ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


РЕЛІГІЙНИЙ КУЛЬТ І РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ БУДДИЗМУ

Релігійний культ у буддизмі підпорядкований одній меті -досягненню нірвани. Релігійна організація розглядається як засіб допомоги на цьому шляху.

Умовно кажучи, людина, яка прагне зануритися у нірвану, має пройти у своєму релігійному житті три основних ступені.

Бхагаван Шри Раджниш. Алмазная сутра. — К., 1993. — С 81.

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

На першому ступені вона повинна увірувати в Триратну(букв, три скарби): Будду, вчення Будди (Дхарму) і буддійську громаду — Сангху, повірити, що тільки в цих скарбах полягає для неї єдине спасіння від потоку перероджень. Увірувавши в Будду, людина прагне осягнути його вчення. Об'єднавшись з од­нодумцями вдалині від суєтності світу, послідовник буддизму буде з успіхом слідувати буддистській Дхармі, що повинна при­вести його до стану Будди.

На другому ступені певною мірою розходяться шляхи основ­ної маси віруючих мирян і ченців. Мирський послідовник Буд­ди зобов'язаний насамперед вести праведне життя, що зводить­ся до п'яти заповідей:

1) не заподіювати шкоди нічому живому;

2) не красти;

3) не чинити перелюб;

4) не говорити неправди;

5) не пити спиртних напоїв і не вживати дурманних речо­вин.

Ці заповіді дуже близькі до іудейського Декалога, шо пізніше запозичить християнство. Разом з тим між мораллю двох світо­вих релігій існує і певне розходження: християнство й іудаїзм відносять заповідь «Не убий!» тільки до людей, в той час як буд­дизм поширює її на всі живі істоти, оскільки всі вони рівною мірою включені в потік перероджень. Тому, полюючи на звірів, ловлячи рибу або навіть просто зриваючи квітку, ти ризикуєш знищити нинішнє втілення того, хто колись був такою ж, як і ти, людиною.

Власне культова практика,обов'язкова для усіх віруючих, у буддизмі не одержала такої деталізації і регулярності, як у хрис­тиянстві або ісламі. Ступінь регулярності культу дуже залежить від сангхи: у тих країнах і регіонах, де сангха численна і впливо­ва, культ упорядкований і має буддійський зміст, за відсутності ж сангхи чи її слабкості, в культі дуже помітними стають не-буддійські релігійні компоненти.

Основне завдання простих віруючих — постійна моральна і матеріальна підтримка членів буддійської громади. Інші форми релігійного життя віруючих: відвідування місцевого храму, відвідування «святих» місць — народження, просвітлення, смерті Будди, ступ з якоюсь реліквією, прийняття обітниць.

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Центральне місце в буддійських святилищах, як правило, займає багатометрова статуя Будди з дерева, каменю, коштов­них металів з інкрустаціями з дорогоцінних каменів. Найчасті­ше Будда зображується в позі лотоса, хоча відомо більше 40 його улюблених поз, кожна з яких несе в собі зрозумілий тільки віру­ючій людині глибинний релігійний зміст. А в одному з храмів столиці Таїланду Бангкоку знаходиться скульптурне зображен­ня Будди висотою в 3 м і вагою 5,5 т, виготовлене з чистого золо­та. Однатільки вартість матеріалу цієї статуї оцінюється приблиз­но в 40 млн доларів, що дозволило занести неї до «Книги рекордів Гіннесса» як «найдорожчий культовий об'єкт у світі». Вибір до­рогоцінного матеріалу пояснюється просто: світло Просвітлен­ня, що виходить від Будди, найкраще матеріалізується в блиску золота. . *

•ч ■

Статуя Будди 208

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

Зображення Будди вшановуються обрядами поклоніння і принесення. Перший обряд полягає в тому, шо буддисти вста­ють на коліна і тричі вклоняються цим зображенням, доторка­ючись чолом землі, що символізує буддійські «три скарби». Принесення статуї Будди, як правило, роблять потрійні — у вигляді свічок, шо символізують світло вчення в пітьмі звичай­ного людського неуцтва, квітів, шо вказують на мінливість світу, та ароматів, що уособлюють поширення вчення. Цілком припустимо просто поставити перед статуєю їжу, що символі­зує милосердя.

Урочисті служби провадять за традиційним місячним кален­дарем кожного разу в дні нового і повного місяця. Присутні на цих богослужіннях віруючі приходять на них з принесеннями Будді і подарунками для ченців. В ці дні вони дуже часто також приймають особливі обітниці — певний час вести більш аске­тичне життя (утримуватися від споживання м'яса, відмовитися від прикрас і розваг тощо).

Нарешті, останньою умовою досягнення нірвани, вищим і останньім ступенем культової практики є в буддизмі медитація. В одній із Джатак Будда влучно порівняв призначення медитації із завданням людині з чашею, до самого краю наповненою олією, пройти крізь скупчення народу, повз сільську красуню. Букваль­но по п'ятах її переслідуватиме інша людина з оголеним мечем, яка має відтяти невдасі голову, якщо хоча б крапля олії прол­лється. «Чашу слід нести обережно, не вихлюпуючи ні краплі, так і чернець нехай належним чином зосередить свої думки, не розхлюпуючи їх у суєтності»1.

Буддисти, які практикують медитацію, спочатку долають зовнішні бажання, що приносить адепту буддизму відчуття внут­рішнього спокою, хоча матеріальні образи зовнішнього світу продовжують негативно впливати на його свідомість. Далі дося­гається повне звільнення свідомості від усього матеріального і радість проймає тіло і душу того, хто досяг цього ступеня меди­тації. На третьому ступені відчуття радості поступається місцем стану повної незворушності, що сприяє повній внутрішній зо­середженості свідомості. У кінцевому рахунку свідомість вихо­дить за ті межі, що накладала на неї звичка мислити власне «Я»,

1 Джатаки. - М., 1979. - С 237-238.

Киспюк К,В., Кучер P.M. Релігієзнавство

вона споглядає нескінченність і безформність світу і наче роз­чиняється в ньому (див. текст 5.1).

У буддизмі вперше в історії релігії з'являється чернеча орга­нізація.За своїм укладом буддійська сангха копіює давньоіндійсь­ку сільську громаду. Чернеча громада бере свій початок в об'єд­наннях мандрівних проповідників, що на період дошів збира­лися перебути негоду в сухому місці, віддаючись спільним медитаціям і благочестивим міркуванням.

Під сангхою розуміють сукупність людей на певній тери­торії, які залишили світ заради духовного самовдосконалення, — як ченців, що живуть у монастирі, так і ченців мандрівних, і навіть лісових аскетів. При відсутності централізованої релігій­ної організації сангха виконує подвійну функцію. По-перше, вона зберігає, підтримує і поширює (і словом, і ділом) Дхарму, тобто саме буддійське вчення; по-друге, надає умови для мораль­ного вдосконалення і відповідно для спасіння кожної окремої людини.

Той, хто вступав у чернечу громаду, відмовлявся від родини й власності, від дотримання установ касти, до якої він належав, приймав обітницю цнотливості. Він також змінював свій зовнішній вигляд: голив голову і вдягав жовтий одяг, шо симво­лізувало бідність і смиренність, відмову від усього мирського, тому що жовтий колір традиційно вважався приналежністю ниж­чої касти вайш'їв. До громади приймали більшістю голосів при­сутніх. Дорога до неї була відкритою для всіх бажаючих. Ізсанг-хи могли вигнати за такі гріхи: убивство, перелюбство, злодійство і хибні претензії на святість і досягнення істинного знання. Інші гріхи підлягали спокуті.

Члени громади, умовно говорячи, поділялися на три кате­горії:

1. Хлопчики, які одержували початкову освіту, привчалися до дисципліни й іноді рятувалися таким способом від голодної смерті.

2. Послушники, що повинні були вивчити під керівництвом наставника основні положення вчення й статутних вимог, дове­сти справою свою готовність стати ченцем. Саме вони викону­вали в монастирі всю основну господарську роботу.

3. Повноправні члени громади, якими послушники могли стати тільки після досягнення 20-літнього віку. Зрілі чоловіки,

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

як правило, стають ченцями тимчасово — заради публічного очищення від вантажу накопичених за своє життя гріхів, чим іноді спекулюють високопоставлені політики країн Південної і Південно-Східної Азії.

Переважна більшість буддійських ченців — чоловіки. Од­нак є й жінки-черниці. Але навіть у Бірмі, де функціонують єдині у своєму роді жіночі монастирі, на 25 тис. жінок-черниць випадає в 11 разів більше чоловіків-ченців! Відповідно до буд­дійських текстів чоловік і жінка рівні між собою, однак сам Будда був проти прийому до громади жінок — чи то через більшу моральну нестійкість жінок, чи то через поширене упереджен­ня, що сама жінка є важко переборною перешкодою на шляху до Просвітлення. У цьому зв'язку часто наводиться розмова Будди з улюбленим учнем Анандою щодо ставлення до жінок. На питання Ананди, як буддійські ченці повинні поводитися в присутності жінок, Будда відповів: «Так, начебто ви їх не бачи­те». Що мав на увазі Будда, стає ясно з наступної притчі про двох ченців.

Тандзан та Екідо йшли якось брудною дорогою. Була злива. Проходячи повз перехрестя, вони зустріли красиву дівчину в шовковому кімоно і шарфі, яка не могла перейти через вибоїну.

«Йдемо, дівчина», — сказав Тандзан одразу ж. Він узяв її на руки і переніс через багнюку.

Екідо нічого не сказав і мовчав доти, доки вони не підійшли до храму. Більше він не міг стримуватися і сказав: «Нам, чен­цям, треба триматися подалі від жінок, особливо від молодих і красивих. Вони небезпечні. Навіщо ти зробив це?»

«Я залишив дівчину там, — сказав Тандзан, — а ти все ще тягнеш її!»1.

Крім п'яти заповідей для мирян, буддійські ченці підкоря­ються особливим п'яти заповідям і 253 правилам поведінки (з них 227 — заборони). Ці чернечі заповіді такі:

1) утримуватися від мирських розваг (танців, співу й музи­ки);

2) не користуватися предметами розкоші (єдине майно буд­дійського ченця — чаша (горщик) для збору милостині і просто

' Репс П. 101 Дзэнская история // Буддизм. Четыре благородные истины. - М.-Х..2001.-С. 256.

Кислкж К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

необхідні в побуті три частини одягу, пояс, бритва, голка і си­течко для води);

3) не спати на зручних і високих ліжках;

4) харчуватися тільки за рахунок милостині;

5) не приймати їжу в позаурочний час.

Велика кількість заборон і настанов, що регламентують жит­тя буддійського ченця, насправді скеровує його до однієї мети — культивування рівноважних станів психіки і повного свідо­мого та вольового контролю над нею.

Пожитки тайського ченця:

1 — цей шмат тканини носиться на стегнах; 2 цей через

ліве плече; 3 цей вкриває голову під час церемоній або в

дорозі; 4 — чаша для подаянь; 5 — голка з ниткою, точильний

камінь, ситечко для проціджування води; 6 — кришка чаші для

подаянь, що служить тарілкою; 7 — пояс

Перша спроба створити стаціонарні монастирі і єдину цер­ковну організацію була зроблена в III ст. до н.е. Однак постійно діючі монастирі з'явилися вперше тільки на межі двох ер. У наші дні монастирі є в багатьох селах. У містах їх звичайно кілька. Саме монастирі стають центрами проведення релігійних церемоній на великі свята. Забезпечення громади за усталеною традицією йде з декількох джерел доходу. Основне з них — підтримка населення.

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

шо виражається у щоденних милостинях і в одноразових внесках. Підраховано, наприклад, що в країнах південного буддизму од­ного ченця утримують 100—200 родин, які витрачають на це 5— 10 % річного сімейного бюджету. Інші джерела доходу — державні субсидії й доходи від майна громади-сангхи, насамперед землі.

Розпорядок дня в монастирі такий. Підйом не пізніше 5 го­дини ранку, на сході сонця. Потім ченці вирушають за подаян-ням, щоб забезпечити себе їжею на цілий день. До полудня, на­стання самого спекотливого часу дня, треба встигнути поверну­тися до монастиря, підкріпити свою плоть — зазвичай порцією рису, рідко з доданням риби або м'яса. Забороняється їсти м'ясо собаки, змії, тигра, ведмедя, гієни і, зрозуміло, людини. Друга половина дня проходить у благочестивих думках і молитвах, ме­дитації, вивченні священних текстів. У цей час не можна вжива­ти їжу, дозволяється тільки чай. Такий поміркований спосіб життя й харчування забезпечує легкість у тілі і спокій у думках, тобто створює необхідні умови для вищих релігійних практик, тим більше, що ченцям не потрібно займатися виснажливою фізичною працею. Поряд з послушниками всі основні госпо­дарські роботи в монастирі здавна виконувала ціла низка різних категорій працівників — від подарованих монастиреві рабів до вільних майстрів, найнятих громадою-сангхою.

Між чернецтвом християнським і чернецтвом буддійським існує досить багато істотних розбіжностей.

По-перше, для буддійських ченців їхній статус не такий не­змінний: у монастирі можна провести кілька років, вивчаючи священні тексти, а потім знову повернутися у світ (мінімальний термін чернечого життя — місяць), що цілком відповідає духу серединного шляху. За соціологічними даними, у деяких краї­нах інститут тимчасового чернецтва проходять 20—30% дорос­лого чоловічого населення країни.

По-друге, на Заході церква завжди претендувала на головну роль у політичному житті християнських держав. Відповідно до буддійських концепцій сангха й держава є наче двома колесами колісниці, віссю яких є саме людське суспільство. Лише після закінчення циклу життя даного суспільства на землю з'явиться новий Будда-рятівник, який стане також і правителем світу. Саме він прищепить своїм підданим основні принципи буддійського вчення, після чого на землі запанує «золотий вік».

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

З погляду конституційного права, буддизм визнаний дер­жавною релігією тільки в Таїланді, хоча на державному рівні культивується в багатьох азіатських країнах. І разом з тим кон­ституції цих держав, навіть Таїланду, закріплюють свободу вірос­повідання і повну релігійну терпимість.

По-третє, дуже специфічні в буддизмі стосунки між ченця­ми і мирянами. Головний принцип подібного роду стосунків священні буддійські тексти формулюють так: «Що б не пожерт­вував у цьому світі протягом року доброчесний як милостиню або принесення, все це не коштує й ламаного гроша. Повага до ведучих праведне життя — краше» (Дхаммапада, VIII, 108). Тому не чернець просить милостиню у віруючих, а навпаки, віруючі зобов'язані подавати ченцеві, виконуючи свій релігійний обо­в'язок. При цьому відповідальність за дотримання ритуальних стосунків з ченцями цілком покладена на віруючих. Мирянин не гірше ченця має знати правила «Вінаї», щоб не поставити чен­ця в незручне становище — запросити його на весілля, спільну поїздку, у кіно або на яку-небудь виставу, вести в присутності ченця в громадському транспорті фривольні розмови. Цього на­вчають у родині, школі, роз'ясняють у текстах, що читаються віруючим під час численних релігійних церемоній.

Тож хоча на Сході чернецтво більш далеке від мирських справ, ніж на Заході, зате вплив чернецтва на повсякденне жит­тя людей в Азії і зараз, як дві тисячі років тому, набагато силь­ніший. У буденні дні монастир — це школа, єдине місце в сільській місцевості, де можна навчитися читати й писати. На свята — це центр збору селян для релігійних церемоній. Чер­нець — головний дорадник з будь-яких життєвих питань, по­чинаючи від господарських і суто сімейних і закінчуючи вибо­рами до органів влади. У громадських місцях ченців традицій­но вітають, підносячи складені долоні до чола або до грудей. Ті ж, хто бажає одержати настанову ченця, нерідко простирають­ся перед ним долі.

Подоба централізованої церковної організації в буддистів існує тільки в Тибеті, де утвердився особливий різновид буддиз­му — ламаїзм, і в Таїланді, де, як уже говорилося, він проголо­шений офіційною релігією. Зараз у світі налічується щонаймен­ше 1,5 млн ченців. Більше всього їх порівняно із загальною кількістю населення було колись у Тибеті — 25—30%.

Киспюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Буддійські святане такі численні, як в інших релігіях, оскіль­ки три найбільш знаменні події в житті Будди — народження, просвітлення і занурення в нірвану — відбулися в один травне­вий день повного місяця:

• У лютому-березні за європейським календарем святкуєть-ся відкриття Буддою основних принципів свого вчення людям.

• У квітні-травні відзначається Весак - головне свято у буд­дизмі, день народження його фундатора. Це свято прикметне грандіозними карнавальними ходами, добовими читаннями свя­щенних текстів, присвячених життю й переродженням Будди.

• У червні-липні відбувається свято, що знаменує початок тримісячного посту періоду дощів. За переказом, у цей період Будда піднявся у своєму медитативному спогляданні на сьоме небо і проповідував там своє вчення богам і своїй матері, яка одержала внаслідок передчасної кончини сприятливе перерод­ження. Тому вважається, шо ченці, яким заборонено в цей день залишати стіни монастиря, прагнуть повторити духовний под­виг Будди. Саме сезон дощів вважається особливо сприятливим для прийняття тимчасових чернечих обітниць. У ці дні ченці одержують особливо багато дарунків, їм також видається одяг, яким вони будуть користуватися протягом усього наступного року. Власне кажучи, тканину чернеча громада підбирає попе­редньо, а потім за добу з неї потрібно зшити чернечий одяг. Го­тове вбрання віддається мирянам, щоб вони мали ще одну наго­ду зробити підношення ченцям. Така складна церемонія повин­на спонукати ченців подавати своїм мирським послідовникам духовний приклад, а їхніх мирських послідовників — демонст­рувати своє милосердя.

• У жовтні-листопаді закінчення посту святкується пишни­ми процесіями довкола пагод (буддійська меморіальна споруда і сховище реліквій) з читанням сутр, що знаменує успішне повернення Будди на Землю. У багатьох буддійських країнах по­ширений звичай знімати статуї Будди з п'єдестату і возити їх по вулицях. Вулиці, будинки, монастирі, ступи, священні дерева ілюмінуються олійними лампами, свічами й кольоровими елек­тричними лампочками, що символізують привнесене у світ про­світлення.

Крім того, святковими вважаються щомісячні чотири фази Місяця, не кажучи вже про те, шо всі скільки-небудь значимі

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

події повсякденного життя людей супроводжуються обов'язко­вими релігійними церемоніями.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти