.

Головним у кальвінізмі є вчення про "світське призвання" і "світський аскетизм". Свідченням можливої обираності може бути успіх в будь-якій діяльності, зокрема професійній.

Кальвін найрадикальніше реформував християнський культі церковну організацію. Майже всі зовнішні атрибути католицького культу (ікони, облачіння, свічки тощо) було скасовано. Основне місце у богослужінні зайняли читання Біблії, співання псалмів.

Кальвінізм поширений у Швайцарії, Нідерландах, ФРН, Угорщині, Чехословаччині, США та деяких інших країнах.

Сучасний кальвінізм поділяється на реформатські, пресвітеріанські та конгрегаціоналістські церкви.

Реформати — прихильники кальвіністської церкви континентально-європейського походження (за виключенням Великобританії).

Їх віровчення ґрунтується на Біблії, а також працях Кальвіна та різноманітних кальвіністських віросповіданнях: "Белгійському віросповіданні" (1561), "Гейдельбергському віросповіданні" (1562).

Богослужіння реформатів спрощено і зводиться до читання Біблії, проповіді та співу псалмів. Громада сама обирає пастирів та пресвиторів-старійшин. Декілька громад складають пресвитерії, які входять у синод. Очолює церкву країни обраний суперінтендант (єпископ). Близько до реформатів стоїть пресвітеріанська церква в Великобританії.

Конгрегаціоналісти — (від лат. congregatіo — об'єднання, громада) течія кальвінізму, яка виникла в XVІ ст. в Англії. Конгрегаціоналісти стверджують незалежність релігійної громади від держави і право її на самоуправляння (колишні індепенденти).

Англіканство. Англіканска церква виникла в Англії в XVІ ст під час Реформації. Парламентським актом 1534 року король Генріх VІІІ був об'явлений головою церкви, яка проглошувалась незалежною від папи. Вірочення англікан є конгломератом католицизму, лютеранства, і кальвінізму. Воно викладнео в "Книзі громадського богослужіння" (1549) і в "Англіканському символі віри", яке має 39 статей (1571).

Концепція виправдання вірою поєднана з визанням спасаючої сили церкви. Зовнішня сторона обрядовості майже не відрізняється від католицької. Збережена єпископальна ієрархія. Головою церкви при цьому вважається король, який призначає єпископів. Примас Англіканської церкви є архієпископ Кентерберійський. В Сполучених Штатах англіканство представлено Протестантською єпископальною церквою.

В Україні сьогодні крім православних і католицьких громад досить поширеними є протестантські. До найбільш поширених з них належать: Союз євангельських християн-баптистів, Союз християн віри євангельської (п'ятидесятники) України, Церква адвентистів сьомого дня, Свідки Єгови україни.

1. Баптисти (ЄХБ).Баптизм виник серед англійський емігрантів в Голандії. Віроівчнення баптистів грунтується на лютеранстві та кальвінізмі. Єдиним джерелом віровчення вважається Біблія (перш за все Новий Завіт). Баптисти поділяють християнські догмати про Трійцю, божественне походження Христа і т.ін., але відкидають роль церкви як посередниці між богом і людьми, сповідають принцип "виправдання вірою". Поряд з вченням про богообранність вони визнають і свободу волі людини. Не визнають поділ на мирян та духовенство (принцип загального священства). Але у баптистів існують служителі культу. Громади очолюються виборними пресвітерами, проповідниками і діаконами.

2. П'ятидесятники. Церква християн віри євангельської. Пізньопротистантська течія, яка сформувалась в США на початку ХХ ст. В соснову віровчення покладено євангельську розповідь про "сїходженняч Святого Духа на апостолів у свято П'ятидесятниці", внаслідок чого вони отримали дар говоріння на інших мовах для проповіді слова Божого. Цей дар називають "глосолалія".

П'ятидесятники вірять в близьке пришестя Ісуса Христа. Вони визнають обряди хрещення дорослих та хлібопреломлення. Не визнають церкву як посередника, предмети культу.

П'ятидесятники поділяються на декілька деномінацій. Серед них: Союз вільних церков християн віри євангельскої України (Вінницька, Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська,Закарпатська, Київська, Полтавська, Хмельницька обл., та Союз християн віри євангельської. Існують також громади віри євангельської поза союзами.

В Україні в Південних та Східних областях переважають п'ятидесятники - воронаївці, в Західній Шмідтівці.

Воронаївці — послідовники І. Воронаєва з США який повернувся в Україну у 1921 р. Вони акцентують увагу на глосолалії і виконують обряд омовіння ніг перед хлібопреломленням (вживають прісний хліб).

Шмідтівці — головним вважають у віровченні хрещення святим духовм, глосолалії для них не обов'язкові, не дотримуються обряда омовіння ніг, не дотримуються опресноків.

П'ятидесятники - сіоністи (з 1923 р.) послідовники проповідника Л.Мельника. Вони проповідують необхідність переселення християн віри євангельської на гору Сіон для того, щоб очікувати другого пришестя Христа в "обраній Богом землі".

Адвентисти — послідовники протестантської течії , що виникла в 30-х роках ХІХ ст. у США. Засновники її В. Міллер та О. Вайт. Адвентисти (від лат. "пришестя") течія, що відокремилась від баптистів. Головнимим рисами віровчення адвентистів є есхатологічні мотиви та віра у близьке друге пришестя Христа. Міллер у своїй праці "Свідоцтво з писання про друге пришестя Христа біля 1843 р. та його особистому царствованні протягом 1 т. Років." Пророкував пришестя , але воно звісно не відбулось. Вчення про хіліазм або мілленарізм обов'язкове для кожного адвентиста. Згідно з віровченням адвентистів під час другого пришестя Христа обрані отримають життя вічне спочатку в тисячолітньому царстві Христа на небі, потім після Страшного суду, коли будуть воскрешені грішникі для того, щоб разом із Сатаною бути знищеними.

Адвентисти вірять, про воскресіння душі і тіла. Тому приділяється увага не тільки моральній чистоті , але й тілесній. З цим пов'язана "санітарна реформа" — заборона переливання крові. Обмеження харчові тощо.

Адвентисти повинні сплачувати церкві "десятину" із своїх доходів.

Найбільш поширена в Україні течія Адвентисти Сьомого Дня. Для неї серед іншого харектерне слідування четвертій біблійній заповеді — "шанування дня суботнього".

Культ передбачає омовіння ніг та хлібопреломлення.

 

Протестантські течії одні з найбільш активних на сучасному конфесійному терені України.

Кількість їх громад постійно зростає, вони активно займаються міссіонерською діяльністю. Привабливість їх пов'язана з досить спрощенним обрядом та індивідуальним членство у громаді . що сьогодні є засобом подолання суспільного відчуження.

 

ТЕМА 5.ХРИСТИЯНСТВО В УКРАЇНІ

Навчальна мета:розгляд становлення та розвитку християнства на території України.

 

Час: 80 хвилин.

Метод: лекція.

Місце: навчальна аудиторія.

Навчальні питання : 1. 10хв.

2. 15хв.

3. 15хв.

4. 15хв.

5. 15хв.

Заключна частина 10 хв.

Матеріально-технічне забезпечення: збірники документів та матеріалів.

Джерела та література:згідно списку рекомендованої літератури.

План

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти