ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Маркетингові посередників ІТР.

 

Маркетингові посередники утворюють ланцюжок в ІП, за допомогою якого підприємство взаємодіє з ринком збуту, вони виконують роботу по напрямкам:

ü Дослідження ринку збуту і його конь’юктури.

ü Просувають товар на ринок.

 

Дослідження ринку збуту переслідує і головну ціль: прогнозування обсягів збуту товару при визначеній ціні, якості та термінах реалізації.

Просування товару– це процес донесення переваг товару, фірми до споживача маркетинговими посередниками. Цей процес здійснюється рекламою товару і PR-діяльністю, і займаються ним рекламні посередники.

 

В ІТР діапазон рекламних посередників можна класифікувати за ознаками:

1.Залежно від спектру наданих послуг.

1.1 Рекламні агентства.

1.2 BTL – агентства (before the line – під рисою).

Історія: Ввела в обіг компанія “Procter & Gamble”, коли компанії знадобилось проаналізувати свій рекламний бюджет менеджер провів риску, що розбило список витрат на дві частини: угорі ті витрати, що пов’язані з пресою, радіо, телебаченням і зовнішньою рекламою, унизу – витрати на всі інші заходи. Таким чином верхня половина отримала назву ATL (above the line, тобто над рискою, а нижня - BTL).

 

BTL-агенства спеціалізується на наданні послуг:

· демонстрація і дегустація продуктів (sampling);

· масові заходи (events: презентації, семінари, прес-конференції, вечірки та інш.);

· лотереї, конкурси;

· стимулювання продажу (sales promotion);

· спонсорство;

· розробка і виготовлення сувенірної продукції;

· заходи PR (public relation);

· мерчандайзинг (оформлення місця продажу);

· реклама в інтерактивних засобах комунікації (internet);

· розробка, виготовлення і використання нетрадиційних рекламних носіїв.

1.3Агентства здирект-маркетингу.

З усіх методів директ-маркетингу найчастіше застосовується “direct mail”, – пряме поштове розсилання за конкретними адресними списками, – і безадресне поширення – розкидання листівок по поштових скриньках житлових будинків, роздача листівок на вулицях, поширення рекламних матеріалів на виставках.

1.4 Виробники рекламних засобів.

1.5ЗМІ.

2.Залежно від масштабу діяльності.

2.1Холдингові компанії, щоволодіють декількома мережами агентств.

2.2Загальнонаціональні та міжнародні мережі.

2.3Регіональні.

2.4Місцеві.

3.Залежно від повноти наданих послуг.

3.1Посередники, що надають повний перелік послуг.

3.2Посередники, що спеціалізуються на наданні окремих послуг.

4.Залежно від орієнтації на клієнтів-рекламодавців.

4.1Посередники, орієнтовані на промисловість.

4.2Посередники, орієнтовані на торгівлю.

Консалтингові та фінансові посередники в ІТР.

Під консалтингом розуміють такий вид інтелектуальних послуг, який пов’язаний з вирішенням складських питань у сфері управління підприємством та організаційного розвитку. Перші такі фірми з’явилися 100 років тому. Зростання невизначеності і складності бізнесу зумовило збільшення попиту на консалтингові послуги в світі.

Консалтинг ґрунтується на науковій організації праці, системному аналізі, науково обґрунтованих методах прийняття рішень.

У Європейському довіднику-вказівнику консультантів з менеджменту виділено 84 види консалтингових послуг, які об’єднані у вісім груп: загальне управління, діяльність адміністрації, фінансове управління, управління кадрами, маркетинг, виробництво, інформаційна технологія, спеціалізовані послуги (повчальне консультування, управління електроенергетикою, інженерний, економічний, юридичний консалтинги і т. ін.).

 

В Україні особливого значення набуває консультування з питань антикризового управління, де розглядаються проблеми: стратегічний менеджмент, антикризова маркетингова політика, управління ризиком, забезпечення безпеки компанії, реінжиніринг та інш. Процес консультування має п’ять фаз: підготовка, діагностика, планування дій, впровадження, завершення.

Реінжиніринг– фундаментальне переосмислення і радикальна перебудова бізнесу з метою покращення показників: собівартість, якість, рівень сервісу та інш.

Значним попитом на ТР користуються послуги рекруітменту, консультанти рекруітери займаються добором персоналу, аналізом ринку праці.

Мета фінансового консультування – підвищення економічної ефективності управління ресурсами, насамперед, активами підприємства за допомогою заходів:

1)формування дохідного і неризикового інвестиційного портфелю;

2)максимально раціональне використання тимчасово вільних коштів у найбільше дохідних сегментах фінансового ринку;

3)зменшення невиробничих витрат.

 

Фінансовими консультантами виступають інвестиційні банки, фінансово-інвестиційні компанії.

Мета аудиторського консультування – методологічні консультації щодо поліпшення фінансово-господарського становища підприємства, наведення належного порядку у бухгалтерському обліку і звітності, зменшення податкових ризиків. Аудиторські фірми можуть захищати інтереси своїх клієнтів перед податковими органами у суперечливих випадках тлумачення чинного законодавства, навіть під час судочинства. На схемі (мал. 4.2) в ІТР фінансові посередники – це банківсько-кредитна система, що забезпечує рух ФП від підприємства на ринок закупок, і від ринка збуту до підприємства.

 

 

Тема 5: Макроорганізація оптової торгівлі

План лекції:

Місце та завдання оптової торгівлі у сфері товарного обігу.

Види оптової торгівлі.

5.3 Управління товарними запасами в оптовій торгівлі.

Місце та завдання оптової торгівлі у сфері товарного обігу.

Товарний обіг – це процес перетворення товарних ресурсів країни у елементи споживання для населення, шляхом багаторазового проходження елементом МП комплексу дій “товар-гроші-товар”.

Місце оптової торгівлі у сфері товарного обігу знаходиться у середині логістичного ланцюжка “виробник-роздрібний торговець”.

Завдання оптової торгівлі у сфері товарного обігу полягає у наступному:

1)створенні каналів розподілу;

2)забезпеченні товарами роздрібних ринків;

3)рекламі даного виробу;

4)створенні разом з роздрібним торговцем каналів зворотного зв’язку “споживач-виробник”.

Види оптової торгівлі.

Оптова торгівля– це вид ЛО, коли продається і купується товарна партія, розмір якої залежить від задач, що стоїть перед учасниками ЛО, кон’юктури ринку, можливостями сторін у фінансовій і організаційній частинах своєї економічної діяльності.

Оптову торгівлю можна класифікувати за ознаками:

1.Асортимент.

1.1Промислова.

1.2Споживча.

1.2.1Продовольча.

1.2.2Непродовольча.

1.2.3Змішана.

2.Відношення до ФП.

2.1З передоплатою.

2.2По факту отримання товару.

2.3З розрахунком після реалізації.

2.4З наданням товарного кредиту.

3.Кількість послуг і ЛО, що надаються покупцю під час торгової операції.

3.1З доставкою товару споживачу.

3.2Коли споживач самостійно формує і забирає товар (торгівля “Cash and Carry”).

4.Відстань від підсистеми збуту продавця до підсистеми постачання споживача.

5.Наявність митної ЛО.

5.1Експортна.

5.2Імпортна.

5.3З давальницькою сировиною.

Економічна діяльність підприємств, які працюють на певній території, створює конкурентне середовище, з метою зменшення тиску конкуренції підприємства: торгової, виробничої, наукової, фінансової сфер діяльності створюють об’єднання, які узгоджують їх економічну політику в правовому і адміністративному полі. До таких об’єднань належать торгово-промислові палати, які є, як правило, ТОВ.

Назва підприємства «Торговий дім» передбачає поєднання інтересів виробника і торгового підприємства, яке вкладує кошти у виробництво нових видів товарів та у збільшення обсягів випуску уже існуючих.

Таке підприємство вперше з’явилось у Японії у 1650 р., його заснувала родина Міцуї у Токіо, вони також першими почали повертати кошти за бракований товар.

Види оптової торгівлі:

1.Тендери, торги змагальницького типу, де виставляються на продаж замовлення покупця на партію елементів постачання для власного виробництва та роботи ( наприклад, комунальні роботи по упорядкуванню міста). Організатори торгів повинні визначити правила і умови, місце і час їх проведення. Ці відомості повинні бути опубліковані у ЗМІ.

2.Оферти, коли виробник продає елементи збуту через надання потенційному покупцю інформації про обсяг оптової партії, час і місце поставок. Розрізняють оферти:

2.1.Тверда, яка мітить у зверненні до потенційного покупця (листування на фірмових бланках, договори) чіткі пропозиції щодо поставок у певний проміжок часу. Невиконання таких умов постачальником може передбачати настання господарської відповідальності перед покупцем.

2.2.Вільна – не містить у собі чітких пропозицій і відповідальності (факсимільний і інтернет зв’язки, коли, наприклад, посилається прайслист).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти