ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Текст 9.4. ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ. ХРЕЩЕННЯ РУСІ

У РІК 6495[987]скликав Володимир бояр своїх і старців го-родських і сказав їм: «Осе приходили до мене болгари, кажучи: «Прийми закон наш». Потім же прийшли німці, і тії хвалили за­кон свій. Після сих приходили жиди. А після сих приходили й греки, гудячи всі закони, а свій хвалячи, і багато говорили вони, розказуючи од початку світу. Мудро ж говорить вони, рбзказу-ють, що й другий світ [має] бути, і то, померши, встане знову, і не померти йому вовіки. Якщо ж хто в інший світ перейДе, то на тім світі [йому] в огні горіти. Так що ви врадите? Що відпові­сте?»

І сказали бояри і старці: «Ти знаєш, княже, що своє ніхто не хулить, а хвалить. Якщо хочеш ти розізнати гаразд, то маєш у себе мужів. Пославши [їх], розізнай у кожного про їхню службу, і як [хто] служить богові».

І була до вподоби річ [ця] князеві і всім людям. Вибрали вони мужів добрих і тямущих, числом десять, і сказали їм: «Ідіте спер­шу в Болгари, розізнайте про віру їхню і службу».

Вони, отож, пішли, і, прийшовши, бачили бридкі діла їх і поклоніння в мечеті, і вернулися в землю свою. І сказав їм Воло­димир: «Ідіте ще в Німці і роздивіться також, а звідти ідіте в Гре­ки».

Вони ж прийшли в Німці, і, роздивившись церкву і службу їхню, прийшли до Цесареграда, і прибули до цесаря [Василія].

1 Відомості про цю легендарну подорож Андрія на Русь є і в грецьких апок­рифах про діяння апостола. - Авт.

Тексти першоджерел до всіх тем курсу

Цесар же спитав [їх], задля чого вони прийшли, і вони розпові­ли йому все, що було. Це почувши, цесар і рад був, і честь велику склав їм у той день. А на другий день послав він [вість] до патрі­арха [Миколая], кажучи так: «Прийшли руси іспитувати віру нашу. Тож приготуй церкву і клір і сам облачись у святительскі ризи. Хай бачать вони славу бога нашого». І, це почувши, пат­ріарх повелів скликати клір увесь, і за звичаєм вчинив празни-кову службу, і кадила вони запалили, і співи, [й] хори влаштува­ли.

І пішов з ними й цесар у церкву [святої Софії], і поставили їх на почесному місці, показуючи красу церковну, і співи, і служ­бу архієрейську, і дияконів, що стояли попереду, [і] розказуючи їм про службу богові своєму. Вони ж, у зачудуванні бувши і зди­вувавшись, похвалили службу їхню. І, прикликавши їх, цесарі Василій і Костянтин сказали їм: «Ідіте в землю вашу». І відпус­тив їх [Василій] з дарами великими і з честю.

Вони ж прийшли в землю свою, і зізвав князь бояр своїх і старців, [і] мовив Володимир: «Осе прийшли послані нами мужі. Так послухаймо од них, шо було». І сказав він їм: «Розкажіть пе­ред дружиною».

Вони тоді розказали: «Ходили ми спершу в Болгари і диви­лися, як вони поклоняються в храмі, тобто в мечеті, стоячи без пояса. Отож, поклонившись, сяде [кожен] і глядить сюди й туди, як навіжений, і нема радості в них, але печаль і сморід великий, і недобрий є закон їхній. І прийшли ми в Німці, і бачили, як вони службу правили, а краси ж не побачили ніякої. І прийшли ми тоді в Греки. І повели нас [туди], де ото вони служать богові своє­му, і не знали ми, чи ми на небі були, чи на землі. Бо нема на землі такого видовища або краси такої,- не вміємо ми й сказати [про се]. Тільки те ми відаємо, що напевне бог [їхній] перебуває з людьми і служба їх єсть краща, ніж в усіх землях. Ми навіть не можемо забути краси тієї, бо всяк чоловік, якщо спершу спро­бує солодкого, потім же не може гіркоти взяти. Так і ми не буде­мо тут [поганами] жити».

Бояри ж, відповідавши, сказали: «Якби лихий був закон грецький, то не прийняла б хрещення баба твоя Ольга, що була мудрішою за всіх людей». А Володимир, відповідавши, мовив: «То де ми хрещення приймемо?» І вони сказали: «Де тобі вгод-но».

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

У РІК 6496 [988],пішов Володимир з військом на Корсунь, город грецький. Та заперлися корсуняни в городі, і став Воло­димир з одного боку города в гавані, на віддалі одного польоту стріли од города, і боролися кріпко городяни з ними. Володи­мир обложив город, і знемагали люди в городі. І сказав Володи­мир городянам:

«Якщо ви не здастеся,— буду стояти хоч три роки».

Володимир тим часом спорядив воїв своїх і повелів насип сипати до городської стіни. І коли ці насипали, корсуняни, підкопавши стіну городську, викрадали сипану землю і носили до себе в город, висипаючи [її] посеред города. Вої тоді досипа­ли більше, а Володимир стояв.

І от [один] муж, на ім'я Анастас, корсунянин, стрілив, на­писавши на стрілі: «За тобою, зі сходу, є колодязі, з яких іде вода по трубі. Перекопавши [їх], ви переймете воду». Володимир же, це по чувши [і] глянувши на небо, сказав: «Якщо збудЬться се — охрещусь». І тут одразу звелів він перекопати труби, і перейняли вони воду, і люди знемагали від спраги і здалися. ч

І ввійшов Володимир у город, і дружині його. І послав Во­лодимир [послів] до цесаря Василія і Костянтина, говорячи так:

«Осе город ваш славний я взяв. Та чую ось я, що сестру ви маєте, дівчину. Тож якщо її не оддасте за мене, то вчиню вашо­му городу [те], що й сьому вчинив».

І, це почувши, опечалились цесарі, [і] послали [йому] вість, так говорячи: «Не належить християнам заміж виходити за по­ган і оддавати за них. Якщо ж ти охрестишся, то візьмеш її, і діста­неш царство небесне, і з нами єдиновірцем будеш. Якщо ж сьо­го не вчиниш — не зможемо ми віддати сестри своєї за тебе».

І, це почувши, Володимир мовив посланим цесарями: «Ска­жіте обом цесарям так: «Я охрещусь, тому що раніше від сих днів іспитавязакон ваш, і він мені єсть до вподоби, і віра ваша, і служ­ба. Бо мені розповіли послані нами мужі».

І, це почувши, обидва цесарі і раді були, і вмолили сестру свою, на ймення Анну, і послали до Володимира [послів], говорячи:

«Охрестись, тоді пошлемо сестру свою до тебе». І сказав Во­лодимир:

«Нехай, прийшовши [із] сестрою вашою, охрестять мене».

І послухали [його] цесарі, і послали сестру свою, і деяких сановників, і пресвітерів. Вона ж не хотіла йти [в Русь], яку по-

Тексти першоджерел до всіх тем курсу

гани, і сказала їм: «Лучче б мені тут умерти». 1 сказали їй брати: «Коли наверне як-небудь бог Руську землю в покаяння, ти й Грецьку землю ізбавиш од лютої раті. Ти ж бачиш, скільки зла наробили руси грекам? Нині ж, якщо ти не підеш, те саме вони творитимуть нам». І ледве удвох присилували вони її, і вона, сівши в корабель [і] з плачем поцілувавши родичів своїх, руши­ла через море.

Коли прибула вона до Корсуня, то вийшли корсуняни з по­клоном, і ввели її в город, і посадили її в палаті.

Охрестився ж він у церкві святої Софії. І єсть церква та в го­роді Корсуні, стоїть вона на [високому] місці посеред города, де ото чинять торг корсуняни; палата Володимирова стоїть окрай церкви і до сьогодні, а цесарицина палата — за олтарем...

Володимир же, взявши цесарицю [Анну], і Анастаса, і попів корсунських, мощі святого Климента і Фіва, ученика його, узяв також начиння церковне [й] ікони на благословення собі. По­ставив він теж церкву святого Іоанна Предтечі в Корсуні на горі, що її насипали [корсуняни] посеред города, крадучи насип, і та ж церква стоїть і до сьогодні. Узяли ж вони, ідучи [в Русь], двох мідяних ідолів і чотирьох коней мідяних, які й нині стоять за свя­тою Богородицею [Десятинною?]; про них, не знаючи, думають, що вони мармурові є. Корсунь же він оддав грекам як віно за цесарицю, а сам вернувся до Києва.

І коли [Володимир] прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями. І це [діяли йому] не яко древу, що'відчуває, а на знес­лавлення біса. Коли спокушав він сим образом людей — хай од-плату прийме від людей! «Велик ти єси, господи, дивні діла твої!» Учора шанований людьми, а сьогодні знеславлений!

І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І, при­волікши його, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир [до нього людей], сказавши: «Якщо де пристане він, то ви одпи-хайте його від берега, допоки пороги пройде. Тоді облиште його». І вони вчинили звелене. Коли пустили [його] і пройшов він крізь пороги, викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Пе­рунова рінь.

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому го­роду, говорячи: «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб,— то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і кор-сунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж [не відхо­дили] од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а попи, стоячи, молитви творили.

І було видіти радість велику на небі й на землі, що стільки душ спасається, а диявол тужив, говорячи: «Горе мені, бо прога­няють мене звідси! Тут бо думав я житво мати, бо тут немає вчен­ня апостольського, не знають [тут люди] бога. І радів я з служіння їх, тому що служили вони мені. І ось побіждає мене невіглас оцей, а не апостол і мученик, і вже не буду я царствувати у землях сих».

Люди ж, охрестившись, ішли кожен у доми свої. АБоЛоди-мир, рад бувши, що пізнав він бога сам і люди його, і г«лянувши на небо, сказав: «Боже великий, що сотворив небо і Землю! По­глянь на новії люди свої! Дай же їм, господи, узнати тебе, істин­ного бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. [А] мені поможи, господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на тебе і на твою силу, одолев я підсту­пи його».

І, це сказавши, повелів він робити церкви і ставити [їх] на місцях, де ото стояли кумири. І поставив він церкву святого Ва-силія [Великого] на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші іде жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по горо­дах церкви, і попів [настановляти], і людей на хрещення приво­дити по всіх городах і селах...

Літопис руський.- К., 1989. — С 60- 66.

Текст 9.5. УСТАВ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА СВЯТОСЛАВИ­ЧА ПРО ДЕСЯТИНИ, СУДИ ТА ЛЮДЕЙ ЦЕРКОВНИХ

Не раніше 995 р.

1. Во имя Отца, и Сына, и Святаго духа.

2. Се яз, князь великий Василей, нарицаемый Володимер, сын Святославль, внук Игорев (и) блаженыя Ольгы, усприал

Тексти першоджерел до всіх тем курсу

есмь крещение святое от греческых царей Константина и Васи­лия и Фотея патриарха, взях перваго митрополита Михаила на Киев и на всю Русь, иже крести всю землю Рускую.

3. И по том летом минувшим, создах церковь святую Бого­родицю и дах десятину к ней во всей земли Рускои княжения от всего суда 10-тыи грош, ис торгу 10-тую неделю, из домов на вся­кое лето 10-е всякаго стада и всякаго живота чюднои матери Божий и чудному Спасу.

4. И по том возрех в греческий номоканун и обретох в нем, юже не подобает сих тяжь и судов судити князю, ни бояром, ни судьям его.

5. И сгадав аз со своею княгиною Анною и со своими деть­ми, дал есмь святой Богородици и митрополиту и всем еписко­пом.

6. А ты не ступають ни дети мои, ни внуци мои, ни род мои в люди церковныя и во все суды.

7. И по всем городом дал есмь, и по погостам, и по свобо­дам, где крестьяне суть.

8. А кто вступит на мое дание, суд мне с тем пред Богом, а митрополиту проклинати его сбором.

9. Дал есмь: роспусты, смильное, заставание, умыкание, пошибание, промежи мужем и женою о животе, или о племени, или о сватовстве поимутся, ведство, урекание, узлы, зелье, ере­тичество, зубоядение, иже отца и матерь бьют, или сын и дочи бьетася, иже истяжются о задници.

10. Митрополичилюди церковный: игумен, игумениа, (поп, попадья), поповиче, чернец, черница, дьякон, дьяконовая, про-скурница, пономарь, вдовица, калика, стороник, задушный че­ловек, прикладник, хромец, слепец, дьяк, и все причетници цер­ковный.

11. Аше их кто внидет в вину, судити тех митрополиту и епис­копом опрочи мирян.

Российское законодательство Х—ХХ вв. — Т. 1. Законодательство Древней Руси. - М., 1984. - С. 139-140.

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти