ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТЕМА 6. ЗВУКОВІ ЗМІНИ В ПОТОЦІ МОВЛЕННЯ.

Типи звукових змін.

Зміни, спричинені впливом загальних умов вимови, називають позиційними, а зміни, зумовлені впливом одного звука на інший, - комбінаторними.

Позиційні зміни.

До позиційних змін належать редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова та протеза.

Редукція голосних – ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.(кленок-клинок). Редукція голосних буває кількісною та якісною.

Кількісна – редукція, за якої голосні ненаголошених складів утрачають силу і довготу, але зберігають хар-ний для них тембр.(дуб-дубок-дубовик).

Якісна – редукція, за якої голосні ненаголошених складів стають не тільки слабшими і коротшими, але й утрачають деякі ознаки свого тембру,тобто свою якість.(воді (о),вода (а), водяной (ы)).

Якісна редукція є тільки в мовах з динамічним наголосом. Для СУМ не характерна.

Позиційні зміни приголосних зумовлені їх положенням в кінці слова.

Протеза – поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови.

(острий-гострий, улица-вулиця).

Комбінаторні зміни.

До комбінаторних змін звуків належать акомодація, асиміляція, дисиміляція, діереза, епентеза, метатеза.

Акомодація(пристосування) – зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього; часткове пристосування сусідніх звуків.

В укр.. та в інших словянських мовах голосні змінюють свою артикуляцію під впливом мяких приголосних. Акомодація може бути двобічною: няня.

На акомодації приголосних голосними ґрунтується перехід г,к,х у ж,ч,ш і з,ц,с перед голосними переднього ряду в праслов’янській мові, а на акомодації голосних приголосними – перехід е в о після шиплячих у давньоукр.

Асиміляція(уподібнення) – артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення.(боротьба-дзвінкий б впливає на т і уподібнює його собі, тобто одзвінчує).

Приголосні звуки можуть асимілюватися за дзвінкістю/глухістю, за місцем і способом творення, за мякістю/твердістю.

Різновиди асиміляції: 1)за результатами – повна і неповна; 2) за спрямуванням – прогресивну і регресивну; 3) за розташуванням звуків. які взаємодіють – контактну і дискантну.

При повній асиміляції звук цілком уподібнюється сусідньому (напр., розсіяти вимовляється як россіяти).

при неповній — звук уподібнюється сусідньому частково, напр. за дзвінкістю (слово молотьба вимовляється як молодьба) або за глухістю (слово нігті — як ніхті).

прогресивна - якщо, попередній звук впливає на наступний (пор. укр. бджола із давнім бъчела).

регресивна - коли наступний звук впливає на попередній (пишемо — змагаєшся, вимовляємо —змагаєсся).

контактна – за якої взаємодіють сусідні звуки.

дискантна – асиміляція звуків на відстані.(сочевиця-чечевиця).

Дисиміляція(розподібнення) – розподібнення артикуляції двох однакових або подібних звуків у межах слова, втрата ними спільних фонетичних ознак.

прогресивна дисиміляція — зміна другого приголосного звука у сполученні двох. Напр.: близ-ш-ий → ближ-ший -→ ближчий.

регресивна дисиміляція — на противагу прогресивній — зміна першого приголосного звука у сполученні двох. Напр.: хто ← кто ← къто, вед-ти — вет-ти — вести, сердешний ← сердечний.

дистантна дисиміляція — розподібнення звуків, розділених іншими.

контактна дисиміляція — на противагу дистантній дисиміляції — розподібнення суміжних звуків.

Гаплологія – випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів.

(мінералологія-мінералогія,трагікокомедія-трагікомедія).

Діереза – викидання звука чи складу в слові для зручності вимови.(корисний-корисний, згибнути-згинути).

Епентеза – поява у словах додаткового звука.(страм і срам «сором».пощирене в говірках – радійо, окіян).

Метатеза – взаємна перестановка звуків або складів у межах слова.(суворий виникло із суровий, намисто із монисто).

Історичні зміни.

Фонетичні процеси не є стабільними, вони час від часу змінюються, одні припиняють своє існування, інші з`являються. Тому потрібно розрізняти живі та історичні фонетичні зміни.

Живі, або актуальні фонетичні зміни є наслідком діючих у мові фонетичних процесів. Прикладом таких змін є асиміляція і дисиміляція в укр. та інших сучасних мовах, акання в білоруській, редукція ненаголошених голосних і оглушення дзвінких приголосних в кінці слова в російській мові.

Історичні, або традиційні зміни не пов’язані з діючими в сучасній мові фонетичними процесами. До таких змін належить чергування задньоязикових г,к,х з шиплячими ж,ч,ш і свистячими з,с,ц. Також історичними є чергування о,е з і в закритому складі(стола-стіл),чергування о,е з нулем звука(сон-сну), перехід е в о після шиплячих(чотири) та ин.

Часто історичні чергування використовуються у мові для розрізнення граматичних форм.

Спонтанні зміни.

Крім фонетичних змін, причини яких можна пояснити, оскільки вони зумовлені позицією звуків у слові або їх сусідством із іншими звуками, трапляються звукові зміни, причини яких виявити неможливо, оскільки вони позиційно і комбінаторно не зумовлені. Такі зміни називаються спонтанними. Наприклад звук, який колись позначав буквою ъ(ять) в укр. мові перейшов в і, а в рос – в е.(лъс-ліс,лес).

До спонтанних також відносять чергування типу носити-нести, бреду-брод.

Різні звукові зміни можуть супроводжуватися явищами конвергенції та дивергенції.

Конвергенція – збіг у процесф фонетичних змін двох звуків у олному.

Дивергенція – розщеплення звука на два різні звуки.

Іншими словами, в одній позиції звук може залишатися, а в іншій – перейти в інший звук. В укр. мові звуки о та е у відкритому складі збереглися, а в закритому – перейшли в і: вола-віл.

 

 

ТЕМА 7. ФОНЕТИЧНІ ОДИНИЦІ ТА ЗАСОБИ

Фонетичне членування мовленнєвого потоку.

Мовленнєвий потік членується на відрізки різного розміру. Ці відрізки і є основними фонетичними одиницями. До них належать фрази, такти, склади і звуки.

Фраза – відрізок мовлення, що становить собою інтонаційно-змістову єдність, виділену з обох боків паузами.

Кожна фраза пов’язана зі змістом та інтонаційним малюнком і має власний (фразовий) наголос. У середині фрази не може бути паузи, оскільки вона б спотворила зміст. Неоднакове членування речення на фрази зумовлює змістову інтерпретацію: Це було спостереження /за грою наших шахістів----Це було спостереження за грою/наших шахістів. У першому-хтось спостерігав за грою наших шахістів, в другому-наші за чиєюсь.

Фраза розпадається на такти.

Такт – частина фрази, об’єднана одним наголосом. (Чу*єш/ чи не чу*єш/чарівна*/Марі*чко/Я до тво*го/се*рця/кла*дку/прокладу*.)

У мовозн. такт ще називають фонетичним словом, оскільки службові слова не мають наголосу і примикають до повнозначного слова з наголосом. Такти членуються на склади, оскільки кожен такт складається з декількох зростань і спадів звучності.

Склад, види складів, їх характеристика.

Склад складається зі звуків – мінімальних фонетичних одиниць.

Існує три теорії складу: еспіраторна, мускульної напруги і сонорна.

Еспіраторная теорія визначає склад як поєднання звуків, про що говорилось одним видихуваним поштовхом, причому кожен видихуваний поштовх призводить до утворення складу.

Теорія мускульної напруги.(Граммон, Фуше, Щерба) склад – частина такту, яка вимовляється з єдиною мускульною напругою.

Сонорна теорія.(Єсперсен) виходить із того, що за звучністю склад має вершину(ядро) і периферію.

Вершина – момент найвищої звучності. Периферія – складається з ініціалі(наростання звучності до вершини) і фіналі(затухання звучності після вершини).

Склади бувають відкриті, закриті, прикриті і неприкриті.

Складотворчим звуком є голосний. Якщо складотворним є один голосний це монофтонг, якщо декілька – поліфтонги. Серед поліфтонгів поширені дифтонги(два голосні, які утворюють один склад : my [ai]; бувають висхідні і низхідні) та трифтонги(три голосних, які творять один склад: our [aue]).

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти