1. Підготовка до першого питання потребує осмислення суті двох релігійно-філософських систем – конфуціанства та даосизму. Погляди Конфуція мали соціальне спрямування. Основними положеннями, які згодом створили підвалини віровчення та релігійної практики цієї доктрини, стали культи Неба, пращурів та ідеальної людини, а також культ церемоній, як закону суспільного буття, побудованого за веліннями Неба. Небо у конфуціанстві є найвищою силою, запорукою справедливості на землі, гарантом порядку в суспільстві. Небо – це доля, рок, Дао. Право керувати країною надається лише доброму і турботливому володарю – справжньому Сину Неба.

Особливого розвитку набув старовинний китайський культ предків. Синівське вшанування батьків (культ сяо) − стало найвищою цінністю. Важливою, за Конфуцієм, є концепція «виправлених імен», яка обгрунтовує спроби привести всі речі у відповідність з їх попереднім значенням. Основою всіх відносин Конфуцій вважає Жень – гуманність. Гуманність та етикет були універсальними правилами життя в суспільстві. Вимога дотримання всіх конфуціанських правил і формальностей перетворила етику на релігію.

Основою філософії і релігії даосизму (засновник Лао Цзи) є вчення про Дао і де. Дао має два виміри − невидиме неосяжне Дао і присутнє Дао, що керує усіма процесами і явищами світу. Перше абсолютно трансцендентне, а друге є першоджерелом, законом всього існуючого, що забезпечує порядок у Всесвіті і людському житті. Вища мета даосів – досягнення безсмертя, що спонукало до розробки численних вчень про шляхи і засоби його реалізації. Обов’язковим при цьому є упорядкування способу життя, творення добрих справ − їх має бути 300, а для вічного життя вимагалося 1200. Не допускалося жодного поганого вчинку, оскільки це автоматично ліквідовувало відлік добрих справ. Даоси намагалися знайти еліксир безсмертя, тому займалися алхімією, магічними обрядами. Вони також були добрими астрологами. Внаслідок цього даосизм конкурував з конфуціанством. Ідеал суспільства і людини відмінний від конфуціанського. Мудрець, що наслідує Небо, є абсолютно бездіяльним. Даоси засуджували війни, оскільки шлях Дао є виключно мирним.

2. Потрібно пам’ятати, що в основі віровчення індуїзму, як і у брахманізмі, залишається концепція перевтілення, яка отримала подальший розвиток: осмислювлась можливість злиття людської душі Атмана з світовою – Брахмою. Сьогодні самостійний культ Брахми майже відсутній. Перевага віддається богам Вішну і Шиві внаслідок чого і виникло два основних напрями. У вішнуїзмі головним постає бог Вішну (за Рігведою – бог землеробства і скотарства). Це уособлення життєвої сили на землі. З усіх численних перевтіень Вішну найважлиішим є Крішна Верховна особа Господа. Сучасні послідовники вішнуїзму називаються вайшнавами (відданими Крішні).

Шива поєднує в собі протилежні риси: водночас він є носієм смерті та життя. Наголошується на культі родючості. Шива разом зі своєю дружиною Калі є носієм шакті – творчого початку, що забезпечує появу всього живого в природі. Також здійснює функцію покарання за гріхи. Індуїзм – політеїстичний.

3. Необхідно зауважити, що питання «Іудаїзм як релігія Одкровення» є надзвичайно важливим у контексті осмислення поблеми виникнення та сутності християнства. Релігія іудаїзму – це релігія Старого Завіту, який грунтується на Законі (Торі), даному Богом Яхве. Основу його становить Декалог, який іудеї через пророка Мойсея отримали на горі Синай. Треба зазначити, що християнство грунтується на основних релігійних засадах іудаїзму та успадковує книги Старого Завіту, які, в сукупності з Євангеліями та іншими книгами Нового Завіту, складають Святе Письмо хритиянства - Біблію.

Питання до самостійної роботи:

1. Характеристика основних ідей зороастризму.

2. Синто – національна релігія Японії.

3. Особливості сучасного іудаїзму.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Питання зороастризму потребує усвідомлення, що це одна з найперших релігій Одкровення. Ця релігія вплинула на людство більш, ніж будь–яка інша. Деякі з найважливіших її положень запозичені іудаїзмом, християнством, ісламом, частково - буддизмом. Основна риса зороастризму – дуалізм, визнання двох начал: добра та зла. У вченні зороастризму було сформульовано ідеї потойбічної відплати, воскресіння мертвих. Нині ця релігія є малочисельною – у світі налічується біля 200 тисяч зороастрійців.

2. Синтоїзм є національною релігією японців, що сформувалась у VI – VII ст. на основі родоплемінних анімістичних культів та шаманізму. Найважливішою серед божеств є сонячна богиня Аматерасу омікамі. Божества – камі. Зв'язок між богами та людьми здійснюється через представника богині на землі імператора (мікадо), який вважається родоначальником усіх японців. Були опрацьовані ідеї божественної династії японських імператорів. Вони підкреслювали роль імператора, як джерела національної самобутності. Все це сприяло зміцненню націоналістичних тенденцій та призвело до утвердження та освячення японського мілітаризму.

3. Потрібно знати, що упродовж віків у єврейській діаспорі, що шанувала релігію предків, виникали течії та напрямки, пов’язані з новими способами тлумачення Тори, зокрема Каббала та хасидизм. Каббала – теософське релігійно-містичне вчення з елементами магії, спрямоване на осягнення потаємного сенсу Тори та інших священних книг іудаїзму . У XVIIIст. виникає хасидизм. Це вчення, спираючись на каббалу, також стверджує, що Тора має таємний зміст. Але пошуки його - справа не знавців Святого письма, а праведників – цадиків. Іудейські релігійні громади існують по всьому світу. Вони не мають єдиного духовного центру. Перебуваючи в діаспорі, іудеї гуртуються навколо місцевих синагог.

Питання для індивідуальної роботи:

1. Чому конфуціанство стало приоритетною релігією Китаю?

2. Якій події присвячено святкування іудейської Пасхи? Чим святкування іудейської Пасхи відрізняється від християнської?

3. Поясність зв’язок між релігією індуїзму та кастовою системою Індії.

4. Йога як духовно-практична система.

5. Порівняйте концепції спасіння в індуїзмі та іудаїзмі.

6. Охарактеризуйте моральний та релігійний дуалізм зороастризму.

Проблемні ситуації:

1. Ведичне суспільство висувало спочатку три мети: “дхарму” ( релігію або шлях, яким повинна була пройти кожна людина), “артгу” (економічний розвиток, досягнення матеріального добробуту) та “каму” (насолоду). Чому виникла четверта мета – “ мокша” (звільнення). Які причини цьому сприяли?

2. На відміну від Китаю, де час від часу виникали потужні повстання селян, які ставили за мету поновити соціальну справедливість, Індія майже не знала таких рухів. Чому?

3. Як ви розумієте відомий даоський вираз: “Людина при народженні слабка і м’яка, при смерті тверда і міцна”?

4. Лояльність та особиста відданість тій чи іншій фірмі в сучасній Японії є визначальними чинниками в житті японців (в фірму вступають зазвичай лише один раз і залишаються в ній до старості). Чи пов’язано це з кодексом честі самураїв?

Теми творчих робіт:

1. У чому виявився вплив іудаїзму на формування християнства?

2. Вплив конфуціанства на формування китайської ментальності.

3. Проаналізуйте спільне та відмінне в даосизмі та буддизмі.

4. Релігійна концепція спасіння: особливості східного та західного вияву.

5. Іудаїзм як релігія Богоодкровення.

Реферати:

1. Сучасні західні концепції виникнення релігії.

2. Сучасні релігійно-богословські інтерпретації виникнення релігії.

3. Місце первісних вірувань в сучасному суспільному світогляді.

4. Проблема людини та держави в філософії Конфуція.

5. Релігія та проблеми оподаткування в східних країнах.

6. Особливості формування фінансово-економічних засад іудаїзму.

Першоджерела:

1. Бхагавад-Гита, как она есть. М.,1990.

2. Даосские притчи. М.,1992.

3. Конфуций. Уроки мудрости. — М.-Эксмо-Пресс, Харьков: Фолио, 1998.

4. Учение Пятикнижие Моисеево / Пер., введ. и коммент. И. И. Шифмана. — М., 1993.

5. Юнг К. Г. О психологии восточньх религии. — М.: Медиум, 1994.

6. Джавахарлал Неру. Открытие Индии, 2т. М.,1989.

7. Фрезер Д.Д. Фольклор в Ветхом Завете. М.,1989.

8. Элиаде М. Аспекти мифа. — М.: Инвест-ППП, 1995.

Допоміжна література:

1. Дорошенко Е. А. Зороастрийцы в Иране. — М.: Наука, 1982.

2. Васильев Л.С. История религий Востока. –М., 1988.

3. Мень А. История религии. В поисках пути истины и жизни. В 7т. М., 1992.

4. Торчинов Е. А. Даосизм. — М., 1998.

5. Шуцкий Ю К. Китайская классическая «Книга перемен». — М.: Наука, 1993.

6. Гусева И.Р. Индуизм. История формирования. Культовая практика. М., 1977.

7. Дао и даосизм в Китае. М., 1982.

8. Этика и ритуал в традиционном Китае. М., 1988.

9. Лукьянов А.Е. Лао-цзы. Философия раннего даосизма. М.,1991.

10. Переломов Л.С. Слово Конфуция. М.,1992.

11. Пронников В.А., Ладанов И.Д. Японцы.М.,1983.

12. Светлов С.Г. Путь богов: Синто в Японии. М., 1985.

13. Ігнатович А.Н. Буддизм в Японии. М., 1988.

14. Бойс Мэри. Зороастрийцы. Верования и обычаи. М.,1988.

15. Рижский М.И. Библейские пророки и пророчества. М., 1987.

16. Шифман И.Ш. Ветхий Завет и его мир. − М., 1987.

Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая