ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Практичні заняття, їх тематика і обсяг

Практичні заняття, їх тематика і обсяг

№ з/п Тема за програмою навчальної дисципліни Тема практичного заняття Кілкість годин
5 семестр
1,2, 3,4 Тема 13. Асортимент текстиль-них матеріалів ПЗ № 1 Асортимент тканин для білизни ПЗ № 2 Асортимент тканин для суконь та сорочок ПЗ № 3 Асортимент тканин для костюмів ПЗ № 4 Асортимент тканин для пальто  
Всього за навчальною дисципліною

 

1.2.3. Лабораторні заняття, їх тематика і обсяг

№ з/п Тема за програмою навчальної дисципліни Тема лабораторного заняття   Кількість годин
5 семестр
Тема 3. Натуральні волокна. ЛР №1 Розпізнавання виду натуральних волокон  
Тема 4. Хімічні волокна ЛР №2 Розпізнавання виду хімічних волокон  
Тема 5. Пряжа та текстильні нитки. ЛР №3 Структура та будова прядива і ниток
Тема 8. Склад тканин ЛР №4 Якісне і кількісне визначення виду волокон у зразках матеріалів
Тема 9. Будова тканин ЛР №5 Визначення ткацьких переплетень  
Тема 11. Властивості тканин ЛР №6 Технологічні властивості тканин ЛР №7 Зминання тканин
Всього за 5 семестр
6 семестр
Тема 20. Матеріали для з’єднання деталей одягу. ЛР №8 Матеріали для з′єднання деталей одягу  
Тема 23. Вибір матеріалів для пакету швейного ви- робу та його обґрунтуван-ня ЛР №9 Вибір матеріалів для пакету швейного виробу
Всього за 6 семестр
Всього

 

1.2.3. Самостійна робота і контрольні заходи

№п/п Завдання Кількість годин Джерело
5 семестр
Тема 2. Текстильні волокна.  
Тема 3. Натуральні волокна.  
Тема 4. Хімічні волокна.  
Тема 5. Пряжа та текстильні нитки.  
Тема 7. Оздоблення тканин.  
Тема 9. Будова тканин  
Тема 11. Властивості тканин  
Тема 13. Асортимент текстильних матеріалів  
Тема 14. Комплексні матеріали, та матеріали з плівок.  
Тема 15. Шкіряні матеріали.  
  Всього за 5 семестр  
6 семестр
Тема 16. Трикотажні полотна.  
Тема 17. Неткані матеріали.  
Тема 19. Натуральне та штучне хутро  
Тема 20. Матеріали для з’єднання деталей одягу  
Тема 21. Утеплювальні матеріали  
Тема 23. Вибір матеріалів для пакету швейного виробу та його обґрунтування.  
Всього за 6 семестр  
Всього за навчальною дисципліною  

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас
військовослужбовців

 

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Заступник директора

з навчально-методичної роботи

_____________ О.В. Тарадуда

«__» __________2014 р.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

з дисципліни

««Матеріалознавство»

 

галузі знань _0516 «Текстильна та легка промисловість»

спеціальності 5.05160201 «Швейне виробництво»

 

Кривий Ріг

2014
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт для студентів денної форми навчання за спеціальністю 5.05160201 «Швейне виробництво» з дисципліни «Матеріалознавство»

Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас
військовослужбовців. – Кривий Ріг, 2014

 

Укладач: Козирєва Н.В.

 

 

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт обговорено та схвалено на засіданні циклової комісії професійної підготовки спеціальності 5.05160201 «Швейне виробництво» Протокол №1 від «28» серпня 2014р. Голова циклової комісії __________ ______________________ (підпис) (П.І.Б.) ПОГОДЖЕНО: Завідувач навчально-методичного кабінету __________ ______________________ (підпис) (П.І.Б.) «__» __________2014 р.  

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

Тема: Розпізнавання виду натуральних волокон.

Мета роботи:засвоїти методику розпізнавання виду натуральнихволокон,ознайомитися з мікроструктурою, видами, властивостями натуральних волокон.

Матеріально-технічне забезпечення:зразки волокон; текстильна лупа; препарувальна голка; спиртівка; пінцет; мікроскоп; таблиця мікроскопічної будови волокон; лінійка; зразки тканин або паперу чорного кольору.

Порядок виконання роботи:

 

1. Вивчити теоретичні відомості.

  1. Розглянути зразки волокон неозброєним оком та за допомогою лупи і визначити вид волокон, їхній колір, блиск. Виміряти довжину волокон.
  2. За допомогою мікроскопа ознайомитися з мікроскопічною будовою волокон та замалювати її в зошит.
  3. Підпалити волокно для визначення хімічного складу. Описати, як горить волокно, який виділяється запах і що залишається після згоряння. Звіт подати у формі табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1

 

№ пор. Волокно Характеристика волокна Малюнок мікроскопічної будови волокна

 

Питання для підготовки до роботи:

  1. Яку будову мають натуральні волокна під мікроскопом?
  2. Який хімічний склад рослинних, тваринних волокон?
  3. Як поводяться натуральні волокна під час спалювання?
  4. Якими властивостями характеризуються натуральні волокна?

 

 

Література:

1. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва. – Київ: Арістей, 2003.

2. Савостицкий Н. А., Амирова Э. К. Материаловедение швейного производства. – М.: Мастерство, 2000.

3. Радкевич В.О. Матеріалознавство швейного виробництва: Лабораторно-практичні роботи. – К.:

4. Вища школа, 1995.

5. Лазур К.Р. Швейне матеріалознавство: Підручник. – Львів: Світ,2004.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2

Тема: Розпізнавання виду хімічних волокон.

Мета роботи:засвоїти методику розпізнавання виду хімічних волокон, ознайомитися з мікроструктурою, видами, властивостями хімічних волокон.

Матеріально-технічне забезпечення:зразки волокон; текстильна лупа; препарувальна голка; спиртівка; пінцет; мікроскоп; таблиця мікроскопічної будови волокон; лінійка; зразки тканин або паперу чорного кольору.

Порядок виконання роботи:

 

1. Вивчити теоретичні відомості.

2. Розглянути зразки волокон неозброєним оком та за допомогою лупи і визначити вид волокон, їхній колір, блиск. Виміряти довжину волокон.

3. За допомогою мікроскопа ознайомитися з мікроскопічною будовою волокон та замалювати її в зошит.

4. Підпалити волокно для визначення хімічного складу. Описати, як горить волокно, який виділяється запах і що залишається після згоряння. Звіт подати у формі табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1

 

№ пор. Волокно Характеристика волокна Малюнок мікроскопічної будови волокна

 

Питання для підготовки до роботи:

  1. Яку будову мають хімічні волокна під мікроскопом? Який хімічний склад штучних та синтетичних волокон?
  2. Як поводяться штучні волокна під час спалювання?
  3. Як поводяться синтетичні волокна під час спалювання?
  4. Якими властивостями характеризуються штучні волокна? Перелічіть їх недоліки.
  5. Якими властивостями характеризуються синтетичні волокна? Перелічіть їх недоліки.

Література:

  1. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва. – Київ: Арістей, 2003.
  2. Савостицкий Н. А., Амирова Э. К. Материаловедение швейного производства. – М.: Мастерство, 2000.
  3. Радкевич В.О. Матеріалознавство швейного виробництва: Лабораторно-практичні роботи. – К.: Вища школа, 1995.
  4. Лазур К.Р. Швейне матеріалознавство: Підручник. – Львів: Світ,2004.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

 

Тема: Структура та будова прядива і ниток.

Мета: Навчитись визначати вид прядива за волокнистим складом та за способом прядіння. Набути практичних встановлювати кількість складень. Урівноваженість та вид кручення ниток у зразках тканин.

Інструменти та матеріали: зразки тканин, пінцет, ножиці, спиртівка, лупа, мікроскоп.

 

Загальні відомості.

Прядивом називають тонку нитку, яка вироблена з волокон обмеженої довжини засобом їх скручування і призначена для виробництва тканин, швейних ниток, трикотажу.

Сукупність процесів, при яких з коротких волокон отримують безперервну нитку-прядиво називають прядінням. Існує три основні системи прядіння: гребінна, кардна та апаратна.

Волокна, які використовують для прядіння, називають прядильними. До них відносяться: бавовна, вовна, льон, відходи натурального шовку, різноманітні штапельні волокна. Прядіння вовни здійснюється за двома системами: апаратною і гребінною. В прядінні бавовни розрізняють три системи: гребінну, кардну та апаратну. Розрізняють дві системи прядіння льону: льняну (включає мокрий і сухий способи) та пачосову.

Залежно від властивостей волокна і призначення ниток пряжу прядуть тоншу або товщу, скручують сильніше або слабше. На прядильних машинах виготовляють одинарну пряжу. Якщо декілька ниток скручують в одну на крутильних машинах, то таку пряжу називають крученою. Повторне кручення збільшує зчеплення між волокнами, завдяки чому кручена пряжа стає стійкішою, ніж одинарна. Кручення пряжі буває прстим і фасонним. Пряжа простого кручення гладенька, а фасонного-з вузликами, петлями тощо.

Кручення прядива та швейних ниток характеризується: напрямком кручення, числом кручень на одиницю доржини (в більшості на 1м).

Прядиво та швейні нитки бувають правого та лівого кручення, що позначається відповідно Z та S. У всіх нитках правого Z-кручення, окрім шовкових, напрямок витків кручення знизу вгору та зліва направо, а нитки лівого S кручення – знизу вгору та справа наліво. У шовкових ниток праве кручення позначають літерою S, а ліве - літерою Z.

Напрямок кручення швейних ниток впливає на процес утворення стібків на швейних машинах та обривність строчки при пошитті виробів.

Відомо, що при зворотньому ході (підьомі голки) швейної машини, нитка, яка заправлена у вушко, відходить від голки і утворює петлю, в яку входить носик човника. У ниток S-кручення петля відхиляється проти годинникової стрілки. А у ниток правого Z кручення- за годинниковою стрілкою. В результаті цього петля повертається або назустріч руху човника, або за ходом його руху. При повороті петлі назустріч руху човника ймовірність, що носик човника пройде повз петлю, менша, ніж при повороті петлі за ходом човника. Тому для швейних машин з рухом човника за годинниковою стрілкою використовуються нитки лівого S кручення.Для сучасних швидкісних машин, у яких човник рухається проти годинникової стрілки, використовуються нитки правого Z кручення.

В двоголкових машинах із вищезазначених причин для правої голки необхідно використовувати нитки правого кручення, а для лівої голки- нитки правого кручення.

Таким чином на сучасних швейних машинах викоритовують переважно нитки правого Z

кручення, так як використання ниток лівого кручення призводить до підвищеного обриву ниток та погіршенню якості строчки.

Для визначення напрямку кручення прядива або нитки необхідно короткий відрізок затиснути пальцями, і утримуючи вертикально, злегка розкручувати. Якщо верхній кінець розкручується в напрямку руху годинникової стрілки, розміщеної в горизонтальній площині, вона має кручення Z (шовкова нитка-кручення S); при розкручюванні верхнього кінця проти руху годинникової стрілки нитка має кручення S (шовкова нитка-кручення Z).

При скручуванні нитки внаслідок оберненності пружної та еластичної деформації виникає крутячий момент, спямований в більшості в бік, зворотній скручуванню. Це призводить до розкручування нитки та утворенню петель сукрутин. Така нитка називається нерівноважною.

Рівноважність має особливо важливе значення для швейних ниток та крученого прядива, які застосовують у швейному виробництві. Сукрутини нерівноважних ниток зачіпляються у вушці голки швейних машин або нитконапрямлячів, що призводить до обриву ниток.

Складаємо нитку довжиною 1м вдвоє, підраховуємо число утворених сукрутин. Нитка вважається рівноважною, якщо сукрутин не більше шести.

Нерівноважна нитка утворює більше шести сукрутин.

Питання для самоконтролю

1. За якими ознаками розрізняють прядиво і нитки?

2. Як впливає рівноважність ниток на технологічний процес пошиття?

3. Який напрямок кручення доцільно вибирати для сучасних швидкісних машин?

4. Як визначається напрямок кручення ниток чи прядива?

5. Як визначається рівноважність ниток чи прядива?

6. Які існують способи прядіння волокон?

7. Які види прядива бувають за будовою?

8. Як впливає спосіб прядіння волокон на зовнішній вид матеріалу?

9. Яку нитку називають нерівноважною?

 

Література

1. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва. – Київ: Арістей, 2003.

2. Савостицкий Н. А., Амирова Э. К. Материаловедение швейного производства. – М.: Мастерство, 2000.

3. Радкевич В.О. Матеріалознавство швейного виробництва: Лабораторно-практичні роботи. – К.: Вища школа, 1995.

4. Лазур К.Р. Швейне матеріалознавство: Підручник. – Львів: Світ,2004.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

 

Тема: Якісне і кількісне визначення виду волокон у зразках матеріалів.

Мета: Навчитись визначати волокна за видом та встановлювати кількісний склад цих волокон іу зразках матеріалів органолептичним способом.

Інструменти та матеріали: зразки матеріалів, пінцет, ножиці, спиртівка, лупа, мікроскоп.

 

Питання для самоконтролю

  1. Які існують методи для визначення волокнистого складу тканин?
  2. З яких прийомів аналізу тканин складається органолептичний метод?
  3. За якими ознаками відрізняють бавовняні та лляні тканини?
  4. За якими ознаками відрізняють тканини з натурального шовку та з штучних ниток?
  5. За якими ознаками відрізняють тканини чистововняні, напіввовняні та змішані тканини?
  6. В чому полягає сутність лабораторного методу?

Література:

  1. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва. – Київ: Арістей, 2003.
  2. Савостицкий Н. А., Амирова Э. К. Материаловедение швейного производства. – М.: Мастерство, 2000.
  3. Радкевич В.О. Матеріалознавство швейного виробництва: Лабораторно-практичні роботи. – К.: Вища школа, 1995.
  4. Лазур К.Р. Швейне матеріалознавство: Підручник. – Львів: Світ,2004

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

 

Тема: Структура та будова прядива і ниток.

Мета: Навчитись визначати вид прядива за волокнистим складом та за способом прядіння. Набути практичних встановлювати кількість складень. Урівноваженість та вид кручення ниток у зразках тканин.

Інструменти та матеріали: зразки тканин, пінцет, ножиці, спиртівка, лупа, мікроскоп.

 

Загальні відомості.

Прядивом називають тонку нитку, яка вироблена з волокон обмеженої довжини засобом їх скручування і призначена для виробництва тканин, швейних ниток, трикотажу.

Сукупність процесів, при яких з коротких волокон отримують безперервну нитку-прядиво називають прядінням. Існує три основні системи прядіння: гребінна, кардна та апаратна.

Волокна, які використовують для прядіння, називають прядильними. До них відносяться: бавовна, вовна, льон, відходи натурального шовку, різноманітні штапельні волокна. Прядіння вовни здійснюється за двома системами: апаратною і гребінною. В прядінні бавовни розрізняють три системи: гребінну, кардну та апаратну. Розрізняють дві системи прядіння льону: льняну (включає мокрий і сухий способи) та пачосову.

Залежно від властивостей волокна і призначення ниток пряжу прядуть тоншу або товщу, скручують сильніше або слабше. На прядильних машинах виготовляють одинарну пряжу. Якщо декілька ниток скручують в одну на крутильних машинах, то таку пряжу називають крученою. Повторне кручення збільшує зчеплення між волокнами, завдяки чому кручена пряжа стає стійкішою, ніж одинарна. Кручення пряжі буває прстим і фасонним. Пряжа простого кручення гладенька, а фасонного-з вузликами, петлями тощо.

Кручення прядива та швейних ниток характеризується: напрямком кручення, числом кручень на одиницю доржини (в більшості на 1м).

Прядиво та швейні нитки бувають правого та лівого кручення, що позначається відповідно Z та S. У всіх нитках правого Z-кручення, окрім шовкових, напрямок витків кручення знизу вгору та зліва направо, а нитки лівого S кручення – знизу вгору та справа наліво. У шовкових ниток праве кручення позначають літерою S, а ліве - літерою Z.

Напрямок кручення швейних ниток впливає на процес утворення стібків на швейних машинах та обривність строчки при пошитті виробів.

Відомо, що при зворотньому ході (підьомі голки) швейної машини, нитка, яка заправлена у вушко, відходить від голки і утворює петлю, в яку входить носик човника. У ниток S-кручення петля відхиляється проти годинникової стрілки. А у ниток правого Z кручення- за годинниковою стрілкою. В результаті цього петля повертається або назустріч руху човника, або за ходом його руху. При повороті петлі назустріч руху човника ймовірність, що носик човника пройде повз петлю, менша, ніж при повороті петлі за ходом човника. Тому для швейних машин з рухом човника за годинниковою стрілкою використовуються нитки лівого S кручення.Для сучасних швидкісних машин, у яких човник рухається проти годинникової стрілки, використовуються нитки правого Z кручення.

В двоголкових машинах із вищезазначених причин для правої голки необхідно використовувати нитки правого кручення, а для лівої голки- нитки правого кручення.

Таким чином на сучасних швейних машинах викоритовують переважно нитки правого Z

кручення, так як використання ниток лівого кручення призводить до підвищеного обриву ниток та погіршенню якості строчки.

Для визначення напрямку кручення прядива або нитки необхідно короткий відрізок затиснути пальцями, і утримуючи вертикально, злегка розкручувати. Якщо верхній кінець розкручується в напрямку руху годинникової стрілки, розміщеної в горизонтальній площині, вона має кручення Z (шовкова нитка-кручення S); при розкручюванні верхнього кінця проти руху годинникової стрілки нитка має кручення S (шовкова нитка-кручення Z).

При скручуванні нитки внаслідок оберненності пружної та еластичної деформації виникає крутячий момент, спямований в більшості в бік, зворотній скручуванню. Це призводить до розкручування нитки та утворенню петель сукрутин. Така нитка називається нерівноважною.

Рівноважність має особливо важливе значення для швейних ниток та крученого прядива, які застосовують у швейному виробництві. Сукрутини нерівноважних ниток зачіпляються у вушці голки швейних машин або нитконапрямлячів, що призводить до обриву ниток.

Складаємо нитку довжиною 1м вдвоє, підраховуємо число утворених сукрутин. Нитка вважається рівноважною, якщо сукрутин не більше шести.

Нерівноважна нитка утворює більше шести сукрутин.

Питання для самоконтролю

  1. За якими ознаками розрізняють прядиво і нитки?
  2. Як впливає рівноважність ниток на технологічний процес пошиття?
  3. Який напрямок кручення доцільно вибирати для сучасних швидкісних машин?
  4. Як визначається напрямок кручення ниток чи прядива?
  5. Як визначається рівноважність ниток чи прядива?
  6. Які існують способи прядіння волокон?
  7. Які види прядива бувають за будовою?
  8. Як впливає спосіб прядіння волокон на зовнішній вид матеріалу?
  9. Яку нитку називають нерівноважною?

 

Література

1. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва. – Київ: Арістей, 2003.

2. Савостицкий Н. А., Амирова Э. К. Материаловедение швейного производства. – М.: Мастерство, 2000.

3. Радкевич В.О. Матеріалознавство швейного виробництва: Лабораторно-практичні роботи. – К.: Вища школа, 1995.

4. Лазур К.Р. Швейне матеріалознавство: Підручник. – Львів: Світ,2004.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7

 

Тема: Зминання тканин.

 

Мета: Ознайомитись із способами визначення зминання тканин.

Навчитися визначати зминання тканин неорієнтованим способом.

Отримати навички визначення зминання матеріалу орієнтованим способом.

Інструменти та матеріали: зразки матеріалів, пінцет, ножиці, лупа, лінійка, олівець, праска, транспортир.

 

Основні відомості.

Зминанням називається властивість текстильних матеріалів під дією деформацій вигину та згинання утворювати незникаючі складки та зморшки. Зминання є наслідком проявлення матеріалом пластичних та частково еластичних деформацій, які мають великий період релаксації. Незминання – це властивість матеріалу чинити опір утворенню складок та відновлювати початковий стан після усунення зусиль, які викликали його згинання. Здатність матеріалу опиратися зминанню залежить від його жорсткості, а здатність розгладжуватися, відновлюючи початковий стан – від пружних властивостей та частки еластичних деформацій, які мають короткий період релаксації.

Визначення зминання (незминання) текстильних матеріалів можна виконувати методом орієнтованого та неорієнтованого зминання.

В процесах виготовлення та експлуатації швейних виробів тканини, трикотажні та неткані волокна відчувають на собі вплив різноманітних механічних дій, які викликають деформації розтягування, стискання, згинання тощо. Показники цих механічних властивостей мають велике значення при оцінюванні якості матеріалу, при обґрунтованому виборі його на виріб, при розробці конструкції виробу та технологічному процесі його виготовлення.

Метод неорієнтованого зминання не є стандартним, хоча неорієнтоване зминання відчутно ближче імітує зминання матеріалів в процесі експлуатації одягу. До тепер знаходить застосування метод неорієнтованого зминання матеріалу в жмуток рукою з подальшою візуальною оцінкою.

Метод орієнтованого зминання полягає в тому, що матеріал складається удвоє і витримується під навантаженням 1,5 кг протягом 15 хвилин. Зразки одного матеріалу розміром 15×30мм вирізаються по основній та уточній нитці. Кожний зразок тканини має бути складений в петлю так, щоб верхня частина зразка мала довжину 10мм, а нижня 20мм. Через 5 хвилин після зняття навантаження необхідно за допомогою транспортира заміряти кут утворений між сторонами зігнутого зразка матеріалу. Ступінь незминання можна визначити за коефіцієнтом, який розраховується за кутом α відновлення згину.

Коефіцієнт незминання Х(%), в поздовжньому Хо та поперечному Ху напрямках обчислюється за формулами:

 

Хо=0,555 αо, Ху =0,555 αу, де

 

αо – вимір кута відновлення проби в поздовжньому напрямку (за основою);

αу– вимір кута відновлення проби в поперечному напрямку (за уточною ниткою).

Описаний метод поширюється на бавовняні, шовкові тканини, тканини з хімічних ниток та прядива (окрім ворсових), а також неткані полотна.

 

Завдання до виконання.

1. Описати спосіб проведення дослідження на зминання.

2. Визначити зминання (незминання) зразків матеріалів різного волокнистого складу, різної щільності неорієнтованим методом.

3. Визначити зминання різних матеріалів орієнтованим способом.

4. Обчислити коефіцієнт зминання (незминання) зразків матеріалів різного волокнистого складу, різної щільності, використавши орієнтований метод.

5. Дати порівняльну характеристику досліджуваних матеріалів за здатністю до зминання. Результати спостереження записати у таблицю 7.1

6. Відповісти на питання самоконтролю.

Таблиця 7.1

№ пор.   Зразок матеріалу Ступінь зминання неорієнтованим способом Кут зминання матеріалу Коефіцієнт незминання

Питання для самоконтролю.

1. Які способи визначення зминання або незминання тканин?

2. Які прилади використовують для визначення зминання?

3. Як розрахувати коефіцієнт незминання?

4. Які характеристики тканини впливають на ступінь зминання?

5. Яким чином можливо покращити незминання матеріалу?

6. Тканини якого волокнистого складу мають кращі показники незминання?

 

Література:

1. ПатлашенкоО.А. Матеріалознавство швейного виробництва. – Київ: Арістей, 2003.

2. Савостицкий Н. А., Амирова Э. К. Материаловедение швейного производства. – М.: Мастерство, 2000.

3. Радкевич В.О. Матеріалознавство швейного виробництва: Лабораторно-практичні роботи.К.: Вища школа, 1995.

4. Лазур К.Р. Швейне матеріалознавство: Підручник. – Львів: Світ,2004.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 8

 

Тема: Матеріали для з′єднання деталей одягу.

 

Мета:Закріпити знання з властивостей матеріалів для з′єднання деталей одягу.

Інструменти та матеріали: зразки матеріалів для з′єднання деталей одягу, пінцет, ножиці, лупа, лінійка, олівець, праска, транспортир.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Практичні заняття, їх тематика і обсяг

№ з/п Тема за програмою навчальної дисципліни Тема практичного заняття Кілкість годин
5 семестр
1,2, 3,4 Тема 13. Асортимент текстиль-них матеріалів ПЗ № 1 Асортимент тканин для білизни ПЗ № 2 Асортимент тканин для суконь та сорочок ПЗ № 3 Асортимент тканин для костюмів ПЗ № 4 Асортимент тканин для пальто  
Всього за навчальною дисципліною

 

1.2.3. Лабораторні заняття, їх тематика і обсяг

№ з/п Тема за програмою навчальної дисципліни Тема лабораторного заняття   Кількість годин
5 семестр
Тема 3. Натуральні волокна. ЛР №1 Розпізнавання виду натуральних волокон  
Тема 4. Хімічні волокна ЛР №2 Розпізнавання виду хімічних волокон  
Тема 5. Пряжа та текстильні нитки. ЛР №3 Структура та будова прядива і ниток
Тема 8. Склад тканин ЛР №4 Якісне і кількісне визначення виду волокон у зразках матеріалів
Тема 9. Будова тканин ЛР №5 Визначення ткацьких переплетень  
Тема 11. Властивості тканин ЛР №6 Технологічні властивості тканин ЛР №7 Зминання тканин
Всього за 5 семестр
6 семестр
Тема 20. Матеріали для з’єднання деталей одягу. ЛР №8 Матеріали для з′єднання деталей одягу  
Тема 23. Вибір матеріалів для пакету швейного ви- робу та його обґрунтуван-ня ЛР №9 Вибір матеріалів для пакету швейного виробу
Всього за 6 семестр
Всього

 

1.2.3. Самостійна робота і контрольні заходи

№п/п Завдання Кількість годин Джерело
5 семестр
Тема 2. Текстильні волокна.  
Тема 3. Натуральні волокна.  
Тема 4. Хімічні волокна.  
Тема 5. Пряжа та текстильні нитки.  
Тема 7. Оздоблення тканин.  
Тема 9. Будова тканин  
Тема 11. Властивості тканин  
Тема 13. Асортимент текстильних матеріалів  
Тема 14. Комплексні матеріали, та матеріали з плівок.  
Тема 15. Шкіряні матеріали.  
  Всього за 5 семестр  
6 семестр
Тема 16. Трикотажні полотна.  
Тема 17. Неткані матеріали.  
Тема 19. Натуральне та штучне хутро  
Тема 20. Матеріали для з’єднання деталей одягу  
Тема 21. Утеплювальні матеріали  
Тема 23. Вибір матеріалів для пакету швейного виробу та його обґрунтування.  
Всього за 6 семестр  
Всього за навчальною дисципліною  

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти