ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Модерністський і постмодерністський підходи до розуміння ролі і вигляду сучасних міст.

Модернізмяк напрямок у розвитку міст, домінував протягом майже усього XX століття - аж до 80-х років. Модерністи відзначалися великою вірою в прогрес і прагнули якнайраціональніше використати ресурси, щоб якнайповніше забезпечити потреби людей. Вирішального значення вони надавали простоті і функціональності планування міста, усіх його споруд. Добре сплановане місто, на їх думку, повинно допомагати долати такі проблеми, як самотність, вандалізм, злочинність. Разом з тим, модерністи рішуче відкидали ідеї деконцентрації міст, будівництва невеликих міст-садів. „Інтелектуальна діяльність людей є прямим наслідком об'єднання їх у колектив... Усі великі вогнища думки завжди знаходилися у математичній точці найвищої концентрації людського матеріалу, - писав Лє Корбюзьє. - Якщо ви хочете звузити світогляд у народу, давайте займемося дезурбанізацією, якщо ж у вас є прагнення розширити його світогляд і надати йому силу йти нарівні з вимогами часу, то візьмемося за планування, за концентрацію".

Сучасне місто багато чому завдячує модерністським підходам, зокрема, поліпшенням житлових умов для широких верств населення. Однак, на практиці модерністські ідеї привели і до таких негативних наслідків, як висока стандартизація містобудування і втрата містами своєї самобутності. Забудова ставала все більш однотипною, монотонною і понурою. Нові райони часто ставали „великими спальнями", „бетонними пустелями". Патологічні явища міського життя не лише не було ліквідовано - вони наростали. Внаслідок деперсоналізації міського простору люди втрачали почуття локального (районного) патріотизму, ще більше послаблювалися зв'язки між ними.

Датою символічної смерті модерністського підходу в урбаністиці вважають 1972 рік, коли в американському місті Сент-Льюїс було зруйновано цілий район, збудований у 1955 році якраз у модерністській стилістиці. Цей район було оцінено як ворожий життю, оскільки, на думку експертів, міський простір, організований подібним чином, сприяє утвердженню у його межах злиднів, злочинності, хуліганства і вандалізму.

Новий напрямок урбаністики - постмодернізм- виріс якраз із критики модернізму. Постмодернізм в урбанізмі виходив із трьох засадничих тез:

Ø Існують різні людські потреби;

Ø Існують різні способи вираження і задоволення цих потреб;

Ø Існують різні форми містобудування.

Міська архітектура, згідно із засадами постмодернізму, націлена на зміцнення регіонального і локального патріотизму, збереження тяглості традицій минулих віків. Перевага віддається низькій, родинній забудові. Міське районування зорієнтоване винятково на забезпечення потреб мешканців міста і району, в тому числі потреби у розвитку комунікацій між людьми, сприяє зміцненню різних форм суспільного життя.

 

Відмінності між містом і селом:

1. Стереотипи поведінки. Місто - спільність, за своїми характеристиками значною мірою протилежна сільської. Наприклад, у патріархальному селі, та й у сучасному селі прийнято вітатися з кожною людиною, у тому числі й з незнайомою. А в місті, навпаки, вважається непристойним звертати увагу на незнайому людину.

2. Соціальні зв’язки.

3. Рівень конформізму і соціального контролю. В селі проживає, як правило, кілька сотень людей, зайнятих в основному сільськогосподарською працею. Тут культурні традиції, трудові навички передаються від батька до сина, від матері до дочки. Усі жителі знають своїх сусідів, високий рівень конформізму, соціального контролю.

4. Різноманітність і розпорошеність життя. У містах навіть родичі найчастіше живуть досить далеко один від одного, тут безліч професій і видів діяльності, щоденні поїздки на роботу стають частиною способу життя, спостерігається значна анонімність спілкування. Тут на відміну від сільських поселень істотно нижчий ступінь соціального контролю за поведінкою людей. Рівень розлучень у місті, наприклад, у п'ять разів вище, підліткова злочинність - типово міська проблема. У міських умовах існує небезпека перенапруги людського мозку, і людина ніби входить у себе, віддаляється від інших. У містах більше людей, що страждають психічними розладами, незважаючи на кращі соціально-побутові умови і медичне обслуговування: нижча середня тривалість життя.

Міський спосіб життяхарактеризується такими ознаками:

• переважання вторинних контактів: ділових, короткочасових, анонімних зв'язків;

• зниження значення територіальних спільностей і відмирання сусідських зв'язків і спілкування;

• наявність великої кількості груп за інтересами і багатоманітність культурних стереотипів, форм проведення вільного часу;

• зменшення соціального значення сім'ї і передача багатьох її функцій різним інститутам, падіння народжуваності, перетворення великої сім'ї в нуклеарну, перевищенням смертності над народжуваністю, послаблення зв'язків і залежності між родичами;

• зниження ролі традиції в регулюванні поведінки особистості в результаті підвищення значення формального соціального контролю в цій галузі;

• нестійкість соціального статусу індивіда і підвищення соціальної мобільності.

 

Місто на відміну від села забезпечує:

• високий ступінь різноманітності і інтеграції людської діяльності;

• в місті соціальна діяльність вимагає і більш високого культурно-освітнього рівня.

Типологія міст

У соціології міста при організації практично будь-якого дослідження важливо мати уявлення про типологію міст, яка заснована на деяких ознаках.

Кожне місто виконує певні обов'язки в народногосподарському поділі праці, у кожного міста є своя спеціалізація. Місто може виконувати одну чи кілька функцій, тобто бути монофункціональним чи поліфункціональним. У залежності від набору функцій формується відповідне соціальне і демографічне середовище. Серед монофункціональних міст зустрічаються міста з переважно чоловічим або жіночим населенням, чи, як пишуть соціологи, з незбалансованим демографічним складом населення.

На основі містоутворюючих і містообслуговуючих функцій виділяють такі функціональні групи міст:

Ø багатофункціональні столичні міста;

Ø багатофункціональні міста обласних центрів;

Ø міста - індустріальні центри;

Ø міста – адміністративні центри;

Ø місцеві організуючі і обслуговуючі центри оточуючих територій;

Ø транспортні міста;

Ø міста-оздоровчі центри;

Ø міста з переважаючим значенням науково-експериментальних функцій.

За часом виникнення виділяють сформовані і нові міські поселення. У нових містах часто зустрічаються серйозні диспропорції, перекоси в соціальному, демографічному розвитку. Нові міста найчастіше формуються в районах нового промислового освоєння.

В соціологічній літературі має місце спроба виділити основні типи міст за чисельністю їх мешканців:

1) найкрупніші міста (понад 1 млн. мешканців);

2) крупні міста (від 500 тисяч до 1 млн. мешканців);

3) великі міста (250-500 тисяч мешканців);

4) середні міста (100-250 тисяч мешканців);

5) невеликі міста (50-100 тисяч мешканців);

6) малі міста (20-50 тисяч мешканців);

7) найменші міста (до 20 тисяч мешканців);

8) міські селища.

 

Урбанізація.

Сутність другого важливого поняття, яким оперує соціологія міста, -урбанізація",якуможна визначити як процес зосередження людей у великих містах, створення специфічної культури великих міст, характерного способу життя і відповідне їх розповсюдження на все суспільство.

Людина як біологічний вид існує понад три мільйони років. Сучасна людина (Ноmо sapiens) як окремий вид сформувалася приблизно 200 тисяч років тому. Але тільки трохи більше ніж 6 тисяч років минуло з того часу, як у долинах рік Нілу, Інду, Тигру і Євфрату з'явилися міста. Таке порівняно пізнє виникнення міст пояснюється тим, що для того, щоб утворити й утримувати міста необхідно досягнути досить високого рівня суспільного й технологічного розвитку.

Археологи знайшли глиняні таблички, які свідчили, що в Шумері, державі, яка існувала в межиріччі Тигру і Євфрату приблизно 5,5 тисяч років тому, мужчині видавали на місяць 36 кг. зерна, а жінці - 18 кг. Російський археолог В. Массонпідрахував, що при тій продуктивності праці і врожайності, яка була в Шумері, сім'я вирощувала продуктів у 12 разів більше, ніж їй було необхідно для того, щоб прогодуватися протягом року. Відтак - не всі мусіли працювати у сільському господарстві, а значить вивільнялися робочі руки для будівництва храмів, занять ремеслами і наукою.

Місто можна розглядати як матеріальну основу всієї життєдіяльності людини. Воно забезпечує все життя людини: від родильного будинку до цвинтаря. Місто - самодостатня система.

Міста Стародавніх часів та в період Середньовіччя мали чимало спільних рис, які відрізняли їх від сучасних міст.

По-перше, вони були досить малі. Більшість міст нараховувала до 10 тисяч жителів. Мешканці були знайомі один з одним. Наприклад, Стародавні Афіни в період їх розквіту IV ст. до н.е. населяли не більше 150 тисяч осіб. Такою державою кожен громадянин міг управляти особисто. Ніяких депутатів. Із 25 тисяч громадян Афін, близько 2 тисяч щороку займали виборні посади. Кожен вільний афінянин хоч раз у житті займав яку-небудь посаду, а більшість - не раз.

Хоча й траплялися винятки, як наприклад, стародавні міста Вавилон чи Александрія, які на рубежі нашої ери налічували більш як 500 тисяч мешканців або імператорський Рим, у якому 2000 років тому проживало понад 1 мільйон осіб.

По-друге, міста були обнесені мурами, які захищали жителів від нападів ворогів, а також визначали межу міста, відділяли його від сільської місцевості.

По-третє, права жителів міст суттєво відрізнялися від прав селян. Наприклад, за Середньовіччя деякі міста виборювали для себе т. зв. Магдебурзьке право (від міста Магдебург, де воно вперше було запроваджене у XIII столітті). Згідно цього права міста звільнялися від управління та суду великих феодалів і створювали органи міського самоуправління.

По-четверте, жителі більшості міст займалися, як правило, не тільки ремеслом і торгівлею, але й землеробством.

З кінця XVII — поч. XVIII століття у Нідерландах, Англії, а згодом - і в інших країнах Європи, Північної Америки і решти світу почалася промислова революція - процес прискореного розвитку промисловості, внаслідок якого зростає кількість зайнятих у цьому секторі господарства. Щоб забезпечити фабрики робочою силою, необхідно було зібрати разом людей, які мешкали у різних місцях. Тому промислова революція супроводжується процесом урбанізації.

Урбанізація (від лат. urbs - місто) - це процес зростання і підвищення ролі міст у розвитку суспільства, збільшення частини міського населення і поширення міського способу життя на всі прошарки населення.

Протягом 1700 -1800 років деякі міста, як, наприклад, Відень, Берлін, Прага, подвоїли кількість свого населення. Найменший приріст, протягом указаного періоду, в Західноєвропейському регіоні спостерігаємо в Лісабоні - 50%; максимальний - у Лондоні - в 4,5 рази.

На початку XIX ст. у світі було 26 міст із населенням понад 100 тисяч осіб. Сьогодні таких міст нараховується понад 2,5 тисячі. Населення Нью-Йорка за період з 1800 по 1900 рік зросло від 60 тисяч до 4,8 мільйонів осіб. У 1802 році Лондон був єдиним містом у світі із мільйонним населенням, а у 1950 році таких міст нараховувалося вже понад 100.

На Заході України процес урбанізації набрав розмаху в останній третині XIX століття. Львів за 30 років (період з 1880 по 1910 роки) збільшив своє населення зі 110 до 190 тисяч і, таким чином, на 1910 рік у Західній Україні нараховувалося 8 міст, які мали понад ЗО тисяч жителів: Львів (190 тисяч), Чернівці (87 тисяч), Перемишль (54 тисячі), Коломия (43 тисячі), Дрогобич (35 тисяч), Тернопіль (34 тисячі), Станіслав (33 тисячі), Стрий (31 тисяча).

У XX столітті урбанізація стала глобальним процесом, який з кожним роком набуває все більшого розмаху. У 1975 році у містах проживало 39% населення світу, у 2000 році ця цифра перевищила 50%, а у 2025 році вона, за прогнозами ООН, становитиме приблизно 63-65%.

В Україні зараз міське населення складає майже 70 відсотків. У країнах Західної Європи число міського населення - 85-90 відсотків.

Доведено, що велика концентрація міського населення - це прорахунок у містобудівній політиці. Мільйонне місто ніяких особливих переваг у порівнянні з містом у 250-500тисяч жителів не дає, а от проблем екологічних, демографічних, транспортних, соціально-психологічних породжує досить. Чим більше місто, тим старіше населення, нижча народжуваність, вища захворюваність, більше розлучень і неповних сімей. Метро, музеї і театри не можуть компенсувати ці негативні наслідки зайвої концентрації населення.

Належить відзначити, що питання про те, яким великим має бути населений пункт, щоб вважатися містом, є досить непросте. У Данії, наприклад, містом вважається населений пункт у якому проживає понад 250 жителів, а у Японії - 30 тисяч. Статистичні органи України для виділення міста і села в системі розселення користуються в основному двома кількісними показниками - чисельністю мешканців населеного пункту і тим, який процент із них є зайнятим у сільському господарстві.

Приблизно з другої половини XX століття у світі переважає тенденція до утворення міських агломерацій та мегалополісів. (Агломерація - це скупчення населених пунктів, яке складається з десятків, а іноді й сотень міст і приміських поселень, які тісно пов'язані одне з одним.У соціологічній літературі їх іноді називають раковими пухлинами планети. У США створено спеціальне міністерство житлового будівництва і міського розвитку, комітет із проблем міст при президенті США. Але в країнах з розвинутими ринковими відносинами є такий могутній регулятор міського розвитку, як висока ціна на землю у великих містах.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти