ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Розділ II. Населення та господарство Рівненщини

Населення та трудові ресурси

1. Що таке природний рух населення?

2. Що таке депопуляція населення і як вона пов'язана з природним рухом?

3. Що таке міграції'? Які види міграції ви знаєте? Вкажіть основні їх чинники.

 

Історія заселення території краю

Давайте прослідкуємо за історією нашого краю з кам'яної епохи (40-11 тисяч років тому). Вчені-археологи, які проводили розкопки поблизу сіл Городок Рівненського та Липа Дубенського районів, виявили тут перші сліди перебування людини. Це були житла мисливців та збирачів, які користувались кремінними знаряддями праці.

В 4-3 тисячоліттях до н.е. (в добу міді) територію Рівненщини заселяли скотарсько-землеробські племена. їх поселення досліджені поблизу населених пунктів Острів Радивилівського району та Гощі.

А при розкопках курганів у Дубенському, Млинівському та Острозькому районах виявлено поселення ранніх предків слов'ян, що відносилися до бронзової ери (2 тисячоліття до н.е.).

В 3 столітті до нашої ери - 5 столітті нашої ери на території Рівненщини жили ранньослов'янські племена зарубинецької та черняхівської культур. Головними їх заняттями було мисливство, землеробство і ремесло, про що свідчать знайдені речі при розкопках могильників в селі Могиляни Острозького району.

В кінці 6 на початку 7 століття нашої ери на землях сучасної Рівненщини виникли об'єднання племен дулібів та волинян, землі яких до 10 століття ввійшли до складу Київської Русі.

На берегах Горині та Ікви виросли нові укріплені поселення, багато з яких поклали початок сучасним містам та селам.

В 9-12 століттях особливо виділялися Дорогобуж (Гощанського району) та Пересопниця (Рівненського району), що були центрами удільних князівств і відігравали визначну роль в історії краю. В цей час значного розвитку набуло залізодобування, гончарне, ковальське та ювелірне ремесла. Так, при розкопках Дорогобузького городища була знайдена піч для виплавки заліза, а також свинцева печатка давньоруського князя Давида Ігоровича, який деякий час правив Дорогобужем.

Тоді ж уперше згадуються в літописах нинішнє Дубно, Корець, Острог.

Населення

Чисельність та щільність населення. Кількість населення в нашій області з часу її заснування (4 грудня 1939 року) постійно змінювалася. Так, в 1939 році в нашій області проживало 1 мільйон 57 тисяч чоловік, а через двадцять років, у 1959 році кількість населення зменшилася і вже становила 926 тисяч. Звичайно, головною причиною зменшення чисельності населення стали великі втрати населення в роки Великої Вітчизняної війни. Багато людей загинуло на фронті, інші були вивезені на каторжні роботи в Німеччину і не повернулися, значна частина була репресована і вивезена на заслання в Сибір, дехто виїхав у Польщу або ж в інші країни Західної Європи, чи в Америку. Лише в 70-х роках кількість населення досягла довоєнного рівня.

З того часу по 1995 рік населення збільшувалось, хоч темпи зростання сповільнювались. Доказом цього є такі статистичні дані. За 10 років з 1960 по 1970 рр. кількість населення області зросла на 122 тисячі чоловік, тоді як у 1980 - 1990 роки приріст становив лише 49 тисяч чоловік. А з 1996 по 2001 рр. населення зменшилося на 10 тисяч чоловік.

За даними останнього перепису (грудень 2001 року) кількість населення області склала 1173,1 тисяч чоловік.

В межах області населення розміщене нерівномірно. Більша його частина (59,7%) проживає в лісостепових південних районах, а менша (40,3%) - на Поліссі. Тому і щільність населення є різною, що можна прослідкувати за картосхемою.

Найменшою вона є в Рокитнівському районі (22 чол.на км2), а найбільшою - в Здолбунівському (94 чол.на км2). Така

Щільність населення Рівненщини

відмінність пов'язана з природними та історичними умовами, зокрема значною лісистістю та заболоченістю північних районів та сприятливими агрокліматичними умовами на півдні.

Природний та механічний рухє головною причиною зміни кількості населення. Природний рух залежить від народжуваності та смертності. Прослідкувавши за зміною цих показників за 10 років, можна зробити висновок, що народжуваність постійно зменшувалась, а смертність зростала.

Починаючи з 1999 року, коли народилося і 4,2 тисяч чоловік, а померло 15,1 тисяч чоловік, природний приріст в області став від'ємний (-0,9 тис. чол..) і розпочався процес депопуляції населення. На кінець 2000 року природний приріст становив - -1,6 тисяч чоловік, а коефіцієнт природного приросту - -1,4 /1000 чоловік.

Від'ємний показник природного приросту в сільській місцевості прослідковується з 1995 року. В 2000 році коефіцієнт природного приросту населення в міських поселеннях становив - -0,7, а в сільській місцевості - -2/1000 чол.

З картосхеми природного приросту можна зробити висновок, що південні райони характеризуються від'ємним природним приростом, а північні - додатнім

На зменшення народжуваності в області вплинула екологічна ситуація, пов'язана з аварією на Чорнобильській АС, пізні шлюби, зростання кількості розлучень та дитяча смертність. З 1990 по 2000 рік кількість розлучень зросла на 700 і досягла 2,9 тисяч. Значна частка розлучень припадає на сім'ї з тривалістю шлюбу до року і становить 29 % всіх розлучень. Це пов'язано з економічною нестабільністю в державі, значним відсотком дитячої смертності (3,2% ) в віці до одного року. Основними причинами смерті людей у віці від 50 років є хвороби, пов'язані з системою кровообігу та злоякісними новоутвореннями.

На зменшення кількості населення області вплинуло і від'ємне сальдо зовнішніх міграцій. За останні роки значна кількість населення виїхала в Росію та інші країни світу. Лише за 1999 рік з області в далеке зарубіжжя вибуло 1255 чоловік, а прибуло на Рівненщину 37.

Найбільше людей виїхало в США (1010 чоловік), Ізраїль (107), Німеччину (48 чоловік).

Таким чином, від'ємне сальдо міграції підсилило депопуляцію населення і загострило демографічну ситуацію в області.

Вікова та статева структура. Від природного руху залежить в значній мірі вікова та статева структура населення. Наслідком від'ємного природного приросту, який спостерігався впродовж останніх років, стало зменшення молодшого та старшого за працездатний вік населення і поступове зростання частки населення працездатного віку.

Частка чоловічого і жіночого населення в різних вікових категоріях не однакова. Цікаво, що в молодшому за працездатний та працездатному віці переважають чоловіки, а в старшому за працездатний віці - більше ніж вдвічі переважають жінки. А тому в цілому поки що на 1000 жінок припадає 908 чоловіків.

Міське та сільське населення. Особливості розселення. За останні декілька років співвідношення сільського та міського населення області майже не змінюється і становить відповідно 47% та 53%. За часткою міського населення область випереджає лише Чернівецьку, Івано-Франківську та Тернопільську області.

Майже п'ята частина міського населення проживає в місті Рівне (248,8 тисячі чоловік). Частка міського населення в 16 районах не однакова. Найбільше міського населення проживає в Здолбунівському та Костопільському районах (49,7% та 47,6%), найменше - в Лубенському районі (6,3 %) і зовсім відсутнє міське населення в Острозькому районі.

В області, крім міста Рівне, є ще три міста обласного підпорядкування : Дубно (40,5 тис. чол.), Кузнецовськ (40,2тис.чол..) та Острог (14,2 тис. чол.). Сім міст області має районне підпорядкування. До міських поселень також відносяться селища міського типу, яких в області 16. Сільське населення проживає в 1004 сільських населених пунктах, підпорядкованих 338 сільським радам.

На Поліссі переважають села з кількістю жителів більше 1000 чоловік, а в Лісостепу - до 250 чоловік.

На перерозподіл населення вплинули внутріобласні міграції. Значна частка молодого населення з сіл переїжджала в міста.

В районах, де переважає міське населення, частка молодого населення значно вища ніж в районах, де переважає сільське населення.

Особливості національного складу, культури та побуту населення.

Населення області за своїм національним складом різноманітне.

Корінним і основним населенням Рівненщини є українці, які становлять майже 94 відсотки всього населення. На другому місці - росіяни, яких проживає в області близько 54 тис.чоловік, на третьому - білоруси (16 тис.чоловік), а нижче - поляки (Зтисячі чоловік) та представники багатьох інших національностей.

Цікавим є те, що у нас на Рівненщині виділяються окремі корінні етнічні групи населення, які мають свою культуру і свої традиції. Це

1-українці 2-росіяни 3-білоруси 4-інші

93,26% 4,61% 1,38% 0,75%

Національний склад населення

литвини, поліщуки, тутейші і волиняни. Литвинами називають білорусів південного Полісся. Назва поліщуки охоплювала білоруське та українське населення в межах Полісся, а тутейші - окремі групи населення Полісся та Волині, що виділяються своєю культурою.

У зв'язку з різними природними та історичними умовами розвитку особливості побуту в різних регіонах України також мають свої відмінності і характерні риси.

Які ж характерні риси побуту були властиві жителям нашого краю?

Звернемо, насамперед, увагу на традиційне житло поліщуків. Це переважно дерев'яні будівлі, покриті соломою, які розмішували на великому подвір'ї паралельно або боковою стіною до вулиці. Деякі елементи будівель дійшли до нас ще з часів Київської Русі - кліті, стебки, однокамерні хати. Найбільше клітей

збереглося до сьогодні в Рокитнівському районі.

Кліть - це невелика зрубна квадратна споруда, поставлена на дерев'яних стовпах, під двосхилим дахом. Зараз кліті використовуються як комори. З ними пов'язано багато побутових звичаїв, бо вони вважалися захищеними від будь-якої напасті.

Неподалік від хати ставили стебку – також зрубну будівлю під двосхилим дахом із стелею. на Поліссі у минулому

иши змазували глиною, долівку теж утрамбовували з глини. Тут тримали бочки і діжі з квашенням. У загорожі зберігали картоплю, буряки, моркву. Стебка колись служила східним слов'янам за житло. Вже пізніше появилися такі господарські споруди, як хліви та клуні. Найбільш досконалими з них були закриті двори - «окружні двори». У них під одним дахом розташовувалися житло та господарські будівлі.

Усередині, біля вхідних дверей, чіпляли мисник. З протилежного боку була піч, яка топилася по-чорному. Дим від печі виходив через двері, вікна, які були вузькими, а на зиму закривалися ганчірками та соломою. Біля печі розміщували піл, на якому спали, вкриваючись кожухом. У кутку біля покуті стояв стіл і канапи. Посередині хати розбили отвір (світець), через який ішов дим від лучини. Однак житла поліщуків, як і самі люди, змінювалися. В першій половині 20 століття в хатах з'являються печі з димарем. Стіни починають білити глиною, на них вішають образи, картини, рушники. Зовсім іншою стала тепер оселя. А давнє житло поліщуків можна побачити на майданчику біля краєзнавчого музею у Сарнах, де стоїть однокамерна хата з курним опаленням, каплиця, вітряк, що привезені з с.Калинівка Сарненського району.

Своєрідності Поліссю надає народний одяг, який виготовлявся з лляного полотна. Так у Дубровицькому районі і досі виготовляють серпанок - тонке прозоре лляне полотно. Ще донедавна серпанок носили жінки і дівчата в будень і свято. У комплект одягу входили сорочка, спідниця, фартух і головний убір - намітка, які оздоблювали червоними тканими смугами. Спідниця шилася з грубого домотканого сукна. Обов'язковим елементом були збірки та складки, за допомогою яких укладався матеріал у густі поздовжні пружки. В теплу пору року жінки носили літники з білого полотна у 5-6 полотнищ, які закладали у дрібні складки, а по низу прикрашали широкими горизонтальними червоними смугами тканого орнаменту. На сорочку одягали лейбик - сукняну безрукавку. Невід'ємним елементом одягу був пояс. Чоловічі пояси широкі, фарбовані, жіночі - вузькі. Чоловіки ходили у вузьких полотняних штанах, поверх яких носили сорочку з поликами, оздоблену тонким узором. Верхнім одягом служила Мал. 15 Одяг поліщуків у минулі часи свита - латух або кожух. Основним взуттям були постоли з лика, які взували на полотняні онучі. Взагалі, в одязі переважали два кольори -червоний та чорний. Весільний одяг вирізнявся в основному білим кольором і лише одним кольоровим елементом був плетений смугастий пояс - «крайка» з узорами.

Свої особливості мало хатнє господарське начиння. Наприклад, борошно, зерно зберігали в кадубах, бочках, діжках. Для випікання хліба служила конусоподібна одноденна пічна діжа. Розчиняли тісто кописткою - вузькою дерев'яною лопаткою на держачку. Саджали хліб у піч хлібною лопатою. Для зберігання молока використовували глиняні гладишки. Масло збивали у дерев'яних масничках, куди вставлялась колотушка. При варінні їжі в печі використовували горщики та казани, яких діставали і засаджували рогачами та коцюбою. Обробляли їжу з допомогою товкача, макогона, макітри та копистки. Вживали їжу з глиняних мисок, кухлів,

використовували дерев'яні ложки. Для прання служили ночви. Прасували за допомогою качалки та рубля.

Традиційними є і страви. Це насамперед різні види борщів - червоний, зелений, щавлевий. Вареники - одна з найпоширеніших страв з вареного тіста з начинкою. Картопляники, картопляні зрази, голубці, каша пшоняна і гречана - це були найпоширеніші види страв у нашій місцевості. Часто варили кисіль на вівсяних зернах, який називали журом. Своєрідною стравою на Поліссі були кльоцки, які готувалися з тіста, картоплі і сиру та у вигляді кульок варилися в окропі. Типовими напоями були настойки, наливки, кваси.

Українська національна культура пройшла складний шлях, увібравши в себе кращі надбання минулого.

На Рівненщині в період з 14 по 18 століття найбільшим культурним центром був Острог. В ньому і донині збереглися чотири основні будови, що є основними частинами замку. Це «Вежа мурована», Богоявленська церква, башта Нова і дзвіниця пізнішої забудови. У кінці 70-х років 16 століття було створено греко-слов'янську школу. У ній викладали грецьку, слов'янську, латинську мови, граматику, арифметику, риторику та інші. Першим її ректором був письменник Герасим Данилович Смотрицький. Острозька школа (академія) мала велике значення для поширення освіти серед населення. Вона впливала на братські школи, що існували в інших містах. Вихованцями школи були: освітній діяч Мелетій Смотрицький, гетьман українського козацтва Петро Сагайдачний.

З Острогом також пов'язана діяльність першодрукаря Івана Федорова, який був запрошений в 1576 році спочатку управителем Дерманського монастиря, а восени цього ж року - в Острог, де він сповна зайнявся книговидавничою діяльністю. Саме тут у червні 1578 року він видав «Азбуку», яка тепер знаходиться в Королівській бібліотеці Копенгагена. В 1580-1581 роках поряд з іншими книгами він видав Острозьку біблію.

В той час було кілька друкарень, в тому числі у Дермані. Крім того, наша область відома своїми пам'ятниками рукописної книги. Серед них виділяється «Пересопницьке Євангеліє» (1556 -1561рр.) - видатна пам'ятка староукраїнської МОВИ.

Ще з часів Київської Русі бере початок місцева архітектура (мистецтво будувати споруди), як один із прикладів народної культури. Вона представлена старовинними замками, церквами, костелами, монастирями 15-18 століття. Це відомий Корецький замок (нині зруйнований), костел Св. Антонія (1533 р.), монастир (17 століття). Привертає увагу Благовіщенський костел у Клевані, побудований в 1610 році, а також будови князівського замку в Острозі. В Дубно, на лівому березі Ікви, на площі 110 гектарів розташований замок та Бернардинський костел. В архітектурі церковних споруд переважав давньоруський тип хрестовокупольного храму (Богоявленська церква в Острозі, Троїцька - в Межиричах).

Зразком сучасної архітектурної споруди є будова філії комерційного банку «Західінвестбанк».

В різні роки на Рівненщині жили і працювали відомі діячі культури.

Рівненщина виплекала і своїх письменників. Серед них Валеріан Поліщук, який народився у селі Більче Млинівського району, Юрій Жилка з села Підлужне, що на Костопільщині, Микола Островський з села Вілія Острозького району, Улас Самчук та Борис Тен (Микола Мал. 21 Сучасна будова Васильович Хомичевський) з «Захддінвестбанку» Дермані Здолбунівського району.

Наш край відомий і сучасними письменниками. Це Євген Шморгун, Микола Пшеничний, Микола Тимчак, Стефанія Коломієць, Василь Басараба, Георгій Сербін, Ростислав Солоневський , Іван Пащук та інші.

Сьогодні Рівненщина багата музикантами,

композиторами, художниками, _ ^

акторами та іншими діячами культури. Серед них рівненський композитор Анатолій Андрухов, музикант Кирило Стеценко.

В багатьох населених пунктах споруджені пам'ятники видатним людям, які прославили наш край, Україну. Серед них -пам'ятник Т.Г.Шевченку на майдані Незалежності.

(Пригадайте, які пам'ятники розміщені у вашому населеному пункті).

Відомий наш край і культурними закладами: театрами, кінотеатрами, музеями, будинками

ляльковий театр, будинок обласної філармонії та органний зал в обласному центрі.

В області станом на 1.01.2001 року було 263 дошкільні заклади (з них 38 у м. Рівне), 796 середніх навчальних закладів, серед яких навчальні заклади нового типу як гімназії (13), ліцеї (9), колегіуми (3).

Відома наша область професійно-технічними закладами, які готують висококваліфікованих робітників, необхідних підприємствам нашого краю. їх в області є 21.

Високий освітній рівень отримують мешканці нашого краю у вищих навчальних закладах І та II рівня акредитації, яких є 11 та Ш-ІУ рівнів акредитації, яких є 5. Серед них: Український державний університет водного господарства та природокористування. Рівненський державний гуманітарний

університет, Рівненський інститут слов'янознавства, Міжнародний університет РЕГІ ім. Академіка С. Дем'янчука та Острозька Академія Національного Університету «Києво-Могилянська Академія.

 

Трудові ресурси області

Трудові ресурси області становлять 530,5 тис.чол. (станом на 1.01.2001 року) і у всіх сферах господарської діяльності розподілені нерівномірно.

Найбільша частка трудових ресурсів зайнята в сільському господарстві (37,7%) та в промисловості (13,8%), тобто в галузях матеріального виробництва.

Рівень зареєстрованого безробіття

1998 1999 2000 2001 роки

У зв'язку з складною економічною ситуацією в області, спостерігається тенденція до зростання безробітних, кількість яких в 2000 році досягла 45 тисяч чоловік. Серед них 50,4% становлять жінки.

Найбільший рівень безробіття в 2001 році спостерігався в Демидівському та Здолбунівському районах (12,8 % та 12,0%).

(За діаграмою проаналізуйте причини безробіття).

Запитання

1. Які тенденції прослідковуються в зміні чисельності населення області?

2. В чому полягають особливості демографічної ситуації на Рівненщині?

3. Чому населення області розміщене нерівномірно?

4.Назвіть основні чинники, що впливають на зменшення народжуваності. 5. Як міграції впливають на зміни кількості населення в області?

 

§ 9. Загальна характеристика народно­господарського комплексу Рівненщини. Промисловість

1. Яку галузеву структуру має промисловість України?

2. Що таке галузі спеціалізації? Назвіть галузі промислової спеціалізації України.

3. Які Ви знаєте чинники розміщення промислового виробництва?

4. Які ? основні форми територіальної структури господарства?

Рівненська область входить до складу Північно-Західного економічного району. Природно-ресурсний та трудовий потенціал Рівненщини впливає на її промислову і сільськогосподарську спеціалізацію. Порівняно велика лісистість, значна забезпеченість нерудними корисними копалинами, сприятливі грунтово-кліматичні ресурси, надлишкова кількість кваліфікованих трудових ресурсів впливають на спеціалізацію і визначають сучасний економічний розвиток області. Провідними галузями в економіці Рівненщини є галузі матеріального виробництва : промисловість та сільське господарство. В останні роки поступово почала зростати роль невиробничої сфери.

Найбільш розвинутими є електроенергетика, хімічна промисловість, а також -галузі, що використовують місцеві ресурси: скляна та фарфоро-фаянсова, промисловість будівельних матеріалів та багатогалузева харчова промисловість.

Велике значення в подальшому зростанні набув процес приватизації виробництва. В області практично припинили свою діяльність підприємства-гіганти, а натомість утворилися невеликі приватні підприємства, які ведуть гнучку виробничу діяльність, використовують іноземні інвестиції.

В межах області (за І.М. та Л.К. Коротунами) виділяють два економічні райони - Північний та Південний. До складу Північного - входять 7 Поліських адміністративних районів, де на 60 % площі проживає 40 відсотків населення. Основними галузями промисловості є електроенергетика (Рівненська АЕС в м. Кузнецовську), лісова та деревообробна ( на базі лісових ресурсів), промисловість будівельних матеріалів ( запаси базальтів, гранітів тощо), паливна ( торф), легка та харчова (на базі сільськогосподарської сировини).

Основними сільськогосподарськими культурами є жито озиме та картопля, з технічних - льон-довгунець. Переважає молочно-м'ясне тваринництво.

В районі виділяється Сарненський промисловий вузол та Кузнецовський і Костопільський промислові центри.

Південний господарський район, до складу якого входять 9 адміністративних районів, зосереджує на своїй території основний промисловий потенціал області. Головними галузями спеціалізації е хімічна промисловість ( основна хімія та хімія по переробці полімерів), машинобудування ( електротехнічне та сільськогосподарське), легка ( з найбільшими текстильними і швейними підприємствами) та багатогалузева харчова промисловість. В районі розвинуте продуктивне сільське господарство з вирощуванням пшениці озимої, цукрового буряка, картоплі та овочів. Значне місце посідає м'ясне та м'ясо-молочне тваринництво.

Основними промисловими вузлами є Рівненсько-Здолбунівський та Дубенський, а важливими промисловими центрами - Острог, Радивилів, Корець.

Промисловість

Промисловість - головна галузь економіки області. В 2000 році в області було 285 підприємств ( без малих) і в промисловому виробництві було задіяно 13,8 відсотків зайнятого населення. Галузева структура промисловості постійно удосконалювалась і питома вага продукції різних галузей змінювалася, на що вплинули особливості історичного розвитку, а в останні роки кризова ситуація в економіці держави. Прослідкуємо за цими змінами.

Аналіз діаграм показує, що в 1990 році провідні місця займали: харчова промисловість, машинобудування, легка та хімічна, а в 2000 році - електроенергетика, хімічна та харчова. Легка промисловість втратила свої позиції і її частка з 15,5% в 1990 році знизилась до 1,2% в 2000 році. Суттєво послабило свої позиції і машинобудування, частка якого з 17,6% знизилась до 5,6%. Таку ситуацію можна пояснити розпадом колишньої супердержави і розривом або ж послабленням економічних зв'язків в системі колишньої тісної кооперації. Так, підприємства легкої промисловості, особливо ВАТ "Рівне льон" та ВАТ "Фабрика нетканих матеріалів" значну частку сировини отримували з Білорусі, Середньої Азії та Росії, а після розриву зв'язків скоротили виробництво: льонокомбінат в 30 разів, а фабрика нетканих матеріалів в 3 рази. Підприємства

електротехнічного машинобудування, що мали подетальну спеціалізацію і випускали продукцію для військово-промислового комплексу та космічної галузі, втратили споживача і повільно вступили в процес конверсії та переоснащення в зв'язку з відсутністю коштів. Не втратили своїх позицій, а навпаки збільшили свої потужності і виробництво підприємства електроенергетики, скляної та форфоро-фаянсової промисловості. Починаючи з 1999 року прослідковується повільне зростання обсягів промислової продукції особливо в таких галузях, як машинобудування та промисловість будівельних матеріалів.

Нині промисловість області випускає більше 20% вироблених в Україні дерево-стружкових плит та більше 50% - фанери, лляних тканин та нетканих матеріалів. Нарощується випуск паркету, клеєної фанери, сірників, молочної продукції, кондитерських виробів, скляної тари, шиферу, облицювальних виробів з природного каменю, нерудних будівельних матеріалів. Досягти цього підприємства змогли за рахунок збільшення виробництва продукції з місцевої сировини, будівництва нових підприємств з сучасним обладнанням та підвищення ефективності використання наявних портужностей.

Зупинимось коротко на характеристиці провідних галузей промислової спеціалізації Рівненщини.

Перше місце в частці промислової продукції займає електроенергетика, яка в основному представлена одним підприємством - Рівненською АЕС, що в Кузнецовську Володимирецького району. АЕС вступила в дію в грудні 1980 року. Нині на ній працюють два енергоблоки потужністю 440тисяч кіловат кожний і третій - потужністю 1 мільйон кіловат. На черзі завершення будівництво четвертого енергоблоку.

В 2000 році на АЕС було вироблено 11,4 млрд. квт. год. електроенергії ( що вдвічі, більше ніж в 1985 році), з них 8.2 млн.квт..год. відпущено за межі області. Іншим підприємством галузі є Млинівська ГЕС на річці Ікві, що має місцеве значення.

Паливна промисловість, яка використовує власне паливо, має також місцеве значення. Найбільшими родовищами торфу є Морочне, Кремінне та Чемерне. Працюють в області торфобрикетні заводи в Клесові Сарненського району, в Моквині Костопольського району та в Смизі Лубенського району, де випускається торф фасований по 25 кг, напівбрикети та торф для сільського господарства, видобуток якого становить 123 тисячі тонн ( в 1985 році - 2101 тис.тонн).

Другою галуззю спеціалізації є хімічна промисловість, яка представлена підприємствами основної хімії та хіміі по переробці полімерів. Головним підприємством галузі є ВАТ "Азот", яке першу продукцію випустило ще в 1968 році. Дане підприємство забезпечує сільське господарство азотними та фосфатними добривами. Підприємство використовує привізну сировину з Передкарпаття та Росії. Орієнтується на споживача-сільське господарство та кваліфіковані трудові ресурси.

Виробництво олійних акрилових фарб, емалей і грунтівок здійснює ТзОВ "Лелека-колор" в Рівному, а на ВАТ "Адінол" випускають клеї та шпаклівки.

Переробкою полімерів ( пластмас та смол) займаються підприємства: "Пластик", "Рівненчанка" в Рівному, ВАТ "Завод пластмасових виробів" в Здолбунові, а також ВАТ "Острозький шиноремонтний завод" та ВАТ "Дублет" в місті Дубно. Поліетиленову тару та плівку виробляють в селі Бабин та смт. Млинів.

Важливе місце в структурі промисловості області займає скляна та фарфоро-фаянсова промисловість, яка повністю працює на власній сировині ( глини, каолін, кварцові піски).

Головним підприємством галузі є склозавод СП "АД-Зоря" Рівненського району, введений в дію за рахунок інвестицій Європейського банку реконструкції та розвитку. Завод випускає склотару для напоїв та харчової промисловості, а також ексклюзивну продукцію ("Торчинпродукт", "Союзвіктан", "Олімп"). Важливе місце в галузі відіграє продукція Рокитнівського склозаводу та ВАТ "Березнефарфор", що постійно збільшують виробництво продукції та урізноманітнюють асортимент.

П'яте місце за вартістю випущеної продукції посідає деревообробна та целюлозонаперова промисловість, яка також використовує власну сировинну базу Полісся. Основна продукція, яка вивозиться за межі області - це паркет, клеєна фанера, деревостружкова плита. Сучасними підприємствами є ТОВ "ОДЕК-Україна", що в Оржеві Рівненського району (випускає клеяну фанеру) та Рівненська сірникова фабрика, що в Березне. Виробляючи бЗОмлн.коробок в рік, вона може забезпечити 40% потреби України в даній продукції. Крім того, лісова промисловість представлена 16 держлісгоспами, Моквинською паперовою фабрикою та мебельними підприємствами в Рівному, Смизі, Клевані, Костополі, Рафалівці, Радивилові, Сарнах, Дубно, Острозі. Особливо комфортними і сучасними є меблі, які виготовляє СП "Смига-Комфорт-Інтернаціональ" та ЗАТ "Західмеблі-Смига" (корпусні меблі, меблеві гарнітури, набори м'яких меблів, комоди, тумби). Користуються попитом набори для кімнат "Агат", "Полісся", "Інга" ВАТ "Костопільської меблевої фабрики".

На базі власної сировини (базальти, граніти, мергелі, пісок, вапняки, крейда, глина) в області розвивається одна з давніх традиційних галузей краю - промисловість будівельних матеріалів. Підприємства галузей не лише забезпечують потреби області, але й вивозять деяку продукцію за межі області. Питома вага галузі в структурі промисловості становить 4,8% (2000 рік) і займає стабільне 7 місце протягом останніх десяти років. Основними видами продукції є цемент, шифер, мінеральна вата, залізобетонні вироби та конструкції, облицювальні вироби з природного каменю, будівельна цегла та вапно.

Цементно-шиферна промисловість виникла ще у 1884 році в Здолбунові. В 2000 році на сучасному ВАТ "Волинь" було вироблено утричі менше шиферу та в сім разів менше цементу, ніж в 1985 році, коли вироблялося 184 млн умовних листів шиферу та більше 2млн.тонн цементу. В м. Острог на ПП "Дах"з покрівельних матеріалів виробляють черепицю. Багатий наш край і на будівельний камінь (граніт, габро, базальт). Відомими є Іванодолинський та Берестовецький спецкар'єри Ко сто нільського району по видобутку базальтового щебеню та блоків. В Клесівському, Вирівському, Селищному, Соснівському кар'єрах Сарненського району та Рокитнівському і Томашгородському кар'єрах Рокитнівського району добувають граніт.

Переробку будівельного каменю здійснює сучасне рівненське підприємство "Верстатник", яке використовує передові технології та сучасне обладнання іспанської фірми "Каніго"для виробництва полірованої та неполірованої плитки. Костопільське підприємство "Орія-Вест" випускає брущатку за канадською технологією. Відомим в області є ВНТ "Костопільський завод базальтових та теплоізоляційних матеріалів", що випускає базальтову крихту та мінеральну вату.

Добре розвинуто в області виробництво стінних матеріалів, яке базується на власній сировині і виробляє будівельну цеглу, стінні блоки, будівельне та технологічне вапно.

Найбільшим серед підприємств, що випускають дану продукцію є ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод".

За питомою вагою в структурі промисловості машинобудування знаходиться на шостому місці (5,6%, 2000рік). І це незважаючи на те, що в області побудовані великі підприємства електро- та радіотехнічної промисловості, сільськогосподарського машинобудування. Вони тяжіють до кваліфікованих кадрів та споживача. Серед цих підприємств -ВАТ "Рівнерадіозавод", ВАТ "Рівненський завод високовольтної апаратури", ВАТ "Рівнесільмаш", та ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів", виробництво яких скоротилося в десятки разів. Нині машинобудування області випускає силові вимикачі, побутові лічильники газу, промислові вентилятори, відцентрові насоси, тракторні плуги. Продовжуює випускати продукцію ВАТ "Рівненський чавунно-ливарний завод" (литво з алюмінію, котли опалювальні), Лубенський ливарно-механічний завод ( литво пічне, люки). Нові підприємства галузі ЗАТ "Рівент" та ТзОВ "Акватон" відповідно випускають вентилятори та мідний дріт. Машинобудування області потребує значних інвестицій для того щоб відновити виробництво, налагодити випуск нової продукції. На Рівненщині не можуть розвиватися галузі важкого машинобудування, бо область не має власної металургійної бази і віддалена від металургійних баз країни. Але для розвитку точного та складного машинобудування є всі передумови: надлишкові трудові ресурси та необхідні професійно-технічні заклади для підготовки кваліфікованих кадрів.

Харчова промисловість, яка займається переробкою сільськогосподарської продукції, є важливою галуззю в структурі промисловості області . Хоч за питомою вагою випущеної продукції вона займає третє місце, за кількість підприємств (65) - перше. Основними галузями харчової промисловості є: хлібопекарська, м'ясна, маслосирова та молочна. цукрова, кондитерська, плодоовочеконсервна та

рибна. Порівняльний аналіз випуску продукції за 1990 та 2000 рік показує, що виробництво продукції майже всіх галузей скоротилося в 5 - 10 разів. Майже в 20 разів скоротилося виробництво незбираного молока, в 10 разів м'яса, в 6 разів жирних сирів та ковбасних виробів, утричі - виробництво цукру, менш ніж у два рази - виробництво кондитерських виробів. Зросло лише виробництво круп. Основні цукрові підприємства працюють в Оженині Острозького району, Корці, Дубно і Бабині. Молокозаводи є практично в кожному районі. Особливим попитом користується продукція (сир, масло) Гощанського ТзОВ "Світ", ТзОВ "Пустомитівський" Гощанського району. Великий асортимент продукції на сучасному обладнанні випускає ТзОВ "Агропереробка", що в Рівненському районі. Це сир "Чеддер", бринза, йогурти, пудинги, наповнювачі, масло, молоко, різноманітна кисломолочна продукція. Відома своєю продукцією ВАТ "Рівненська кондитерська фабрика", асортимент якої включає майже 200 найменувань.

Великі м'ясокомбінати в Рівному і Дубно припинили свою діяльність. Нині користується попитом продукція Зорянського ( Рівненський район), Плосківського (Острозький район) м'ясокомбінатів та Сатиївського ТзОВ "Рівнеекопродукт" (Дубенський район), Ільпінського ТзОВ "Лада -Агро" (Здолбунівський район) і т.д. Великий попит має мінеральна вода Острозького заводу.

Легка промисловість області орієнтується на кваліфіковані жіночі трудові ресурси краю. Нині питома вага галузі в структурі промисловості складає 1,2%. Найбільшим текстильним підприємством є ВАТ "Рівнельон", який в 2000році випустив 2 млн.м2 лляних тканин. Найбільшим попитом користуються простинні, скатертинні, шторні полотна, а з технічних - парусина брезентова. Велика частка льоноволокна поступала на льонокомбінат з п'яти льонозаводів області що в Дубровиці, Березному, Зарічному, Сарнах, Володимирці. Тепер комбінат отримує льоноволокно в основному з

Чернігівської області. У нас на Рівненщині виробництво льоноволокна практично зупинено,

бо за даними 2000 року зібрано лише 120 тонн льону. Та продовжує забезпечувати виробництво бавовняною пряжею ВАТ "Дуботекс" та ВАТ "Дубровицька бавовнопрядильна фабрика". Другим великим текстильним підприємством є фабрика нетканих матеріалів, яка виробляє полотно ниткопрошивне для взуття , рушникове та неткане полотно в асортименті.

Крім текстильної, в області розвинута швейна промисловість, підприємства якої працюють в Рівному, Радивилові, Березному, Клевані, Дубно. Відомі вироби новостворених спільних підприємств - СП "Упекс" та СП "Марктекс". Так, останнє шиє костюми, плаття, жіночі пальта по моделях, розроблених модельєрами США та Франції.

В місті Дубно КП "Слов'янка" виготовляє дитячий та верхній трикотаж. Нове підприємство агрофірми "Зоря" займається хутровим виробництвом (норкові шкірки та шапки).

В цілому промисловість області - це багатогалузева ланка народногосподарського комплексу, яка добре забезпечена кваліфікованими кадрами. Вона має власну сировинну базу для розвитку лісової та деревообробної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, а також перспективи для розвитку

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти