ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ПОШИРЕННЯ БУДДИЗМУ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ В БУДДИЗМІ

Поширення буддизму починається тільки з кінця IV—IIIст. до н.е. і пов'язано з ім'ям індійського царя Ашоки, який зміг об'єднати під своєю владою майже всю територію Індії і прого­лосив буддизм офіційною релігією у своїй імперії. З Піст, до н.е. буддизм з'явився на острові Цейлон (суч. Шрі-Ланка), з І—IIст. н.е. — у Китаї, з II—IIIст. н.е. — у В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Таїланді, Бірмі, з IV ст.— у Кореї, з VI ст. — в Японії, з VII ст. — у Тибеті, з XIIст. — у Монголії.

З процесом поширення буддизму пов'язані кілька цікавих особливостей. Одна з них полягає в тому, що чим далі просував­ся буддизм на Схід і чим міцнішими ставали його позиції в краї­нах Південно-Східної Азії, тим помітніше зменшувався його вплив на батьківщині — Індії, де зараз кількість буддистів не пе­ревищує кількох відсотків від загальної чисельності населення.

Друга особливість поширення буддизму — те, що він зміг органічно вписатися в культурні традиції різних народів Півден­ної і Південно-Східної Азії, анітрохи їх не порушивши. Найчас­тіше відбувалося так, що інші боги знаходили нове місце в ме­жах уже існуючого буддійського пантеону, однак щодо будд зай­мали підлегле становише.

Власне кажучи, для всіх світових релігій характерний прин­цип «непорушення» традиційних, сталих вірувань і культів тих країн, де вони поширюються. Цей крок великою мірою полег­шувався тим, що й у первісному полідемонізмі, і політеїзмі на рівні національно-державних релігій, і в монотеїзмі на ступені світових релігій спільні анімістичні корені. Однак в кінцевому підсумку за «засвоєнням» місцевих релігій завжди слідували «ви­корінювання» язичницьких традицій і вірувань, репресії проти їхніх служителів і послідовників.

Процесу поширення буддизму була притаманна ще одна особливість. Він поширювався в країнах, рівень розвитку яких (утому числі і розвитку релігійного) приблизно відповідав рівню

КиспюкК.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

культурного розвитку Індії часів зародження в ній буддизму. У таких випадках буддизм не підкоряв собі місцеві релігії, а співіснував з ними. Так, у Китаї склався конфуціансько-даось-ко-буддистський релігійний комплекс. У ньому конфуціанство переважало в соціально-політичних стосунках і сфері етики, да­осизм — у сфері побутових культів, а на долю буддизму випала турбота про спасіння душ віруючих, замолювання гріхів у похо­ронних і заупокійних службах. Знайшлося і відповідне «теоре­тичне» обгрунтування. У сутрі «Лао-цзи навертає варварів» роз­повідалося, що основоположник даосизму, вирушивши «на Захід», досяг Індії і, незважаючи на досить поважний для діто­родіння вік, запліднив сплячу матір Будди.

«Механізм» проникнення Закону Будди в інші країни на прикладі Китаю полягав у наступному. Чернець-місіонер морсь­ким або сухопутним шляхом прибував у країну, маючи з собою тільки поклажу канонічних текстів — сутр. Знайшовш№баТатих і впливових заступників, подвижник з оригіналу (а іноді і про­сто по пам'яті) відтворював канонічний текст. Великий штат перекладачів і переписувачів здійснював власний переклад, шо обростав численними коментарями, покликаними полегшити розуміння його змісту. Виданий і прокоментований текст ста­вав базовим для публічної проповіді — основної форми пропа­ганди Вчення в широких масах. Довкола нього організовували­ся громади ченців і мирян, а потім і самостійні школи буддизму.

Зумівши прижитися в багатьох країнах і врешті-решт пере­творившись на світову релігію, буддизм поділився на численні напрямки, шо помітно відрізняються один від одного.

Перший напрямок — тхераваду (букв, школа старої муд­рості) — називають ше «малою колісницею». Його прихильни­ки вбачають у Будді Великого Вчителя, який тільки вказав шлях до спасіння, але не повів цим шляхом. Досягнення нірвани уяв­ляється їм можливим тільки для деяких обраних ченців, шо без­застережно дотримуються букви буддійського ритуалу. Всі інші, вважають послідовники тхеравади, випробують на собі дію «за­кону залежного існування», що трактується надзвичайно широ­ко: вважається, шо Карма обумовлює цикл Всесвіту і Землі, зле­ти і падіння в історії держав і народів, окремих родин і індивідів, викликає соціально-економічні зміни, міжнародну напру­женість, війни, аварії, катастрофи, стихійні лиха. Припустімо,

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

через злодійство йдуть дощі і випадає град, через брутальні сло­ва виникають засоленість грунту і пустелі, через порожню бала­канину — плутанина в порах року, через користолюбство — не­врожаї (Васубандху. Абхидхармакоша, гл. 4:85).

Тому прості віруючі можуть боротися тільки за часткове по­ліпшення своєї Карми за рахунок «малих заслуг» — дотримання заповідей, відвідування монастирів і «священних місць», участі в релігійних церемоніях, щедрої милостині ченцям і громаді в цілому. Тхеравадини вірять, що ці «малі заслуги» можуть сповна захистити віруючого від можливих невдач і нещасть, а в недале­кому майбутньому призвести до поліпшення їхнього соціального і матеріального становища.

З інших положень віровчення тхеравади цікава картина на­шого Всесвіту, що складається з незліченної кількості світів, кож­ний з яких являє собою самостійний універсум. У кожному уні-версумі — 31 рівень трьох світів: реального світу, де діє закон Карми, ілюзорного світу, або світу небуття, і світу чистої свідо­мості.

Реальний світ, що населяється людьми, — плоский диск, що лежить на воді. У центрі світу — гора Меру, навколо якої оберта­ються Сонце, Місяць і зірки. Меру оточують сім гірських хребтів, за якими розміщені чотири континенти, що омиваються Світо­вим океаном і відділені від інших світів кам'яною стіною.

Реальний світ, у свою чергу, розділяється на 4 нижніх і 7 верхніх рівнів. Нижні рівні призначені для істот, контрольова­них тільки емоціями, верхні, починаючи з людей, — для тих, у кого емоції переважають над розумом.

Рівні з 12-го по 27-й складають форми, шо виникають у свідомості медитатора, тому їх зміст достатньо індивідуалізова­ний. Однак, як правило, сфери ілюзорного світу становлять по­слідовність спроб віруючого осмислити за допомогою кожної з чотирьох істин зміст трьох інших. 28-й рівень складає сфера не­скінченного простору; 29-й — сфера безмежної свідомості; 30-й — порожнеча; останній, 31-й рівень взагалі не описується. Це. власне, і є рівень нірвани.

В одному з переказів про життя Будди повідомляється про його зустріч із брахманом на ім'я Дона. Останній багаторазово намагався порівняти Будду зі створіннями, що живуть на різних рівнях реального світу. Однак щораз Просвітлений давав одна-

Кислкж К,В., Кучер О.М, Релігієзнавство

кову коротку відповідь: «Ні!» Нарешті, вкрай збентежений брах-хман, вигукнув: «Якщо ти не є жодним з тих створінь, тоді хто ти?» І Просвітлений пояснив йому: «Усі ці духовні стани вже пройдені мною. Я — Будда!» (Типітака. Сутта-пітака. Анутта Нікайа, 11,37—39).

Космологічна пірамідатхеравади покликана наочно висло­вити подвійного роду ідеї. По-перше, сприйняття людиною на­вколишнього світу не вичерпується звичним уявленням про ньо­го як про щось матеріальне і реально існуюче, але цілком зале­жить від того рівня, на якому перебуває свідомість людини. По-друге, людина перебуває на проміжному рівні світобудови і постійно поставлена перед вибором — або праведне життя з мож­ливістю переродження на верхніх, благих рівнях буття, або жит­тя під диктування грішних пристрастей, що рано або пізно-опу-стить її в самий низ. ч

Тхераваду ще називають «південним буддизмом», оскільки вона поширена в країнах, що розташовані на південь від Індії: Таїланд, Шрі-Ланка, Камбоджа, Лаос.

-* Другий напрямок — махаяна(букв, велика колісниця) має власне коло священних текстів — «Праджняпараміта сутри» (Сутри Позамежної Мудрості), що вважалися Одкровеннями самого Будди. Сутри махаяни в основному створювались між І ст. до н.е. й VI ст. н.е. Найпліднішими у творчому відношенні були II-IVct. Таким чином, як влучно зауважив один буддолог, Будда через п'ятсот років після своєї кончини виголосив у бага­то разів більше промов і проповідей, ніж за все своє життя. Од­нак через надзвичайну складність розуміння їхнього змісту вони начебто були на багато століть приховані від людей. Коли ж на­став відповідний час, їх повернув людям великий учитель На-гарджуна (200 р. н.е.). Сутри Позамежної Мудрості складаються з різних за розмірами творів — від сутр, що займають лише одну сторінку, до величезних сутр у 18, 25 і навіть 100 тис. віршів.

Праджняпараміта сутри — канонічні тексти, що розповіда­ють про вищу позамежну мудрість, досконале розуміння, що переводить на інший берег існування — у нірвану. їхня відмінна риса полягає в тому, що текст сутри не просто викладає релігій­ну доктрину, а прагне породити у людині особливий, вищий стан свідомості, стан безпосереднього переживання, бачення реаль­ності, якою вона є, — порожньою, незаповненою ані матеріаль-

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

ними речами, ані ідеальними думками, атому тотожною нірвані. Ось найвідоміший зразок такого тексту: «...якщо якась людина протягом незліченних кальп заповнить світи сьома скарбами і піднесе їх у дар, і якшо добрий син або добра дочка, які відчули прагнення стати бодхисатвою, витягнуть з цієї сутри хоча б одну гатху в чотири вірші, завчать її, прочитають, вивчать і докладно проповідуватимуть її іншим людям, то щастя, знайдене ними, перевершить щастя, знайдене від попереднього дару»1.

Найвідоміші Сутри Позамежної Мудрості — Алмазна сут-ра, Лотосова сутра, Сутра Намиста, Махапаринірвана сутра («Вчення про великий перехід до нірвани»).

Махаяна розглядає Будду не як конкретну особистість, а як уособлення вищого начала — абсолютної мудрості, абсолютної досконалості тощо, і припускає можливість спасіння не тільки для ченців, а й для мирян. Це стає можливим завдяки трьом віро-навчальним і культовим моментам:

• вченню про тотожність нірвани й сансари;

• вченню про бодхисатв;

• вченню про майбутній прихід Майтрейї.

Відповідно до першого положення махаяни, між нірваною і сансарою немає ні просторових, ні тимчасових кордонів. Індивід, що крутиться, немов білка у колесі сансари, колесі пе­рероджень, одночасно перебуває й у нірвані, однак через «зать-мареність» його свідомості ілюзією «Я» і матеріальності світу вона залишається для нього недоступною. Проте слід зробити рішу­чий крок, очистити свою свідомість, і ти опиняєшся там, де тобі належить бути. Але навіть для того, щоб цей крок зробити, не потрібно прикладати надзвичайних зусиль.

Адже наступне положення махаяни — вчення про бодхисатв припускає, що досягнення нірвани, в принципі, відкрите кожній людині, здійснюється не стільки особистими праведними зусил­лями, скільки за активної допомоги й підтримки бодхисатв. Так, один з учнів Будди досяг просвітлення одразу ж після того, як побачив зів'ялу квітку в руці Вчителя. Тому від своїх прихиль­ників махаяна вимагає дотримання тільки найпростіших мораль­них заповідей і так званої «клятви бодхисатви» в тому, що люди-

1 Алмазная Праджня-Парамита Сутра // Избр. сутры китайского буддиз­ма. - СПб.. 2000. - С. 66.

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

на, яка впритул наблизиться до нірвани, буде залишатися в зви­чайному світі, щоб допомагати йти «восьмеричним шляхом» іншим: «... Я клянуся захищати всіх відчуваючих істот й ніколи не залишати їх. Мої слова - щира правда, в них немає брехні. Чому? Тому що я став просвітленим для того, щоб звільнити всі відчуваючі істоти; я прагнуло неперевершеного Шляху не зара­ди себе»1. Свою благородну місію бодхисатва мусив виконувати доти, доки, як полюбляють казати буддисти, не «буде врятована остання травинка».

Махаяна пояснює простим віруючим, що велика кількість людей залишається в сансарі і, переживаючи безліч перероджень, виявляються прямими родичами один одному, внаслідок чого доля будь-якої людини не може залишити нікого байдужим.

В основі вчення про Майтрейю лежать уявлення про цик­лічне функціонування нашого Всесвіту, що доповнюють] роз­ширюють картину трьох світів у тхераваді. Кожний з нескінчен­ної кількості світів, з яких складається Всесвіт, розвивається за законами циклу. Один цикл — кальпа («махакальпа»., «велика кальпа») триває близько 4 млрд років. Кінець одного циклу оз­начає тільки початок іншого. Не кожна кальпа відзначена по­явою Будд — бувають і такі, коли вони не народжуються зовсім. Наша ж кальпа воістину «буддоносна» — в ній повинно з'явити­ся 1008 Будд, по одному на кожні п'ять тисяч років. У циклі виді­ляються кілька періодів — «малих кальп», або просто кальп, у кожній з яких з'являються п'ять Будд. На початку кожного цик­лу світ буває досконалим, а люди практично безсмертними. Од­нак поступово світ занурюється в пітьму неуцтва і гріха. У ре­зультаті на зміну практичному безсмертю приходить життя, три­валість якого все більше скорочується (з 80 тис. до 80 років). Ми живемо веру четвертого Будди кальпи — Будди Шак'ямуні. По­чаток її обчислюється з моменту його переходу в нірвану. Через п'ять тисяч років після відходу Просвітленого до нірвани з'явить­ся останній, п'ятий Будда — Будда Майтрейя, чий прихід зійдеть­ся з воцарінням на Землі справедливого правителя, що буде оз­начати повне й остаточне спасіння людей. Тому, наприклад, офіційні бірманські газети на Новий рік обов'язково нагадують

1 Сутра Ожерелья 23. 513 // Всемирное Писание. Сравнительная антоло­гия священных текстов. — М., 1995. — С. 349.

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

про те, скільки років пройшло з початку ери Гаутами і скільки залишилося до її закінчення.

Махаяна — це «північний буддизм», оскільки вона має по­ширення в країнах, розташованих на північний схід від його пра­батьківщини — у Кореї, Китаї, Японії, Непалі.

Третій напрямок у буддизмі — ваджраяна,або тантричний буддизм.Саме слово «ваджра», від якого походить назва цього напрямку, спочатку означало удар блискавки бога І ндри; пізніше воно стало вживатися в переносному значенні особливої суб­станції, якій властиві яскравість, прозорість і незруйновність діа­манта. Тому ваджраяна часто перекладається як «діамантова (ал­мазна) колісниця». Разом з тим, наставники ваджраяни завжди підкреслювали, шо цей шлях є дуже небезпечним, подібним пря­мому сходженню до вершини гори по канату, натягнутому над всіма гірськими ущелинами і проваллями. Найменша помилка на цьому шляху призведе невдалого йогина до безумства або на-родження в особливому «пеклі». Запорукою успіху є при­хильність ідеалу бодхисатви і прагнення досягти цього стану, щоб швидше отримати здатність врятовувати живих істот від страж­дань сансари. Якщо ж йогин вступає на шлях діамантової ко-лесниці заради власного успіху, в гонитві за магічними силами і могутністю, його кінцева поразка і духовна деградація невідво­ротні.

Цей напрямок зародився в Індії на початку І тисячоріччя н.е. Через свою таємничість він майже не досліджений. Можливо, що джерела цього вчення сховані в глибині історії Індії в риту­альних традиціях індійської сільської громади, пов'язаних з ма­гічним збільшенням родючості. Але якщо тантрична практика сходить до примітивних вірувань, то філософія Тантри являє со­бою одне з відгалужень буддійської філософії.

Філософію Тантри, шо виникла в середині І тисячоріччя н.е., можна охарактеризувати як різновид махаяни, обкутаний містич­ним і магічним туманом. Вона робить наголос на дуалістичне, чоловіче і жіноче начало, що лежить в основі Всесвіту. Два основ­них різновиди тантризму розрізняються як раз тим, якому началу вони віддають перевагу: тантризм «лівої руки», власне ваджрая­на, — жіночому, тантризм «правої руки» — чоловічому.

Один з найвідоміших пізньотантричних творів (X—XI ст.) — Калачакра-тантра (букв. Колесо Часу). Вчення, що в ній

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

міститься, за традицією приписуване Будді, набуло особливо широкої популярності у тибетському буддизмі (ламаїзмі), про який йтиметься нижче.

У Калачакрі основоположник першої з великих світових релігій ідентифікується з Адибуддою (санскр. споконвічний, пер­винний, споконвічний Будда). Адибудда з'єднується з богинею Калі, у результаті чого виділяє особливу енергію, що породжує все нові й нові союзи страшних жіночих божеств із їхніми не менш страшними чоловіками. Останні розглядаються як моди­фікації самого Адибудди, їм приписується ше більша могутність, ніж небесним буддам, а також жорстокий кровожерний харак­тер.

У світі немає нічого постійного, немає нічого матеріально­го, тому що все відбувається завдяки божественній силі Адибуд­ди. Цей Всесвіт описується (загалом його опис збігається з опи­сом тхеравади) за образом і подобою людини: рух зірокч планет пов'язаний з подихом людини, розміри і пропорції людського тіла відбивають структуру Універсуму тощо. Один оберт колеса часу відповідає черговому переродженню людини.

Тим самим Калачакра-тантра дає обгрунтування езотерич­ному культові тантри, обґрунтовуючи можливість надприрод­ного впливу на навколишній світ і досягнення тдким шляхом швидкого спасіння.

З другого боку, Калачакра-тантра підбиває свого роду тео­ретичний підсумок розвитку буддійського віровчення до моно­теїзму, до концепції єдиного Бога-Творця. Справді, спочатку своїми сучасниками Сіддхартха Гаутама сприймався лише як мандрівний аскет (шраман), рахунок яким і в сучасній Індії йде на сотні тисяч, якщо не на мільйони. Після смерті основополож­ника буддизму виник його культ — на його честь споруджували ступи, у всіх святилищах і монастирях установлювали його ста­туї, місця його життя і діяльності перетворили на об'єкт священ­ного паломництва, його вислови зібрали у Священну книгу. Та­ким чином, він перетворився на бога, щоправда, не єдиного — Будду Шак'ямуні, одного з тисячі будд.

Сутри махаяни (І—VI ст.) розглядали Будду вже по-іншому. Він став Божественним Абсолютом, шо перебуває у всіх речах й в усіх людях як прихована, але справжня реальність — Дхарма-кайя. В той же час божественна всемогутність і вселенське співчу-

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

вання дозволяли Будді виявляти себе в двох інших «тілах». В од­ному з них він з'являвся у видіннях святим подвижникам і бод-хисатвам, наставляючи їх на шлях спасіння, а в другому — Нірма-накайя — міг приймати будь-яке тимчасове обличчя, у тому числі й вигляд людини.

І от через півтори тисячі років після заснування першої зі світових релігій Будда остаточно утвердився як Бог-Творець, Споконвічний, Первинний Будда.

Для впливу на Всесвіт споконвічного Будди у ваджраяні ви­користовуються досить специфічні засоби:

1 .Магічна сила впливу особливих магічних засобів — закли­нань — мантр (більш 2500), жестів — мудр і символів — мандал.

Мантра (санскр. манас — розум, трайяти — звільняти) — повторювана без перерви коротка ритуально-магічна фраза. Вва­жається, що її сила сягає далеко за межі Всесвіту. Найбільш відо­ма мантра «Ом Мані падме хум» найчастіше використовується буддистами Тибету. «Мані падме» означає «діамант у лотосі», а «ом», це магічне слово всіх індійських релігій, і «хум» виража­ють владу над надприродними силами. Є й наукова версія цієї мантри: «мані» і «падме» виступають як символи чоловічого й жіночого начал, а зміст названої мантри полягає в словесній імітації магічно-сексуальних дій, шо повинні були різко збільши­ти енергетичний потенціал віруючих і наблизити його до відкриття надприродних можливостей.

Мудра (санскр. з'єднання, сполучення) — зовні схоже на жести, символічний набір особливих рухів, головним чином, рук, зовні схожих на жести. Насправді мудра поєднує в собі кілька компонентів: позу, дихання, концентрацію уваги і власне рухи, що виражають жагу особистості з"єднатися з надприродними силами Космосу. Точніше, мудра спрямована на «запуск» усе­редині людської особистості надприродних властивостей, недо­ступних звичайній людині в звичайному стані.

Мандала, у значенні «коло медитації», - це кругла чи бага-тограннадіаграма. Геометрична схема, яка лежить в основі ман­дал и, — коло, вписане в квадрат, який в свою чергу також вписа­ний в коло, — являє собою форму усвідомлення простору л юди­ною, побудови універсальної моделі Всесвіту.

Внутрішнє коло мандал и схематично виглядає як восьмипе-люстковий лотос. Квадрат, у який він вписаний, орієнтований по

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

чотирьох сторонах світу. Зовнішні сторони квадрата мають Т-подібні виступи, що осмислюються як ворота у Всесвіт, позначе­ний зовнішнім колом. Деталі зображення в мандалі залежать уже від того, в якому саме ритуалі вона використовується і якому бо­жеству присвячується (це божество зображується в центрі внутр­ішнього кола). У такий спосіб визначається колір основного поля, набір божеств, шо сидять біля воріт у Всесвіт, зображення всере­дині кожного з восьми пелюстків — сегментів внутрішнього кола і багато чого іншого. Способів зображення мандал безліч: мальо­вані й скульптурні, з металів простих і дорогоцінних, інкрусто­вані коштовним камінням, з піску, тіста, квітів тощо.

Геометрична схема, що лежить в основі зображення мандали (горизонтальна модель Всесвіту)

Споглядання мандал і концентрація на силах, що виходять від неї, дозволяють відчути присутність божества, тому що ман-дала покликана відігравати роль того місця, на яке боги спуска­ються з небес для здійснення якогось чудодійного акту.

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

Символічне число ваджраяни — 108 —уособлює трикутник, складений з одиниці, двох двійок і трьох трійок.

2. Різного роду езотеричні культові дії, серед яких уяву євро­пейця найбільше вражає ритуал одночасного вживання алкого­лю, риби, м'яса, зерна а також статевого акту. Цей ритуал («ри­туал п'яти М» — тому шо назви всіх його складових на санскриті починаються зі звуку М) був запозичений ваджраяною з первіс­ного індійського тантризму.

Сильний еротичний елемент, особливо характерний для Ти­бету і особливо привабливий для європейських послідовниківтан-три, насправді не має нічого спільного з тими сексуальними наду­живаннями, які стали звичними для західного суспільства після сексуальної революції. Віруючі, виконуючи риту&ти, зовні подібні до оргій, насправді не отримують суто фізичне задоволення, а при­лучаються до всесвітньої жіночості й усвідомлюють споконвічний зв'язок речей, бо статеві стосунки, як ніякі інші, дозволяють вийти за межі індивідуального егоїстичного Я, відчути єдність з Іншим.

З.Як у всіх релігіях подібного напрямку, у ваджраяні необ­хідно керуватися настановами гуру і бути готовим цілком при­святити себе справі віри.

Тим, хто дотримується цих принципів, гарантується спасін­ня — швидке, як блискавка «ваджра», шо випускалася богом Індрою. Таких налічується приблизно 2,5% від загальної кількості віруючих буддистів. Не варто й згадувати, шо ця школа нехтуєть-ся іншими, більш суворими прихильниками буддизму.

Кислюк К.В,, Кучер P.M. Релігієзнавство

5.6. ЛАМАЇЗМ

Схема ступи, або вертикальна модель Всесвіту в буддійській космології

«Ламаїзм» — усталений термін для позначення різновиду буддизму, шо укоренився головним чином у Тибеті —тористій області в Центральній Азії площею 3 млн 800 тис. кв. км, насе­ленням 3,5—4 млн чол. На сучасній політичній карті світу Ця те­риторія належить Китайській Народній Республіці1. Крім Ти­бету, ламаїзм розповсюджений у сусідній Монголії, з XVIІ-XVI11 ст.ст. — у трьох сибірських народів, які живуть на території Ро­сійської Федерації — калмиків, бурятів, тувинців.

Створення в Тибеті єдиної держави і вихід її як однієї з ви­рішальних сил у Центральній Азії відбулися в VIІ ст. при прави­телі (ценпо) Сонгцен Гампо (629—649). Тибетські хроніки по­відомляють, що буддизм з'явився в країні разом з царськими дружинами — дочкою короля Непалу і племінницею китайсь­кого імператора. Його оголосили офіційною релігією в другій половині VIII ст., в роки правління ТрисонгДецена (755—797). У цей час з 300 місцевих жителів створюється перша буддійська громада, будуються величезні монастирі, що знаходяться на дер­жавному забезпеченні, місцеві ж вірування й культи з помітни­ми рисами анімізму і шаманізму (так звана релігія «бон» або «бон-по») переслідуються. Утвердження буддизму в Тибеті звичайно

1 Самі тибетці називають свою релігію «гелгупта» шо означає «школа доб­рочесності». Сусідні монголи, серед яких також поширений ламаїзм, на­зивають цей різновид буддизму «жовтою вірою» - за верхньою частиною одягу й головним вбранням духовенства. - Авт.

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

пов'язується з проповідницькою діяльністю ченця з Індії Пад-масамбхави.

Проте, Тибет так і не перетворився на централізовану дер­жаву й у середині IX ст. розпався на окремі незалежні або на­півнезалежні території. Певний час буддизм піддавався навіть найжорстокішим гонінням. Під час цих гонінь від вчення Будди залишилися «одне тліюче вугілля»: руйнувалися монастирі, спа­лювалися священні тексти, «щодо ченців, то одних зробили м'яс­никами, других кастрували, третіх послали полювати на диких звірів, а непокірливих позбавляли життя»1.

Хоч як це дивно, буддизм не програв від децентралізації Ти­бету. Кожен місцевий князь, кожна область Тибету цілком об­ходилися без центральної влади, але вважали за необхідне для підтримки власного авторитету будувати буддійські монастирі й храми, виділяти для їхнього утримання землю, худобу і людей.

Період XI—XIV ст.ст. характеризувався неухильним зміц­ненням буддизму в країні (підтвердженням чому стало прове­дення «сьомого собору буддійської Церкви» за участю тибетсь­ких ченців і численних гостей з Індії) і поступовим підпорядку­ванням буддизмом світської влади. Часто це відбувалось за рахунок того, що головою буддійської чернечої громади-сангхи і господарем монастиря у певній місцевості ставав близький ро­дич тамтешнього можновладця.

У середині XIIIст. Тибет був завойований монголами. Вірні політиці перетворювати в підкорених країнах духівництво на своїх вірних союзників, яку б релігію ті не сповідували, вони да­рували буддійському духівництву владу над Тибетом, звільнили його від податків і щедро наділили землею. Незабаром прийня­ли буддизм і самі монголи. На цей час припадає діяльність най­більшого буддійського вчителя Тибету Цзонхави(1357—1415). Саме він перетворив буддизм на ламаїзм, у законодавчому по­рядку затвердивши сформовані в реальній практиці тибетсько­му буддизмі зміни: заснував складну систему ієрархії всередині сангхи, розробив статут для ламаїстських монастирів, ввів уро­чисту обрядовість при богослужінні, реформував систему релі­гійної освіти.

1 Тибетская летопись «Светлое зерцало царских родословных» [Гл. 18] — Л., 1961.-С. 55.

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Далай-лама XIV

Остаточно повновлад­дя буддійських ченців уста­новилося в Тибеті в ос­танній чверті XVI ст., коли чернець (лама) Соднам Джампцо одержав від мон-голів титул Далай-лами. Звичайно вважають, що «далай» — переклад на монгольську мову тибетсь­кого слова «джампцо» — «океан». Це мало свідчити про глибину і безмежність вченості і мудрості лами. Соднам Джампцо став ува-жатися ПІ Далай-ламою, два його попередники були оголошені такими заднім числом. Так установилася

спадкоємність влади лам у Тибеті. Номінально далай-лами ке­рували Тибетом до 1959 p., а його світськими правителями вва­жалися імператори сусіднього Китаю. Особливо шанується в історії ламаїзму V Далай-лама (1617— 1682), що носив титул «Ве­ликий». Після невдалого повстання частини тибетського духів­ництва проти центрального комуністичного уряду Китаю XIV Далай-лама (народ. 1935 р.) втік у сусідню Індію, де одержав при­тулок як релігійний діяч.

На більшій частині території Тибету в 1965 р. був утворений Тибетський автономний район у складі Китайської Народної Республіки. Відразу ж почалася безкомпромісна боротьба з ла­маїзмом. Близько 1 млн тибетців загинули в комуністичних та­борах, ще 100 тис. втекли з країни. Були зруйновані практично всі 6259 монастирів (крім 13). З 600 тис. ченців і черниць загину­ло 110 тис, інших змусили зректися чернечих обітниць. Тільки в 80-х pp. завдяки ліберальним реформам у Китаї, потроху по­чинає оживати і релігійне життя в Тибеті, де нині функціонує близько 200 монастирів.

Порівняно з іншими напрямками, тибетський буддизм має свої особливості,до яких ми відносимо:

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

1. Релігійний синкретизм, органічне поєднання в ламаїзмі місцевої релігії бон з основними напрямками буддизму. Не див­но, шо для мандрівника Тибет може з'являтися й у вигляді за­паскуджених культових споруд, ченців-лам, шо поводять себе як звичайні жебраки, й у вигляді поширених усередині вузької групи посвячених таємничих обрядів, що вимагають найвищої духовної і фізичної досконалості.

2.Створення більш централізованої і розгалуженої релігій­ної організації, ніж в інших країнах, де панує буддизм.

3.Зрощування державної і світської влади, що не зовсім впи­сується взагальнобуддійський принцип неприйняття матеріаль­ного світу.

2. Шанування і звеличування ролі наставника ченця-лами, тому що тільки за його допомогою вчення Шак'ямуні може дійти до розуму і серця слухача.

Завдяки такій ролі лам, за тибетським буддизмом закріпи­лася назва ламаїзму. Віруючі під загрозою «поганих» перерод­жень повинні звільняти лам від непотрібного їм вантажу повсяк­денних справ, бути готовими віддати ламі все своє майно, вша­новувати ламу як самого Будду. У цьому вони присягають на урочистій церемонії проголошення Обітниць Притулку, не за­буваючи прибігати одночасно й до Будди, Дхарми, Сангхи. Бу­вали часи, коли більш як у 6200 тибетських монастирях прожи­вало до 25—30% усього дорослого населення Тибету.

Головна збірка священних текстівуламаїзмі — Ганджур (Кан-джур) (тибетськ. переклад одкровень (Будди), налічує 108 томів. Томи Ганджура, як і інші книги ламаїстської літератури, явля­ють собою довгі аркуші паперу, уздовж яких іноді з обох, іноді з однієї сторони написаний текст. Ці аркуші скріплюються двома дошками-обкладинками або просто обертаються шматком ко­льорової матерії. Текст Ганджура, написаний від руки, цінуєть­ся в 108 разів (по числу томів) більше, ніж друкований. Укладан­ня священного ламаїстського канону, шо завершилося в першій третині XIV ст., відбувалося шляхом перекладу найважливіших буддійських текстів.

На другому місці після Ганджура, за своїм авторитетом стоїть Данджур(Ханижу<р) (букв, переклад тлумачень або навчань). Він налічує 225 томів творів, також перекладених із санскриту, ки­тайської та деяких інших мов. Ці твори мають в основному ко-

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

ментаторський характер щодо основних священних текстів буд­дизму. Розміри свого священного канону ламаїсти визначають так: для перевезення Ганджура потрібно 14 мулів, Данджура — 28.

Почесне місце у священній ламаїстській літературі займа­ють також Калачакра-тантра і твори «засновника» ламаїзму Цзонхави.

У жодному іншому напрямку, в жодній іншій країні, де буд­дизм є релігією більшості населення, його пантеон не розрісся до таких масштабів, як у ламаїзмі. Це неминуче впадає в око будь-кому, хто зазирнув в ламаїстське святилище, — настільки бага-точисельні зображення різноманітних божеств і святих він там зустріне. Пояснюється це злиттям у пантеоні ламаїзму загаль-нобуддійських божеств із шанованими божествами махаяни, тхе-равади, ваджраяни і місцевими богами та духами шедобуддійсь-кого періоду. Втім, для послідовників буддизму, шо по-справж­ньому далеко просунулися на шляху спасіння, всі божества є тільки відображеннями їхнього власного розуму в різних аспек­тах.

Учені лами поділяють свій пантеон на чотири розряди, у кожному з розрядів існують свої внутрішні підрозділи.

Перший розряд складають більше 1050 будд, 8 бодхисатв, 16 архатів, а також обожнені діячі буддизму. До числа прирівняних до богів відносять як подвижників загальнобуддійського масш­табу (Нагарджуна, Васубандху), так і тих, хто зіграв вирішальну роль в історії тибетського буддизму (Цзонхава, далай-лами). Другий розряд — дакіні (букв, повітряні мандрівниці). Дакіні здатні пересуватися в небесному просторі, повелівати демона­ми, іноді вони з'являються до тих, хто шукає їхньої допомоги або викликає їх заклинаннями. Цих божеств ламаїзм запозичив з тантризму. Третій розряд — докшити (санскр. дхармапали) — страшні «хоронителі закону», грізні захисники віри. Четвертий розряд містить у собі і так званих «божеств місцевості», шо суп­роводжують виших богів і потрапили в ламаїзм із тибетського і монгольського шаманізму, і 84 000 «господарів землі» — духів-заступників окремих гір, рік, озер, населених пунктівтощо. Вони дісталися ламаїзмові «у спадщину» від колишньої релігії бон.

Ламаїзм також сприйняв з інших напрямків буддизму інші об'єкти шанування. Особливо значного поширення набув у ла-

Розділ 5. Буддизм як світова релігія

маїзмі культ ступ (тибетськ. чортен). Символіка ступи досить складна. Прийнято виділяти в ступі п'ять геометричних фігур (куб, куля, півкуля, трикутник, сваямбху). Вони послідовно роз­ташовані одна над одною й уособлюють елементи, з яких скла­дається Всесвіт: землю, воду, вогонь, повітря й ефір (свідомість, дух). Вертикальна ж конструкція ступ символізує тричленну структуру Універсуму, де фундамент асоціюється з нижнім світом, база купола — зі світом земним, а сам купол — з небеса­ми. Шпиль осмислюється як вісь світу або світове дерево на вер­шині гори Меру. З другого боку, ступа відтворює в повній відпо­відності з «колесом перероджень» цикл кожного людського жит­тя: народження на землі — сходження по сходинах знання — перехід у царство чистої свідомості — нове народження.

Найприкметнішим моментом віровчення ламаїзмує «вчен­ня про живих богів», тобто про втілення божеств буддійського пантеону в провідних представниках ламаїстського духівницт­ва. Воно вказувало, що якийсь бодхисатва або чернець-лама, який досягнув вищого ступеня святості, не бажаючи залишити свою паству на здобич величезному сонму злих духів, може відмовитися від переходу до нірвани і в новій тілесній оболонці продовжувати свою благородну місію.

«Вчення про живих богів» породило цілу практику пошуку нових інкарнацій, утілень знаменитих діячів ламаїзму. Найпро­стіший спосіб переродження полягав у тому, щоб усупереч чер­нечим обітницям узяти собі дружину й родити сина — духовного спадкоємця свого батька. Можна було оголосити привселюдно або таємно вказати в письмовому вигляді про своє майбутнє пе­ревтілення. Згодом для ченців певних ступенів пошуки їхніх пе­ревтілень почали відбуватися автоматично. На майбутнього пе­реродженця, звичайно це було немовля до 9-ти місяців, указу­вав цілий ряд прикмет (віші сни учнів або батьків, час і місце народження, різного роду ознаки). Дитину відправляли до мо­настиря. Пізніше вона проходила через цілу низку додаткових іспитів — наприклад, мала вибрати предмети, якими буцімто володіла у минулому житті, з купи зовсім подібних. У разі успі­ху, після років тривалої підготовки перерожденець займав місце свого попередника.

У ламаїзмі існують численні ранги переродженців. Виші з них — Далай-лама і його духовний наставник Панчен-лама. Ти-

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

тул «Великий Учитель» (Панчен-лама) вперше одержав на по­чатку XVII ст. наставник малолітнього IV Далай-лами. Панчен-лами і Далай-лами перебувають один з одним у складних сто­сунках. Панчен-лама вшановується як живий будда Амітабха. У Далай-ламі вбачають земне втілення бо

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти