Стандарти всіх категорій підрозділяються на види. Поняття "вид стандарту" визначається його змістом в залежності від об'єкта стандартизації. На види підрозділяються як стандарти на продукцію, так і загальнотехнічні і організаційно-методичні.

Стандарти на продукцію підрозділяють на такі види:

1) параметри і (або) розміри;

2) типи;

3) асортимент;

4) марки;

5) конструкція;

6) методи контролю (випробування, аналіз, виміри, визначення);

7) приймання;

8) маркування;

9) упаковка;

10) транспортування;

11) зберігання;

12) експлуатація і ремонт;

13) загальні технічні вимоги;

14) загальні технічні умови;

15) технічні умови;

16) типові технологічні процеси.

Загальнотехнічні стандарти підрозділяють на такі види:

1) терміни і визначення;

2) визначення;

3) номенклатура;

4) загальні вимоги і (або) норми;

5) методи.

Організаційно-методичні стандарти підрозділяють на такі види:

1) основні (загальні) положення;

2) порядок;

3) побудова (викладання, оформлення, зміст).

Стандарти загальних технічних вимог встановлюють норми і вимоги до конкретної продукції, які повинні характеризувати її з точки зору якості. Вони вміщують вимоги до одного або декількох показників якості стосовно одного, двох або декількох видів продукції. В найменуванні стандарту після назви продукції вказується вигляд технічних вимог, що ним встановлюються.

Стандарти методів випробувань встановлюють методи випробувань окремих показників якості однорідної продукції або методи випробувань комплексу показників. В стандартах вказуються методи відбору наважки для випробування, умови проведення випробування, способи обробки результатів.

Стандарти правил приймання, маркірування, упакування, транспортування і зберігання передбачають правила маркірування, вимоги до упакування, перевезення і зберігання продукції для забезпечення зберігання її якості.

Стандарти правил технологічних процесів передбачають встановлення і суворе дотримання технологічних дисциплін, стандартних вимог до окремих операцій і процесів. Від своєчасного і якісного виконання всіх робіт в процесі виробництва, зберігання і післязбиральної доробки в значному ступені залежить кількість і якість продукції, яку одержуємо. Багато робіт у виробництві на сучасному рівні механізації можна розглядати як безперервні технологічні процеси, виконання яких має однотиповий характер.

Властивість продукції - її об'єктивна особливість, яка може проявлятись при створенні, експлуатації або вживанні. Для об'єктивної оцінки якості будь-якої продукції її властивості необхідно охарактеризувати кількісно. Це досягається за допомогою показників якості.

Міжнародну організацію зі стандартизації створено у 1946 р., а Міжнародну електротехнічну комісію – у 1906 р. в останні роки вони об’єдналися на паритетних засадах.

Основна мета ICO/MEK – забезпечити розвиток стандартизації та суміжних з нею галузей для сприяння міжнародному обміну товарами і послугами, а також розвитку співробітництва в інтелектуальній та економічній діяльності.

Нині членами ICO є 91 держава, членами MEK – 41 з усіх регіонів світу. В організаціях ICO і MEK працюють 3240 Технічних органів, в тому числі 244 технічних комітету (ТК).

ICO і MEK затверджено біля 10000 міжнародних стандартів, приблизно стільки ж знаходиться на різних ступінях підготовки та затвердження.

Перші національні організації по стандартизації були створені у Великобританії (1911 р.), Німеччині (1917 р.), Франції та США (1918 рр.). У 1926 році була створена міжнародна федерація національних асоціацій по стандартизації (ISA), у склад якої увійшло 20 національних організацій по стандартизації. ISA розробила більш ніж 180 міжнародних рекомендацій по стандартизації, але з початком другої світової війни припинила своє існування.

У жовтні 1946 року 25 країн під егідою Організації об`єднаних націй (ООН) створено Міжнародну організацію по стандартизації (ISO), яка успішно функціонує у сучасних умовах.

Також слід відзначити, що у 1904 році було створено Міжнародну електротехнічну комісію IEC, яка з 1946 року співпрацює з ISO та її комітетами. Головними напрямками роботи була розробка стандартів по управлінню якістю і сертифікації. Результатом цієї роботи було створення у 1987 році технічним комітетом ISO/tk 176 "Управління якістю та забезпечення якості» стандартів серії ISO 9000, а к 1990-95 рр. - серії стандартів ISO 10 000.

До європейських організацій по стандартизації відносяться Європейський комітет по стандартизації (CEN) та Європейський комітет по стандартизації в електротехніці (CENELEC).

1.01.1993 р. Україна була прийнята в члени Міжнародної організації по стандартизації (ISO), а 14.02.1993 р. в члени Міжнародної електротехнічної комісії (IEC).

Правові та організаційні питання стандартизації в Україні регулюються Законом України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. Закон регулює відносини у сфері стандартизації і розповсюджується на підприємства і організації незалежно від форми власності та виду діяльності, а також органи державної влади і суспільні організації.

Таблиця 1.1 - Перелік центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності

Назва центрального органу виконавчої влади	Сфера діяльності, в якій виконуватимуться функції технічного регулювання

Міністерство промислової політики	гірничо-металургійна, хімічна, легка, деревообробна, авіаційна та суднобудівна промисловість; машино-, приладо- та автомобілебудування; засоби зв'язку, електропобутова та радіоелектронна апаратура, електротехнічна продукція
Міністерство транспорту та зв'язку	транспорт; транспортні засоби та їх частини, обладнання: безпека, допуск до експлуатації, використання; телекомунікації, поштовий зв'язок, користування радіочастотним ресурсом та інформатизація
Міністерство охорони здоров`я	лікарські засоби та вироби медичного призначення
Міністесртво внутрішніх справ	засоби охоронного призначення та самозахисту; мисливська і спортивна, вогнепальна зброя; піротехнічні вироби; технічний стан транспортних засобів; безпека дорожнього руху
Міністерство аграрної політики	сільське та рибне господарство; садівництво, виноградарство, виноробство, бджільництво, харчова і переробна промисловість; експлуатація та обслуговування сільськогосподарських машин для рослинництва, тваринництва, птахівництва і кормовиробництва; нескладна сільськогосподарська техніка для потреб агропромислового комплексу, послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки

Державний комітет україни по нагляду за охороною праці	безпека праці у сфері виробництва та використання продукції виробничого призначення; безпека промислового обладнання
Міністерство палива та енергетики	енерго- і паливозабезпечення; ядерні установки; вироби з елементами, важливими для безпеки ядерних установок; видобування та переробка уранової руди; цирконієва та гафнієва продукція; елементи ядерного палива; збереження і раціональне використання паливно-енерге-тичних ресурсів; показники енергоефективності обладнання та будівель; менеджмент з питань енергозбереження
Державний комітет ядерного регулювання України	використання ядерної енергії; ядерна та радіаційна безпека
Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України	містобудування, будівництво, промисловість будівельних матеріалів
Національне космічне агентство України	космічна діяльність
Служба безпеки України	криптографічний та технічний захист інформації; голографічний захист; спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв'язку; інші засоби негласного одержання інформації
Державна служба автомобільних доріг України	дорожнє господарство
Державна туристична адміністрація України	об'єкти туристичної індустрії та курортні заклади (крім санаторно-курортних)
Державний комітет україни з питань житлово-комунального господарства	житлово-комунальне господарство, міський електричний транспорт
Міністерство україни з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи	вироби протипожежного призначення

Міністерство оборони	озброєння та військова техніка, в тому числі безпека, допуск до їх експлуатації, використання; застосування стандартів для задоволення потреб оборони, кодифікація озброєння та військової техніки

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є правонаступником Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, що існував до 2002 року. Держпотребстандарт є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Діяльність цього органу координується Кабінетом Міністрів України у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління в цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання питань захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації.

В Україні Держстандарт виступає верховним арбітром з питань не тільки безпеки, а й якості продукції. Однак це також має певні недоліки. Наприклад у багатьох розвинутих країнах оцінка якості – сфера впливу громадських організацій захисту справ споживачів. В Україні також існують незалежні центри споживчих експертиз, Науково-дослідним центром незалежних споживчих експертиз «Тест». Незалежне тестування складає основу європейської системи захисту споживачів. В більшості країн Європейського Союзу існують розгалужені мережі тестування товарів та послуг, доступних на ринку. Інформація про результати незалежного тестування широко поширюється через веб-сайти, газети та журнали, орієнтовані на широкий загал. Це гарантує, що така інформація доступна кожному; це, в свою чергу, підвищує відповідальність виробників та постачальників за якість товарів та послуг – адже про низьку якість того чи іншого товару відразу дізнається весь ринок.

Робота із стандартизації може проводитись на різних рівнях: структурного підрозділу, підприємства, об'єднання, галузі економіки, окремої країни, на рівні економічного чи географічного регіону, а також у міжнародному масштабі.

Міжнародна стандартизація - це робота із стандартизації, участь в якій відкрита для відповідних органів двох чи більше країн. Результатом міжнародної стандартизації є міжнародні стандарти, що використовується країнами - партнерами для полегшення науково-технічних і торгівельних зв'язків. Міжнародні стандарти розробляються, як правило, технічними комітетами міжнародної організації з стандартизації ISO.

ISO - це всесвітня федерація національних органів стандартизації. Україна є повноправним членом ISO з 1993 року.

Метою організації є сприяння розвитку стандартизації у світовому масштабі для полегшення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги, а також для розширення співпраці в області інтелектуальної, наукової, технічної і економічної діяльності.

Для досягнення цього вона може:

- вживати заходів для полегшення координації і уніфікації національних стандартів і з цією метою видавати потрібні рекомендації;

- встановлювати міжнародні стандарти;

- по можливості сприяти і полегшувати розробку нових стандартів, що містять загальні правила, що однаково застосовуються як в національному, так і в міжнародному масштабі;

- організовувати обмін інформацією про роботу своїх Комітетів - Членів;

- співробітничати з іншими міжнародними організаціями, зацікавленими в суміжних питаннях, зокрема на їх прохання вивчати питання, що відносяться до стандартизації.

З усіх питань стандартизації у галузі електроніки ISO тісно співпрацює з Міжнародною електротехнічною комісією (IEC).

Міжнародні стандарти, що приймаються ISO та IEC, не є юридично обов'язковими для всіх країн. Кожна країна має право застосовувати їх цілком, окремими розділами, чи взагалі не приймати.

Міжнародний розподіл праці і пов'язану з цим міжнародну торгівлю, науково-технічну співпрацю зажадали досягнення міжнародних угод і розробки міжнародних технічних документів, нормативні вимоги яких мали б однозначне значення і для виготовлювача, і для споживача.

У цей час в сферу міжнародної стандартизації входять принаймні чотири самостійних, але взаємопов'язаних аспекту:

- стандартизація типу розмірів, методик випробувань і технічних вимог;

- метрологія і вимірювальна техніка;

- контроль якості;

- служба забезпечення дослідників, конструкторів і технологів достовірними даними про фізико-хімічні, механічних та ін., властивості речовин і матеріалів.

У міжнародній стандартизації беруть участь ряд організацій:

- Міжнародна організація по стандартизації (ISO);

- Міжнародна електротехнічна комісія (IEC);

- Європейська організація по контролю якості (ЕОКК);

- Міжнародна організація законодавчої метрології (МОЗМ);

- Міжнародне бюро заходів і ваги (МБМВ).

Міжнародні стандарти і рекомендації цих організацій, формально не будучи обов'язковими нормативними документами, фактично в сучасних умовах широкого розвитку науково-технічної і економічної співпраці між країнами дотримуються всіма зацікавленими сторонами в тій мірі, в якій це визначається їх потребою.

Реалізація принципів управління якістю в повсякденній практиці здійснюється шляхом створення та запровадження на підприємствах систем управління якістю (СУЯ). У 1987 році ISO затвердила сімейство стандартів, відомих під назвою стандарти ISO серії 9000, які вперше у світовій практиці встановили єдині вимоги до СУЯ фірм-постачальників. З того часу ці стандарти безпрецедентно швидко і масштабно розповсюджують свій вплив по всьому світу. Стандарти ISO серії 9000 передбачають чіткий розподіл функцій, повноважень та відповідальності персоналу, прозорість усіх процесів забезпечення й управління якістю, всебічну узгодженість рішень, що стосуються якості. Щороку у світі такі сертифікати отримують 70-80 тис. нових фірм. При цьому й самі ці стандарти постійно вдосконалюються. Так, у 2001 році введено в дію ISO 9000:2000, які суттєво відрізняються від попередньої версії (1994 року), є досконалішими і в значній мірі спираються на концепцію TQM (Total Quality Management - загальне управління якістю).

Запровадження та сертифікація сучасних СУЯ сприяє підвищенню довіри з боку споживачів. Це стає особливо важливим в умовах, коли не вистачає систем контролю та забезпечення якості, відсутні або недосконалі процедури акредитації та сертифікації, застосовуються неякісні знаки та ярлики відповідності, діють застарілі стандарти тощо. Це означає, що приведення СУЯ до відповідності ISO 9000 та отримання сертифіката слід розглядати лише як важливий крок на шляху постійного вдосконалення та освоєння філософії і принципів TQM.

Але створення сучасних СУЯ принципово відрізняється від стандартизації й сертифікації цих систем. Стандарти ISO 9000 вказують, що має бути відображено в СУЯ, але не регламентують її зміст. Це зроблено навмисно, для запобігання появи систем - "близнюків". Якщо користувачі прагнуть перемагати на ринках, їхні системи мають бути індивідуальними. У ISO 9000 не говориться і про те, яким чином будувати СУЯ, оскільки це – особиста справа самих підприємців, а водночас і чинник їх конкурентоспроможності. Стандарти ISO 9000 не зобов`язують застосовувати в системі сучасні методи управління якістю, але без останніх навряд чи вдасться досягти конкурентоспроможності.

Процес сертифікації на відповідність вимогам ISO допомагає підприємству оптимізувати свої господарські і виробничі процеси. Стандарт ISO 9001 визначає вимоги, яким повинна відповідати система якості, щоб гарантувати постійну відповідність продукції і послуг вимогам замовника. Стандарт розроблено Міжнародною організацією стандартизації для того, щоб підприємства могли використовувати його як основу при розробці власних систем управління якістю. Він може використовуватися в будь-яких організаціях, незалежно від виду діяльності, форми власності і т.д.

Стандарт ISO 9001:2000 представляє собою цілу групу взаємопов’язаних стандартів. Нова версія складається з трьох документів різного призначення: ISO 9000 визначає основні поняття та терміни; ISO 9001 - серце нового стандарту, що визначає вимоги до нових систем і ISO 9004 - це рекомендації з впровадження і конкретизація ISO 9001.

Модель процесу управлення якістю, у відповідності з новим стандартом ISO 9001, складається з чотирьох розділів: адміністративна відповідальність, управління ресурсами, виробництво продукції або послуги, вимірювання, аналіз, покращення.

Для отримання такого сертифікату в Україні фірма має звернутися в спеціальний акредитований орган сертифікації, спільно з яким вона розробляє стратегію своєї подальшої роботи для покращення системи управління якістю. Підписується договір і вноситься певна сума (у кожному випадку вона різна). Такі програми розраховані на півроку, на рік і навіть на два роки.

Однак слід пам’ятати, що існують принципові відмінності між поняттями "якість продукції" та "управління якістю". Останнє суттєво відрізняється навіть від такого поняття, як "забезпечення якості". Управління якістю – це складова управління організацією, яка в свою чергу дає можливість фірмі досягти високого рівня у виробництві і заслужити довіру клієнтів. Окрім того лише наявність сертифікату ISO дає зелене світло вітчизняним компаніям на міжнародному ринку.

МЄК є в цей час основним міжнародним органом в області стандартизації в електротехніки і радіоелектроніці. (Сфера діяльності ISO розповсюджується на всі галузі промислового і сільськогосподарського виробництва, то сфера поширення МЄК обмежується лише двома галузями).

Основною задачею МЭК є сприяння координації національних стандартів в області електротехніки, радіоелектроніки і зв'язків. Окрім стандартизації МЭК здійснює роботи по міжнародній сертифікації виробів електронної техніки.

Рекомендації МЭК мають статус міжнародних стандартів.

Після прийняття в 2001 році Закону України "Про стандартизацію" ситуація істотно змінилася: стандарти втратили свій обов`язковий характер і не підлягають регулюванню з боку держави (так прийнято в міжнародній практиці). Обов`язкові лише норми Технічних регламентів – нормативних документів, які визначають параметри безпеки відповідно до Європейських директив. Усі інші показники продукції, в тому числі й ті, що включені до Державних стандартів України (ДСТУ), визначатимуть самі виробники, виходячи з вимог ринку.

На сьогоднішній день в Україні діє більше 18 тисяч різних стандартів в тому числі і ГОСТи, що є чинними серед держав колишнього Союзу. Основна проблема вітчизняної сертифікації – невідповідність міжнародній практиці і невизнання українських сертифікатів розвиненими країнами, оскільки вони в багатьох випадках не гармонізовані з міжнародними і встановлюють нижчі норми.

Утвердження нових принципів менеджменту якості пов`язують з поширенням філософії загального управління якістю (Total Quality Management – TQM). На її засадах створено моделі досконалих організацій, які використовуються підприємствами та компаніями як інструменти самовдосконалення.

- стандартизація типу розмірів, методик випробувань і технічних вимог;

- метрологія і вимірювальна техніка;

- контроль якості;

- служба забезпечення дослідників, конструкторів і технологів достовірними даними про фізико-хімічні, механічних та ін, властивості речовин і матеріалів.

У міжнародній стандартизації беруть участь ряд організацій:

- Міжнародна організація по стандартизації (ISO);

- Міжнародна електротехнічна комісія (IEC);

- Європейська організація по контролю якості (ЕОКК);

- Міжнародна організація законодавчої метрології (МОЗМ);

- Міжнародне бюро заходів і ваги (МБМВ) та ін.

МЭК є в цей час основним міжнародним органом в області стандартизації в електротехніки і радіоелектроніці. (Сфера діяльності ISO розповсюджується на всі галузі промислового і сільськогосподарського виробництва, то сфера поширення МЭК обмежується лише двома галузями).

Рекомендації МЭК мають статус міжнародних стандартів.

Предыдущая 123 4 5 6 7 Следующая