ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ЛАКОФАРБОВІ БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

Лакофарбовими матеріалами називають сполуки, які наносять в рідкому стані тонким шаром на поверхню будівельних виробів або конструкцій і вони утворюють після висихання тверді покривні плівки. Ці плівки повинні міцно зчіплюватися з поверхнею, мати достатню міцність і довговічність, захищати основний матеріал від впливу агресивних середовищ, надавати поверхні, декоративний зовнішній вигляд, а також поліпшувати санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях.

Види лакофарбових матеріалів

Залежно від зв’язуючої речовини й призначення лакофарбові матеріали підрозділяють на лаки, емалі, олійні фарби, ґрунтовки й шпаклівки.

Лаки– це розчини природних або синтетичних плівкоутворювальних речовин в органічних розчинниках. До їх складу можуть входити також пластифікатори, отверджувачі, каталізатори, світло- і термостабілізатори, антистатики, органічні розчинні барвники та інші компоненти. Лаки застосовують як такі і як напівфабрикати для виготовлення ґрунтовок, шпаклівок, емалей на масляно-смоляні, безмасляні синтетичні, бітумні, спиртові й нітролаки.

Масляно-смоляні лаки— розчини синтетичних смол в органічних розчинниках, змішаних з маслами, що висихають. Їх застосовують для внутрішніх і зовнішніх покриттів по дереву й металу, для розведення емалей і приготування шпаклівок.

Безмасляні синтетичні лаки,виготовлені на основі мочевиноформальдегідних смол, призначені для покриття паркетних підлог, деревно-тирсових плит і столярних виробів. Перхлорвінілові лаки служать для захисту будівельних конструкцій від впливу атмосферних факторів.

Бітумні або асфальтові лакидають водостійкі плівки чорних кольорів. Їх застосовують для антикорозійного покриття чавунних каналізаційних труб, металевих деталей санітарно-технічного устаткування й т.п.

Емалі являють собою дисперсії мінеральних або органічних пігментів або їхньої суміші в розчинах лаків. Порошкові емалі - це сплав смоли (плівкоутворювального) з пігментами. Вміст пігменту в емалях - від 80 до 120 % залежно від їх укривності й призначення емалі. Матеріал має гарний розлив, плівка покриття може бути глянцевою.

Олійні фарби на відміну від лакових емалей одержують на основі натуральної оліфи. Вони також містять мінеральні пігменти й наповнювачі, іноді - поверхнево-активні речовини. Такі фарби мають поганий розлив, їхня плівка після висихання матова, порівняно м'яка. Фарби на водних емульсіях (водоемульсійні) виготовляють на основі масляних, полівенілацетатних та інших емульсій і відповідних пігментів і наповнювачів.

Ґрунтовки. Лакові ґрунтовки виготовляють на основі лаку, масляні - на основі оліфи. Вони містять від 50 до 100 % пігментів і наповнювачів. Крім того, до складу ґрунтовок входять пластифікатори, отверджувачі, поверхнево-активні речовини й спеціальні добавки. Ґрунтовки, застосовувані для ґрунтування поверхні деревини, містять велику кількість наповнювачів, здатних заповнювати пори в деревині.

Шпаклівки, як й емалі, виготовляють на основі лакових розчинів синтетичних плівкоутворювальних речовин або оліфи. Вміст пігментів і наповнювачів у них може досягати 200-300 % від маси плівкоутворювача.

Наповнювачі– нерозчинні мінеральні речовини, в більшості випадків білого кольору, які додають у фарби для економії пігментів і для додання їм особливих властивостей. Як наповнювачі застосовують каолін, мелений тальк, пилоподібний кварц, азбестовий пил, слюду та інші подрібнені матеріали.

Пігменти –тонкоподрібнені кольорові порошки, не розчинні у воді, органічних розчинниках і зв’язуючих матеріалах, але здатні добре з ними змішуватися. Природні мінеральні пігменти одержують шляхом помелу кольорових гірських порід. Штучні пігменти одержують шляхом хімічної переробки мінеральної сировини. Штучні органічні пігменти являють собою кольорові порошки, отримані осадженням анілінових органічних барвників.

Білі цинкові, титанові й свинцеві білила, літопон
Жовті. свинцеві, цинкові, стронцієві, залізо-окисний крон, сполуки кадмію, охра, свинцевий сурик й ін.
Червоні Залізний сурик, сполуки кадмію, ртуті й ін.
Сині. сполуки кобальту, залізна лазур, ультрамарин
Зелені Окис хрому, сполуки міді та ін.
Чорні Технічний вуглець, оксиди заліза та ін.
Пігментні барвники Фталоціанінові, азопігменти та ін.

 

Властивості пігментів

У кольорових покриттях крім кольорів пігмент забезпечує укривність, підвищує атмосферостійкість і твердість, відбиває або поглинає світло, знижує набрякання плівки у воді та ін. У ґрунтовках він сприяє вповільненню корозії металів, заповнює пори деревини, поліпшує адгезію і т.д. У шпаклівках, що містять велику кількість пігментів і наповнювачів, пігменти разом з іншими компонентами сприяють вирівнюванню поверхні, крім того забезпечують високу твердість покриття і здатність шліфуватися. Пігменти, призначені для термостійких фарб, при нагріванні не повинні міняти свої кольори. Наприклад, червона кіновар і деякі органічні пігменти при 150-200 оС різко змінюють кольори, а мінеральні пігменти - хромат стронцію, білила титанові й цинкові, залізний сурик та деякі інші - витримують тривале нагревіння при температурі вище 500 °С без зміни кольорів. Як наповнювачі в шпаклівки, ґрунтовки, фарби й емалі вводять барит (важкий шпат), каолін (глину), кремнезем, тальк, слюду та інші, звичайно слабкобарвні мінеральні сполуки. Наявність тальку у фарбах знижує швидкість седиментації пігментів і полегшує розмішування осаду на дні тари, а також підвищує атмосферостійкість покриттів. Слюда — досить ефективний наповнювач для термостійких, кремнійорганічних емалей. Вона підвищує термостійкість покриття на 50 – 100 °С. Пластинчасті часточки слюди немовби армують плівку покриття, локалізуючи внутрішні напруження, які виникають у ній при старінні й перепадах температури. Барій і тальк вводять у ґрунтовки, призначені для ґрунтування деревини. Вони сприяють поліпшенню якості й декоративних властивостей поверхні. Крейда в сполученні з іншими наповнювачами й пігментами широко застосовується в шпаклівках, призначених для виробів, експлуатованих у приміщеннях.

Осад на дні банки з лакофарбовим матеріалом може утворюваться в результаті осадження твердих часток пігментів. Швидкість осадження залежить від їхніх розмірів, прискорення сили тяжіння, різниці в щільності твердих часток і рідини й в'язкості середовища. Здавалося б, якщо частки будуть досить дрібними (2-4 мкм), то осад не утвориться. Але дрібні часточки можуть під впливом сил Ван-дер-Ваальса притягатися одна до одної з утворенням великих агломератів, які швидко осаджуються. Щоб цього не відбувалося, частки пігменту обробляють поверхнево-активними речовинами в процесі їх помелу. Такі речовини містять у молекулі полярні аніонні угруповання, що зв'язані з неполярним вуглеводним ланцюгом з 10-12 атомів вуглецю. Існують також поверхнево-активні речовини, вибір яких залежить від полярності пігменту, наприклад оліати циклічних амінів, лецитин, сульфати жирних кислот та ін. При диспергуванні пігментів у присутності поверхнево-активних речовин останні внаслідок їх високої поверхневої енергії «розклинюють» агломерати (грудочки) пігментів, що різко прискорює процес їхнього подрібнювання. У результаті енергоємність процесу диспергування знижується в 1,5-2,0 раза. Пігменти, оброблені таким способом, перебуваючи у фарбі, менше піддані седиментації (осадженню). Седиментацію можна сповільнити, вводячи поверхнево-активні добавки безпосередньо у фарбу. Якби щільності розчину зв’язуючого й пігментів були однакові, седиментація б не відбувалася. Однак щільність пігментів в кілька разів більша щільності розчину, тому вони завжди прагнуть осісти на дно банки з фарбою. Причому пігменти з більшою щільністю, а також більші частки осядуть на дно порівняно швидко, а більш легкі й більш дрібні залишаться у завислому стані.

Укривність пігменту характеризується витратою пігменту (у грамах) до площі поверхні (1 м2), яку укривають фарбою. Барвна здатність визначається мінімальною кількістю пігменту, необхідною для надання свого колірного тону суміші з білим пігментом. Тонкість помелу пігменту впливає як на укривність, так і на барвну здатність: зі збільшенням дисперсності пігменту підвищуються його укривність і барвна здатність. Пігменти мають також певну маслоємкість, що характеризується кількістю плавкоутворювача, що слід додати до 100 г пігменту, щоб одержати барвну пасту необхідної консистенції. Чим менша маслоємкість пігменту, тим економічніше й довговічніше лакофарбове покриття. Важливими властивостями пігментів є світло- й атмосферо стійкість, хімічна стійкість, що визначають можливість їхнього застосування в різних умовах. Крім того, для багатьох пігментів потрібна певна антикорозійна стійкість, тобто здатність захищати метали від корозії і не реагувати з продуктами корозії.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти