ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Типи афіксальних морфем у різних мовах світу.

Морфеми залежно від їх значення поділяють на дві основні групи: кореневі й афіксальні ( від лат. affixus – «прикріплений», « тісно з’єднаний з чимось»). Кореневі морфеми становлять лексичне ядро слова, вони є обов’язковою структурною частиною слова, без них не існує слова. Приєднуючи до себе інші структурні сегменти, корінь як центральна морфема у слові породжує нові лексичні одиниці.

Афіксальні морфеми – службові, це факультативні морфеми, приєднуючись до кореня вони доповнюють і уточнюють його значення, вони можуть бути словотворчі та формотворчі.

Афіксальні морфеми представлені в мові префіксами (приростками), суфіксами (наростками), інтерфіксами, постфіксами, флексіями (закінченнями).

Службові морфеми (афікси) відповідно до їх конкретної функції у слові (утворювати нові слова або нові граматичні форми) поділяються на два основні типи: словотворчі і формотворчі.

Словотворчими називають морфеми, які використовуються для утворення нових слів, виступають словотворчими засобами. В українській мові вони складають досить значну кількість.

Формотворчими (або граматичними) є ті морфеми, за допомогою яких утворюються граматичні форми граматично змінюваних слів. До них належать перш за все флексії відмінюваних і дієвідмінюваних частин мови, а також деякі суфікси, префікси, постфікси.

Різниця між словотворчими та формотворчими морфемами полягає в тому, що за допомогою перших утворюються слова з новим лексичним значенням, в той час як другі служать для утворення граматичних форм слова.

Префікс (лат. praefixus, від prae – спереду та fixus – прикріплений, приросток) – афікс, розташований перед коренем або іншим префіксом, що приєднується до всього слова і виконує словотворчу і(або) граматичну функцію.

Особливість префікса як словотворчої морфеми полягає в тому, що він приєднується до цілого слова. Префікси активно утворюють нові дієслова, надаючи їм різноманітних відтінків значень.

Суфікс(лат. suffixus – прикріплений) – афікс, що розташований у слові після кореня або іншого суфікса перед закінченням, іншим суфіксом чи в кінці слова і надає йому нового значення або відтінку.

За характером словотвірного значення і функції суфікси поділяються на мутаційні, транспозиційні і модифікаційні.

Суфікси класифікують також як живі й мертві.

В українській мові близько 400 суфіксів та їхніх варіантів. Понад 20 з них запозичено з інших мов.

Інтерфікс – це сполучна морфема, що використовується для зв'язків структурних частин у складних словах. Морфема, вставлена в середину кореня.

Постфікс - афікс, що стоїть після кореня.

Флексія - системне творення різних форм того самого слова відповідно до його синтаксичних пов'язань з ін. словами в реченні й словосполученні без зміни його лексичного значення. Ця морфема (її інакше називають «закінчення») міститься звичайно у кінці слова.

Основа слова. Типи основ.

Основа слова вивчається морфемікою і словотвором.

У морфеміці осн.слова – це частина слова без закінчення.

У словотворі за походженням та структурою виділяють 4 типи основ:

- Непохідна(не мають в основі службових морфем);

- Похідна(поділяється на морфеми).

- Зв’язна (це непохідна подільна основа, корінь якої втратив здатність вживатися самостійно без службових морфем);

- Субморфна (У складі якої є субморф або субморфема, тобто елемент без значення, який співпадає з морфемами своїм складом і чергуванням)

Розрізняють також Прості і Складні основи - залежно від кількості кореневих морфем в основі.

Однак, процесом ускладнення основи називають таку зміну морфемної структури слова, при якій відбувається перехід від непохідної основи в похідну (незалежно від зміни кількості коренів в основі); протилежний процес – називають спрощенням основи.

За типами основи бувають Суцільні й Перервані: в простій основі - один корінь, складні - два і більше. Суцільними називають основи, які не розділяються службовими морфемами.

Історичні зміни в структурі слова.

Зміни у словниковому складі мови та значенні слів спричиняють процеси, які викликають зміни в структурі слів та їх основ.

До них належать:

1.Опрощення (спрощення) – зміни у структурі слова які ведуть до скорочення кількості морфем.

2.Ускладнення – зміни у структурі слів, що ведуть до збільшення кількості морфем у слові. Найчастіше цим процесам підлягають іншомовні слова.

Причини:

а)подібність кінцевих сегментів запозичених слів до морфем рідної мови;

б)наявність або поява з неподільним на морфеми запозиченням словом спільнокореневих слів, між якими становл.словотвірні відношення.

3.Перерозклад – явище, коли кількість морфем в основі не змінюється, але їх межі пересуваються.

 

 

ТЕМА 12. СЛОВОТВІР

Дериватологія як розділ мовознавства.

Дериватологія –розділ мовознавства, що вивчає словотвірну підсистему мови, механізм творення слів на базі наявної в мові системи морфем і способів їхнього поєднання.

В українському мовознавстві Словотвір в самостійну галузь оформився в 60-х роках ХХ століття. Фундатором української дериватологічної школи є І.І.Ковалик.

Основні завдання словотвору:

- Розробка класифікації способів словотворення;

- Аналіз похідності нових слів;

- Систематизація словотвірних значень, типів і моделей;

- Обґрунтування словотворчих правил;

- Моделювання словотворчих гнізд та укладання словників.

Словотворення як процес поділяють на синхронне та діахронне. Даіхронне словотворення вивчає процеси перетворення одних одиниць в інші, а синхронне словотворення встановлює послідовність формування нових слів у мові та його закономірності, час виникнення слова, його первинність чи вторинність.

Твірна й похідна основа.

У дериватології основа визначається специфічно у зв’язку з поняттям твірного та похідного слова.

Твірна основа – це спільна частина твірного і похідного слів, основа, від якої твориться нове слово.

Похідна основа – це частина слова, яка складається з твірної основи та словотворчого форманта (афікса).

Поняття про формант.

Формант – це словотворчий елемент (разом із флексією, якщо слово змінне), який приєднується до твірної основи створення нового похідного слова. Формантами виступають: префікси, суфікси, флексії, постфікси, інтерфікси, кілька морфем. Отже формантом є все, що відрізняє похідне слово від твірного.

Словотвірний ланцюжок, парадигма, гніздо, їх структура.

Словотвірний ланцюжок – це ряд однокореневих слів, які перебувають у відношеннях послідовної похідності та взаємозалежності, є фрагментами словотвірних гнізд.

Початковим елементом ланцюжка є непохідне слово, кінцевим – похідне слово, яке не може бути твірним.

Часто від одного твірного можна утвор.одразу кілька слів, кожне з яких буде знаходитись по відношенню до твірного на першому ступені похідності.

Такі групи похідних слів, кожне з яких утворюється від одного твірного, утворюють Словотвірну Парадигму.

Словотвірне Гніздо – це сукупність усіх словотвірних ланцюжків похідності однокореневих слів, вершиною якої є непохідна основа.

Словотвірний тип

Словотвірний тип – група різнокореневих слів, які утворені від однієї чатини мови, за допомогою того самого словотвірного форманта з тим самим словотвірним значенням.

Ознаки:

- Спільність частиномовної приналежності твірних слів;

- Спільність форманта і способу творення (напр: гітарист, бандурист);

- Спільність словотвірного значення.

Словотвірне значення.

Словотвірне значення – це значення, яке властиве лише похідним словам. Воно є загальним значенням похідних слів словотвірного типу. Напр: корівник, курятник, в значенні приміщення для істот назване твірним словом. Словотвірне значення відрізняється різними ступенями узагальнення. Серед них виділяють загальні і часткові. Напр: гостювальник, страждальник, тобто особа за відношенням до дій.

Способи словотворення.

Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів.

Словотворчий афікс - це префікс, суфікс чи постфікс, який приєднується до твірної основи для творення нового слова. Класифікацію способів словотворення схематично можна зобразити так:

1)Префіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити - ходити, перенавантаження - навантаження, прехороший - хороший, безвідповільно - відповідально.

2)Суфіксальний спосіб - спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький -- холодний, дубок - дуб, вітерець - вітер, читання - читати, молодість - молодий.

3)Префіксально-суфіксальний спосіб - спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний - брова, безмежний - межа, затишок - тиша.

4)Постфіксальний спосіб - спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи словотворчих постфіксів: битися - бити, миритися - мирити. Безафіксний спосіб (відкидання значущих чатин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова: відхід - відходити, закид - закидати, зелень - зелений.

5)Основоскладання - спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки - підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос - хмари чесати, життєпис - життя писати, хвилеріз - хвилі різати, лісостеп - ліс і степ, синьо-жовтий - синій і жовтий, кисло-солодкий -- кислий і солодкий. Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс - морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення - морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення може супроводжуватися суфіксацією: правосторонній - права сторона, однобічний - один бік, сільськогосподарський - сільське господарство. Потрібно пам'ятати, що прикметники, утворені на базі сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (блакитно-синій, студентсько-викладацький, науково-технічний, мовно-літературний), а прикметники, утворені на базі підрядної сполуки - разом (народногосподарський, лівобережний, важкоатлетичний, західноукраїнський). Складання може відбуватися і без інтерфікса (всюдихід -- всбди ходити). Окремо виділяють складання слів: батько-мати - батько і мати, хліб-сіль - хліб і сіль, мед-пиво - мед і пиво, срібло-золото - срібло і золото, туди-сюди - туди і сюди. Слова, утворені способом складання, називаються складними.

6)Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова (абревіатури). Вони можуть утворюватися:

а) складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг - завідуючий магазином,

б) складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація -- державна адміністрація, медсестра - медична сестра,

в) складанням назв початкових букв твірних слів: УТН - Українські телевізійні новини, ЛПУ - Ліберальна партія України,

г) складанням початкових звуків твірних слів: загс - запис актів громадянського стану, ДЕК - державна екзаменаційна комісія;

д) складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно - обласний відділ народної освіти, СУ-15 (Сухий - прізвище конструктора).

7)Морфолого-синтаксичний спосіб - це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна - (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).

 

 

ТЕМА 13. ГРАМАТИКА

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти