ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Інфраструктура товарного ринку

Інфраструктура товарного ринку

Тема 1: Предмет, метод і завдання дисципліни.

План лекції:

Діяльність суб’єктів інфраструктури товарного ринку (ІТР).

Ефективне функціонування сфери обігу.

Діяльність суб’єктів ІТР.

Рівень розвитку економічної системи визначається розвитком її елементів і якістю зв’язків між ними.

Економічна система– сукупність елементів, які виконують виробничі, розподільчі, обслуговуючі функції для задоволення потреб соціальної сфери.

Економічна система може розподілятись як елемент системи більш високого рівня – держави, в яку також входять елементи системи: правова, культурна, соціальна, екологічна та інші.

У кожної системи є зовнішнє оточення, яке впливає на її поведінку.

В даному курсі ми будемо розглядати:

a)елемент економічної системи – товарний ринок, який, в свою чергу, може утворювати систему ще більш низького рівня;

b)зовнішнє оточення цього елементу, яке має назву ІТР.

Суб’єктом досліджень системи ТР може виступати елемент його інфраструктури.

Наприклад, суб’єкт – експерт відділу економічного розвитку облдержадміністрації; об’єкт – оптовий продовольчий ринок, який знаходиться на території даної області; задача – дослідження впливу елементів інфраструктури (податкова інспекція, мережа банків і кредитних організацій, шляхи і комунікації) на величину валового доходу даного оптового ринку.

Будь-який елемент інфраструктури може стати суб’єктом, що буде досліджувати або примусово впливати на систему ТР.

Предмет курсу – діяльність суб’єктів ІТР, щодо забезпечення ефективного функціонування сфери обігу.

Завдання дисципліни – отримання знань про сутність ІТР та її роль в економіці.

Методи досягнення цілі – теоретичні викладки і рішення задач та вправ.

Ефективне функціонування сфери обігу.

Сфера обігу – це простір, де здійснюється запланований та організований рух трьох видів потоків:

1.матеріального ( сировина, деталі, вироби і таке інше) (МП).

2.фінансового (ФП).

3.інформаційного (ІП).

Ефективне функціонування сфери обігу – це взаємодія потоків на комерційній основі, законів доцільності та обмеженості ресурсів.

Основною ланкою сфери обігу є товарний ринок.

Сфера обігу постійно трансформується під впливом НТП, вона наповнюється новими економічними законами та об’єктами, сумами руху потоків, потребами споживачів.

Скорочення, які зустрічаються в тексті:

ТР – товарний ринок.

ІТР – інфраструктура товарного ринку.

МП – матеріальний потік.

ФП – фінансовий потік.

ІП – інформаційний потік.

НТП – науково-технічний прогрес.

ЛО – логістична операція.

ЕП – елемент потоку.

ІФР – інфраструктура.

ТО – технологічна операція.

ЗМІ – засоби масової інформації.

ДТП – дорожньо-транспортна пригода.

ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю.

ПП, ПВ, ПЗ, ПУ – відповідно підсистеми: постачання, виробництва, збуту, управління.

Тема 2: Сутнісна характеристика товарного ринку.

План лекції:

Економічна сутність ринку та його матеріального основа.

Торгівля – основна категорія ТР.

Етапи життєвого циклу ТР.

 

Економічна сутність ринку та його матеріального основа.

Економічна сутність ринку та його матеріальна основа.

Сутність ринку тісно пов’язана з категоріями:

1.Продукція – результат діяльності об’єктів природи.

2.Товар – це продукція, яка потрапила на ринок для продажу та купівлі.

Економіка – це взаємодія членів суспільства з метою задоволення реальних і потенційних потреб людини.

Економічна сутність ринку – це система економічних відносин учасників обмінного процесу суспільства.

Першопочатково потреби в обмінних операціях була викликана встановленням і розвитком суспільних відносин,природними факторами, здібностями окремого індивідуума, процесом диференціації праці.

Першими в обмінних процесах виступали предмети, які мали матеріальну основу.

Матеріальна основа ринку – це сукупність товарів, які мають матеріально-енергетичну складову, торгових пристроїв, обладнання, продавця, покупця і грошей.

Виникнення грошей, як засобу платежу, сприяло розвитку ринку товарів, де товарами все частіше виступали ідеї, послуги.

Перший ланцюжок економічної сутності ринку – це природний ресурс, коли його компоненти використовуються для створення продукту, а крайній ланцюжок – відходи виробництва і споживання, які можуть стати вторинним ресурсом. Доцільність переходу “відходи – вторинний виробничий ресурс” визначається економічною сутністю ринку, НТП, обмеженістю і варіантністю ресурсів планети.

Етапи життєвого циклу ТР.

 

Ринок характеризується параметрами (коньюктура ринку): співвідношення пропозиції і попиту, динамікою цін, діловою активністю, відсотками по кредитам і депозитам, курсами цінних паперів.

Динаміку розвитку системи ТР можуть задавати інвестиції в інфраструктуру.

Державними органами влади (правова система) повинні створювати умови для залучення інвестицій наприклад, створення вільної економічної зони.

Оцінити розвиток ІТР за певний проміжок часу (після проведення економіко-організаційних заходів) можна за коефіцієнтами: оснащеності основними фондами (Кф) та зайнятості (Кз):

де: Ф1; Ф2 – вартість основних фондів ІТР до і після проведення заходів;

З1; З2 – кількість працюючих, що зайняті у структурі ТР до і після проведення заходів.

Ступінь розвитку ІТР визначається за коефіцієнтами розвитку:

де: Фс, Фіфр – вартість основних фондів всієї системи та інфраструктури.

Зс, Зіфр – кількість працюючих у всій системі та інфраструктурі.

 

Кожна система ТР і її інфраструктура може мати п’ять етапів свого розвитку (мал. 2.2)

Мал. 2.2 Етапи життєвого циклу системи ТР

I-V – етапи: зародження, розвитку, стагнації, спаду активності, гіпотетичного росту.

 

Поштовхом до етапу гіпотетичного росту можуть бути дії:

1.Якісна зміна елемента МП (торгівля новим видом товару).

2.Якісна зміна елемента системи ТР: прихід на ринок нового гравця, що має значні фінансові можливості.

3.Надходження інвестицій в ІТР.

4.Організаційні, наприклад: відкриття митниці з прискореним проходженням митного контролю; утворення нового виду торгівлі.

 

За оцінками експертів у країнах з перехідною економікою приватний сектор здійснює приблизно 5% інвестицій у ІТР, у розвинутих країнах – 20%.

Довготривалість етапів генезису залежить від місце розташування ТР, ролі ТР в економічних процесах регіону, політичних і економічних рішень правової системи, історичних традицій.

 

 

Основні ознака вільного ринку:

1.Наявність необмеженої кількості учасників конкуренції, абсолютно вільний доступ на ринок.

2.Абсолютна мобільність всіх потоків.

3.Надання кожному із учасників ринку певного обсягу ринкової інформації.

4.Неможливість тиску на конкурента під час прийняття ним рішення.

 

 

Види оптової торгівлі.

5.3 Управління товарними запасами в оптовій торгівлі.

Види оптової торгівлі.

Оптова торгівля– це вид ЛО, коли продається і купується товарна партія, розмір якої залежить від задач, що стоїть перед учасниками ЛО, кон’юктури ринку, можливостями сторін у фінансовій і організаційній частинах своєї економічної діяльності.

Оптову торгівлю можна класифікувати за ознаками:

1.Асортимент.

1.1Промислова.

1.2Споживча.

1.2.1Продовольча.

1.2.2Непродовольча.

1.2.3Змішана.

2.Відношення до ФП.

2.1З передоплатою.

2.2По факту отримання товару.

2.3З розрахунком після реалізації.

2.4З наданням товарного кредиту.

3.Кількість послуг і ЛО, що надаються покупцю під час торгової операції.

3.1З доставкою товару споживачу.

3.2Коли споживач самостійно формує і забирає товар (торгівля “Cash and Carry”).

4.Відстань від підсистеми збуту продавця до підсистеми постачання споживача.

5.Наявність митної ЛО.

5.1Експортна.

5.2Імпортна.

5.3З давальницькою сировиною.

Економічна діяльність підприємств, які працюють на певній території, створює конкурентне середовище, з метою зменшення тиску конкуренції підприємства: торгової, виробничої, наукової, фінансової сфер діяльності створюють об’єднання, які узгоджують їх економічну політику в правовому і адміністративному полі. До таких об’єднань належать торгово-промислові палати, які є, як правило, ТОВ.

Назва підприємства «Торговий дім» передбачає поєднання інтересів виробника і торгового підприємства, яке вкладує кошти у виробництво нових видів товарів та у збільшення обсягів випуску уже існуючих.

Таке підприємство вперше з’явилось у Японії у 1650 р., його заснувала родина Міцуї у Токіо, вони також першими почали повертати кошти за бракований товар.

Види оптової торгівлі:

1.Тендери, торги змагальницького типу, де виставляються на продаж замовлення покупця на партію елементів постачання для власного виробництва та роботи ( наприклад, комунальні роботи по упорядкуванню міста). Організатори торгів повинні визначити правила і умови, місце і час їх проведення. Ці відомості повинні бути опубліковані у ЗМІ.

2.Оферти, коли виробник продає елементи збуту через надання потенційному покупцю інформації про обсяг оптової партії, час і місце поставок. Розрізняють оферти:

2.1.Тверда, яка мітить у зверненні до потенційного покупця (листування на фірмових бланках, договори) чіткі пропозиції щодо поставок у певний проміжок часу. Невиконання таких умов постачальником може передбачати настання господарської відповідальності перед покупцем.

2.2.Вільна – не містить у собі чітких пропозицій і відповідальності (факсимільний і інтернет зв’язки, коли, наприклад, посилається прайслист).

Основні типи посередників.

Основні типи посередників.

 

Торговий посередник – юридична або фізична особа, яка здійснює закупки товарів для їх наступного продажу в режимах, які висуває споживач.

Розрізняють основні типи посередників:

1.Агент укладає угоди за рахунок і в інтересах принципала – відносини між агентом і принципалом регулюються контрактом і агент діє на основі доручення, яке він отримує від принципала.

Права і обов’язки по угодам, які уклав агент, виникають для принципала. Агент отримує винагороду від принципала у вигляді відсотків від суми угоди,яку він уклав для принципала.

По обсягу повноважень агенти поділяються на:

1.1 Універсальні – можуть виконувати будь-які юридичні дії від імені принципала.

1.2 Генеральні – мають право укладати угоди в області діяльності принципала.

1.3 Спеціальні – уповноважені укладати тільки ті угоди, які вказані в дорученні.

Агент може приймати на себе обов’язок «делькредере», коли агент гарантує виконання угоди, яку він уклав, перед принципалом. У випадку невиконання гарантій агент повинен відшкодувати збитки, які понесе принципал, за делькредере агент отримує додаткову винагороду.

2.Брокер, забезпечує встановлення контакту між покупцем і продавцем. Брокер діє тільки на біржах, за свої послуги він отримує від замовника брокеридж (відсоток від суми укладеної угоди).

Брокери об’єднуються у брокерські контори.

3.Дистриб’ютор, здійснює діяльність за свій рахунок, але укладає угоду зі своїм постачальником про розмір націнок, які він може зробити при реалізації товару.

4.Дилер, здійснює посередницькі торгові операції від свого імені і за свій рахунок.

5.Комівояжер – службовець підсистеми збуту підприємства, здійснює торгове представництво на території, на якій, як правило, мешкає, і яка не співпадає з місцем розташування підприємства.

За свою діяльність він отримує заробітну плату і/або відсотки від суми реалізованих товарів.

6.Комісіонер (див. п. 4.1).

 

Тема 8: Торгівля на ринках.

План лекції:

Правила торгівлі на ринках.

Правила торгівлі на ринках.

Ринок – це суб’єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції.

Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні особи.

Ринки можна класифікувати за ознаками:

1.Конструкція:

1.1.Криті;

1.2.Відкриті;

1.3.Комбіновані.

2.Час діяльності:

2.1.Постійно діючі;

2.2.Сезонні;

2.3.Ранкові;

2.4.Вечірні.

3.Місцезнаходження:

3.1.Міські;

3.2.Селищні;

3.3.Сільські.

4.Види економічної діяльності:

4.1.Оптові;

4.2.Роздрібної торгівлі.

5.Товарна спеціалізація:

5.1.Продовольчі;

5.2.Непродовольчі;

5.3.Транспортних засобів;

5.4.Худоби та кормів;

5.5.Тварин і птахів;

5.6.Квітів та ін.;

5.7.Змішані.

Територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, підземні чи наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під’їздів, телефонний зв’язок, радіовузол та гучномовець на ринках з кількістю торговельних місць більше ніж 250, електро- та водопостачання, туалет, об лаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо.

Вхід на ринки безплатний.

На вході до ринку розміщується вивіска із зазначенням повної назви ринку і його власник, спеціалізації ринку, режиму роботи, а також графічно виконаний план території з позначенням усіх стаціонарних об’єктів ринку (обов’язково лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи), пішохідних і транспортних маршрутів, аварійних виходів.

На видному, доступному для огляду місці, встановлюється оформлений стенд з розміщенням на ньому копії свідоцтва про реєстрацію ринку, відповідальності за несплату ринкового збору, а також ставок ринкового збору, тарифів плати за послуги та правил їх надання, перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні відповідно до спеціалізації ринку та інше.

У разі планового закриття ринку, окремих приміщень або частин території суб’єкт господарювання повинен не пізніше як за 14 днів повідомити про це громадян, розмістивши біля входу до ринку інформацію, оповістити про це через радіовузол ринку, ЗМІ.

Місця для продажу товарів з транспортних засобів виділяються на спеціально об лаштованих та розмічених майданчиках. Пересування транспортних засобів дозволяється лише до початку торгівлі та після її завершення. Використання транспортних стоянок для продажу товарів не допускається.

Усі торговельні місця позначаються номерами, продавцям забороняється використовувати торговельні місця не за призначенням.

На торговельному місці продавця установлюється табличка із зазначенням назви, місцезнаходження і номера телефону суб’єкта підприємницької діяльності, що організував торгівлю, прізвища, імені та по батькові продавця та інше.

Продавець повинен мати при собі: документи про сплату ринкового збору та послуг ринку, належним чином оформлену особисту медичну книжку в разі продажу продовольчих товарів (для суб’єктів підприємницької діяльності), у разі реалізації тропічних плодів – копії документів, що підтверджують їх походження та проходження фіто-санітарного контролю, висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку в разі продажу продуктів тваринного і рослинного походження.

Адміністрація ринку повинна забезпечувати централізоване прання санітарного та спеціального одягу, миття та дезінфекцію торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки.

Продавцям (фізичним особам, які не є суб’єктами підприємницької діяльності) забороняється використовувати власний санітарний та спеціальний одяг, торговельний інвентар та засоби вимірювальної техніки.

Продавці (суб’єкти підприємницької діяльності) можуть мати свій санітарний чи інший одяг, торговельний інвентар, засоби вимірювальної техніки.

Засоби вимірювальної техніки повинні бути у справному стані, мати повірочне тавро відповідного державного комітету.

Передача торговельного місця та документів про сплату ринкового збору й послуги ринку третім особам забороняється.

Продавцям забороняється палити та розпивати спиртні напої.

На вимогу покупців продавці зобов’язані пред’явити їм висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи про відповідність продуктів, що реалізуються ветеринарно-санітарним нормам.

Зразки товарів повинні бути виставлені на видному для покупців місці. Продавці (суб’єкти підприємницької діяльності) повинні позначити ціни на товари на ярликах цін (цінниках), клейких стрічках або іншим способом.

На вимогу покупця продавець (суб’єкт підприємницької діяльності) повинен видати чек, в якому зазначаються: найменування суб’єкта, ряд та номер торговельного місця, найменування товару, ціна товару, дата продажу, прізвище, ініціали продавця та його підпис.

Якщо покупцю продано неякісний товар, він має право вимагати від продавця: заміну товару, повернення грошей, зниження ціни.

Контролери повинні мати нагрудну табличку або спеціальну пов’язку на рукаві. Працівники, які безпосередньо надають послуги з продажу продовольчих товарів підлягають обов’язковому медичному обстеженню, результати якого заносяться в особисті медичні картки.

Адміністрація ринку повинна забезпечувати постійне вивезення відходів і сміття, а також після закінчення роботи ринку належне очищення (з вологим прибиранням) та дезінфекцію всіх приміщень, торгових об’єктів і місць продажу, а також установити достатню кількість контрольних вагів.

Адміністрація ринку зобов’язана забезпечити регулярне проведення спеціальних санітарних заходів за щомісячним графіком: знищення комах (дезінсекція), гризунів (дератизація), шкідників (дезінфекція).

За угоду купівлі-продажу, укладену на ринку між продавцем і покупцем, адміністрація ринку відповідальності не несе.

Види інформаційних послуг.

Види інформаційних послуг.

 

Інфраструктура впливає на ТР через послугу ЛО (п. 3.2).

Позаекономічні послуги надаються безкоштовно і надходять від державних інституцій, вони повинні забезпечувати функціонування системи ТР у правовому полі, встановлюючи “правила гри” для всіх учасників ринку і ІФР.

Економічні послуги (що надаються елементами ТР за кошти) у трьох видах потоків.

Інформаційні послуги надають маркетингові і консалтингові посередники в ІП.

Види роздрібної торгівлі.

Відділи магазину.

 

Види роздрібної торгівлі.

Роздрібну торгівлю можна класифікувати за ознаками:

1.Кількість точок роздрібної торгівлі, в одному приміщенні.

1.1Одна (магазин,.. .).

1.2Декілька (торгові центри,.. .).

2.Надання товарних кредитів.

2.1Короткострокові.

2.2Довгострокові.

3.Вторинність товару.

3.1Товар, що не був у користуванні.

3.2Секондхенд.

4.Наявність різних видів товару.

4.1Універсальна.

4.2Спеціалізована.

5.Вид товару.

5.1Продовольчі.

5.2Непродовольчі.

5.3Машинами і механізмами.

6.Кількість посередників перед критичною точкою «споживачем».

6.1Один (торговий філіал виробничого підприємства).

6.2Декілька.

7.Гарантійні зобов’язання роздрібного торгівця по відношенню до споживача.

7.1Надають гарантію.

7.2Відсутність гарантії (Дисконт центр – торгують побутовою технікою не останніх моделей за невисокими цінами).

8.Наявність митної ЛО.

8.1Торгівля на митниці (магазини Duty-free).

9.Відношення до транспорту.

9.1Торгівля в транспорті.

9.2Надання ЛО під час перебування споживача в автомобілі (магазин “Супер Стоп”).

10.Модність товару.

10.1Торгівля товарами старих зразків.

10.2Торгівля модними товарами дизайнерськими моделями (бутік).

Відділи магазину.

Товари в магазині розподіляються за такими відділами:

1.М’ясо і м’ясопродукти. Відділ розташовують у віддаленої стіни, для придбання м’ясних продуктів покупці перетнуть торговельний зал, у результаті обсяг покупок може збільшитись.

Приміщення, призначені для обробки м’яса, розташовуються прямо за вітринами, на яких викладається розфасоване м’ясо. Іноді у м’ясних відділах встановлюється скляна стіна, щоб покупець міг спостерігати за обробкою м’яса і переконатись у дотриманні санітарних норм. Деякі покупці бажають, щоб приготування м’ясного фаршу відбулося в них на очах. Скляна стіна дозволяє організувати таке спостереження.

2.Овочі і фрукти.

Після придбання м’ясних продуктів покупці звичайно підбирають до м’яса овочі, і тому краще розміщувати плодоовочеву продукцію поблизу м’ясного відділу.

3.Хлібобулочні і кондитерські виробі (торти, тістечка).

Це товари імпульсивного попиту, цей відділ краще розмістити біля входу в торговий зал. Негативним моментом у даному випадку є можливість згодом зім’яти кондитерські вироби більш важкими продуктами.

Якщо випічка виготовляється прямо в магазині, то відділ розташовують уздовж віддаленої стіни торгового залу, поряд з кулінарією. Аромат свіжої випічки приваблює покупців і до інших товарів.

4.Заморожені продукти.

Існують дві точки зору на розміщення відділу:

· в кінці маршруту, вони не потребують підтримки інших продуктів;

· в центрі, паралельно гіркам.

 

5.Молочні продукти.

Біля цього відділу більшість покупців часто роблять останню зупинку, тому його краще розмістити уздовж стіни, протилежної овочевому відділу. Можна розмістити відділ напроти лотків із замороженими продуктами, помічено, що ці відділи сприяють один одному у залученні покупців.

Тема 11: Біржі.

План лекції:

Види бірж.

Основи біржової діяльності.

 

Види бірж.

Біржа – найбільш розвинута форма регулярно функціонуючого оптового ринка замінних товарів, що продаються за стандартами.

Розрізняють види бірж:

1.Товарна – об’єднання покупців і продавців у просторі і в часі для ведення торгових операцій за визначеними правилами і по визначеним видам товару.

2.Фондова – спеціалізована установа, що створює умови для постійно діючої централізованої торгівлі цінними паперами, шляхом об’єднання попиту і пропозиції на них з наданням місця і системи засобів як для першопочаткового розміщення цінних паперів, так і для повторного їх оберту.

3.Валютна – частина системи валютних відносин, на біржі об’єднуються попит і пропозиція її учасників і встановлюється поточний валютний курс країни.

У відповідності з системним підходом до вивчення ІТР, товарна біржа є елементом системи, а дві інші – її інфраструктурою.

Перші біржі з’явились у Європі, і це було пов’язано з наданням купцям грошей в кредит під гарантійні зобов’язання їх повернення з відсотками для здійснення торгових операцій з Вест-Індією.

Першим біржовим товаром був перець.

Хронологія виникнення бірж:

1.1531 р. – Антверпен (Бельгія).

2.1545 р. – Ліон (Франція).

3.1566 р. – Лондон (Велика Британія).

4.1585 р. – Франкфурт-на-Майні (Німеччина).

5.1608 р. – Амстердам (Нідерланди).

В Україні перші біржі з’явились в містах:

ü Одеса, 1796 р. – Одеська товарна біржа.

ü Кременчук, 1834 р. – Кременчуцька товарна біржа.

На цих біржах торгували в основному збіжжям.

В залежності від видів товарів, що реалізуються біржі поділяються:

1.Універсальні, на яких може здійснюватись торгівля як товарами, так і цінними паперами, наприклад Українська універсальна біржа торгує: державним і комунальним майном, земельними ділянками і правами оренди на них (ліцензія від 2011 р.), активами підприємств, необробленою деревиною, оптовими партіями товарів та ін.

2.Спеціалізовані, які віддають перевагу торгам на окремі види товару.

Біржовий товар повинен бути: масовим (широко використовуватись в економічних процесах) і замінним (кожен елемент товарної партії повинен мати однакові фізико-хімічні характеристики).

У світі нараховується приблизно 70 видів біржових товарів, це товари, що пройшли лише первинну обробку, тобто сировина і напівфабрикати.

Вони поділяються на дві групи:

ü Сільськогосподарські товари і товари лісівництва та продукти їх переробки.

ü Мінеральна сировина і напівфабрикати.

Торги обмежуються часовими рамками (4…6 годин на день), що дозволяє максимально сконцентрувати попит і пропозицію.

За останніми даними у світі нараховують приблизно 50 крупних товарних бірж, кожна з яких є провідною біржею при визначенні котировки на певний вид товару. Наприклад, Чікагська товарна біржа (Chicago Board of Trade) спеціалізується на торгівлі зерном (утворена у 1848 р. для торгівлі форвардними угодами).

На перших товарних біржах приймали участь у торгах безпосередньо покупці і продавці. Всі біржові угоди укладались на реальний уже вироблений товар (спот-ринок).

З плином часу у роботі товарних бірж відбулися зміни:

1.У біржовій торгівлі стали брати участь тільки брокери і члени біржі.

2.Укладаються угоди на майбутній, ще невироблений товар (форвардні угоди).

3.Розвивається ф’ючерсний ринок (торгівля обов’язками).

4.Утворюється ринок опціонів.

Форвардні угоди були не стандартизовані у відношенні кількості, часу і місця поставок товару, але вони дозволяли орієнтуватись виробникам і споживачам товарів у ціновій політиці на майбутнє.

Ф’ючерсні контракти стандартизовані. Ціна на такий контракт встановлюється у торговому залі, шляхом поєднання попиту і пропозиції на певний період часу.

У ф’ючерсній грі приймають участь: виробники і споживачі товару, які хеджуються, та спекулянти. Спекулянти своєю торговою активністю і своїми капіталами утворюють ліквідність біржі.

Ліквідність біржі – це можливість ф’ючерсної біржі залучати до участі в торгах крупних клієнтів.

Покупка або продаж ф’ючерсних контрактів здійснюється через клірингові фірми. Клірингова фірма має своїх представників (брокерів) на декількох ф’ючерсних біржах.

В основному, на ф’ючерсній біржі учасники не доводять гру до реальних поставок, але такий механізм існує на біржі. Процедура реальних поставок забезпечує взаємозв’язок товарного і ф’ючерсного ринків.

Учаснику, що хеджується (англ. hedge – паркан, огорожа), необхідно звернутись до клірингової фірми з пропозицією купити (коротка позиція) або продати (довга позиція) йому ф’ючерсний контракт(и) на певний від товару з обумовленим терміном виконання у бажаному діапазоні цін.

Клірингова фірма визначає канал зв’язку з клієнтом і встановлює йому два рівня маржі: початкова і підтримуюча, величина яких залежить від кількості контрактів і їх вартості. Як правило,початкова маржа складає 10% від вартості всієї угоди.

Підтримуюча маржа визначає рівень депозиту клієнта (гроші, які він вніс у клірингову фірму), нижче якого сума не може бути зменшена під час флуктуації (коливання) цін на даний вид контракту.

Клірингова фірма перерозподіляє, кожного біржового дня, між учасниками кошти на депозитах.

Наприклад, 1 березня хеджуються виробник с/г продукції (учасник А), який хоче продати восени свій врожай без втрат і переробне підприємство (учасник Б), яке хоче купити с/г продукцію восени по запланованим цінам.

Кожний учасник продав (купив) 1000 ф’ючерсних контрактів на суму 30 000$ зі строком реалізації 1 жовтня. Клірингова фірма встановлює початкову маржу – 30 000$ і підтримуючу маржу 2000$.

Наступного дня після покупки ціна на даний ф’ючерсний контракт виросла на 1$. Клірингова фірма переносить 1000$ з депозиту учасника А на депозит учасника Б і по каналу зв’язку попереджує учасника А, що необхідно поповнювати свій депозит ще на 1000$.

10 вересня виробник зібрав урожай с/г продукції і з’ясував, що на реальному товарному ринку ціна с/г продукції висока. Він продає свій врожай і одночасно ліквідує коротку позицію на ф’ючерсному ринку. Учасник А отримав більший дохід від продажу с/г продукції на реальному ринку, але одночасно втратив частину грошей, приймаючі участь у грі, бо ціни на жовтневі ф’ючерсні контракти з короткою позицією виросли. У підсумку учасник А отримав запланований дохід. Аналогічний стан справ і у учасника Б, але з тією різницею, що він втратив на високих цінах реального ТР і виграв, приймаючи участь у грі.

Доходи клірингової фірми визначаться внесками учасників ф’ючерсної гри і відсотками від суми виконаного замовлення клієнта.

Участь у ф’ючерсному ринку є ризикованою грою, бо немає теоретичної межі рівня флуктуації цін на ф’ючерси і у учасника може не вистачити коштів на продовження гри. В даному випадку учаснику повертають суму за ліквідовану позицію і початкову маржу.

В останній час розроблений новий фінансовий механізм-опціон, який дозволяє розширити діапазон гри і тим самим зменшити ризик від флуктуації цін на реальному ТР.

Дію опціонного контракту можна пояснити на простому прикладі, якщо контрагент А домовляється з контрагентом Б про покупку у останнього товару за певною ціною у майбутньому, то він вносить задаток, який в разі його відмови від угоди залишається в контрагента Б, а якщо угода відбулась, то ця сума зараховується в ціну покупки.

Використовуючи одночасно реальний ТР, ф’ючерсний та опціонний ринки учасники економічної діяльності зменшують свою залежність від зміни характеристик зовнішнього оточення.

Основи біржової діяльності.

Біржовій діяльності характерні категорії:

1. Центральна ціна – ціна на біржовий товар, яка вважається основною (центральною) в торгівлі даним видом товару і визначається на певній біржі.

2. Флуктуація ціни – коливання ціни в даній місцевості на даний вид товару в порівнянні з центральною ціною.

3.Нормальний і інверсний ринки. Яким відповідно притаманні ситуації “контанго” і “беквордейшн”.

Флуктуація ціни в ЗМІ подається в табличній формі (табл. 11.1).

Інформаційне повідомлення про ціни за рік на біржовий товар “К”.

Табл. 11.1

Місяць Назва біржі Січень Лютий Березень Грудень
А ±10 +9 -8 ±2
Б -6 +12 ±2 -4
В -4 +3 ±1 ±3

 

В таблиці числа: ±10; -6… - це коливання ціни у відсотках до центральної ціни, яка публікується окремим рядком.

З точки зору організаційно-правової форми, біржі формуються, головним чином, у вигляді акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю.

Членами біржі може стати юридична і фізична особа, яка відповідає вимогам статута біржі і має достатній стартовий капітал, щоб сплатити пайовий внесок або купити дороге брокерське місце на біржі. Членом біржі можна стати тільки за рішенням біржового комітету.

Управління біржею, структура і функції органів управління будується, як це і прийнято в акціонерних товариствах. Вищим органом управління є загальні збори членів біржі, які затверджують статут, вибирають біржовий комітет, відкривають філіали біржі, затверджують річний звіт.

Вищим виконавчим органом біржі є біржовий комітет. Для оперативного управління щоденною адміністративно-господарською діяльністю біржовий комітет призначає дирекцію, в функції якого входять організація виконання рішень біржового комітету.

На біржах працюють:

1.Брокери, які виступають якості посередника між покупцем і продавцем, вони мають свої стаціонарні місця на біржах і належать до брокерських контор.

2.Дилери (“джоббери”), які проводять торгові операції в ролі учасників угод.

Стратегія дилерів – отримувати дуже малий відсоток прибутку з дуже великих обсягів угод. Як правило, на кінець біржового дня дилери не залишають за собою ніяких позицій.

Стратегія брокерів – укладати якомога більше щодобових контрактів. За кожний контракт вони отримують відсоток від кількості укладених угод.

У процесі формування правил ведення біржових торгів і правил поведінки на них сформувалась особлива мова – біржова мова жестів. Суть їх полягає у зміненні положень долонь і пальців брокерів, торканні підборіддя і лоба, щоб у такий спосіб позначити вид, ціну і кількість товару.

Є жести, характерні для окремих бірж, але є й універсальні, такі як: долоня закрита пальцями – нуль, підняті пальці – кількість до п’яти, долоня горизонтально – викидання пальців – рахунок від п’яти. Якщо ціна зафіксована, тоді брокер показує зігнутою в лікті горизонтально розміщеною рукою долонею вниз. Брокер також може підняти ціну, що подана маклером, це робиться підняттям великого пальця вгору.

Біржове котирування – це система методів, які дають змогу виявити середні об’єктивні ціни для всього асортименту біржових товарів на основі цін укладених угод.

Дані офіційного котирування оголошують на біржі у встановлений день після проведення торгів. Рішенням котирувальної комісії біржа має право встановлювати граничні рівні коливання цін на товари, що офіційно котируються на біржі, відхилення від яких дає підставу для припинення торгу за даним видом товару.

Інформація про котирування цін розміщується у бюлетені товарної біржі. Кожний наступний біржовий бюлетень включає результати котирувань, проведені на основі масиву інформації, сформованого від моменту виходу попереднього номера.

Біржові котировки п

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти