ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


БУДДІЙСЬКЕ ВІРОВЧЕННЯ І ПАНТЕОН

Чого ж навчав Будда? Чому його вчення знайшло такий жва­вий відгук у людей, що поступово перетворилося на світову рел­ігію?

Спочатку те, що проповідував Будда, і те, про що потім роз­повідали його учні, передавалося усно з покоління в покоління. І тільки через кілька сторіч після зародження буддизму на о. Цейлон були вперше зроблені записи зведень священних текстів буддизму,шо отримали назву Типітака (букв, три кошики). За переказом, у І ст. до н.е. цар Цейлону зібрав 500 кращих знавців усної традиції і змусив їх продиктувати те, що вони запам'ятали, такій же кількості кращих переписувачів. Ці записи були зроб­лені на пальмових листках, що потім складалися для збережен­ня в плетені кошики. Для упорядкування Типітаки була вико­ристана народна мова Індії — палі, на якій мав би розмовляти сам Будда. Інша версія канону — так звана санскритська Типі­така — була записана небагато пізніше в самій Індії. До наших Днів від неї збереглися окремі фрагменти, відомі за перекладами на східні мови.

У 1871 р. з метою упорядкування буддійського Священного Писання в Бірмі був скликаний спеціальний собор. 2400 його учасників шляхом порівняння різних списків і перекладів Ти­пітаки створили єдиний уніфікований текст. Потім його виріза­ли на 729 мармурових плитах. Кожну плиту помістили в особли­вому храмі з гострим дахом. Так у цій країні виросло оригіналь­не місто-бібліотека — Кутодо, шановане буддистами всього світу.

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Найчастіше Типітаку поділяють на три великих частини:

1. Віная-пітака («Кошик уставу», 110 плит). Уній описують­ся церемонії, обряди і правила поведінки, яких повинні дотри­муватися ченці, перераховуються гріхи і покарання за них, най-суворіше з яких — виключення з громади.

2. Сутта-пітака («Кошик настанов», 410 плит). У ній у формі кількох десятків тисяч приписуваних Будді і його найб­лижчим учням притч і викладене вчення буддизму. Крім того, у цю частину канону включені й інші твори найрізноманітнішого характеру: збірки легенд і афоризмів, поеми, коментарі тощо. Найзначніший здобуток у цьому розділі Типітаки — Дхаммапа­да (тобто «виклад учення»). Дхаммапада складається з 423 ко­ротких віршованих висловів — сутр, згрупованих у 26 главах. Матеріал Сутта-пітаки упорядкований за спеціальними розді­лами (нікайа) за довжиною.

3. Абхідхамма-пітака («Кошик чистого знання», 209 плит). У семи трактатах цієї частини викладаються філософські мірку­вання буддистів про світ і людську особистість.

Крім палійської Типітаки, існують напівканонічні тексти широкого кола тем: це вже згадані Джатаки — історії про попе­редні життя Будди; запитання царя Мілинди, у яких відтворюється бесіда освіченого елліністичного царя Менандра (Мілинди, II ст. до н.е.) і буддійського мудреця Нагасени, традиційна біогра­фія Будди — «Буддхачаріта» Ашвагхоши (100 р. н. є.).

Сутність буддійського віровченняв найбільш концентрова­ному вигляді виражають так звані «чотири благородні істини буддизму», сформульовані Просвітленим в одній із перших про­повідей. Ці істини, як думають самі буддисти, вказують на «Зло, походження Зла і подолання Зла, і благородний восьмеричний шлях, що веде до припинення Зла» (Дхаммапада, XIV, 191):

Перша благородна істина буддизму проголошує: «Сутність життя є страждання». Це страждання заподіює людині букваль­но все: «народження — страждання, старість — страждання, хво­роба — страждання, смерть — страждання, єднання з неприєм­ним — страждання, розлука з приємним — страждання, неотри­мання чого-небудь бажаного — страждання; коротше кажучи, п'ятерична прихильність до існування є страждання»1.

1 Типитака. Сутта-питака // Антология мировой философии: В 4 т. — М.. 1969. -Т."l.-Ч. l.-C. 117- 118.

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

Друга благородна істина говорить про джерело страждань: «це жага, шо приводить до нових народжень, супроводжувана задоволеннями і пристрастями, шо знаходить задоволення тут і там, а саме: жага насолоди, жага існування, жага загибелі»1.

Третя благородна істина пояснює, як можна знищити страждання: «це повне безслідне знищення цієї жаги, відмова [від неї], відкидання, звільнення, позбавлення [її]»2.

• Нарешті, четверта благородна істина стосується «середин­ного шляху», що веде до знищення страждання. Будда переко­нався, що обидві протилежності — і життя, повне задоволень і хтивості, і життя в добровільному обмеженні своїх бажань — од­наково далекі від «правильного шляху». Цей шлях лежить посе­редині, тому називається «серединним».

Зміст чотирьох благородних істин стане зрозумілішим, якщо розглянути буддійські погляди на людину і світ, з яких виходив у своїх міркуваннях Будда, і які значною мірою були запозичені з індуїзму.

Світу, що оточує людину, вважали буддисти, притаманні: Страждання, Суб'єктивність і Мінливість.

По-перше, матеріальний світ є ілюзія, створена нескінчен­ними комбінаціями — дхамм (або дхарм), дрібних носіїв свідо­мості людини; своєрідна візерункова полотнина, виткана з нез­численної кількості різнобарвних ниточок. Зі смертю людини тканина немов розпускається, а самі нитки знову з'єднуються в нову кольорову полотнину. По-друге, особистість людини та­кож не тотожна сама по собі, вона не має ніякого постійного, стійкого ядра, її жодним чином не можна знайти за допомогою органів чуттів або описати. А по-третє, ніщо у світі не постійне, все минає, все перебуває в процесі безперервної зміни, а тому, прагнучи досягти чогось, ми в кінцевому підсумку залишаємося нізчим.

На прохання царя Мілінди пояснити ці положення за допо­могою прикладів буддійський мудрець Нагасена порівняв лю­дину із світильником, який палає всю ніч, але полум'я у ньому на початку ночі не те саме, шо опівночі або наприкінці ночі. «А хіба, о великий царю, на початку ночі був один світильник, опі-

' Типитака. Сутта-питака // Антология мировой философии: В 4 т — М„ 1969.-Т.'і.-Ч. 1.-С 117- 118. 2 Там само

Киспюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

вночі інший, а наприкінці ночі ще інший?» (Запитання Мілінди, кн. II, гл. 2).

На жаль, людська свідомість «затьмарена» незнанням істин­ної, ідеальної природи всього. З незнання виникає хибне праг­нення до дії, з хибного прагнення до дії — помилкова установка свідомості, з помилкової свідомості — помилкові дані органів чуттів, що вводять нас в оману щодо реальності зовнішнього світу, з ілюзорних почуттів — марні бажання, пристрасті й при­хильності, жага життя. Серед усіх людських прихильностей найбільш небезпечною, на думку буддистів, є прихильність до індивідуального «Я», до власних суб'єктивних вражень і бажань. Припустимо, коли мати сварить свого сина, вона вважає це ко­рисним, оскільки робить це з любові. Однак якщо хтось з ото­чення починає робити їй зауваження, вона сприймає це як об­разу. Не менш сильними є й інші п'ять прихильностей: до ба­гатства, еросу, слави, їжі і сну.

Жага ілюзорних мирських прихильностей викликає цілком реальні коливання дхарм. Ці коливання не дають їм прийти в стан спокою і змушують вступати в нові комбінації, породжу­ють все нові й нові життя, подібно до того, як наркотичні видін­ня й відчуття викликають у людини стійку залежність від них. Відтак, хоча людина позбавлена душі (тоді як індійські брахма­ни вірили саме в переселення людської душі), у світі продовжує діяти Карма (буддисти називають її «законом залежного існуван­ня»). Дію «закону залежного існування» сам Будда проілюстру­вав притчею про мисливця: якщо людина, будучи мисливцем, знищує життя, бруднить руки кров'ю, то, знову народжуючись серед людей, вона проживе недовге життя. Якщо людина, жалі­ючи всіх живих істот, відкладе зброю, то в наступному пере­втіленні серед людей вона житиме довго. Гірше за все те, пояс­няють буддисти, що людина, втягнута в плин перероджень, пе­рестає помічати свої зусилля шо-небудь змінити у своїй Кармі. Вона наче потрапляє в лапи лютого чудовиська, що за своєю примхою обертає колесо перероджень.

Порятуватися людина зможе тільки тоді, коли йтиме «сере­динним шляхом».Буддисти полюбляють порівнювати рух по «се­рединному шляху» із колодою, яка пливе посеред річки й досяг­не моря лише тоді, «якшо вона не буде наближатися ні до право­го, ні до лівого берега, не потоне посередині річки, не буде

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

викинута на берег, не буде виловлена людиною, не буде затяг­нута у вир і не підгниє зсередини»1.

«Серединний шлях» називають ще «восьмеричним шляхом», тому шо він складається з восьми ступенів: правильні погляди, правильна рішучість, правильна мова, правильна поведінка, правильний спосіб життя, правильне зусилля, правильна увага, правильне зосередження.

1. Правильні погляди — необхідно вірити в «чотири благородні істини», щоб не ухилитися від шляху, запропонованого Буддою.

2. Правильна рішучість — готовність опанувати свої почуття і бажання, прагнення зосередитися на тому, щоб вести життя відповідно до «чотирьох благородних істин».

3.Правильна мова — правдива, доброзичлива, миролюбна, позбавлена зайвої балаканини і ненормативної лексики.

А. Правильна поведінка заснована на не заподіянні шкоди всьому живому; утримуванні від почуттєвих задоволень; утри­муванні від навмисного зиску вигоди.

5.Правильний спосіб життя — мирний, чесний, чистий; культивування некорисливого ставлення до життя і звички жити чесною працею, одержання тільки заслуженого.

6. Правильне зусилля — спрямоване на досягнення чотирьох великих цілей: уникати усього, що заважає спасінню; перемог­ти те, що прив'язує до життя; розвити досягнуті успіхи; зберегти накопичені заслуги.

7. Правильна увага — активна пильність людської свідомості, її концентрація на чотирьох завданнях:

• зречення тіла, вироблення звички бачити в ньому лише зовнішній об'єкт щодо свого «Я»;

• зречення від почуттів, звільнення від їх впливу, через який ми прив'язуємося до життя, розгляд їх як швидкоплинних тілес­них функцій;

• зречення від думок, що породжуються нашими почуття­ми й егоїстичним «Я» і спонукають людину до дій, які перетво­рюють її на заручника сансари;

• зречення від об'єктів думок, тобто від схильності сприй­мати навколишній світ через його зовнішні матеріальні прояви.

8. Правильне зосередження — правильні методи зосереджен­ня й медитації, шо ведуть до знаходження внутрішнього спокою.

'Учение Будды. — Элиста. 1992. — С.55.

Киспюк К.В., Кучер О.М- Релігієзнавство

«Восьмеричний шлях» буддисти звичайно поділяють натри частини: перша (ступені 1—2) пов'язана з мудрістю, друга — з моральною поведінкою (ступені 3—6), третя (7—8) належить до сфери особливого «тренування думки», до практики споглядан­ня, «очищення розуму», або йоги, як вона традиційно називається в Індії. Будда неодноразово підкреслював, шо «восьмеричний шлях» — не сходи, по яких потрібно підніматися, долаючи схо­динку за сходинкою. Просвітлення на цьому шляху можна до­сягти тільки одночасним культивуванням кожного з його ас­пектів у єдності з усіма іншими.

Людина, яка здолала «восьмеричний шлях», досягає спочат­ку просвітлення (самадхи), а потім і нірвани. Слово «нірвана» у перекладі із санскриту означає «згасання». Нірвана — це внутрішній стан людини, при якому згасають, притупляються всі почуття і прихильності, а разом з ними і сприйняття навко­лишнього світу. Це внутрішнє згасання чуттєвості і тілесності наче звільняє людину від її страждаючого «Я» й від жаги життя, що тягне всі живі істоти до нескінченних перероджень. Тим са­мим скасовується влада Карми, і просвітлений у такий спосіб мудрець до кінця розчиняється в абсолютному спокої. •

Отож сутність віровчення буддизму зводиться до заклику кожній людині стати на шлях пошуку внутрішньої волі, скину­ти всі окови, якими сковує іїжиття. При цьому вказувалося й на те, що всі люди, незалежно від своїх національних або соціаль­них розходжень, мають у своєму розпорядженні рівні можливості для Просвітлення. Ця фундаментальна буддійська установка на індивідуальний праведний шлях до спасіння, відкритий для всіх людей, стане в наступному характерною для всіхсвітових релігій, шо у своїх віровченнях однозначно зміщують акцент із колек­тивного на індивідуальне релігійне життя.

З людей, які опанували віровчення й «серединним восьме­ричним шляхом» рухаються до нірвани, складається своєрідний пантеон буддизму:будди, бодхисатви та архани.

Кожна жива істота, що досягла просвітління і змінила світ сансари, світ нескінченних перероджень, на світ нірвани, стає буддою. Живуть будди в тому, що можна було б назвати косміч­ним простором. Лише іноді вони перевтілюються в земне тіло, щоб відкрити очі людям землі. Інакше люди з малими чеснота­ми (а таких, на жаль, більшість) «віддадуться самовпевненості.

Розділ 5, Буддизм як світова релігія

перебуваючи в пересиченості й лінощах, не зможуть породити думку про те, як важко зустріти Будду і віддавати йому почесті»'. Будди проповідують Істинне Вчення і наставляють людей на благородний «восьмеричний шлях» до порятунку. З тисяч відо­мих у цій релігії будд, найбільш шановані — вже відомий нам Шак'ямуні, будда майбутнього світового періоду Майтрейя, п'ять будд, що уособлюють частини світу, поміж ними — будда заходу Амітабха.

Бодхисатва(букв, істота, що прагне до просвітлення) — лю­дина, якій залишився всього один крок до нірвани, але яка свідо­мо не хоче його робити, щоб з більшим успіхом просвітлювати ще не просвітлених. Таким бодхисатвою слід вважати й Будду з того моменту, як він одержав своє останнє втілення, й до того, коли він занурився в нірвану. Шлях, що повинний пройти май­бутній бодхисатва, поділяється на багато етапів. Однак на шля­ху бодхисатви, подібно благородному «серединному шляху», ці етапи людина долає не послідовно, а одночасно. Прагнучи до звільнення, майбутній бодхисатва спочатку дає своєрідну обітни­цю рухатися в наміченому напрямку, не звертаючи уваги на вто­му, не заспокоюючись на досягнутому. В очах буддистів на кож­ному з рівнів бодхисатва опановує якоюсь із шести найважливі­ших досконалостей: щедрістю, моральністю, терплячістю, мужністю, здатністю до медитації, мудрістю. Перша ступінь — щедрість, вимагає роздачі милостині всім, хто її потребує; інша — дотримання всіх загальнолюдських і буддійських моральних розпоряджень. Це потребує також мужності, безмежної терпля­чості й володіння мистецтвом медитації. Всі попередні ступені, разом узяті, стають основою для шостої — мудрості.

Піднявшись на цю ступінь, людина стає уже святою — ар-хатом.«Почуття в нього спокійні, як коні, приборкані візником. Він відмовився від гордості і позбавлений бажань. Такому навіть боги заздрять» (Дхаммапада, VII,93—95). До особливо популяр­них 16—18 архатів зараховуються учні і найближчі послідовни­ки Шак'ямуні.

У стані архата людина здобуває недоступне звичайним лю­дям знання, точніше кажучи, всевідання. Для арахата стає мож­ливим неможливе — єдиним поглядом охопити Всесвіт і, таким

1 Сутра Лотоса Сокровенного Закона // Религии Китая: Хрестоматия. -СПб.. 2001. -С. 397-398.

Киспюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

чином, остаточно переконатися в неістинності земного буття. Завдяки цьому людина завершує свій шлях, стає бодхисатвою, що не тільки все знає, а й бачить усе, що відбувається на землі. У цей момент бодхисатва міг би нарешті перейти до нірвани, але натомість за допомогою особливих містичних засобів робить прямо протилежне — сходить на Землю. Адже тепер «він по­дібний до квітки, повної аромату, а аромат хоче вивільнитися і розвіятися. Або він подібний до хмари, важкої від дощової води, і вона шукає прагнучої землі, що може її прийняти, поглинути»1.

Буддисти всіх країн вшановують також священні рослини: дерево бодхі, «Дерево Пізнання», лотос, як символ чистоти, ду­ховного просвітлення, співчуття. Найбільш улюблена тварина буддизму — газель. Вона є згадкою про тих двох газелей, що пер­шими вийшли з лісу і стали слухати першу проповідь Будди. Популярні також змії (наги). Цар змій Нагараджа прикрив Буд­ду своїм каптуром у момент його перебування в стані спогля­дання. Інші шановані тварини — слон (особливо білий), бик, лев, кінь, черепаха, павуки. Вони часто виступають як супутники або навіть замінники вищих, середніх і нижчих персонажів пантео­ну, відіграють роль їхніх символів.

Як бачимо, буддизм не належить ані до монотеїстичних, ані до політеїстичних релігій. Правда, Будда не заперечував існуван­ня богів та інших надприродних істот, але вважав, що вони підлеглі дії закону Карми і не можуть допомогти людині вийти з колеса перероджень. Будди і бодхисатви не схожі на богів інших релігій. Будди не можуть, подібно до богів інших релігій, ство­рювати світ, керувати стихіями; вони, як правило, не можуть карати грішників або винагороджувати праведників.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти