ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Короткий релігієзнавчий словник

Аватара— в індуїзмі втілення бога в образах інших богів, людей або тварин.

Автокефалія— самоврядування, адміністративна неза­лежність помісних Православних Церков.

Азан— заклик до щоденної ритуальної молитви (намазу), що п'ять разів на день лунає з мінаретів мечетей у країнах або тери­торіях, де поширений іслам.

Амулет— невеликий предмет, який наділяється надприрод­ною силою, здатністю захищати, оберігати його власника від всіляких нещасть, ворожих чар тощо.

Анафема— у християнстві найвища кара для віруючого, яка означає його відлучення від Церкви.

Ангели— згідно з віровченням іудаїзму, християнства та ісла­му, створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідом­ляють людям його волю.

Анімізм- віра в надприродне існування душі і духів, як своє-рідних двійників людей, тварин, рослин, предметів і природних явиш. Виникає як форма первісної релігії, надалі стає не­віддільним елементом будь-якої релігії.

Апостоли— мандрівні проповідники у первісному христи­янстві, які поширювали його у давніх громадах, а також серед не­християн. Пізніше Церква стала називати апостолами переваж­но тільки 12 найближчих учнів Ісуса Христа, які, згідно з новоза-повітними текстами, були обрані ним для проповіді його вчення.

Архат— згідно з буддійським вченням: 1) епітет Будди; 2) у буддизмі тхеравади людина, яка шляхом перевтілень наблизи­лася до найвищого рівня духовного розвитку — нірвани; 3) пра­ведник, святий. Архатами вважались найближчі учні Будди Шак'ямуні.

Киспюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Архідиякон— духовний сан у християн, старший з дияконів, помічник єпископа при богослужінні, найчастіше — чернець.

Архієпископ— старший єпископ, один з вищих титулів у Християнській Церкві, середній між єпископом і митрополи­том. Як правило, очолює велику за розмірами єпархію. У той же час цей титул надається на знак великих заслуг перед Христи­янською Церквою.

Архієрей— у східному християнстві загальна назва вищих церковних ієрархів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха) з числа т. зв. «чорного», тобто чернечого духовенства.

Архімандрит— вищий перед єпископом чернечий чин у східному християнстві, почесний титул настоятелів великих монастирів.

Аскетизм релігійний— концепція і певний спосіб життя, що передбачають добровільну відмову від життєвих благ та задово­лень.

Ахімса— в індуїзмі, буддизмі релігійно-етичний принцип, який означає: не слід робити нічого, що завдає страждань або бентежить інших.

Айят, аят— найменший відокремлюваний уривок кораніч-ного тексту, вірш Корану.

Аятола— найвищий титул шиїтських релігійних про­відників. **.

Богослов'я, теологія— у християнстві система обгрунтуван­ня і захисту релігійного вчення про Бога, сукупність доказів істинності догматики, релігійної моралі, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановлення віровчення і Церкви.

Бодхисатва— у буддизмі людина чи будь-яка інша істота, яка упритул наблизилась до виходу з колеса сансари - з кола нескінченних перероджень, але добровільно вирішила залиши­тися в ній, щоб допомогти просвітленню інших. В пантеоні буд­дизму посідають проміжне місце поміж буддами і архатами.

Брахман— в індуїзмі жрець, представник особливої жрець­кої верстви.

Будда — 1) ототожнюється з Сіддхартхою Гаутамою Шак'я-муні, який є засновником буддизму; 2) у буддизмі тхеравади людина, яка досягла найвищої межі духовного розвитку; 3) у буд­дизмі махаяни унаочнений Гаутамою Шак'ямуні символ, який втілює в собі ідеал межі духовного розвитку.

Короткий релігієзнавчий словник

Булла — найважливіший документ Папи Римського, що містить його звернення, постанову або розпорядження.

Вікарій— заступник духовної особи. У Католицькій Церкві вікарієм Ісуса Христа називають Папу Римського. У протестан­тизмі часто зустрічається як посада помічника священика. У Православній Церкві заступник правлячого у певній єпархії ар­хієрея, може мати титул єпископа, архієпископа.

Віра релігійна— невіддільна ознака релігійної свідомості, особливістю якої є прийняття істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил, властивостей і відносин без жодних раціональних доказів.

Гріх- вчинок (поведінка) людини, що виявляється у не­прийнятті або порушенні релігійних цінностей.

Гріх первородний, або гріхопадіння— за іудейським і христи­янським віровченням порушення першими людьми Адамом і Євою, яких спокусив змій, Божої заповіді не споживати плодів з дерева пізнання добра і зла.

Громада релігійна— первинне територіальне об'єднання віруючих, які належать до певного релігійного напрямку.

Гуру — духовний дорадник індуїстської родини, вчитель.

Демон—дух, який керує природними явищами і розпоряджаєть­ся долями людей. У християнстві синонім слів «біс», «диявол».

Деномінація— релігійне об'єднання, що перебуває у процесі організаційного оформлення. Цей термін використовується та­кож як синонім слів «віросповідання», «конфесія», що означа­ють приналежність до певної релігії.

Дервіш- в ісламі - злиденний мандрівний аскет, часто член одного з містичних суфійських братств.

Диякон— перша ступінь свяшенства. Помічник священика або єпископа у здійсненні богослужінь, але самостійно не має права здійснювати таїнства.

Догмати релігійні— основні положення віровчення тієї чи іншої релігійної конфесії, що визнаються як вічні і незмінні істи­ни, встановлені Богом і обов'язкові для віри в них усіх віруючих.

Духовенство— особлива, як правило, організована за ієрар­хічним принципом група професійних служителів культу в ряді розвинутих релігій.

Екзархат— у східному християнстві — церковний округ, ""наділений певною самостійністю у справах внутрішнього уп-

Киспюк К.В., Кучер О.М, Релігієзнавство

равління. Екзархат очолюється єпископом, підпорядкованим главі Церкви.

Есхатологія— релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу.

Єпархія— церковно-адміністративний округ у Христи­янській Церкві на чолі з єпархіальним архієреєм (митрополи­том, архієпископом, єпископом).

Єпископ— виший ієрарх у більшості Християнських Цер­ков, керівник єпархії.

Єресі— релігійні вчення, відмінні від офіційної доктрини та організації.

Жрецтво(від старослов. «жрети» — приносити жертву) — група людей, яка в політеїстичних релігіях виконує функції по­середника між віруючими і надприродними силами, а також здійснює релігійні обряди. ■■' ч

Ібліс— в ісламі — ім'я духа, що спочатку був одним із ство­рених з вогню ангелів, але відмовився вклонитися Адаму, якого сотворив Аллах з праху, і був за це скинутий з'небес. Відповід­ник диявола в християнстві.

Ігумен— у східному християнстві настоятель чоловічого монастиря (ігуменя — жіночого). Сан священнослужителя з ченців, наступний за ієромонахом.

Ідол— виготовлений з дерева, каменю чи іншого матеріалу предмет, що зображає, уособлює божество для поклоніння. Ча­сто ідоли наділені тваринними або людськими рисами.

Ієрарх— представник вищого християнського духовенства (Папа Римський, патріарх, кардинал, митрополит, архієпископ, єпископ).

Ієрархія церковна— сукупність чинів духовенства в порядку субординації, прийнятої в тій чи іншій Церкві, форма організа­ційного церковного устрою.

Імам— духовний керівник, голова мусульманської грома­ди, людина, яка керує молитвою в мечеті.

Ініціації релігійні- у первісних релігіях сукупність обрядів, що знаменували перехід до дорослого життя і супроводжували­ся низкою фізичних і моральних випробувань, покликаних за­свідчити готовність юнака (або дівчини) до виконання нової со­ціальної ролі.

Короткий релігієзнавчий словник

Індульгенція— папська грамота, свідоцтво про відпущення як скоєних, так і не скоєних ще гріхів, яке видавалось за гроші або особливі заслуги перед Церквою.

Кааба— головне святилище ісламу, будівля в центрі Свя­щенної Мечеті (аль-Масждид аль-Харам) у Мецці. У східному куті будівлі знаходиться Чорний Камінь, нібито посланий Ал­лахом з неба. Мусульмани всього світу під час молитви зверта­ються обличчям у напрямі Кааби.

Каббала— релігійно-містичне вчення з елементами магії, спрямоване на осягнення «справжнього», потаємного сенсу Тори та інших священних книг іудаїзму.

Каді, казі— релігійний суддя і чиновник в мусульманській громаді, який керується у своїй діяльності нормами релігійного права — шаріату.

Канон— у релігійному контексті — зразок, порядок, прави­ло, установлення щодо віровчення, культу, релігійної організації. У християнстві вважається, що канони ведуться від апостолів, отців Церкви або вироблені церковними соборами; а тому є за­коном, якого треба неухильно дотримуватися.

Капище- давнослов'янське язичницьке святилище.

Кардинал— другий за значенням чин після Папи Римсько­го в Католицькій Церкві. Кардинали — найближчі радники Папи. Після смерті Папи вони обирають із свого середовища нового Папу.

Карма— в індуїзмі та буддизмі так називають особливу містичну силу або універсальний вселенський принцип, авто­матично діючий «закон віддяки», згідно з яким поведінка люди­ни в реальному житті, її вчинки визначають її нинішню долю і наступне переродження її душі.

Катехізис— книга, що містить короткий, популярний вик­лад основ релігійної віри і моралі, призначений для навчання релігії.

Клір— у Християнській Церкві узагальнена назва священ­нослужителів.

Коан- логічно абсурдна загадка у дзен-буддизмі, шо вико­ристовується як один з медитативних засобів досягнення Про­світлення.

Конклав— зібрання кардиналів, яке скликається відразу після смерті Папи Римського для обрання нового.

Кислюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Консисторія духовна— 1) церковно-адміністративний орган при православному єпархіальному архієреї. В її віданні перебу­вали всі справи єпархії, суд над духовенством, а також над миря­нами у випадках, коли йшлося про шлюб і розлучення та про богохульство; 2) в Католицькій Церкві — нарада кардиналів; 3) у різних напрямах протестантизму — орган управління, подібний до православної консисторії.

Конфесія— приналежність до будь-якої Церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та орган­ізаційну структуру.

Конфірмація— 1) таїнство миропомазання в Католицькій Церкві, проводиться єпископом в урочистій обстановці зазви­чай над дітьми 7— 12 років; 2) у протестантизмі не має містично­го смислу і являє собою публічний акт, шо означає досягнення молодими людьми церковного повноліття (14-16 років), свідо­ме прийняття ними християнської віри, а також включення*їх до складу релігійного співтовариства. 4 >

Культ релігійний— система релігійних дій, предметів і сим­волів, пов'язана з релігійними уявленнями віруючих і спрямо­вана на задоволення їхніх релігійних потреб.

Курія Римська— уряд держави Ватикан і найвищий орган управління Римсько-Католицькою Церквою. Складається з очо­люваних префектами (Папою Римським або кардиналами) кон-грегацій (департаментів, міністерств). Крім конгрегацій, до скла­ду курії входять трибунали, секретаріати тощо.

Лавра— назва великих і найбільш впливових православних чоловічих монастирів, підпорядкованих у своїй діяльності вищій церковній владі.

Лама— спочатку так називались вищі ієрархи ламаїзму в Тибеті, опісля — всі буддистські ченці в Монголії, Бурятії, Туві, Тибеті. Найвищий духовний авторитет і керівник усіх тибетсь­ких буддистів — Далай-лама.

Легат— духовна особа, яка виконує в будь-якій країні особ­ливе, постійне чи тимчасове доручення Папи Римського.

Магія- сукупність обрядів і дій, пов'язаних з вірою в мож­ливість надприродного впливу на оточуючий світ.

Мандала- це кругла чи багатогранна діаграма (коло, впи­сане в квадрат, який в свою чергу також вписаний в коло), являє собою геометричну форму усвідомлення людиною Всесвіту. В

Короткий релігієзнавчий словник

основному використовується для медитації й проведення містич­них обрядів у тантричному буддизмі і ламаїзмі.

Мантри— вірші з текстів Вед, що використовуються як заклинання і чаклунські формули, а також для медитації.

Медресе— середній або виший мусульманський навчаль­ний заклад для підготовки служителів культу, вчителів початко­вих мусульманських шкіл, а також службовців державного апа­рату у країнах Близького та Середнього Сходу.

Мекка— головне священне місто мусульман, де народився, жив та починав свою проповідницьку діяльність Мухаммад. У Мецці знаходиться головне святилище мусульман - Кааба. Па­ломництво до Мекки є одним з п'яти найзначніших релігійних обов'язків мусульманина.

Месіанізм, месія— віра у майбутнє пришестя Месії, тобто Божого Посланця, Спасителя, покликаного знищити зло і вста­новити на землі Царство Боже. Месіанізм поширений, крім іудаї­зму і християнства, в індуїзмі (уявлення про аватари), буддизмі, ісламі та інших релігіях.

Мечеть— релігійно-культова споруда, в якій моляться му­сульмани. Необхідними атрибутами мечеті є молитовний зал із міхрабом (ніша, що вказує напрямок на Каабу) і мінбаром (ка­федра проповідника), книгосховище, приміщення для ритуаль­них омовінь.

Митрополит— вищий духовний сан у східних Християнсь­ких Церквах. У Церквах з патріаршою системою правління — другий після патріарха чин у церковній ієрархії.

Мінарет— вежа у мечеті або поблизу неї, з якої кілька разів на деньлунає заклик до молитви. Мечеть може мати декілька мінаретів.

Місіонерство— поширення представниками релігійних організацій своєї віри серед населення, яке сповідує іншу.

Містика, містицизм— в широкому розумінні визнання над­природної сутності явищ природи, суспільства, у вужчому — релігійно-філософська віра у можливість надчуттєвого і надро­зумового спілкування з надприродним.

Монастир— громада ченців, які об'єдналися на основі за­гальних релігійних поглядів для спільного проживання за особ­ливими правилами, зафіксованими в монастирських статутах. Зовні монастир виглядає як комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесений огорожею чи стіною.

Киспюк К.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

Монотеїзм— форма вірувань і культу, що полягає у по­клонінні єдиному Богу, виша форма релігійної еволюції, влас­тива світовим релігіям.

Муедзин— служитель мечеті, до обов'язків якого входить п'ять разів на день сповіщати з мінарету азан — заклик до мо­литви.

Мулла— служитель культу в мусульманстві. Мулли часто поєднують відправлення культу з посадами вчителів у релігій­них навчальних закладах, релігійних суддів-каді, керуючих бла­годійними закладами. Становлять особливу соціальну групу. Мають великий вплив серед віруючих.

Намаз(перс), салят (араб.) — мусульманська ритуальна молитва, яку виконують п'ять разів на день.

Нунцій— постійний дипломатичний представник (посол) Ватикану в державі, з якою останній підтримує дипломатичні відносини. ч *

Обрізання— релігійно-магічний обряд відрізання крайньої плоті статевого органу чоловіків. В іудаїзмі обрізання — цент­ральний, з точки зору етноконфесійної приналежності обряд, ознака заповіту між Богом і обраним ним народом. В ісламі має релігійно-містичне значення, постає своєріднимЧлімволом при­належності до цієї релігії.

Обряди релігійні— сукупність символічних індивідуальних або колективних дій віруючих, що спрямовані на встановлення двобічних стосунків між людиною і надприродними об'єктами.

Окультизм— містичне вчення, що визнає існування надпри­родних сил і можливість безпосереднього спілкування з ними за допомогою магічних обрядів, таємних ритуалів.

Ордени чернечі— властиві Католицькій Церкві об'єднання ченців, монастирів, на основі прихильності особливим ритуа­лам, певним принципам чернечого життя і з метою захисту, ут­вердження католицької віри.

Пагода— культова буддистська споруда у вигляді багатоя­русної башти, в якій зберігаються буддистські святині. Пагода будується у дворах монастирів поруч з храмами.

Пантеон— сукупність богів будь-якої релігії.

Папа Римський(Верховний Первосвященик) — глава Римсько-Католицької Церкви і монарх міста-держави Ватикан. Обирається конклавом — зборами кардинальської колегії — пожиттєво.

Короткий релігіезнавчий словник

Парафія (приход)— термін, яким позначають первинну те­риторіально-адміністративну одиницю Церкви в християнстві (православ'ї, католицизмі). Ознаками парафії є наявність хра­му, молитовного будинку, штату служителів культу, а також гро­мади віруючих. Центр парафії— парафіяльна (приходська) цер­ква.

Пастор— у різних напрямах протестантизму служитель Цер­кви.

Патер— священик у Римсько-Католицькій Церкві.

Патріарх— духовний сан верховних ієрархів у ряді Христи­янських Церков; глава автокефальної Церкви у православ'ї; у католицизмі титул патріарха мають керівники окремих уніатсь­ких Церков.

Політеїзм— форма вірувань і культу, що полягає у по­клонінні багатьом богам.

Прелат— загальна назва вищих духовних осіб у Римсько-Католицькій і Англіканській Церквах.

Пресвітер— у Православній Церкві — священик, в протес­тантизмі — обраний з мирян керівник громади.

Примас— у Католицькій і Англіканській Церквах цей титул належить єпископу, який має вищу владу щодо духовенства пев­ної країни.

Протоієрей— старший священик у східому християнстві, найчастіше настоятель храму, належить до «білого» духовенства.

Пуджа - в індуїзм комплекс обрядів індивідуального і ко­лективного безкровного жертвопринесення.

Рабин— духовна особа в іудаїзмі, авторитет у витлумаченні приписів та заборон для членів іудейської громади та застосу­вання їх до конкретних соціальних умов.

Ритуал релігійний— сукупність приписів і правил, що виз­начають порядок виконання обрядів, церемоній релігійного культу. Регламентує порядок і характер дій служителів культу під час богослужіння, при здійсненні таїнств, визначає правила про­ведення молитви тощо.

Сангха- буддійська чернеча громада на певній території. Часто має свій власний монастир.

Священне Писання (Святе Письмо)— релігійні книги, шо наділяються віруючими ореолом святості, оскільки вони, за їхніми уявленням, написані і заповідані людям за навіяннями

КислюкК.В., Кучер P.M. Релігієзнавство

самого Бога. Кожна розвинута релігія має своє Святе Письмо: в індуїзмі це — Веди, в іудаїзмі — Танах, в ісламі — Коран тощо. У християнстві Святим Письмом вважається Біблія, до якої увій­шли книги Старого і Нового Заповітів.

Священне Передання— в християнському богослов'їтак на­зивається сукупність релігійних положень і приписів, які розг­лядаються як одкровення Бога, тобто як одержані від нього не в письмовій (як Святе Письмо), а в усній формі. Метою Святого Передання є витлумачення основних положень Святого Пись­ма. Святе Передання визнається лише православ'ям і католи­цизмом. За догматичною значимістю і релігійним авторитетом Святе Передання прирівнюється там до Священного Писання. Протестантизм розглядає його як продукт людської творчості.

Священик— сан служителя культу у християнстві4,-якому надано право самостійно здійснювати богослужіння і таїнства (крім священства). Офіційна назва священиків — ієрей, пре­світер.

Секта — замкнута релігійна група з незначною кількістю віруючих, яка відкололася від основної течії релігії в певній країні. Для сект характерна претензія на винятковість власної ролі, доктрини, ідейних приписів, цінностей та настанов.

Секуляризація — процес звільнення від релігійного, сакраль­ного. Стосується різних сфер суспільних відносин і особистого життя, свідомості, діяльності і поведінки людини.

Синагога — молитовний будинок в іудаїзмі.

Синод— у православ'ї та католицизмі дорадчі органи при східних патріархах та Папі Римському. До складу синодів вхо­дять представники вищої ієрархії. Число членів та порядок функціонування визначаються кожною Церквою відповідно до місцевих традицій.

Скит — тип монастиря, розташованого у віддаленому, пус­тельному місці. Устав скитів відзначається більшою суворістю, вимогливістю щодо чернечої життєорганізації.

Собор — 1) кафедральний чи головний храм міста або мона­стиря, де здійснюють богослужіння особи вищої духовної ієрархії; храми, що мають особливе значення; 2) зібрання пред­ставників певної чи кількох Церков для обговорення і вирішен­ня питань віровчення, внутрішнього устрою і дисципліни, мо­ральної поведінки членів Церкви. Собори розрізняються за зна-

Короткий релігіезнавчий словник

ченням, яке вони відіграють у житті віруючих (вселенські і помісні), за назвами Церков, країн чи народів, у яких вони відбу­валися, за складом членів чи титулом головуючого (архієрейські, монастирські, патріарші тощо), а також за тривалістю проведен­ня (тимчасові і постійні), віросповіданням (протестантські, пра­вославні) та ін.

Сотеріологія1) учення про спасіння, проголошуване світо­вими та іншими релігіями; 2) частина богослов'я, що тлумачить питання про умови, шляхи та засоби спасіння.

Суна— Священне Передання ісламу, викладене у формі висловів Мухаммада та оповідей (хадисів) його діянь людьми, які близько його знали.

Сура- окремий розділ Корану. Коран містить 114сур. Кож­на сура має власну назву. У Корані сури розташовані за кількістю віршів-айатів, з яких вони складаються.

Сутра— в індуїзмі та буддизмі назва релігійно-філософсь­кого трактату, в якому викладено віронавчальні положення цих релігій.

Схизма— церковний розкол у результаті суперечностей між послідовниками різних поглядів усередині Церкви.

Табу- у первісних релігіях система надприродно поясню­ваних заборон і приписів, функціонування якої (накладання, зняття, покарання) відбувається за певним ритуалом.

Таїнство- у християнстві особливі обрядові дії. Вважаєть­ся, що в процесі здійснення таїнств на людей невидимо сходить Божа благодать.

Теократія— форма правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі Церкви і духовенству.

Тотемізм— комплекс обрядів і вірувань, пов'язаний із уяв­ленням про надприродний зв'язок людини й окремих соціапь-них колективів із тваринами та рослинами.

Тризна- у давніх слов'ян комплекс поховальних обрядів після завершення поховання. Включала в себе: військові турні­ри, криваве жертвопринесення на жертовному вогниші і жалобне частування.

Умма— мусульманська громада, спільнота всіх мусульман.

Унія церковна— об'єднання однієї з Церков христянського Сходу або її частини з Римсько-Католицькою Церквою на заса­дах визнання першості Римських Пап і католицької догматики

Кислюк К,В., Кучер P.M. Релігієзнавство

за умов збереження притаманних їй традицій, обрядів, способів відправи таїнств, особливостей церковного устрою.

Фанатизмрелігійний — доведена до крайньої міри відданість релігійним ідеям, прагнення неухильно дотримуватись їх у прак­тичному житті, нетерпимість до інших вірувань та іновірців.

Хадис — розповідь про діяння і висловлювання Мухаммада і його однодумців. Хадиси складають Суну як Священне Пере-дання в ісламі.

Халіф — духовний і світський глава теократичної мусуль­манської держави (халіфату). У ранньому ісламі, а потім у сунітів — голова мусульманської громади. Халіфи мали бути особливо набожними людьми, які обиралися громадою для того, щоб ре­гулювати її життя згідно з шаріатом, стежити за виконанням на­станов, заповідей, даних Аллахом. З X ст. халіфи перетворилися на мусульманських первосвящеників. '■ \

Харизма— благодать, Божий дар, особлива сила дарована апостолам Святим Духом в Ієрусалимському храмі на П'ятиде­сятницю для подолання гріховності та досягнення спасіння. У переносному значенні - сукупність видатних психофізичних якостей особистості.

Цезарепапізм— умовний термін для характеристики особ­ливих стосунків між імператорською та церковною владою. Імператор фактично був главою Церкви, призначав патріархів. Вважається, що принцип цезарепапізму підштовхнув кн. Воло­димира І Святославича до прийняття Руссю християнства саме східного зразка.

Целібат— обов'язкова безшлюбність католицьких свяще­ників.

Церква- 1) централізоване багаточисленне самоврядне ієрархізоване релігійне об'єднання священнослужителів (кліру) і простих віруючих (мирян), яке постійно відтворює й коорди­нує віронавчальний, обрядово-культовий бік релігії: 2) молитов­на споруда у християнстві (православ'ї).

Чотки— намистини, нанизані на шнурівку або з'єднані одна з одною гачками, призначені для відрахування молитов і по­клонів. Використовуються у багатьох релігіях.

Фетишизм- форма первісної релігії, поклоніння матері­альним предметам як наділеним надприродними властивостя­ми.

Короткий релігієзнавчий словник

Шабат— в іудаїзмі щотижневе свято суботи, встановлене четвертою заповіддю на згадку про сьомий день Творіння.

Шаманізм- особливий комплекс обрядів і ритуалів, пов'я­заний з віруваннями в надприродні здібності і можливості давніх служителів культів — шаманів.

Шаріат— комплекс юридичних норм, принципів та правил поведінки, релігійного життя та вчинків мусульманина, дотри­мання яких є угодним Аллаху. Шаріат вважається божим зако­ном, доведеним до людей через Коран і хадиси.

Шейх— 1) в новий та новітній час — титул голови племені в Аравії; 2) почесна назва визначних богословів, керівників ісламських громад.

Хрещення— християнське таїнство, що символізує прийнят­тя людини у лоно Церкви.

Язичництво- різноманітні релігійно-міфологічні уявлення, обряди та культи, що існували в різних народів планети до прий­няття ними вищих релігійних форм (як правило, світових релігій).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти