Державні стандарти обов'язкові до застосування всіма підприємствами, організаціями і установами у всіх галузях народного господарства. Вони розповсюджуються переважно на об’єкти міжгалузевого застосування, норми, параметри, вимоги, показники якості продукції, терміни, позначення, необхідна для забезпечення єдність і взаємозв'язки різних областей науки і техніки, виробництва широкого і міжгалузевого застосування.

Галузеві стандарти обов'язкові для всіх підприємств і організацій даної галузі, а також для підприємств і організацій інших галузей, що застосовують продукцію даної галузі. Галузеві стандарти організаційно-методичного характеру обов'язкові тільки для підприємств і організацій міністерства, що їх затвердило.

Галузеві стандарти встановлюють на ті види продукції, які не є об'єктами державної стандартизації, на норми, правила, вимоги, поняття і позначення, регламентація яких необхідна для взаємозв'язку, виробничо-технічної діяльності підприємств і організацій галузі, а також на технологічні норми і типові технологічні процеси галузевого застосування.

Галузеві стандарти можуть встановлювати обмеження або розвивати державні стандарти стосовно до особливостей галузі, якщо це не знижує якісних показників, встановлених державними стандартами. Затверджує, вводить в дію, змінює і скасовує галузеві стандарти міністерство, що є ведучим у виробництві даного виду продукції.

Галузеві стандарти встановлюють вимоги до продукції, що не відноситься до об'єктів державної стандартизації і необхідні для забезпечення взаємозв'язки у виробниче-технічній і організаційно-управлінській діяльності підприємств і організацій галузі.

Галузеві стандарти можуть обмежувати застосування державних стандартів для номенклатури виробів, що використовується в галузі, типу розмірів і т.п.

Галузеві стандарти затверджує міністерство, що є ведучим у виробництві даного виду продукції.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Ці стандарти не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації.

Технічні умови (ТУ) - це нормативно-технічний документ, по стандартизації, встановлюючи комплекс вимог до конкретних типів, марок, артикулів продукції. ТУ є невід'ємною частиною комплекту технічної документації на продукцію, на яку вони розповсюджуються.

Технічні умови діють на окремі види продукції, затверджуються по галузевому принципу відповідними міністерствами, відомствами, центральними органами. Технічні умови обов'язкові для підприємств, організацій, що виготовляють, поставляють, зберігають і транспортують продукцію.

Крім цих нормативних документів Державною системою стандартизації передбачена ще категорія стандартів підприємств - СТП. Стандарти підприємства встановлюють норми, правила, методи і інші вимоги, які стосуються тільки даного підприємства.

На рівні підприємств об'єктами стандартизації можуть бути: розпорядження структурним підрозділам, службам і окремим працівникам по виконанню конкретних функцій управління якістю; порядок здійснення взаємозв'язків виробничих підрозділів і служб; технічні, різного роду організаційні нормативи, вимоги; технологічні норми, вимоги, технологічні процеси і операції.

Затвердженим стандартам підприємства присвоюють позначення, що складаються з індексу СТП, індексу господарства, присвоєного в порядку, встановленому міністерством, реєстраційного номера і двох останніх цифр року затвердження або перегляду стандарту.

Стандарти підприємства обов'язкові тільки для підприємства (об'єднання), що затвердило даний стандарт. Стандарти підприємства можуть розповсюджуватися на складові частини або виробів, що виготовляються на підприємстві, що розробляються; внутрішні норми і правила в області управління і організації виробництва, управління якістю продукції; оснащення і інструмент, типові технологічні процеси, методики вимірювань і контролю.

ТЕМА 2

ОСНОВИ СЕРТИФІКАЦІЇ

План:

Поняття про сертифікацію

Правила та порядок проведення сертифікації

Сертифікація систем якості

ПОНЯТТЯ ПРО СЕРТИФІКАЦІЮ

Ідея сертифікації і загальне її розуміння відомі давно. З давніх пір клеймування продукції виробником було підтвердженням високої її якості. Запевнення продавця покупцю відносно якості продукції також було однією з найдавніших і простих форм того, що зараз ми називаємо сертифікацією.

В наш час сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об’єктивно оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентноздатність.

Суттєвий вклад у вирішення питань сертифікації, а також захисту інтересів споживачів внесла ООН, яка розробила і затвердила Основний міжнародно-правовий документ “Звід загальних керівних принципів ООН щодо захисту інтересів споживачів”. В розробці і впровадженні нормативних документів, сертифікації продукції та систем якості активну роль відіграють такі міжнародні організації, як ISO та IEC, з своїми технічними комітетами, Міжнародний Форум з акредитації лабораторій (ILAC), Всесвітній Форум ISO 9000, Міжнародна асоціація з атестації та підготовки експертів-аудиторів (IATCA), а серед європейських: Європейський комітет з стандартизації в електротехніці (CENELEC), Європейська організація якості (EOQ), Європейський фонд з управління якістю (EFQM), Європейська організація з випробувань та сертифікації систем якості (EQNET), Європейська академія сертифікаційної діяльності (EAC) та інші.

Сертифікація – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості встановленим законодавством вимогам. Оцінка відповідності включає в себе: незалежні випробування продукції, обстеження виробництва або сертифікацію системи якості, технічний нагляд. Склад та черговість виконання робіт визначається вибраною схемою сертифікації.

Також сертифікацію розглядають як дії третьої сторони для засвідчення ідентифікована продукція, процес чи послуга з певним ступенем імовірності відповідає вимогам нормативних документів по стандартизації. При цьому першою стороною є споживач, другою – виготовлювач. Головними вимогами до третьої сторони є незалежність та компетентність.

Таким чином сертифікат необхідно розглядати як документ, що підтверджує відповідність продукції встановленим вимогам або іншому нормативному документу. Сертифікація є одним з ефективних методів, який широко застосовується у світовій практиці і дозволяє на основі дослідження продукції в спеціалізованих лабораторіях (центрах) забезпечити захист прав споживача, давши йому достовірну та об’єктивну інформацію про властивості продукції, її характеристику й відповідність стандартам.

Сертифікація стимулює виготовлювача задовольняти вимоги споживача і ринку до якості продукції, а також підвищувати організаційно – технічний рівень виробництва, що, в свою чергу, сприяє створенню умов для випуску конкурентоспроможної продукції і розширенню ринку збуту її за кордоном.

Підтвердження відповідності-діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція, системи якості відповідають встановленим законодавством вимогам.

Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов’язковою для виробника, постачальника, чи уповноваженого органу з сертифікації.

Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, система якості, відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного законодавством.

Свідоцтво про визнання відповідності – документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам встановленим законодавством України.

Сертифікація в Україні розподіляється на:

- обов’язкову – це сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів, а також вимогам передбаченим діючими законодавчими актами України. До обов’язкових вимог відносяться: безпека життя та здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля;

- добровільну – це сертифікація на відповідність вимогам, які не віднесені нормативними документами до обов’язкових, а також сертифікація продукції, що не включена в “Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні”.

Добровільна сертифікація проводиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником та органом із сертифікації.

Порядок проведення робіт в загальному випадку включає в себе:

- подачу та розгляд заявки на сертифікацію продукції, аналіз наданої заявником документації;

- укладення договору на проведення робіт з сертифікації та попередня оплата робіт;

- прийняття рішення по схемі (моделі) сертифікації;

- обстеження (атестація) виробництва ( якщо це передбачено вибраною схемою сертифікації);

- атестація виробництва алкогольних напоїв для отримання ліцензії

- відбір, ідентифікація зразків продукції;

- сертифікаційні випробування відібраних зразків продукції в акредитованих лабораторіях;

- аналіз результатів випробувань та прийняття рішення про можливість видачі сертифікатів відповідності;

- видачу сертифікатів відповідності з занесенням сертифікованої продукції (сертифікатів відповідності) в реєстр системи УкрСЕПРО;

- укладання "Угоди" на право застосування сертифікатів відповідності та маркування продукції знаком відповідності;

- технічний нагляд за сертифікованою продукцією (що виробляється серійно).

При подачі заявки на сертифікацію партій продукції заявник в загальному випадку представляє:

- карантинний дозвіл на імпорт( для продукції зарубіжного виробництва)

- ветеринарний сертифікат для продукції тваринного походження, карантинний сертифікат для продукції рослинного походження

- зареєстровані у встановленому порядку нормативні документи, відповідно до вимог яких повинна проводитись сертифікація (при необхідності);

- посвідчення про якість чи інший документ (для вітчизняного виробника) про відповідність продукції вимогам НД, з зазначеним розміром партії;

- документи, що підтверджують походження продукції (для імпортної);

- товаротранспортні документи з відміткою української митниці (інвойс, рахунок-фактура, коносамент) (для імпортної);

- заключення відповідних контролюючих організацій (гігієнічний висновок МОЗ України, фітосанітарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво та інше, при необхідності).

В цілому, надана заявником інформація повинна виключати можливість не допущення до сертифікації фальсифікованої продукції, або продукції, на яку відсутні гарантії виробника, містити ідентифікаційні ознаки для наступної ідентифікації продукції, а також забезпечити можливість прийняття рішення про можливість відбору для випробувань типових представників від груп продукції.

При сертифікації з обстеження виробництва необхідно представити заявником:

- опитувальну анкету;

- нормативні документи на продукцію;

- заключення органів Мінохорони здоров’я України, пожежної служби та служби охорони праці (при проведенні робіт з атестації виробництва алкогольної продукції для отримання ліцензії).

- акт постановки продукції на виробництво (для вітчизняних виробників);

- графік повірки засобів вимірювальної техніки (для вітчизняних виробників);

- копія атестата акредитації виробничої лабораторії;

- інші документи, що зазначаються в опитувальній анкеті;

Предыдущая 1 234 5 6 7 Следующая