ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Розділ І. Природа Рівненщини

Розділ І. Природа Рівненщини

Географічне положення

1. Що таке географічне положення?

2. За яким планом потрібно характеризувати фізико-географічне положення материка, країни?

Фізико-географічне положення

Рівненська область утворена 4 грудня 1939 року. До її складу входить 1 б адміністративних районів і 4 міста обласного підпорядкування: Рівне, Дубно, Кузнецовськ, Острог. Площа території області складає 20,1 тис.км2, що становить 3,1% від усієї площі України. За цим показником Рівненщина займає 21 місце в державі і є однією з найменших з-поміж усіх областей.

Рівненська область розташована в північно-західній частині України. Крайня північна точка знаходиться неподалік державного кордону з Білоруссю біля села Гориничі Зарічненського району (51°58Пн.ш.). Крайня південна точка знаходиться поблизу села Новоукраїнське Радивилівського району (50° 01'Пн.ш.). Крайнім західним пунктом є село Митниця Радивилівського району (25° 00!Сх.д.), а крайнім східним - село Будки Кам'янські Рокитнівського району (27° 38'Сх.д.).

Складна меридіональна конфігурація території Рівненщини не дає можливості виміряти її відстань між північною і південною та західною і східною крайніми точками. По мередіану, що проходить через місто Рівне (26° 16і) протяжність території області становить близько 190 км. Протяжність по ширині (з заходу на схід) неоднакова: від 80 км у центрі (на паралелі м. Березне), до 140-150 км на півночі та півдні (на паралелі м. Дубровиця і м. Рівне). Майже півтораразове перевищення меридіональної протяжності над широтною свідчить про невелику компактність території області.

Межує Рівненщина з п'ятьма сусідніми областями України та з Республікою Білорусь. Кордон з Білоруссю, довжиною 230км, проліг вздовж північної границі області після того, як у 1991 році розпався СРСР і утворилася суверенна незалежна держава Україна. Він проходить по заліснених і заболочених ділянках Полісся. Найбільш протяжною є західна межа з Волинською областю (411 км), яка на півночі проходить по лісових масивах, а на півдні по Волинській височині. На південному заході Рівненщина межує з Львівщиною (46 км), а на півдні, вздовж окраїни Малого Полісся, з Тернопільською областю (93 км). На південному сході, по межиріччю Случі і Горині, пролягає межа з Хмельницькою областю (128 км), а на сході суцільною лісовою смугою тягнеться границя з Житомирщиною (170 км).

Рівненська область має рівнинну поверхню з незначним похилом території з півдня (Волинська височина) на північ (Поліська низовина). Переважання рівнинного рельєфу створює сприятливі умови для будівництва, прокладання транспортних шляхів, ведення господарства. Разом з тим низинний рельєф Полісся та розгалужена річкова сітка сприяють заболоченню північної території області, що негативно позначається на розселенні людей та сільськогосподарському виробництві.

Позитивним чинником фізико-географічного положення є розміщення області в помірному поясі, де зона мішаних лісів переходить в лісостеп.

Рівненщина порівняно добре забезпечена лісовими та водними ресурсами, проте має доволі скромну мінерально-сировинну базу та недостатньо родючі ґрунти.

Економіко-географічне положення

Пригадайте, чим визначається економіко-географічне положення країни. Рівнинний рельєф, вигідне прикордонне положення сприяли прокладанню на території області транспортних магістралей. Вони з'єднують захід України з центральними, східними та південними частинами держави. Через Рівненщину проходить автомобільні і залізничні дороги, магістральні трубопроводи, які ведуть до країн Балтії, в Білорусь, Росію, Західну Європу. В умовах стабілізації економіки України великі економічні можливості для транзитних перевезень між країнами Заходу і Сходу може мати Рівненський аеропорт. Вигідне транспортне розміщення території області, розвиток відповідної інфраструктури сприятиме надходженню фінансових ресурсів в економіку Рівненщини.

До негативних чинників економіко-географічного положення слід віднести значну віддаленість області від промислово розвинутих районів Донбасу, Прибніпров'я і Прикарпаття та відсутність власних висококалорійних паливних та рудних копалин. Не має Рівненщина і прямого виходу до морів, хоч і з'єднана з ними річковою системою Дніпра та каналами. Проте, як доводить досвід провідних економічних держав світу нестача паливних і сировинних ресурсів може повністю компенсуватися перевагами транспортного положення.

Географічне положення визначає особливості фізико-географічних умов та ресурсів, які в свою чергу зумовлюють певну господарську спеціалізацію області, району, країни. Так, неоднакові грунтово-кліматичні умови на півночі і півдні Рівненщини зумовили відмінності в спеціалізації сільського господарства. Тому на Поліссі вирощують озиме жито, овес, картоплю, льон-довгунець, а в лісостеповій зоні - озиму пшеницю, цукровий буряк. Передумовою розвитку лісової і деревообробної промисловості є наявність в краї лісових

ресурсів, а створення потужного хімічного підприємства "Азот" зумовлене необхідністю підживлення малопродуктивних поліських земель. Розвиток будівельного комплексу пов'язаний з заляганням в надрах Рівненщини різноманітної будівельної сировини, а відсутність власної металургійної бази та наявність надлишкових трудових ресурсів визначили спеціалізацію машинобудування - точного і сільськогосподарського.

Отже, географічне положення області впливає на господарську спеціалізацію.

Запитання і завдання

1. Які особливості фізико-географічного положення області? 2.3 ким межує Рівненщина?

3. Які особливості економіко-географічного положення Рівненської області?

4. Як географічне положення впливає на господарську спеціалізацію?

5. Визначте координати крайніх точок Рівненської області і позначте їх на контурній карті.

6. Позначте на контурній карті межі Рівненщини і надпишіть назви сусідніх областей.

 

Особливості рельєфу, геологічної будови, антропогенні відклади.

Геологічна будова

Вся територія області являє собою частину Східноєвропейської платформи, фундамент якої сформувався ще в докембрійський період під час байкальського горотворення. Вона розташована в межах чотирьох тектонічних структур - Українського щита, Волино-Подільської плити, Галицько-Волинської западини, Прип'ятського прогину.

Найдавнішим ядром платформи є Український щит, який заходить на територію області до лінії Березове-Томашгород-Клесів-Селище-Соснове-Корець, займаючи її східну частину. Складений він давніми докембрійськими кристалічними породами: гранітами, сієнітами, габро та діабазами, які відслонюються в долинах річок або вкриваються лише тонким шаром антропогенових відкладів.

На захід від Українського щита шириною 70-120 км з півночі на південь простягається Волино-Подільська плита, вкрита потужним шаром палеозойських, мезозойських та кайнозойських відкладів (пісковиками, вапняками, мергелями, доломітами, крейдою, глиною). Занурюючись в західному напрямку до 4-6 км вона вкривається більш молодими осадовими утвореннями. Ця заглиблена частина плити отримала назву Галицько-Волинської западини. Незначну північну частину Рівненщини займає Прип'ятський прогин.

Фундамент західної частини Волино-Подільської плити складений вулканогенними породами (базальтами), що подекуди виходять на денну поверхню в долині річки Горинь. На півночі Волино-Подільської плити кристалічний фундамент занурюється не так глибоко, утворюючи так званий Прип'ятський вал або Поліський міст, що з'єднує Український та Балтійський щити. Деякі вчені розглядають це утворення як окрему тектонічну структуру - Поліську плиту.

Вся територія області, крім Українського щита, зазнавала чергування морських і материкових періодів і тому

відрізняється складною геологічною будовою. Давні моря повністю звільнили її лише в крейдовий період мезозойської ери. Й четвертинний період відбувається інтенсивне підняття Волино-Подільської плити, що супроводжується денудацією на її півдні і акумуляцією на півночі. Льодовиковий період 1 позначився відкладанням лесу та утворення моренних відкладів.

 

Корисні копалини

Розміщення мінерально-сировинних ресурсів безпосередньо пов'язане з особливостями геологічного формування та будовою території. Так як наша область лежить на платформі з потужним осадовим чохлом, то вона багата корисними копалинами осадового походження. На заході і сході центральної її частини зосередженні магматичні корисні копалини, пов'язані з виходами на поверхню кристалічного фундаменту платформи.

Незважаючи на свою відносно невелику територію, Рівненщина посідає значне місце в Україні за запасами ресурсів нерудних корисних копалин. Зокрема область багата родовищами будівельних матеріалів, серед яких переважають пісок, глина, мергель, вапняк, крейда, будівельний камінь.

На сході Рівненської області на доступній для кар'єрного видобутку глибині розташовані масиви габро, діоритів і гранітів, які характеризуються високими декоративними властивостями. Найбільші родовища гранітів зосереджені в Рокитнівському, Березнівському, Корецькому районах.

Унікальними в Україні є рівненські базальти. Родовища цього матово-чорного каменю зосереджені в околицях Берестовця, в урочищі Іванова Долина (Базальтове) Костопільського району, Полиці та Іванчі Володимирецького району. Базальти широко

використовуються в шляховому будівництві, інженерних спорудах, каменеливарному виробництві, а також для Ц виробництва тонких базальтових волокон, мінеральної вати, які йдуть на виробництво теплоізоляційних матів, шнурів. В мигдалекам'яних відмінах базальтів виявлені скупчення агатів, халцедонів, яшми, опалу, які придатні для виготовлення ювелірних виробів.

Осадові будівельні матеріали розташовані повсюдно, але найбільші поклади зосереджені на Волинській височині.

На берегах річок Горині та Случі виявлені поклади бурштину з унікальними ювелірними та шліфувальними властивостями, що використовується для виготовлення прикрас, високоякісних лаків і фарб, теплоізоляційного матеріалу. В області розвідано два родовища: Пугач і Вільне.

З паливних корисних копалин область багата на торф, який має високу якість. Великі болотяні простори північного Полісся мають значну товщу торф'яних відкладів, іноді до 7-8м. Промислове значення мають родовища Морочне, Дубняки, Білля, Радно, Семерне, Моквин. Дещо менші за потужністю родовища Малого Полісся: Верба, Ступне.

З інших корисних копалин, які мають перспективне значення, але поки що не розробляються, слід відмітити фосфорити, мідь, сапропель.

Сапропелі близькі за властивостями до торфу. Використовуються в основному як органічне добриво, проте їх можна використовувати як кормові добавки, сировину для хімічної і парфумерної промисловості, лікувальні грязі. В області розвідані 37 родовищ сапропелів, проте жодне з них не експлуатується.

Рівненські фосфоритивідрізняються високим вмістом фосфору, калію та інших поживних елементів. Найбільші родовища зосереджені в Здолбунівському, Острозькому, Костопільському районах.

Рівненсько-Волинський міднорудний район України охоплює Володимирецький і Костопільський райони, в межах яких розташований перспективний Рафалівський рудний вузол. Мідь у руді характеризується дуже високою чистотою (до 99,8%), містить домішки благородних металів - золота, срібла. Глибина залягання рудних горизонтів коливається в межах від 20 до 600 м, їх потужність досягає 1-1,5 м. Однак поклади міді на Рівенщині на даний час вивчені недостатньо.

Північна частина області (Зарічненський та Володимирецький райони) за науковими передбаченнями і оцінками відноситься до найбільш перспективних районів України на предмет виявлення корінних джерел алмазів, що на практиці підтверджено знахідками алмазоносних кімберлітів, аналогічних таким, що відомі в родовищах Якутії та Південної Африки.

Серед інших ресурсів значне місце належить мінеральним водам. Бальнеологічні властивості вод і малозатратність їх /^ЛХ видобутку - основа майбутнього розвитку цієї перспективної галузі. Запаси цих вод розвідані в Жобрині, Олександрії, Степані, Клесові, Корці, Володимирці, Маринині.

З цього короткого огляду видно, що область порівняно багата на мінерально-сировинні ресурси, які все ширше використовується для її економічного розвитку.

Запитання і завдання

1. Яка особливість будови Волино-Подільської плити?

2. Як позначився льодовиковий період на формуванні рельєфу нашої області?

3. В результаті яких процесів сформувалися плато Волинської височини?

4. Чому Кременецько-Лубенську рівнину називають Малим Поліссям?

5. Родовища яких корисних копалин області мало вивчені і потребують розвідки та експлуатації?

 

Кліматичні умови

Кліматотвірні чинники зумовили розташування Рівненської області в межах атлантико-континентальної області помірно-континентального типу клімату помірного кліматичного поясу.

На території області сумарна сонячна радіація досягає 4190МДж\м2. Вона має тенденцію до незначного зменшення в напрямку південь-північ. Більшу частину тепла (близько 87%) земна поверхня одержує навесні і влітку. Річний радіаційний баланс(саме від нього залежить температура повітря і грунту)

становить 1700МДж\м2. Найвищі його показники спостерігаються в червні і липні. Внаслідок достатнього зволоження ґрунту переважна частина радіаційного тепла витрачається на випаровування .

Атмосферна циркуляція проявляється в переміщенні над територією області повітряних мас, циклонів, антициклонів і сприяє перерозподілу тепла і вологи. Особливо значний її вплив взимку.

Рівнинність поверхні зумовлює вільні проникнення різних типів повітряних мас. Помірні повітряні маси, які надходять з Атлантики у вигляді західних вітрів, підвищують вологість повітря і приносять опади, пом'якшуючи зимові морози і зменшуючи літню спеку. Континентальне помірне повітря надходить з внутрішніх районів Євразії і надає клімату сухості. Взимку встановлюється морозна, ясна, без опадів погода, а влітку - спекотна. Іноді в теплі пори року до нас проникають морські і континентальні тропічні повітряні маси з високими температурами, а взимку - арктичні, що приносять морозну суху погоду. Перехід до зими зазвичай пов'язаний з початком вторгнення арктичного повітря, яке супроводжується різким похолоданням і снігопадами. Інтенсивність його вторгнення досягає максимуму в січні.

Причиною частих змін погоди є надходження атмосферних фронтів з циклонами та антициклонами. (Пригадайте, які особливості погоди пов'язані з їх надходженням). Циклони і антициклони протягом року надходять на Рівненщину найчастіше з заходу: з Ісландського мінімуму та Азорського максимуму, що зумовлено західним переносом повітря в помірних широтах. Антициклони, які надходять у межі області з Арктичного (влітку) та Азіатського (взимку) максимумів мають сезонний характер.

Роль підстилаючої поверхніяк кліматотвірного чинника загалом незначна для такої невеликої і рівнинної території як Рівненська область. Однак численні масиви боліт і лісів, водні

простори, орні землі, населені пункти, різноманітний рельєф Волинської височини впливають на формування місцевих особливостей клімату - температури, вологості, опадів, швидкості вітру тощо.

Середньомісячна температуранайтеплішого місяця липня 18 - 18,5°С, червня і серпня на один градус нижча. Найхолодніший період зими починається приблизно з 12-15 грудня і триває близько двох місяців. В січні спостерігається найбільше днів з від'ємною температурою, середньомісячна температура становить -4,5 - -5,5°С.

Середня багаторічна температура в межах області змінюється мало. Вона нижча на сході і північному сході області (6,6° - 6,8°С) і трохи вища на південному заході (7-7,5°С).

Середня багаторічна кількість опадів у області досягає 550 - 600мм. Збільшення кількості опадів спостерігається в південному напрямку до більш підвищеної частини Рівненщини.

В теплі пори року випадає більша кількість опадів (приблизно 450мм). Збільшення місячних сум опадів починається з берсзня-квітня. Максимум припадає начервень-серпень. В цю пору дощі ви падають найчастіше у вигляді злив. У вересні місячні суми опадів різко зменшуються. Взимку, навесні та восени опади менш інтенсивні, але більш тривалі. В холодну пору року переважає хмарна погода.

Імовірність бездощових періодів в 40 і 50 днів становить 5-10%, тобто великі посухи можуть спостерігатися раз у 10-20 років. Середня тривалість бездощових періодів становить 3-4 дні.

Сніг починає випадати в листопаді і зберігається до кінця березня. Сніговий покрив нестійкий, що пояснюється досить частими і глибокими відлигами.

Випаровуваність дещо менша ніж кількість опадів (525-550мм), а тому коефіцієнт зволоження більший одиниці.

Територія отримує надмірне зволоження.

Вітровий режим тісно пов'язаний з атмосферною циркуляцією. В холодну пору року особливо помітний вплив області високого атмосферного тиску (осі Воєйкова). В цей час над Рівненщиною переважають південні, південно-східні, південно-західні та західні вітри. Навесні переважають вітри з південного сходу і північного заходу. Влітку панують західні і північно-західні вітри, зумовлені дією атмосферних фронтів.

Отже, клімат Рівненської області характеризується м'якою зимою, теплим літом і великою кількістю опадів, що пояснюється її положенням в найменш континентальній в кліматичному відношенні частині України.

Склад і властивості повітря змінюються під дією антропогенних чинників, особливо промислових підприємств і транспорту. А отже, змінюються і кліматичні особливості території. Свій "внесок" у забруднення атмосфери вносять підприємства всіх районів області, але особливо виділяються Здолбунівський, Костопільський, Сарненський райони та м.Рівне. Найбільшими центрами атмосферного забруднення є міста Рівне, Здолбунів, Дубно, Сарни та пункти концентрації підприємств основної хімії та промисловості будівельних матеріалів (Клесів, Рокитне, Томашгород, Нова Любомирка). Високим рівнем забруднення повітря відрізняються населені пункти, розташовані вздовж автомобільних магістралей.

В останні роки помітно прослідковується тенденція до зменшення шкідливих викидів в результаті спаду промислового виробництва. Гранично допустимі концентрації хімічних елементів в атмосфері коливається в межах затверджених норм.

 

 

Внутрішні води

Гідрографія Рівненщини представлена річками, озерами, болотами, підземними водами та штучними водоймами.

Загальний похил поверхні території з півдня на північ зумовив загалом субмеридіональний напрямок простягання річкових долин. Такий напрям мають не лише найбільші річки -Горинь, Стир, Случ, а й численні їх притоки. Всі річки області належать до басейну Дніпра і є правими ІШШІ притоками Прип'яті. У сучасному ВИГЛЯДІ річкова сітка території нашого краю існує з кінця льодовикового періоду. Густота її становить приблизно 0,3 км на 1 км2, що майже вдвічі перевищує цей показник по Україні. Загалом в області нараховується 1204 невеликі водотоки та 171 річка довжиною 10 км і більше.

Своєрідність будови і рельєфу зумовили відмінності в характері долин і в швидкості течії.

У межах Волинської височини річкові долини порівняно вузькі, з високими крутими берегами. Вони супроводжуються густою сіткою ярів, що свідчить про розвиток глибинної ерозії в антропогені внаслідок підняття південної частини Волино-Подільської плити.

Для Поліської зони області, яка не зазнавала повільних вертикальних рухів в післяльодовиковий період, характерною є бічна ерозія. Похил рік незначний, швидкість течії повільна, береги низькі, часто заболочені. Русла річок, меандруючи плоскою поверхнею, утворюють широтні звивини.

Розташування області в помірному кліматичному поясі зумовило змішане живлення з перевагою снігового. Частка талих вод в річному стоці для рік Полісся становить 55-60%, для рік Лісостепу - 25-45%.

У водному режимі чітко виражена весняна повінь та зимова і літня межень. Тривалість повені на ріках Волинської височини значно менша ніж на ріках Поліської низовини, що пов'язано з різною інтенсивністю сніготанення та стікання талих весняних вод. Восени спостерігається незначне підняття рівня води. Літня межень інколи порушується дощовими паводками, а зимова - відлигами. Характерним є утворення льодового покриву, який настає з середини листопада і триває чотири

МІСЯЦІ.

Озерна Рівненщині мало і вони здебільшого невеликі. Майже всі вони знаходяться в крайніх північних районах. Найбільші озера зосереджені в північно-західній частині області: Нобель, Біле, Острівське, Велике, Сосно, Велике Почаївське. За походженням переважають заплавні озера. Озера Біле, Острівське карстові, тому відрізняються більшими глибинами, високою прозорістю води.

Для комплексного використання річок в області створено 13 водосховищ, серед яких найбільшими є Хрінницьке на р. Стир та Млинівське на р. Іква.

Область багата підземними водами, що належать до трьох артезіанських басейнів: Волино-Подільського, в якому зосереджено 98% всіх її запасів, Українського та Прип'ятського.

Близьке залягання ґрунтових вод спричинило велику заболоченість території. За генетичним типом в області переважають низинні болота, що живляться в основному

ґрунтовими водами, багатими на мінеральні речовини. Розташовані вони переважно у зниженнях рельєфу, в заплавах річок Горинь, Случ, Ствига, на берегах озер Волинського і Малого Полісся. Перехідні і верхові болота займають переважно вододільні зниження на Волинському Поліссі. Значні їх площі осушено і використовуються під луки і пасовища.

Хоча Рівненська область належить до так званої області надмірного зволоження, але води для потреб населення не вистачає. Найбільш напружена ситуація з водозабезпеченням склалася в обласному центрі. Значний водозабір породив серйозні екологічні проблеми на прилеглих територіях. Зниження рівня підземних вод призвело до висихання криниць в Гощанському і деяких селах західної частини Корецького районів.

Внаслідок інтенсивних меліоративних робіт зникли величезні масиви боліт - природних фільтрів Землі. Такої ж долі зазнали малі річки Полісся.

Наскільки чиста вода, яку ми п'ємо? Як правило, використані різними галузями народного господарства стічні води проходять через спеціальні очисні споруди, проте повне очищення їх залишається поки що недосяжною мрією. Якість води в наших річках не відповідає допустимим нормам.

Запитання і завдання

1. Які повітряні маси впливають на формування клімату? Яку погоду вони зумовлюють ?

2. Охарактеризуйте особливості елементів клімату.

3. Чим викликане збільшення опадів:

а) на південь і південний схід;

б) на північний захід ?

4. Поясніть простягання:

а) липневих ізотерм з північного сходу на південний захід;

б) січневих ізотерм з півночі на південь ?

5. Чим пояснити, що майже всі найбільші річки України більше руйнують

праві свої береги, а річки Рівненщини - ліві?

6. Які типи озер за походженням переважають в області. Наведіть приклади.

8. За кліматичною картою визначте мінімальні і максимальні температури Рівного, Сарн, Дубно.

9. На контурну карту нанесіть найбільші річки та озера Рівненської області.

 

Світ

Ґрунтовий покрив

1. Від чого залежить родючість грунту?

2. Назвіть типи грунтів, поширені в Україні і вашій місцевості.

3. Які чинники зумовлюють поширення різних типів грунтів?

Географічний розподіл грунтів в нашій області підпорядкований загальним законам широтної зональності.

Залежно від зовнішніх фізико-географічних умов, в межах Рівненської області виділяють такі основні типи грунтів: дерново-підзолисті, сірі, опідзолені, чорноземні, лучні, болотні.

Дерново-підзолисті грунти займають більшу частину Полісся. Вони сформувалися під мішаними та хвойними лісами за участю трав'янистої рослинності на водно-льодовикових піщаних, глинисто-піщаних та супіщаних відкладах. За умов надмірного зволоження процес перегнивання органічних решток у дерново-підзолистих грунтах відбувається повільно і тому вміст гумусу у них незначний (1 -2%). Дерново-підзолисті

Грунти

грунти характеризуються негативними водно-повітряними властивостями та природною безструктурністю. Завдяки вмісту сполук заліза та алюмінію, фунти мають кислу реакцію. Для підвищення родючості та ефективного використання дерново-підзолистих грунтів, необхідно вносити мінеральні та органічні добрива, проводити вапнування.

Сірі і темно-сірі опідзолені (лісові) грунти поширені на вододільних плато Волинської височини в південній лісостеповій частині області. Вони сформувалися під широколистою лісовою і різнотравно-злаковою рослинністю на суглинистих породах. В цих грунтах інтенсивніше ніж в дерново-підзолистих відбуваються процеси нагромадження органічних і мінеральних речовин, проте вміст гумусу залишається незначним (2-3%). Окрім того, сірі лісові грунти характеризуються підвищеною кислотністю та безструктурністю.

Темно-сірі опідзолені грунти, на відміну від сірих, містять 2,5-4,5% гумусу, мають слабокислу реакцію та добре розвинутий гумусовий горизонт (40-55 см).

Сірі та темно-сірі опідзолені грунти інтенсивно розорюються і використовуються для вирощування зернових, технічних, кормових і плодових культур.

Чорноземні грунти утворюють найцінніші земельні угіддя Рівненщини. Під широколистими лісами утворилися опідзолені чорноземи з зернисто-грудкуватою структурою, добрими агрофізичними властивостями та середнім вмістом гумусу 3,5-5,5%.

Під покривом лучно-степової рослинності в лісостеповій зоні Рівненської області утворилися типові чорноземи з потужним гумусовим горизонтом 120-130 см, який містить від З до 6% гумусу. Грунт має зернисту структуру і хороші водно-повітряні властивості, завдяки чому є дуже родючим.

Лучні та чорноземно-лучні грунти поширені по всій території області в заплавах річок та знижених вододілах. Вони заляганні ґрунтових вод. Грунти багаті на поживні речовини (3-6% гумусу) і використовуються переважно під кормові угіддя та сіножаті.

Болотні грунти поширені на Поліссі та, фрагментарно, в межах Волинської височини та Малого Полісся. Утворилися в умовах надмірного зволоження та високого рівня ґрунтових вод.

Малородючі дерново-підзолисті та болотні грунти займають більшу частину території області. Для покращення їх якісного стану необхідно здійснювати органічне та мінеральне підживлення, проводити вапнування та гідромеліоративні роботи. Незважаючи на знижену природну родючість грунтів області, інтенсивність розорювання, особливо в лісовій зоні, є досить високою. Наслідком збільшення площі орних земель є розвиток водної ерозії. Вона проявляється в межах схилів Волинської височини, де поширені сірі та чорноземні грунти на лесовидних породах. Інтенсивна експлуатація земель та переосушування окремих ділянок під час меліорації зумовили розвиток вітрової ерозії, яка найбільше проявляється в Костопільському і Зарічненському районах. Тому при проведенні робіт по осушуванню заболочених ділянок, дуже важливо дотримуватись науково обгрунтованих підходів7.

Особливо гострою проблемою для Рівненщини є радіаційне забруднення грунтів. Шкідливі радіонукліди стронцію, цезію потрапляють в організм людини через біологічний ланцюг живлення: грунт-рослини-тварини-людина. Щоб зменшити цей вплив, необхідно проводити меліорацію земель шляхом внесення калійних добрив та вапнування.

 

Рослинний світ

1. Які закономірності простежуються в поширенні рослинності на рівнинних ділянках?

2. Назвіть найбільш поширені природні рослинні угрупування України?

Рослинний світ Рівненської області характеризується різноманітністю і багатством видів. Він складається з багатьох рослинних угрупувань. За даними Т.Андрієнко та І.Бережного на території Рівненської області налічується близько 1300 видів вищих спорових і насіннєвих рослин, що належать до 500 родів та 100 родин.

Сучасна флора Рівненщини сформувалася в кінці антропогенового періоду, після материкового зледеніння. Деякі реліктові рослини (рододендрон жовтий, меч-трава болотна)збереглися без змін протягом кількох геологічних епох і зараз зустрічаються в межах області.

Основними видами рослинності на території Рівненщини є лісова, лучна та болотна.

Лісами вкрито близько 800 тис.га, що складає 39% території області. За цим показником Рівненщина належить до лісозабезпечених регіонів України, оскільки її лісистість більш ніж в 2,5 рази перевищує середню по країні.

На Поліссі поширені мішані ліси. Вони вкривають рівнинні, злегка хвилясті ділянки з супіщаними дерново-підзолистими грунтами. Це можуть бути чисто соснові та сосноводубові ліси, де сосна панує в першому ярусі, а дуб - у другому. На піщаних найбідніших грунтах переважають соснові ліси, що називаються борами зеленомошниками. До них може домішуватись береза. В найбільш зволожених місцях, де грунтові води підходять близько до поверхні, поширені сосняки-чорничники, а на заболчених ділянках сфагнові сосняки. Невеликими масивами вздовж водойм зустрічається вільха.

інший характер мають листяні ліси. Це здебільшого дубово-грабові ліси, які в межах Малого Полісся переходять в дубово-соснові з багатшим, ніж на Поліссі, трав'яним покривом.

Ялинові мси представлені заростями ялини європейської з домішками берези та сосни. Вони невеликими острівцями зустрічаються на півночі Рівненщини.

По всій території області ростуть окремими масивами дубові (діброви), грабові, березові, чорновільхові, осикові ліси.

Хвойні породи складають основу лісових масивів (68%). На м'яколисті породи припадає 21%, а на твердолисті 11% лісових площ.

Рівненщину по праву називають дивокраєм лісів. І справді, природа щедро обдарувала поліський край цим неоціненним скарбом. Ліс дає деревину, ягоди, гриби, лікарські рослини, дарує здоров'я і естетичну насолоду.

На жаль, є чимало негативних чинників, які призводять до зменшення лісових масивів. Серед них - інтенсивне вирубування, пожежі, масова меліорація, вплив Чорнобильської аварії (забруднено радіацією більше 60% лісів).

У зв'язку з цим, виникає необхідність проведення масштабних лісовідновлюваних робіт, створення нових природо-заповідних об'єктів, проведення заходів, спрямованих на відновлення та збереження лісів.

Луки займають друге за площею території місце (після лісів) серед рослинних угрупувань Рівненської області.

Залежно від умов розміщення, вони поділяються на заплавні, суходільні і низинні.

Заплавні луки приурочені до заплав найбільших річок області (Горині, Случі, Стиру). Вони характеризуються найгустішим і найбагатшим видовим різнотравно-злаковим травостоєм (костриця, мітлиця, тонконіг, осока рання).

Суходільні луки займають підвищені ділянки вододілів. Покриті дрібнозлаковою рослинністю (тонконіг лучний, мітлиця, костриця).

Мал. 7 Рослини мішаних лісів: 1. Сосна 2. Береза 3. Вільха 4. Ялівець 5. Чорниця 6. Багно 7. Папороть орляк 8. Дзвоники 9. Любка дволиста

 

Низинні луки поширені на зволожених межиріччях, долинах, терасах. Серед трав'янистої рослинності переважає конюшина біла і лучна, тимофіївка, осока звичайна.

Лучні угіддя використовують під сіножаті, пасовища, кормові угіддя.

Болота займають, головним чином, північну, поліську частину області. Наявність великої площі боліт (більше 170 тис.га) - особлива риса природи Рівненщини. За походженням рослинного покриву виділяють такі різновиди боліт, як низинні, перехідні та верхові.

Болотні рослини

Мал. 8 Болотні рослини: 1. Осока 2. Півники болотні 3. Папороть велика 4. Мох сфагнум 5. Вовче тіло 6. Журавлина звичайна

Низинні болота займають найбільшу площу і зустрічаються як на Поліссі, так і на півдні області в заплавах річок та понижених терас. Для низинних боліт характерний розвиток мохового покриву, трав'янистої рослинності, де переважають злакові та осока, підліску з крушини, вільхи, верби, черемхи, ліщини. Низинні болота живляться ґрунтовими водами, багатими на мінеральні речовини, тому 2/ З болотних рослин селяться на них.

Перехідні і верхові болота займають зниження між вододілами і поширені, головним чином, на Поліссі. Особливістю цих боліт є наявність сфагнового мохового покриву.

Багато боліт осушено, і меліоровані землі використовуються в сільському господарстві. Болота виконують надзвичайно важливу воднорегулюючу функцію у природі. Тому надмірне осушення може призвести до порушення складних взаємозв'язків між природними компонентами: зниження рівня ґрунтових вод, обміління річок і джерел, збіднення рослинного і тваринного світу. Науково-обгрунтовані і виважені підходи і прогнози повинні стан визначальними при проведенні комплексу гідромеліоративних робіт.

 

Тваринний світ

1. Назвіть відомі вам типи та класи тварин.

2. Які чинники зумовлюють збіднення тваринного світу?

За даними відомого дослідника природи Рівненщини К.Татаринова в межах області зареєстровано 303 види хребетних, у тому числі: риб - 33, земноводних - її, плазунів -7, гніздових і зимуючих птахів - 186, ссавців - 66 видів. Рівненська область розташована в зоні мішаних лісів і лісостепу. Кожна з цих зон характеризується специфічними рисами тваринного світу.

Фауна.Полісся відзначається більшим розмаїттям. Тут водиться лось, козуля, олень благородний, дикий кабан, вовк, лисиця, куниця кам'яна та лісова, горностай, борсук. Найбільшою твариною Полісся є зубр. Довжина його тіла може сягати більше 3 метрів, а вага понад тонну. Цю тварину занесено до Червоної книги України. Зустрічаються іноді на Поліссі і представники північної лісової фауни - бурий ведмідь та рись.

У водоймах на Поліссі водяться цінні хутрові звірі - видра та бобер.

Із птахів в лісах поширені тетерев, рябчик, глухар, дрізд, а також рідкісні - лелека чорний, орлан-білохвіст, журавель сірий.

Із плазунів зустрічаються гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірка прудка, болотна черепаха, із земноводних -тритон, різні види жаб. одна з яких - ропуха очеретяна занесена до Червоної книги України.

Для лісостепової зони області характерне поєднання лісових і степових видів тварин. Тут більше, ніж на півночі області, водиться зайців, лисиць, білок, мишовидних гризунів, але менше вовків, диких кабанів, борсуків. На водоймах гніздиться багато водно-болотних птахів (качок, куликів, журавлів, гусиних), а на полях і луках - перепілок, куріпок, шпаків, жайворонків.

Оцінюючи сучасний тваринний світ області, слід зазначити, що він зазнав істотних змін в результаті господарської діяльності людини. Наслідком такого впливу є зменшення і навіть зникнення окремих видів тварин. З метою раціонального використання і охорони фауни необхідно зберегти природні умови існування популяцій тварин, місця їх існування та розмноження.

Запитання і завдання

1. За картосхемою грунтів Рівненщини визначте основні типи грунтів, які поширені в межах області.

2. Порівняйте дерново-підзолисті та чорноземні опідзолені фунти. Які чинники зумовили відмінності між

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти