ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


НЕОХРИСТИЯНСЬКІ РЕЛІГІЙНІ ОБ'ЄДНАННЯ

Неохристиянська релігійна організація «Свідки Ієгови»ви­никла в 1870 р. у Пітсбурзі (штат Пенсільванія) із групи з вив­чення Біблії, очолюваної Чарльзом Тейзом Расселом (1852— 1916).

Свої корені ця організація має в протестантській течії ад­вентизму, саме з неї було запозичено доктрини про швидке При­шестя Ісуса Христа (з конкретними датами), смерть душі разом з тілом, заборона на вживання тютюну тощо.

Засновник нової релігії прагнув відродити вчення перших християн. З кінця XIX ст. нечисленна група почала поширюва­тися з блискавичною швидкістю. З 1908 р. її центром став Бруклін, штат Нью-Йорк. Цей «центр» одержав назву «Брук-лінської скинії». Місцеві групи (їх понад 20 тис.) називають свої центри «Залами Царства».

Назва організації походить з одного рядка книги пророка Ісаї, де сказане: «Ви свідки Мої, говорить Господь, та раб Мій, якого Я вибрав...» (Ис. 43:10).

І Біблія як Священна книга, і визнання Ісуса Христа як сина Ієгови дають підставу «Свідкам Ієгови» вважати себе христия­нами. Основні християнські конфесії в зв'язку з помітними роз­біжностями віровчень, як правило, розглядають їх як окрему нетрадиційну релігійну організацію.

«Свідки Ієгови» заперечують Трійцю, заперечують і Боже­ственну природу Ісуса Христа, вважаючи Його створеним, на

Киспюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

зразок ангелів. Ієговісти стверджують, що, втілившись в людсь­кий образ, Ісус склав із себе своє духовне буття і став звичайною людиною. Коли Ісус хрестився в Йордані, Бог - Ієгова зробив Його Христом — пророком, первосвящеником і помазаником. Виконавши доручене завдання, Ісус загинув, прицвяхований до стовпа (традиційну форму хреста вони виключають як огидний язичницький символ). За цей подвиг Бог нагородив Ісуса без­смертям. Він воскресив Ісуса, розпорошивши Його тіло на скла­дові елементи і відтворивши Йогоу вигляді «славногодуху», шоб той міг очолити всесвітню організацію Ієгови.

Тема Другого Пришестя Христа і тисячолітнього Царства на землі є головною у вченні свідків Ієгови. Рассел почав зі спроби вирахувати дату Пришестя Христового. Він прийшов до висновку, що воно відбудеться в 1874 р. Коли цього нё-ста-лося, Рассел почав учити, шо Христос усе-таки прийшов, але невидимим чином і перебуває зараз у повітряній об.ласті, де Його зустріло мале стадо вірних свідків. Відповідно до його підрахунків у 1914 р. підійшов до кінця період язичників, і в повітряній сфері сатана почав свою люту війну проти Христа і Його святих. Рассел назвав це роком Армагеддону, передвіще­ною Апокаліпсисом страшної й останньої битви на тотальне знищення (Апок. 16:16). Після перемоги Христос мав спусти­тися на землю. Коли і це пророкування не збулося, свідки ста­ли відсувати дату видимого Пришестя на 1916, 1918,1924, 1928 р. тощо. Нарешті «Свідки Ієгови» проголосили, шо армагед-донський бій відкладений доти, поки вони не закінчать свою всесвітню проповідь, в якій попередять всі народи землі про небезпеку, шо насувається. Разом з дияволом проти Ієгови бу­дуть боротися всі світові релігійні організації, християнські передусім, що символізуються Вавилонською блудницею (Апок. 17). Тому треба терміново «просвітити» якомога більше число людей: адже всі, хто піде за дияволом проти «Свідків' Ієгови», будуть знищені.

Відповідно до їх вчення після Судулюди будуть розділені на три класи. Перший клас, що складається з 144 тис. обраних ієговістів, буде взятий на небо і там у безтілесному стані буде царюватиме з Христом і керуватиме життям людей, залишених на землі. Другий клас «відроджених» буде складатися з інших врятованих ієговістів. Вони у своєму тілі залишаться на землі і

Розділ 10. Нетрадиційні релігії

не зможуть успадковувати Небесне Царство. На землі вони бу­дуть насолоджуватися повним спокоєм, добробутом, не будуть страждати від воєн чи хвороб, не будуть знати смерті. Вони змо­жуть одружуватися і розмножуватися і заселять усю землю. Інші ж, третій клас, негідні життя на землі, будуть знищені разом із сатаною і його демонами. Свідки заперечують і пекло, і вічні муки в загробному світі. Відповідно до їхнього вчення померлі просто перестають існувати.

Слова Ісуса про те, що учні Його повинні бути «не від світу цього», ієговісти сприймають буквально і тому не беруть участі в політичному житті і війнах, хоч би де і заради чого б вони вели­ся. Така позиція не раз приводила їх до зіткнень з інтересами країн, на території яких вони жили.

Основна діяльність свідків спрямована на вивчення і про­паганду Біблії в невеликих групах і зборах дослідників Біблії. Видається програмний журнал «Сторожова вежа» (тиражем 18 млн прим.), виходить безліч брошур і буклетів, присвячених по­пуляризації Біблії. Великого поширення набули домашні семі­нари, на яких свідки знайомлять тих, хто цікавиться, з біблійни­ми текстами і методикою вивчення Біблії.

«Свідки Ієгови» не мають церковної організації й офіційної церковної ієрархії. Служба здійснюється на добровільних заса­дах, а керівниками і релігійними авторитетами виступає так зване «мале стадо вірних і розсудливих рабів Ієгови», шо керує інши­ми членами громади. Поняття священства в них також відсутнє, кожен активний учасник культу іменується «служителем». Ті ж, хто цілком віддає себе роботі на організацію, звуться «провідни­ми видавцями».

Свідки вірять, шо «мале стадо» обирається самим Ієговою від початку часів, і ті, хто входить у нього, «помазані Духом Бо­жим». Якшо представник «малого стада» вмирає, він одразу ж потрапляє до небесного Царства Божого і входить до складу «уря­ду Христа».

Щотижневі збори «Свідків Ієгови» проходять в особливих приміщеннях, що називаються «Залами Царства», і присвячу­ються вивченню Біблії. Офіційне релігійне свято тільки одне: щорічне святкування Вечері спогаду смерті Христової, шо відбу­вається ранньої весною. Віруючі збираються після заходу сонця за столами, на яких розставлені прісний хліб і червоне сухе вино,

Кислюк К.В., Кучер О.М, Релігієзнавство

— вони символізують Тіло і Кров Христову й призначені тільки тим, хто вважає себе помазаним Духом Божим.

«Свідки Ієгови» суворо дотримуються заклику апостолів «...очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа...» (2 Кор. 7:1), вони не палять, не приймають наркотиків і дуже стримані у вжи­ванні алкоголю. У сімейному житті свідків розлучення — доволі рідкісне явище.

Членам організації «Свідків Ієгови» категорично забороне­но служити в армії, брати участь у спортивних іграх, голосувати на виборах, шанувати державний прапор і гімн, відзначати дні народження. Були зареєстровані кількаразові випадки відмови від переливання крові членів цієї релігійної організації

В Україні «Свідки Ієгови» вперше з'явилися в західних ре­гіонах в 20-х pp. XX ст. Фундаторами перших ієговістських гро­мад стали українці, які повернулися на Батьківщину з еміграції до США. Незабаром громади свідків здебільшого увійшли до польского крайового бюро «Товариства свідків Ієгови», шо дія­ло під назвою Товариство дослідників Святого Письма. Своє вчен­ня свідки Ієгови поширювали насамперед у формі друкованої продукції. Україномовних брошур і листівок було привезено у 20-і—30-і pp. близько 30 найменувань.

Під час Другої світової війни тисячі «Свідків Ієгови» були кинуті в нацистські концентраційні табори. Не краше*ставлен-ня з боку влади зустрічали вони в Радянському Союзі. На­прикінці 40-х - на початку 50-х pp. «Свідки Ієгови» піддавалися масовим репресіям — арештам і висилкам у східні райони краї­ни, що, однак, призвело до появи їхніх громаду Казахстані, Си­біру і Далекому Сході. У 1951 р. спеціальною постановою Ради Міністрів СРСР, підписаною особисто Й. Сталіним, діяльність «Свідків» була остаточно заборонена. Сталося це, по-перше, че­рез їхню начебто антирадянську позицію, по-друге, через зв'яз­ки із закордонними центрами, що у роки «холодної війни» ви­давались владі занадто підозрілими. Змушені кілька десятиліть діяти нелегально в умовах постійних переслідувань з боку вла­ди, «Свідки Ієгови» створили чітко організовану і дисципліно­вану систему громад, підлеглих єдиному центрові, вели активну місіонерську роботу. Тільки в 1991 р. було вирішено, що їхня діяльність не являє загрози закону й порядку, і «Свідки Ієгови» одержали право на офіційну реєстрацію.

Розділ 10. Нетрадиційні релігії

За останніми данними, в Україні налічується приблизно 900 осередків «Свідків», приблизно третина яких свідомо діє без дер­жавної реєстрації. Однак заданими центрального проводу орга­нізації, ця кількість наближається до 1300. Низовою одиницею організації є т. зв. «зібрання», чисельністю до кількасот осіб. Зібрання об'єднуються в «райони», «області», ті, в свою чергу, складають «філію» в Україні. Зібрання свідків проходять в «За­лах Царства» тричі на тиждень. Переважну більшість приміщень свідки Ієгови через нестачу власних культових споруд (їх усього 222, ще 36 перебувають у стадії будівництва) змушені орендува­ти. Щотижня провадяться заняття у школі проповідницького служіння. Двічі на рік організуються районі конгреси, один раз на рік — обласні.

«Церква Ісуса Христа святих останніх днів»,або Церква мор­монів виникла в першій половині XIX століття в США. Заснов­ник «Церкви Ісуса Христа святих останніх днів» Джозеф Сміт молодший (1805-1844). У 1820 р., за словами Дж. Сміта, йому було видіння в лісі: перед ним стали, як він говорить, Бог-Отець і Бог-Син. Йому було оголошено, що він є пророком для служі­ння в новій епосі, а всі інші, хто називаються християнами, відхи­лилися до мерзенності. Але найголовніше почалося пізніше: у 1823 р. (знову ж за словами Сміта) йому було явлення якогось ангела, який назвав себе Моронієм, сином Мормона — нібито пророка і літописця. Вісник повідомив Сміту, що він — Сміт — обраний для особливої місії і тому йому відкривається таємниця золотих аркушів, на яких відбиті не відомі досі Писання, в яких міститься «вся повнота» Євангелія. Так, у 1830 р. вийшов у світ текст, що отримав назву «Книга Мормона». Для прихильників «Церкви Ісуса Христа святих останніх днів» він вважається бо-гонатхненним і має авторитет нарівні з Біблією.

Основний зміст «Книги Мормона» складає розповідь про дві невідомі науці цивілізації, що існували в давнину на Американсь­кому континенті. Перша з них, відповідно до мормонського вчення, була заснована частиною невдалих будівників Вави­лонської вежі після того, як Бог змішав мови. Біля витоків дру­гої стояли праведні іудеї, які втекли з Палестини після розгрому Ієрусалима нововавілонським царем Навуходоносором у 587 р. до н.е. Поступово деякі з нащадків переселенців впали в гріх, і за це Бог наділив їх темною шкірою. Праведники ж залишилися

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

білими, і, як повідомляє «Книга Мормона», саме до них, в Аме­рику, після воскресіння з мертвих з'явився Христос, давши їм істинну віру. Надалі між грішниками і праведниками почалася війна, у результаті якої друга цивілізація загинула.

Навесні 1830 р. Дж. Сміт з кількома соратниками організу­вав власне релігійне суспільство, що спочатку називалося Церк­ва Христа. У пошуках «Землі Обітованої» перші мормони нео­дноразово переселялися зі штату в штат, найчастіше вступаючи в конфлікти з місцевими жителями і владою. Однією з причин цих скандалів була прийнята тоді в мормонів практика багато­женства. Зрештою Дж. Сміт був заарештований і убитий розлю­тованою юрбою. У 1848 р. мормони перебралися в штат Юта, де заснували свою столицю — місто Солт-Лейк-Сіті. До кінця XIX ст. вчення й організаційні принципи мормонізму склалися ос­таточно, тоді ж серед мормонів установилася моногамія.

В основі віровчення мормонів лежить положення прдте, що Біблія не є остаточним Одкровенням — її доповнюють і продов­жують тексти, передані через Дж. Сміта, атакож пророцтва його спадкоємців. Згідно з цими Одкровеннями:

• Бог-Отець і Христос — воскреслі люди, які володіють фізичним тілом, а Святий Дух — теж людина, але наділена ду­ховним тілом. Усі вони є трьома самостійними Богами.

• Бог-Отець є Творцем утому сенсі, що за допомогою своїх небесних дружин він створи в духовні тіла для споконвічно існу­ючих людських душ, які потім фізично народжуються на Землі. Після цього Бог розробив план іспиту людей через земне життя, відповідно зо яких людині давалася воля волі.

• Мета життя людини — стати Богом, подібним до Отця, але досягти цієї мети можуть тільки мормони, шо суворо вико­нують усі вимоги своєї Церкви. Після Страшного суду представ­ники вищої мормонської ієрархії стануть богами й дістануть можливість діяти у власних світах. Мормони середньої руки пе­ребуватимуть у Царстві блаженства. Умови вічного життя для дрібних грішників з числа не мормонів мато будуть відрізнятися від нинішніх земних. Великі ж грішники потраплять у пекло.

Серед мормонських ритуалів особливий інтерес викликає таїнство т. зв. небесного ииюбу: через цю церемонію мормон одер­жує вічну дружину. Вважається, що, одержавши божественний статус, від цього шлюбу мормон породить на своїй планеті нове

Розділ 10. Нетрадиційні релігії

людство, шодо якого він буде в буквальному значенні Богом-Отцем. У 1843 р. Дж. Сміт одержав «одкровення» про вічний подружній союз при багатоженстві. Багатоженство було введе­но наступником Дж. Сміта Б. Янгом у 1851 p., але під тиском американського уряду мормони скасували його в 1890 р. До сьо­годнішнього дня вони вірять у правильність полігамії, але офі­ційно заявляють, шо не практикують її. Однак є відомості, шо й нині трапляються випадки багатоженства в громадах мормонів.

Ще один характерний мормонський обряд — хрещення по­мерлих, які тим самим також стають мормонами і можуть розра­ховувати на задовільне існування наприкінці часів. У зв'язку з цим, мормони збирають детальні відомості про своїх померлих родичів і знайомих. З 1894 р. Бібліотека Сімейної Історії (Family History Library) в американському місті Солт-Лейк-Сіті, створе­на мормонами, збирає й обробляє дані з метричних книг, пере­писів населення й інших документів, шо містять імена людей, які раніше жили на землі. З 1992 р. мормони стали активно пра­цювати з Архівними Управліннями Росії, Білорусі, України. Грузії, Вірменії з метою копіювання (мікрофільмування) архів­них документів.

Особливу увагу мормони звертають на свій зовнішній виг­ляд: чисто й акуратно вдягаються, виховують у собі хороші ма­нери, інтелігентність. Ретельність представників мормонів в удосконаленні цих якостей походить з їхнього вчення, яке про­голошує, що людина є «богом у зародку» і кінцева їхня мета — шляхом особистого вдосконалення рухатися дорогою прогресу й на фініші стати рівними Богу, тобто поступово «вростати» у небесне Царство.

Мормонська громада організована за теократичним прин­ципом з елементами західної демократії. Всесвітній центр Цер­кви знаходиться в м. Солт-Лейк Сіті, адміністративному центрі штату Юта (США). Тут здіймається головний мормонський храм, увінчаний шістьма вежами і золоченою статуєю «ангела Моронія», який указав засновнику Церкви місце, де захована книга Мормона. Очолюють Церкву мормонів три Первосвяще­ники, наступний ступінь утворюють Рада 12 Апостолів і Рада сімдесятьох. Богослужіння в мормонів дуже нагадує протестант­ське і засноване на проповіді, читанні і співанні псалмів.

Киспюк К,В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Усередині мормонських гро­мад підтримується сувора дисцип­ліна. Кожному віруючому ставить­ся в обов'язок ходити на всі бого­служіння, семінари й інші заходи Церкви, а також беззаперечно ви­конувати вказівки старійшин. Обо­в'язком кожного члена громади є проведення місіонерської роботи і залучення в організацію нових па­рафіян (причому існують планові нормативи, інструкції і форми звітності). Один з основних місіо­нерських прийомів — «від дцерей до дверей»: мормони параіуж обхо­дять квартири, зав'язують розмови на релігійні теми і роздаіють свою літературу. Церква ретельна сте­жить, щоб парафіяни веЛи здоро­вий спосіб життя, постійно підвищували свій освітній і соціаль­ний статус. Інакомислення в громаді не припускається, до відступників, які бажають розірвати з мормонізмом, застосову­ються суворі методи впливу.

Зараз «Церква святих останніх днів» налічує 8 млн адептів і має щорічний прибуток у 3 000 000 доларів (частково — за раху­нок збору «десятини» зі своїх членів). 40 000 їхніх місіонерів пра­цюють в усьому світі. Мормони складають 75 % населення м. Солт-Лейк-Сіті. В Україні діє зараз 56 релігійних громад мор­монів (з них 24 незареєстровані).

Головний храм мормонів у м. Солт-Лейк-Сіті (США)

НЕООРІЄНТАЛЬНІ РЕЛІГІЇ

Найвідомішим із сучасних неоорієнтальних організацій є «Міжнародне Товариство Свідомості Крішни»(МТСК, релігійна організація вайшнавів), які називають також «Рухом Харе Крішна». Цей східний культ у традиціях індуїзму набув значного поши­рення в багатьох країнах світу, включаючи Західну Європу й Аме­рику.

Розділ 10. Нетрадиційні релігії

Вчення крішнаїтів генетично пов'язане з індуїзмом. Крішнаїти вважають своє віровчення і культ органічним продов­женням, сучасною інтерпретацією давнього ведичного вчення. Основна праця, в якій засновник організації Бхактіведанта Свамі Прабхупада виклав своє вчення, називається «Бгагавад-Ґіта, як вона є». За формою вона являє собою упереджений пе­реклад «Бхагават-Пти», шостої книги визначної епічної поеми «Махабхарата», з авторськими коментарями і доповненнями.

Таким чином, крішнаїти хочуть підкреслити, шо їхня релі­гія не є якимсь новоутворенням. Вона має давні корені і базується на «учнівській наступності», виникла на зорі творіння, коли Крішна — Верховна особа Бога — вклав ведичне вчення в серце Брахми, першої живої істоти у Всесвіті. Брахма передав це знан­ня своєму синові й учневі Нер'яді, який пізніше став духовним учителем Шріли В'ясадеви, укладача Вед. У XX ст. цей ланцюг дійшов до Бхактіведанти Свамі Прабхупади, який зміг викласти це вчення зрозумілою для людини нашого часу мовою — мовою людей, вихованих у традиціях європейської культури.

Віровчення крішнаїзму, або релігії вайшнавів (відданих Бо­гові), засноване на принципі монотеїзму. Відповідно до цього віровчення існує єдиний абсолютний Бог, що виступає в трьох проявах: Бхагаван, Брахман і Параматма. Бхагаван — це прояв Бога, шо володіє незбагненними якостями, шо концентрує в собі все багатство, могутність, красу світу. Брахман — це позаособис-тісний прояв, абсолютна істина, незбагненна, нескінченна сила. У Параматмі виявляється Верховна Душа, шо знаходиться в серці кожної живої істоти разом з індивідуальною душею — дживою.

Відповідно до великої безлічі дій у Бога безліч імен, але го­ловне з них — Крішна. Інші боги сприймаються як аватари (втілення) Крішни.Такоюаватарою виступає в крішнаїзмій Ісус Христос. Крішнаїзм, як і багато інших віросповідань, що виник­ли в XX ст., прагне стати релігією об'єднання. Тому він включає у свій пантеон усіх богів традиційних релігій.

Крішнаїти надають великого значення вченню про подвійну природу світу: духовну й матеріальну. Л юдина також являє собою істоту, яка складається з двох начал: духовного і матеріального. Духовне начало є основою людини; тіло лише оболонка душі, і душа постійно змінює цю оболонку. Наслідучи традицію ведич­ної релігії, кришнаїти стверджують, що душа здатна перевтілю-

Киспюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

ватися в 8 400 000 форм життя. Ці перевтілення відбуваються за законом Карми і можуть тривати нескінченно. Тільки прийняв­ши людський вигляд, душа дістає можливість розірвати ланцюг перероджень, розвинути свою первісну духовну свідомість і усві­домити себе невіддільною часткою Господа Крішни.

Звільнитися від матеріального світу, розвинути в собі сві­домість Крішни здатна кожна людина. Для цього вона має при­святити себе відданому служінню Богові. Це служіння лежить в основі бхакті-йоги.

Бхакті-йога становить основу культової діяльності крішна-їтів. Мета цієї діяльності, на їхню думку, полягає в тому, щоб цілком зануритися в духовну свідомість, відновивши свої сто­сунки з Богом, і розвинути в собі любов до Бога, споконвічно властивій кожній живій істоті. 4 \

Один з важливих принципів, на яких базуєтьсяжультова практика крішнаїтів, складається в самообмеженні людини. Крішнаїт має звести до мінімуму потреби матеріальноготіла, шоб підняти свою свідомість на виший рівень і зберегти час для ду­ховної діяльності. Самообмеження містить у собі зречення від мирського життя і всіх благ, шо воно надає людині. Ідеальною формою такого зречення є насамперед відмова від власності, пожертвування коштів і майна на користь «Товариства Свідо­мості Крішни» і перехід на становише ченця в храмі. Ті, хто не переходить на цей спосіб життя, можуть продовжувати свою діяльність у світі, заробляючи собі на життя і вносячи пожертву­вання в храми.

Багато уваги в кришнаїзмі приділяється харчовим обмежен­ням. Крішнаїтам заборонено вживати в їжу м'ясо, рибу, яйця. Вони також забороняють уживання наркотиків і алкоголю, кави, чаю, тютюну. Засуджують статеві стосунки, не призначені для продовження роду.

У культовій практиці крішнаїтів велика роль відводиться омиванню. Чистота тіла, на їхню думку, — це одна з найважлив­іших якостей крішнаїта. Омивання рекомендується робити два-три рази надень. Велике місце в культі крішнаїтів посідає риту­альне богослужіння в храмі. Богослужіння проводяться щодня, з 4.00 до 21.00.

Особливого значення крішнаїти надають медитації. Підчас медитації людина цілком відчужується від цього світу і концен-

Розділ 10. Нетрадиційні релігії

трується на любові до Бога. Виняткова роль під час медитації на­дається маха-мантрі (великій мантрі): «Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна, Крішна, Харе, Харе, Харе Рама, Харе Рама, Рама, Рама, Харе, Харе». З погляду крішнаїтів, мантра — це ос­півування святих імен Бога. Протягом дня крішнаїти повинні промовляти цю мантру 1728 разів. Як стверджують учителі крішнаїзму — гуру, повторення мантри необхідно для того, шоб цілком сконцентрувати свідомість на Богові, ввійшовши в мо­литовний стан і медитуючи на звуки його святого імені. Меди­тації можуть носити як індивідуальний, так і колективний ха­рактер (див. текст 10.1).

Крішнаїти надають релігійного значення всій життєдіяль­ності своїх послідовників — «відданих». Тому як культова діяльність оцінюється й прибирання в храмі, і переклад на інші мови вчення Свамі Прабхупади, і доброчинна діяльність. За кож­ним «відданим» закріплені певні обов'язки, а виконання їх ус­відомлюється як здійснення релігійного обов'язку, форма про­яву любові до Крішни і служіння йому. Найважливішою ж виз­нається місіонерська діяльність, проповідь і пропаганда вчення, утому числі перекладацька і видавнича діяльність.

Основними осередками релігійного життя крішнаїтів є хра­ми. При храмах, як правило, створюються проповідницькі (місіонерські) центри, де одержують систематично релігійну освіту й виховання «віддані», які прийшли в громаду. Після про­ходження навчання їх посвячують у вайшнави. Усі храми з адмі­ністративного погляду самостійні. Разом з тим, діяльність крішнаітських організацій чітко координується на трьох рівнях: регіональному, зональному й національному. На низовому рівні координація проходить через регіональні ради, що складаються з представників храмів регіону; на національному рівні — через раду президентів найбільших храмів даної країни. Світовий центр «Міжнародного Товариства Свідомості Крішни» знахо­диться в Індії — у місті Маяпур у Західній Бенгалії.

Перша заява на реєстрацію крішнаїтської громади в СРСР було подано в 1981 p., однак дозвіл Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР було отримано тільки у 1988 р. У наші дні вони володіють власною радіостанцією «Радіо Крішналока». Частина коштів МТСК одержує з різних фондів, а також від про­дажу своїх видань.

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Зауважимо, що в Україні прихильники «Міжнародного То­вариства Свідомості Крішни» є найбільшою із неоорієнтальних течій. Крішнаїтські групи (38) діють майже в усіх великих містах України. Вони мають у своєму розпорядженні 13 культових спо­руд, 2 навчальні заклади із 170 слухачами, 2 періодичні видання. Серед українських крішнаїтів — 41 священнослужитель.

В останні роки кришнаїти розвернули широку пропаганди­стську кампанію для створення щодо себе сприятливої суспіль­ної думки. Можливо, саме через це вони започаткували низку гуманітарних програм, таких як «їжа для життя» (безкоштовні їдальні для малозабезпечених), «Дайте людям шанс» (праця в місцях позбавлення волі), «Сільскогосподарське товариство» (пропаганда стародавнього способу обробки землі), навіть «Ве­дичне кулінарне мистецтво». Крім того, вони в усілякий спосіб намагаються підкреслити «нерозривну єдність» української та ведичної культури, чиїм спільним витоком була культура аріїв. Ця діяльнісь крішнаїтів є показовою щодо можливостей інтег­рації неорелігій в українське суспільство.

САЙЄНТОЛОПЧНІ НАПРЯМКИ

«Церкву сайентологи»заснував Лафайет Рон Хаббард (1911 — 1986) — колишній морський офіцер, письменник-фантаст. За­раз «Церкву сайєнтології» очолює Давид Міскевідж, центр її зна­ходиться в Лос-Анджелесі, духовне керівництво — у Клірвотері (Флорида), основна європейська база — у Копенгагені.

Основи уявлень сайєнтологів викладені в книзі Хаббарда «Діанетика — сучасна наука душевного здоров'я» (1950). Діане­тика— це вчення про розум, про душевне здоров'я, технологію позбавлення комплексів і шкідливих звичок. Хаббард намагав­ся подати свою діанетику як науку, але, зустрівши повне неприй­няття з боку вчених, надав їй релігійного забарвлення. Пізніше Хаббард розробив «сайєнтологію».

Сам термін «сайєнтологія» її послідовники розшифровують як «вивчення знання» (в англійській мові цей термін звичайно вживається в значенні «наукоподібності»). Вони уявляють собі саєнтологіюяк науку про знання в повному обсягу, в якому діа­нетика є тільки частиною. Одночасно сайєнтологія визначаєть-

Розділ 10. Нетрадиційні релігії

ся як «прикладна релігійна філософія». Підставою цього трак­тування є те, що вона опікується «вивченням духу і роботою з ним в його взаємовідносинах із самим собою, всесвітами й іншим життям»'.

Основний догмат сайєнтології полягає в тому, що світ при­речений на знищення. Сайєнтологія вчить, що за межами тіла і розуму існує т. зв. основний елемент особистості, що називаєть­ся «тетан», який являє собою людський дух або життєву енергію і володіє надприродними можливостями. З погляду Хаббарда тетани можуть залишати тіло, яке вони заселяють, й існувати поза будь-яким фізичним тілом за межами фізичного всесвіту. Цей дух або життєва енергія повинні розумітися так, що ми мо­жемо просунутися до більш високого рівня існування, де на нас не впливатимуть різні життєві незгоди і неприємності. Це і є шлях досягнення стану повної душевної свободи або стану «оперую­чого тетану» (ОТ). Цей стан досягається після того, як людина пройшла стан «клір».

Згідно з сайєнтологічною доктриною досягнення стану опе­руючого тетана є ключем до безсмертя. Оперуючий тетан здат­ний контролювати фізичні речовини, енергію, простір і час. В ідеалі, оперуючий тетан не вселений у тіло, але перебуває по­близу нього.

Вважається, що Рон Хаббард розробив єдиний можливий шлях до спасіння. В діанетиці він дав спосіб розкриття невико-ристовуваних інтелектуальних здібностей і геніальних можли­востей. Він розуміє людську розсудливість як банк даних, що єдиний може розв'язати всі проблеми, якщо забезпечений по­вною і правильною інформацією.

Роботу свідомості Хаббард розглядає через функціонуван­ня двох частин: «аналітичного» розуму, що відповідає за розв'я­зання життєвих проблем, і «реактивного» розуму. «Реактивний» розум зберігає почуттєві записи хворобливих подій, т. зв. «енг-рами», що розглядаються як перешкода до залагодження життє­вих ситуацій і причина психологічних проблем.

Метою діанетики, таким чином, є видалення енграм. У ре­зультаті такого процесу очищення передбачається поява інди­відуума з надлюдськими здібностями, вільного від будь-яких

1 Хаббард Рон Л. Саентология: основы жизни. — М., 2000. — С. 7.

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

фізичних і розумових розладів, т. зв. клір. Для цього використо­вуються курси спілкування й т. зв. одитинг (щось подібне до сеан­су психоаналітика), шо є методиками, розробленими «кліром». Записи сесій одитингу зберігаються, а потім проходять через через аналітика (case monitor), який систематично їх оцінює. Вважається, що кожний, хто використовує сайєнтологічну тех­нологію, може стати самовизначеною, дійсно богоподібною над-істотою, не обмеженою розмірами простору і часу. У хаббарді-вському вченні проголошується, що тільки кліри й ОТ пережи­вуть руйнування планети; що тільки сайентологи знають, як робити клірів і ОТ, що це фатально не бути сайентологом; що ті, хто не є сайентологами, не мають шансу досягти персонального безсмертя. Ці заяви демонструють елітарність підходу, що-роз­діляє людство на сайєнтологів і несайєнтологів. "■ ■„

Щоб досягти мети в «кліруванні» планети, членичсайєнто-логічної організації мають займати ключові позиції в суспільстві, бізнесі і політиці. У 1979 р. правляча верхівка Світового Інсти­туту Сайєнтологічного Підприємництва (WISE) відзначила по­чаток планової «інфільтрації» в галузі бізнесу. Завданням WISE у цьому напрямку є впровадження стандартизованої хаббарді-вської технології керування. Організація критикує уряди за не­доліки адміністративної технології, у той час, як кожен член WISE розглядається як гарант причинності, порядку і стабіль­ності. Таким чином, із сайєнтологією, як заявляється, бізнес може зростати, а уряди правити мудро.

Хоча думки сучаних дослідників розходяться в тому, чи мож­на вважати сайєнтологію релігією, на користь першого є досить багато свідчень.

Сайєнтологія відповідає критеріям, що використовують для визначення релігії: 1) віра в якусь Вишу Реальність, як Бог або вічна істина, що вище мирського життя; 2) релігійні практики, що скеровані на розуміння, досягнення цієї Витої Реальності або прилучення до неї; 3) спільнота віруючих, шо об'єдналися для того, щоб слідувати за цією Вищою Реальністю.

Вірування сайентологи в Вищу Реальність, шо виходить за межі матеріального світу, включають у себе поняття тетана, ду­ховного світу (т.зв. сьома динаміка) і Верховної Істоти (т.зв. восьма динаміка). Другий елемент знаходиться в сайєнтологіч-них церемоніях, що належать до ритуалів повсякденного життя,

Розділ 10, Нетрадиційні релігії

як, наприклад, наречения, вінчання й заупокійна служба, але преважним чином — в релігійних послугах з одитингу й навчан­ня, за допомогою яких сайентологи підвищують свою духовну свідомість і досягають розуміння духовного світу і, врешті-решт, свого зв'язку з Верховною Істотою. Що ж до третього елементу, то активну спільноту парафіян можна знайти в будь-якій сайєн-тологічній церкві. Сайєнтологічна організація теж розглядає себе як «Церква». В ній існують свої священики, богослужбові риту­али й обряди хрещення, шлюбу, похорону. Є своя символіка — восьмикінечний хрест, свої свята — такі, як день народження Р. Хаббарда.

Таким чином, сайєнтологію можна вважати релігією. Діяль­ність «Церкви сайєнтології» у країнах СНД не афішується (у Росії зареєстроване єдине об'єднання в 1994 p.). Проте з нею пов'я­зується кілька помітних акцій. Скажімо, книга Л. Хаббарда «Діа­нетика» була безплатно розіслана по всіх найбільших бібліоте­ках країни й активно вивчалася на спеціальних семінарах. Зараз сайентологи зосередили свої зусилля на роботі з жителями ве­ликих міст (наприклад, автору цих рядків на вулицях рідного Харкова неодноразово вручалися рекламні проспекти з пропо­зицією пройти діанетичне тестування і багато разів він витягав їх зі своєї поштової скриньки).

Заданими сайєнтологів, вони мають 3100 церков, місій та філій у 107 країнах світу й близько 8 млн послідовників. За підрахунками колишніх членів організації, її успіхи дещо скромніші — близько 270 церквов і місій по всьому світі й від 100 до 400 тисяч членів. Щодо кількості сайєнтологів в Україні, то відомостей про це ми не маємо. Усі сайєнтологічні й похідні від них організації зареєстро­вані як громадські, жодного випадку реєстрації релігійної органі­зації «Церкви сайєнтології» не було. Скільки людей і кого саме сай­ентологи «інфільтрували» у великий бізнес, ЗМІ, органи влади, правоохоронну і судову системи — залишається тільки гадати.

СИНТЕТИЧНІ РЕЛІГІЇ

«Церква Уніфікації»,інші назви: «Асоціація Святого Духа за Об'єднання Світового Християнства» (АСД-ОСХ), муніти, «Рух Уніфікації». її засновником і керівником є Сан Мен Мун.

Киспюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Сан Мен Мун народився в 1920 р. у селянській родині по­слідовників однієї з протестантських церков на півночі Кореї. Ще навчаючись у школі, він відвідував молитовні збори п'яти­десятників. У 1936 р. на Великдень його «відвідало видіння». Ісус Христос з'явився релігійному підліткові і повідомив, шо той по­кликаний завершити місію, яку Ісус почав близько двох тисяч років тому. За однією з версій розповіді про цю подію, голос з неба прорік: «Ти завершиш спасіння людей, будучи Другим При­шестям Христа».

Так з'явився ще один «пророк». Він перемінив першу час­тину даного йому при народженні імені на «Сан» («Той, хто світить»), шо повинно було натякати на його божественне по­ходження. Майже десять років присвятив Мун вивченню Свя­щенного Писання і духовним пошукам, але не залишав і земні справи — учився в коледжі і в японському університетіч«Васе-да», працював електротехніком, часто змінював місце проживан­ня.

А потім Мун почав активну проповідь свого вчення. Восени 1950 р. він осів у Південній Кореї й 1954 р. заснував'«Церкву Уніфікації», а в 1957 р. видав під своїм ім'ям додаток до Священ­ного Писання за назвою «Божественний Принцип», ч "

У 1955 р. Сан Мен Мун потрапив на лаву підсудних за обви­нуваченням у полігамії і сексуальних збоченнях: проти нього свідчили півтора десятка жінок. З однією зі спокушених ним сту­денток, 18-літньоюХакДжаХан, щоб уникнути скандалу, Мун змушений був одружитися. Це, за висловом Муна, «весілля агнців», відбулося в 1960 р. Як весільний подарунок «пророк» підніс своїй нареченій титул «мати світобудови» і трактат «Бо­жественний Принцип». Звинувачення в результаті були зняті, і він був звільнений, пробувши за гратами 3 місяці.

1 січня 1972 р. Господь ще раз, за словами Муна, відвідав його, доручивши підготувати народ до Другого Пришестя. На початку 1974 р. Мун прибув у США і почав поїздку по країні, роз'яснюючи, що Бог розраховує на Америку. Деякі конгресме­ни запросили Муна виступити з промовою на неофіційному прийомі в палаті представників Конгресу США. У засоби масо­вої інформації потрапили відомості, що на цьому прийомі Мун заявив: «Главам уряду потрібно багато привабливих дівчат. Ми відрядимо по три дівчини кожному сенаторові. Це означає, що

Розділ 10. Нетрадиційні релігії

нам потрібно їх 300. Нехай дівчата встановлять з ними хороші стосунки»'.

Джерелом віровчення «Церкви Уніфікації» є одкровення, от­римане преподобним Муном і викладене в «Божественному Принципі». Послідовники Муна пояснюють: хоча Старий і Но­вий Заповіти були канонізовані християнами, сам Господь не зв'язав себе обітницею мовчання, його воля продовжує переда­ватися людству. Зараз видано понад 200 томів творів Сан Мен Муна, що включають книги з «Божественного Принципу», праці з філософії Уніфікації, проповіді, духовні повчання й промови преподобного Муна. Велика їхня частина не перекладена з ко­рейської на європейські мови, що дуже ускладнює дослідження віронавчальної доктрини «Церкви Уніфікації».

Особистість Сан Мен Мун

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти