ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


МЕТОДИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Існують наступні методи визначення якості продукції: вимірювальний, реєстраційний, розрахунковий, органолептичний, соціологічний, експертний.

Вимірювальний метод оснований на вимірюванні та аналізі показників за допомогою приладів і виражається в кількісних показниках. Вимірювальні методи підрозділяють на: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, мікроскопічні, біологічні, фізіологічні і технологічні.

До фізичних методів відносяться поляриметричний, рефрактометричний, реологічний, діелектричний.

Поляриметричний метод застосовують для кількісного визначення оптично активних речовин.

Рефрактометричний метод - використовують для визначення розчинних сухих речовин.

Реологічний метод - для визначення структурно-механічних властивостей харчової продукції, визначення форми, лінійних розмірів, крупності, об'єму, виповненості і щуплості, скловидності і натури зерна, сипучості і т.д.

Діелектричний метод служить для визначення вологості.

Хімічні методи використовують для визначення хімічного складу продукції.

Технологічний метод - для визначення придатності і технологічних якостей сировини, що дає уявлення про якість майбутнього продукту.

Реєстраційний метод полягає в спостереженні і підрахунках числа окремих випадків (наприклад, відмовлень виробу при випробуваннях, підрахунку числа дефектних виробів в партії і т. ін.).

Розрахунковий метод здійснюється на основі використання теоретичних і (або) емпіричних залежностей показників якості продукції від її параметрів. При розрахунковому методі показники якості продукції визначають за допомогою розрахунків з використанням значень параметрів, одержаних іншими методами.

Органолептичний метод - це визначення якості продукції за допомогою органів відчуттів людини (зору, слуху, дотику, смаку). Цей метод визначає зовнішній вигляд, смак, запах, колір, структуру, консистенцію, ступінь подрібнення. В стандартах нормовані всі значення які є, органолептичних показників.

Діючі стандарти передбачають органолептичну оцінку якості продукції порівнянням з еталонами і стандартними зразками.

Соціологічний метод передбачає визначення показників якості продукції, що здійснюється на основі збору і аналізу думок фактичних і можливих споживачів. Збір думок споживачів проводять опитуванням або за допомогою розповсюдження спеціальних анкет, проведення конференцій, нарад, виставок, дегустацій.

Експертний метод оснований на визначенні числових показників продукції на базі рішень, які приймає група спеціалістів-експертів. Його застосовують в тому випадку, коли неможливо або утруднено використовувати більш об'єктивні методи, наприклад, інструментальний або розрахунковий. Експертний метод широко використовують для визначення якості продукції органолептичним методом, а також при атестації якості продукції.

Основні операції експертної оцінки якості продукції такі: формування робочої групи, формування експертної групи, класифікація продукції, побудова структурної схеми показників якості, підготовка анкет та пояснювальних записок для опитування експертів, опитування експертів, обробка експертних оцінок, аналіз експертних оцінок.

В склад експертних комісій повинні входити висококваліфіковані спеціалісти, ступінь компетентності яких в питанні оцінки даної продукції однаковий. Експертів, що входять до складу комісії повинно бути не менше семи. Комісія може прийняти рішення в тому випадку, коли за нього подано не менше 2/3 голосів.

В залежності від методів, що використовуються, форми висловлювання оцінок якості можуть бути різними - метричні, бальні, безрозмірні.

Метричні оцінки визначають результати вимірювань в існуючих системах метричних мір (вологість, засміченість %, натура г/л, вміст вітамінів мг, %, міцність рослинних волокон - кгс).

Бальні оцінки представляють собою спосіб висловлювання результатів вимірювань і оцінки якості продукції в балах. Його широко використовують при використанні органолептичних і експертних методів досліджень. Шкала бальної оцінки харчових продуктів коливається від 5 до 100 балів. Для оцінки продукції в балах використовують спеціальні стандартні оціночні таблиці.

Безрозмірні оцінки використовують для визначення рівня виробів різного призначення. При цьому способі оцінка висловлюється в долях одиниці або в %.

Система управління якістю - це сукупність управлінських органів і суб'єктів управління, взаємодіючих за допомогою матеріально-технічних та інформаційних засобів при управлінні якістю. Вона включає колективи людей, технічні і матеріальні засоби, інформацію.

У системах управління якістю використовують такі документи:

а) документи, які надають узгоджену інформацію як внутрішнього, так і зовнішнього використання про наявну в організації систему управління якістю; такі документи називають настановами з якості;

б) документи, які описують, як систему управління якістю застосовують до конкретних продукції, проекту або контракту; такі документи називають програмами якості,

в) документи, в яких викладено вимоги: такі документи називають технічними умовами;

г) документи, в яких викладено рекомендації або пропозиції; такі документи називають методичними настановами;

д) документи, які містять інформацію про порядок узгодженого виконання робіт та процесів; документи цього виду можуть охоплювати задокументовані методики, робочі інструкції та креслення;

е) документи, які містять об’єктивні докази щодо виконаних робіт або досягнутих результатів; такі документи називають протоколами.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, але й загальний рівень якості усієї сукупності виготовлюваної підприємством продукції. З цією метою застосовують певну систему загальних показників. Основними з них є:

- частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязі;

- коефіцієнт оновлення асортименту продукції;

- частка виготовлюваної продукції, на яку одержані сертифікати;

- частка продукції для експорту у загальному її обсязі на підприємстві;

- частка виробничого браку (бракованих виробів);

- відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Контроль якості продукції, різновиди контролю.Контроль якості продукції - це контроль кількісних і (або) якісних характеристик властивостей продукції. Види контролю систематизують по таким ознакам:

- стадія створення та існування продукції;

- стан процесу виробництва;

- повнота охвату контролем;

- вплив на об'єкт контролю;

- застосування засобів контролю.

В залежності від стадії створення та існування продукції розрізняють виробничий контроль і експлуатаційний. Виробничий контроль здійснюється на стадії виробництва. Він охоплює всі допоміжні, підготовчі і технологічні операції.

Експлуатаційний контроль здійснюється на стадії експлуатації продукції. В залежності від стану процесу виробництва розрізняють вхідний, операційний, приймальний та інспекційний контроль.

Операційний контроль - це контроль продукції або процесу під час виконання або після завершення технологічної операції. Цей вид контролю використовується найбільше.

В табл. 4.5 наведено класифікацію видів виробничого контролю

Таблиця 4.5 - Класифікацію видів виробничого контролю

Класифікаційна ознака Вид контролю
1. Залежно від місця організації контролю на тому чи іншому етапі виробництва розрізняють а) вхідний контроль – контроль споживачем сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і готової продукції, які надходять до нього від інших підприємств чи від інших дільниць виробництва; б) операційний контроль – контроль продукції (чи технологічного процесу), який здійснюють після завершення певної виробничої операції; в) приймальний контроль – це контроль готової продукції після завершення всіх технологічних операцій із її виготовлення, за результатами якого приймають рішення про придатність продукції для постачання чи використання
2. Залежно від охоплення контрольованої продукції вхідний, операційний і приймальний контроль може бути: а) суцільний –рішення про якість контрольованої продукції приймають за результатами перевірки кожної одиниці продукції; б) вибірковий контроль, за якого рішення про якість контрольованої продукції приймають за результатами перевірки однієї чи кількох вибірок із партії. Для аналізу результатів вибіркового контролю застосовуються методи математичної статистики, що дозволяють, базуючись на обмеженій кількості контрольних перевірок, визначати з потрібним ступенем точності якість партії виробів чи стану технологічного процесу.

 

Рівень якості – це кількісна характеристики міри придатності того або іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

Абсолютний рівень якості того чи іншого вибору знаходять шляхом обчислення вибраних для його обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам. Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.

Для визначення рівня якості виготовлюваних або освоюваних виробництвом нових виробів застосовують ряд методів: об’єктивний органолептичний методи використовують для визначення абсолютного рівня якості, а диференційований і комплексний – відносного рівня якості окремих видів продукції.

Для оцінки якості однорідної продукції застосовуються диференціальний, комплексний і змішаний методи.

Диференціальнимназивається метод оцінки рівня якості продукції, заснований на використовуванні одиничних показників її якості, які визначаються по формулах:

 

а) для бажаних показників, зі збільшенням яких якість поліпшується:

qi =Pi/Piб (4.1)

б) для небажаних показників, зі збільшенням яких якість погіршується:

qi = Piб /Pi (4.2)

де qi - відносний показник якості;

Pi - значення i-того показника якості оцінюваної продукції, i = 1 ..., n;

n - кількість показників якості продукції, що використовуються для оцінки;

Piб - значення i-того базового показника.

 

Рівень якості оцінюваної продукції вище або дорівнює нулю щодо базового, якщо всі значення відносних показників більше або дорівнюють одиниці. Якщо частина значень відносних показників менше одиниці, слід застосовувати комплексний або змішаний метод оцінки рівня якості продукції.

Комплексний методоцінки якості продукції заснований на застосуванні узагальненого показника якості продукції, який може бути виражений:

а) головним показником (що якнайповніше відображає основне призначення продукції);

б) інтегральним показником якості продукції (що застосовується при встановлених корисному ефекті та сумарних витратах, при виготовленні й експлуатації виробів):

 

I = KE / (Bct + Bek)*a ,

 

де КЕ – сумарний корисний ефект від експлуатації виробу за період;

Bct – витрати на створення виробу в році t;

Bek – витрати на експлуатацію виробу в році t;

a - коефіцієнт приведення (дисконтування) різночасових витрат до одного року;

в) середнім зваженим показником (у випадках, коли неможливо визначити головний та інтегральний показники якості):

 

(4.3)

 

де mi(Q) - параметр ваговитості i-того показника, що входить в узагальнений показник Q;

i - число показників, що становлять середній зважений показник якості продукції.

Змішаний методоцінки рівня якості продукції заснований на сумісному застосуванні одиничних і комплексних (групових) показників.

Види документів, які використовують у системах управління якістю.У системах управління якістю використовують такі документи:

а) документи, які надають узгоджену інформацію як внутрішнього, так і зовнішнього використання про наявну в організації систему управління якістю; такі документи називають настановами з якості;

б) документи, які описують, як систему управління якістю застосовують до конкретних продукції, проекту або контракту; такі документи називають програмами якості,

в) документи, в яких викладено вимоги: такі документи називають технічними умовами;

г) документи, в яких викладено рекомендації або пропозиції; такі документи називають методичними настановами;

д) документи, які містять інформацію про порядок узгодженого виконання робіт та процесів; документи цього виду можуть охоплювати задокументовані методики, робочі інструкції та креслення;

е) документи, які містять об’єктивні докази щодо виконаних робіт або досягнутих результатів; такі документи називають протоколами.

 


УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

Певна кількість продукції кращої якості (вищого технічного рівня) здатна повніше задовольнити суспільні потреби, ніж та ж або навіть більша кількість гіршого ґатунку. Це означає, що підвищення якості (технічного рівня) продукції у кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами суспільної праці. Йдеться про багатоспрямований вплив підвищення якості продукції не лише на виробництво, його ефективність, але й на імідж підприємства в цілому.

Поліпшення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить; що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш високого ґатунку, навіть якщо досягнення останнього зв’язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується.

Підвищення якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці справляє не абиякий вплив на прискорення темпів певних напрямків науково-технічного прогресу.

Зокрема підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв.

Не потребує особливих доказів безпосередній вплив більш надійної техніки та якісних конструкційних матеріалів на ефективне використання основних і оборотних фондів підприємств, обсяг витрачання інвестиційних ресурсів.

Неухильне зростання ефективності виробництва на кожному підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання усіх можливих шляхів поліпшення якості виробів. Останні за своїм змістом та цілеспрямованістю можна об’єднати у три взаємопов’язані групи: технічні, організаційні і соціально-економічні.

Згідно з міжнародним стандартом ISO 9000 серед основних функцій процесу управління якістю на підприємстві називають планування, оперативне управління, забезпечення і поліпшення якості, які реалізуються в межах системи якості на всіх етапах життєвого циклу. Поняття «петля якості» немає в словнику стандарту ISO 9000, однак фахівці вважають, сучасною «петлею якості» є цикл Демінга (табл. 4.6).

 

Таблиця 4.6 - Цикл Демінга

Коригувальні дії (Action) Планування (Plan)
Контроль результатів (Check) Дія (Do)

 

Робота за циклом Лемінга може повторюватися доти, поки не буде досягнуто запланованого результату. Заявлений у стандартах ISO 9000 процесний підхід до управління якістю організує процес управління саме відповідно до названих в циклі Лемінга функцій, будуючи їх у логічній послідовності.

Розглянемо класифікацію методів управління якістю.

 

Таблиця 4.7 - Методи менеджменту якості, що рекомендуються до використання методологією TQM (Total quality management)

Класичні Нові
1. Методи статистичного управління якістю 1. Концепція постійного поліпшення Кайзен (KAIZEN) – системний підхід до підвищення якості, який орієнтований на здійснення постійних невеликих заходів щодо підвищення якості, які реалізуються кожним робітником компанії
2. Цикл Демінга PDCA (Plan-Do-Check-Act) – концепція постійного циклічного підвищення якості за рахунок зменшення варіацій та виключення причин, що порушують стабільність процесів при послідовному виконанні в рамках організації 4-х етапів робіт 2. Метод структурування функції якості QFD (Quality function deployment) - система розробки нового продукту/послуг, що ефективно реагує на потреби споживачів, знижуючи час виходу підприємства на ринок і забезпечуючи збільшення частки підприємства на ринку.
3. Концепція статичного управління якістю TQC (Total quality control) - головним принципом цієї системи є щоденні зусилля всіх робітників компанії, спрямовані на покращання якості праці, підвищення її продуктивності, зниження витрат виробництва, створення нових продуктів і гарантування їхньої якості. 3. Концепція «Будинку якості» (Quality House) – методика забезпечення цінності продукту на який очікує споживач за мінімальну вартість. Методика базується на використанні комплексу методів та інструментів, які орієнтовано на вивчення потреб споживачів та перетворення їх у конкретні характеристики продукту
4. Концепція постійного поліпшення якості Дж. Джурана (AQI – Annual Quality Improvement) – концепція постійного підвищення якості, яка орієнтована на довгострокові результати за рахунок зосередженості на стратегічних рішеннях. В основу покладено «трилогію» Джурана (планування якості – контроль якості – підвищення якості) 4. Методологія «шість сигм» (6 ) – стратегічний підхід до удосконалення бізнесу, в рамках якого проводяться заходи щодо пошуку та виключенню причин похибок або дефектів в бізнес-процесах шляхом зосередження на тих вхідних параметрах, які є критично важливими для споживача
5. Методи Г.Тагуті – комплекс підходів до управління якістю, які спрямовано на реалізацію ідеї підвищення якості. Акцент зроблено на невиробничому регулюванні якості (в процесі планування експерименту) та використання «функції витрат Тагуті». За допомогою цієї функції можна розраховувати обсяг витрат якості у вартісному вигляді  

 

До сучасних методі та інструментів управління організаціями, які можуть використовуватися в процесі створення системи менеджменту якості та засвоєння принципів TQM відносять:

- бенчмаркінг;

- методи «точно-вчасно»;

- методи управління знаннями

- реінжинірінг бізнес-процесів;

- методику функціонального моделювання бізнес-процесів;

- збалансовану систему індикаторів ведення бізнесу;

- методологію ABC/AMB.

У 50-і роки була висунута концепція тотального (загального) керування якістю - TQC. Її автором був американський вчений А. Фейгенбаум. Системи TQC розвивалися в Японії з великим акцентом на застосування статистичних методів і залучення персоналу в роботу кружків якості. Самі японці довгий час підкреслювали, що вони використовують підхід TQSC, де S - Statіstіcal (статистичний).

На цьому етапі, позначеному третьою зіркою, з'явилися документовані системи якості, що установлюють відповідальність і повноваження, а також взаємодія в області якості всього керівництва підприємства, а не тільки фахівців служб якості.

Системи мотивації стали зміщатися убік людського фактора. Матеріальне стимулювання зменшувалося, моральне збільшувалося.

Головними мотивами якісної праці стали робота в колективі, визнання досягнень колегами і керівництвом, турбота фірми про майбутнє працівника, його страхування і підтримка його родини.

Усе більша увага приділяється навчанню. У Японії і Кореї працівники учаться в середньому від декількох тижнів до місяця, використовуючи в тому числі і самонавчання.

Звичайно, впровадження і розвиток концепції TQC у різних країнах світу здійснювалися нерівномірно. Явним лідером у цій справі стала Японія, хоча всі основні ідеї TQC були породжені в США й у Європі. У результаті американцям і європейцям довелося учитися в японців. Однак це навчання супроводжувалося і нововведеннями.

У Європі стали приділяти велику увагу документуванню систем забезпечення якості і їхніх реєстрацій чи сертифікації третьою (незалежною) стороною. Особливо слід зазначити британський стандарт BS 7750, що значно підняв інтерес європейців до проблеми забезпечення якості і сертифікації систем якості.

Системи взаємин постачальник - споживач також починають передбачати сертифікацію продукції третьою стороною. При цьому більш серйозними стали вимоги до якості в контрактах, більш відповідальними гарантії їхнього виконання.

Етап розвитку системного, комплексного керування якістю не пройшов повз Радянський Союз, частиною якого була Україна. Тут було породжено багато вітчизняних систем і одна з кращих - система КАНАРСПІ, що свідомо випередила свій час. Багато принципів КАНАРСПІ актуальні і зараз. Автором системи був головний інженер Горьківського (зараз місто Нижній Новгород) авіаційного заводу Т. Ф. Сейфі. Він одним з перших зрозумів роль інформації і знань у керуванні якістю, переніс акценти забезпечення якості з виробництва на проектування, велике значення додавав іспитам. Справедливо вважати Т. Ф. Сейфі видатним фахівцем в області аналізу та керування якістю, і його ім'я повинне стояти поруч з такими іменами, як А. Фейгенбаум, Г. Тагуті, Э. Шилінг, Х. Вадсвордт.

У 70-80 роки почався перехід від тотального керування якістю до тотального менеджменту якості (TQM). У цей час з'явилася серія нових міжнародних стандартів на системи якості: стандарти ІСО 9000 (1987 р.), що зробили дуже істотний вплив на забезпечення якості.

У 1994 р. вийшла нова версія цих стандартів, що розширила в основному стандарт МС 9004-1,2,3,4, більше увага приділивши в ньому питанням забезпечення якості програмних продуктів, оброблюваним матеріалам, послугам.

TQC - це керування якістю з метою виконання установлених вимог. TQM - це керування цілями і самими вимогами. У TQM включається також і забезпечення якості, що трактується як система мір, що забезпечує впевненість у споживача як продукцію.

Основні складові TQM:

1. TQC - Загальне керування якістю;

2. QA - Забезпечення якості;

3. QPolіcy - Політика якості;

4. QPіannіng - Планування якості;

5. QІ - Поліпшення якості.

Система ТQМ є комплексною системою, орієнтованої на постійне поліпшення якості, мінімізацію виробничих витрат і постачання точно в термін. Основна філософія ТQМ базується на принципі - поліпшенню немає межі. Стосовно до якості діє цільова настанова - прагнення до 0 дефектів, до витрат - 0 непродуктивних витрат, до постачань - точно в термін. При цьому усвідомлюється, що досягти цих меж неможливо, але до цьому треба постійно прагнути і не зупинятися на досягнутих результатах. Ця філософія має спеціальний термін - "постійне поліпшення якості" (qualіty іmprovement).

У системі ТQМ використовуються адекватні цілям методи керування якістю. Однієї з ключових особливостей системи є використання колективних форм і методів пошуку, аналізу і вирішення проблем, постійна участь у поліпшенні якості всього колективу. У TQM істотно зростає роль людини і навчання персоналу.

Головна цільова настанова систем якості, побудованих на основі стандартів ІСО серії 9000, - забезпечення якості продукції, необхідного замовникам, і надання йому доказів у здатності підприємства зробити це. Відповідно механізм системи, застосовувані методи і засоби орієнтовані на цю мету. Разом з тим у стандартах ІСО серії 9000 цільова настанова на економічну ефективність виражена дуже слабко, а на своєчасність постачань - просто відсутня.

Але незважаючи на те, що система не вирішує всіх задач, необхідних для забезпечення конкурентноздатності, популярність системи швидко росте, і сьогодні вона займає міцне місце в ринковому механізмі. Зовнішньою же ознакою того, чи є на підприємстві система якість по стандартах ІСО серії 9000, є сертифікат на систему.

У результаті в багатьох випадках наявність у підприємства сертифіката на систему якості стало однією з основних умов його допуску до тендерів по участі в різних проектах. Широке застосування сертифікат на систему якості знайшов у страховій справі: так як сертифікат свідчить про надійність підприємства, то часто йому надаються пільгові умови страхування.

Для успішної роботи підприємств на сучасному ринку наявність у них системи якості, що відповідає стандартам ІСО серії 9000, і сертифіката на неї може бути не зовсім достатньою, але необхідною умовою. Тому й в Україні вже є десятки підприємств, що впровадила стандарти ІСО серії 9000 і сертифікати на свої системи якості.

Статистичні методи керування якістю.Жодне керування якістю як продукту, так і процесу неможливе без використання вже існуючих статистичних методів. Це залишається справедливим і при загальному керуванні якістю.

Тому в стандартах ІСО 9001 - ІСО 9003, де розглядаються системи якості, записано: "У разі потреби постачальник має розробляти процедури, що забезпечують вибір статистичних методів, необхідних для перевірки можливості технологічного процесу і прийнятності характеристик продукції".

Для рішення проблем, що стосуються якості продукції, широко застосовуються 8 традиційних методів, а саме:

Схема процесу, гістограми, часові ряди, діаграми Парето, причинно-наслідкові діаграми, контрольні листки, контрольні карти, діаграми розсіювання. Саме ці методи стандартизовані і рекомендуються для використання в роботі щодо підвищення якості (міжнародний стандарт ІSО 9004). Суть зазначених методів полягає в наступному. Схема процесу (схема послідовності операцій, маршрутна карта) застосовується, коли потрібно простежити фактичні або припустимі стадії процесу, що проходять виріб чи послуга, аби можна було визначити відхилення. Вона являє собою графічне зображення послідовних стадій процесу, дає наочне і зрозуміле уявлення про програму і може бути корисною для розуміння того, як різні стадії процесу співвідносяться одна з одною.

Контрольний листок (таблиця перевірок) дозволяє відповісти на запитання: "Як часто трапляється визначена подія?". Контрольний листок дозволяє перейти від припущень до фактів.

Часовий ряд (лінійний графік) застосовується, коли потрібно найпростішим способом представити хід зміни величини, що спостерігається, за період, що спостерігається.

Часовий ряд призначений для наочного представлення даних. Точки на графіку наносяться в тому порядку, у якому вони зібрані. Оскільки вони позначають зміну величини, що спостерігається, у часі, то дуже важлива послідовність їхнього нанесення на графік. Одне з найефективніших застосувань часового ряду полягає у виявленні істотних тенденцій чи змін середньої величини.

Діаграма Парето застосовується, коли потрібно представити відносну важливість усіх проблем або умов з метою вибору відправної точки для вирішення проблем, простежити за їх результатом і визначити основну причину проблеми.

Діаграма Парето являє собою особливу форму вертикального стовпчикового графіка, що допомагає визначити наявність проблем, а також ступінь важливості кожної з них.

Це вже дозволяє визначитися з порядком їхнього рішення. Діаграми Парето, побудовані на основі даних, що містяться в контрольних листках або на інших формах обліку спостережень, допомагають привернути увагу і зусилля до дійсно важливих проблем. Що важливіша проблема, то більший стовпчик, який зображує цю проблему. Можна досягти більшого ефекту, займаючись проблемою, зображеною найвищим стовпчиком, і не приділяючи увагу меншим стовпчикам.

Причинно-наслідкова діаграма (діаграма "риб'ячий кістяк", діаграма Ісікави) застосовується тоді, коли потрібно дослідити і зобразити всі можливі причини визначених проблем та умов. Ця діаграма добре показує співвідношення між наслідком, результатом і всілякими причинами, що впливають на них. Наслідок, результат чи проблема позначаються на правій стороні діаграми, а головні дії або "причини" перелічуються на лівій стороні.

Гістограма застосовується в тих випадках, коли необхідно дослідити та представити розподіл значень вимірюваної величини за допомогою стовпчикового графіка.

Діаграма Парето представляє у вигляді стовпчикового графіка частоту прояву кожної з подій. Тому діаграма Парето має справу тільки з характеристиками продукції чи послуги: типами дефектів, проблемами, загрозою безпеці тощо.

Гістограма, навпаки, має справу з вимірюваними даними (температура, вага, геометричні розміри тощо) та їх розподілом. При побудові діаграми зовсім не важливо, у якому порядку було проведено виміри, хоча багато повторюваних подій дають результати, що змінюються в часі.

Діаграма розсіювання (розкиду) застосовується, коли потрібно з'ясувати наявність лінійного зв'язку між двома контрольованими параметрами. Тобто з'ясувати, як буде змінюватися одна змінна величина при зміні значень іншої.

Діаграма розсіювання в той же час не показує, яка перемінна є причиною, а яка наслідком. Тобто діаграма розсіювання відображає не тільки наявність лінійного зв'язку, але й тісноту цього зв'язку.

Діаграма розсіювання будується у такому порядку: по горизонтальній осі відкладаються виміри величин одної перемінної, а по вертикальній осі - іншої перемінної. На самому полі діаграми відзначається точка, координати якої відповідають значенням першої і другої перемінної.

Діаграми розсіювання являють собою деяку сукупність точок на графіку.

Якщо сукупність точок групується біля прямої під кутом 45 градусів, то це означає наявність позитивного зв'язку між цими перемінними. Тобто, збільшення значень одної перемінної супроводжується ростом значень іншої перемінної. Якщо сукупність точок групується біля прямої під кутом 135 градусів, то це означає наявність негативного зв'язку між цими перемінними. Тобто, збільшення значення одної перемінної призводить до зменшення значень іншої перемінної. Якщо ж точки на цій діаграмі розташовані хаотично, то це означає відсутність лінійного зв'язку між аналізованими перемінними

Контрольна карта застосовується в тих випадках, коли необхідно встановити, скільки коливань у процесі викликається випадковими змінами і скільки через надзвичайні обставини або окремі дії, щоб визначити, чи піддається процес статистичному регулюванню.

Контрольна карта являє собою зображення тимчасового ряду зі статистично визначеними верхньою і нижньою межами. Ці межі наносяться по обидві сторони від середньої лінії процесу. Вони називаються "верхня контрольна межа" і "нижня контрольна межа".

Оскільки відразу робиться припущення, що дана вибірка значень (використовуються дані часового ряду) добре апроксимується нормальним розподілом, то досить просто визначаються чисельні значення цих контрольних меж. Для цього по дуже простих формулах визначаються параметри цього розподілу - математичне очікування і середньоквадратичне відхилення.

Існує два основних типи контрольних карт: для оцінки якісних ознак (придатний, непридатний) і для кількісних ознак. Вище розглянута контрольна карта для оцінки кількісних ознак.

Цілями застосування контрольних карт можуть бути: виявлення некерованого процесу; контроль за керованим процесом; оцінювання можливостей процесу.

При цьому не слід контролювати всі величини одночасно. Це пов'язано з тим, що вартість контрольних операцій дуже висока.


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти