ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Методичні рекомендації до семінару.

1. Підготовка до першого питання передбачає, в першу чергу, усвідомлення студентами того, що предмет релігієзнавства має особливу специфіку: ним є релігія, її сутнісні особливості та роль в суспільстві.

Для дослідження релігії використовуються наступні універсальні принципи: історизму (простежування виникнення, розвитку та функціонування релігії), об’єктивізму (відтворення явища у його внутрішній сутності, незалежно від уявлень про нього людей), дуальності (визнання основоположним для аналізу релігії поділу на природне та надприродне, священне та мирське, іманентне та трансцендентне), загальнолюдськості (сприйняття релігії як загальнолюдського феномену), толерантності (ввічливий діалог релігійних і нерелігійних світоглядів); а також методи дослідження: типологічний, структурно-функціональний, контекстуальний (аналіз релігійного явища в історико-культурному контексті), герменевтичний (врахування фактору тлумачення, розуміння людиною себе, світу і надприродного як фундаментального в аналізі релігії), феноменологічний (розуміння релігійних процесів через співвіднесення людських поведінки, ідей, уявлень, мотивів), компаративний (аналіз структур і явищ релігії в порівнянні з структурами і явищами інших релігій).

За своєю структурою релігієзнавство є полідисциплінарним утворенням, комплексність якого зумовлена складністю структури її об’єкта, що поєднує одночасно матеріальні, духовні та соціальні складові. Релігієзнавство об’єднує в собі такі основні структурні системи: історія релігії, філософія релігії, психологія релігії, соціологія релігії, географія релігії, політологія релігії, етнологія релігії, феноменологія релігії тощо.

Як спеціальна предметна галузь філософського знання, що почала формуватися у XVII-XVIII ст., філософія релігії вивчає природу та сутнісні вияви релігії як духовно-культурного феномену. Психологія релігії вивчає психологічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування релігійних явищ. Соціологія релігії розглядає релігію як соціальний феномен, прослідковує ї зв’язки з різними структурами суспільства. Історія релігії зосереджується на дослідженні історичної еволюції, форм трансформації та сучасного стану релігії. Предметом географії релігій є роль природного чинника у процесі формування і поширення релігій, взаємозв’язок етнічності й конфесійності. Феноменологія релігії намагається виявити найбільш стійкі сутнісні риси релії шляхом порівняння релігійних явищ різних релігій; намагається об’єктивно, світоглядно нейтрально розглянути окремі явища релігії не привносячи в них оцінок дослідника. Тобто, базовою установкою феноменології релігії є „епохе, ” – утримання від екзестенційних, ціннісних оцінок і суджень, відхід від дослідження історичної основи і зв’язків релігійного явища. Феноменологія практикує так зване „ейдетичне бачення”, яке полягає в інтуїтивному спогляданні сутностей, що лежать в основі релігійних феноменів, т.б., реалізується спроба побачити релігійний предмет таким яким він є. Виділяють описову (емпіричну) та інтерпретативну феноменологію.

2. Відповідь на друге питання потребує з’ясування відмінностей між академічним релігієзнавством, теологією та теологічним релігієзнавством. Академічне релігієзнавство комплексно досліджує релігію як складову частину духовного життя суспільства, розкриває механізм її зв’язків з економічними, політичними і соціальними структурами, з’ясовує особливості впливу релігійних вірувань на свідомість людей у різні історичні епохи. Головним при цьому є філософський аспект дослідження, що акцентує увагу на філософсько-світоглядному розумінні взаємин людини з природою та суспільством. Наукове дослідження релігії спирається на здобутки суспільствознавчих та природничих наук.

Теологія (від грец. «теос» - Бог і «логос» - вчення) − вчення про Бога, яке систематизує уявлення людини про надприродне. Теологія, на відміну від вірування, продукує теоретичні вчення в яких обгрунтовує систему релігійних догматів, створює докази буття Бога, захищає певну релігійну доктрину та систему релігійних принципів і цінностей. Теологічна думка ставить історію та прогресивний розвиток суспільства у пряму залежність від Божественного Розуму. Вона, зазвичай, має конфесійно-апологетичне спрямування. Значне місце в ній посідають соціально-економічні та політичні вчення, за допомогою яких виявляється соціальна позиція церкви.

Поряд з академічним існує теологічний підхід в дослідженні релігії. Теологічне релігієзнавство, на відміну від теології, вивчає історичні форми й основні засади релігії. Воно використовує здобутки суспільних наук, але переслідує апологетичні цілі. Теологічне релігієзнавство складає альтернативу методам і підходам академічного релігієзнавства.

3. Відповідаючи на третє питання необхідно пояснити, що релігія − це складний культутно-історичний та духовний феномен, який не лише виражає віру людини в існування надприродного початку, що є джерелом буття світу, а й виступає для людини засобом спілкування з Богом і суттєвим чинником її духовного зростання.

Суттєвими ознаками релігії є: поділ дійсності на природну та надприродну, визнання Бога (богів), як творчої сили, що творить світ; духовне тлумачення природи людини, яка складається з смертного тіла та безсмертної душі; ідея спасіння, визволення людини з існуючого недосконалого світу; спеціальні духовні практики, що допомагають вдосконалити людину; наявність культово-символічної сфери, яка допомагає єднанню людини з надприродним.

 

Питання для самостійної роботи:

1. Роль і функції релігієзнавства в суспільстві.

2. Структурні компоненти феномену релігії.

3. Основні історичні типи релігій, їх класифікація.

Методичні вказівки і рекомендації:

1. Визначаючись з відповіддю на перше питання, студент має зазначити, що, релігієзнавство – це багатоаспектна, полідисциплінарна галузь знань про релігію. Його предметом є об’єктивні закономірності виникнення, становлення, розвитку та функціонування релігій. Воно охоплює не лише трансцендентні, що ґрунтуються на вірі у потойбічне, а й світські, громадянські релігії. Релігієзнавство – це один з найважливіших способів наукового сприйняття культури минулого, збагачення духовного світу особи досягненнями всієї попередньої культури. Саме порівняння різних релігій в контексті культури дає можливість віднайти їх спільну основу, з’ясувати історію і тенденції розвитку, розкрити сутність і соціальні функції релігії. Оволодіння науковими знаннями про релігію – необхідна умова зростання освіченості та культури фахівця будь-якого профілю.

Місце і значення цієї дисципліни в системі гуманітарних знань визначається потребою формування у молодих людей власної світоглядної позиції, їх ціннісної орієнтації, толерантного ставлення до інших людей з відмінними поглядами та переконаннями. Вивчення ключових проблем релігієзнавства сприятиме досягненню взаєморозуміння, гармонізації людських взаємин, нормалізації міжконфесійних стосунків як запоруки соціальної стабільності в сучасній українській державі.

2. Варто знати, що релігія має чітку структуру. В ній можна виділити: релігійну свідомість, релігійний культ, релігійну організацію, які в цілому відповідають мовно-дискурсивному, символічно-практичному та суспільному аспектам феномена релігії. Релігійна свідомість − система дорефлективних релігійних переживань (віра, досвід, емоції, ціннісні установки та інтуїції), дискурсивних знань (уявлень, ідей, понять, принципів, міркувань, аргументів, концепцій, догматів) та морально-вольових актів (практичних дій, рішень, духовних вправ), які разом утворюють релігійні уявлення та спосіб життя. Релігійна свідомість, як будь яка інша, має буденний та теоретичний рівні, включає ірраціональні та раціональні складові. Релігійний культ − це система символічних дій (обрядів, таїнств, свят) та духовних практик (молитв, медитацій), спрямованих на встановлення зв’язку з надприродним. Релігійна організація − об’єднання послідовників певного вірування навколо релігійних ідей та культу. Виділяють три типи організацій: церква, деномінація, секта.

3. При підготовці до цього питання, студент має засвоїти те, що всі відомі у світі релігії класифікуються за різними ознаками: етнічними, часом виникнення, рівнем організації, державним статусом. Універсальною є схема, що виокремлює:

I. Ранні форми релігії (родоплемінні): тотемізм, фетишизм, магія, анімізм, аніматизм, шаманство, культ природи, культ предків.

II. Етнонаціональні релігії:

1. Ранні етнонаціональні релігії: релігія Стародавнього Єгипту, релігія народів Дворіччя, релігії Стародавньої Індії (ведична, брахманізм), давньогрецька релігія, релігія Стародавнього Риму, релігії доколумбової Америки, релігія слов’ян та ін.

2. Пізні етнонаціональні релігії: іудаїзм, індуїзм, джайнізм, сикхізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.

III. Світові релігії: буддизм, християнство, іслам.

IV. Нетрадиційні релігії, нові релігійні рухи: неохристиянство, релігії орієнталістського напряму, синтетичні релігії, езотеричні об’єднання, неоязичництво, сайєнтологічні рухи, сатанізм.

 

. Індивідуальна робота

1. Охарактеризуйте основні типи релігійно-філософського світогляду: теїзм, пантеїзм, деїзм.

2. Сформулюйте відмінності між поняттями «релігієзнавство», «теологія», «релігійна філософія».

3. Назвіть відмінності між вірою та релігійною вірою.

4. Охарактеризуйте співвідношення понять «сакральне» та «профанне», «святе» та «священне».

5. Як пов’язані між собою релігійний досвід, релігійна практика та релігійна віра.

6. Вільнодумство та його основні історичні форми.

Проблемні ситуації:

1. Поміркуйте над проблемою: релігія − опіум для народу, форма духовної влади чи прозріння нової реальності?

2. Чи можна погодитися з твердженням Л. Фейєрбаха: «сутність Бога − це проекція сутності людини»?

3. На вашу думку: релігійний досвід − переживання Бога чи розкриття внутрішнього виміру людини?

4. Обговоріть проблему: атеїзм − форма вірування чи наука?

 

Першоджерела:

1. Вебер М. Социология религии: Типы религиозных сообществ // Вебер М. Избранные произведения. − М., 1990.

2. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта. − СПб., 1993.

3. Классики мирового религиоведения. Антология. − М., 1996.

4. Мистика. Религия. Наука. Классики мирового религиоведения. Антология / Под. ред. А. Красникова. − М., 1998.

5. Отто Р. Священное. Об иррациональном в идее божественного и его соотношение с иррациональным. − СПб, 2008.

Основна література:

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За ред. А.Колодного. – К., 2000.

2. Дисциплінарне релігієзнавство. Навчальний посібник. − Київ, 2010.

3. Гараджа В. Социология религии. – М., 1996.

4. Кислюк К.В., Кучерук О.М. Релігієзнавство. − К., 2007.

5. Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігії: Підручник. - К., 2004.

6. Основы религиоведения: Учебное пособие / Под ред. И.Н. Яблокова. − М., 1998.

7. Черній А.М. Релігієзнавство. Підручник. − К., 2008.

 

Додаткова література:

1. Бодак В. Релігія і культура. − Дрогобич, 2005.

2. Виговський Л. Функціональність релігії. − К., Хмельницький, 2004.

3. Дейвіс Б. Вступ до філософії релігії. − К., 1996.

4. Доусон К.Г. Религия и культура. − СПб., 2000.

5. Дулуман Є.К. Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна // Людина і світ. − 1992. − № 9-10.

6. Кимилев Ю. Философия религии: Систематический очерк. − М., 1998.

7. Колодний А. Феномен релігії. − К., 1999.

8. Красников А.Н. Методологические проблемы религиоведения. Учебник для вузов. − М., 2007.

9. Ларионова В.К. Феноменология религии. Учебное пособие для студентов специальности «религиоведение». − Ивано-Франковск, 2010.

10. Малерб М. Религии мира. − М., 1997.

11. Митрохин Л.М. Философия религии. − М., 1993.

12. Религиоведение: Энциклопедический словарь. − М., 2006.

13. Черній А. Духовна сутність релігії. − К., 1995.

14. Філіпович Л.О. , Колодний А.М. Що таке релігія // Людина і світ. − 1992. − № 9-10. − С. 17-20.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти