Спрощена система оподаткування.

1.

З метою реалізації державної політики і підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей в розвитку економіки з 01 січня 1999року указом Президента України було запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва (Єдиний податок).

18 листопада 2011р Президент підписав закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України».

Нові правила для спрощенців набрали чинності з 01 січня 2012р.

Спрощена система оподаткування запроваджена для фізичних та юридичних осіб.

Дія такого указу поширюється на:

• Суб’єктів підприємницької діяльності, які повинні придбати спеціальний торговий патент;
• Довірчі товариства, страхові компанії, банки та інші фінансово-кредитні установи;
• Фізичних осіб - СПД, які займаються діяльністю і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (для фізичних і юридичних осіб має бути обов’язково відкрита ліцензія).

СПД мають право обирати спосіб оподаткування за спрощеною системою або за загальною системою оподаткування.

2.

Юридичні особи:

Ставка ЄП для юридичних осіб – СПД встановлена в розмірі 6% обсягів виручки від реалізації продукції, якщо така особа є платником ПДВ, і 10% - якщо не є платником ПДВ.

Юридичні особи будь-якої форми власності є суб’єктами підприємницької діяльності, якщо середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції перевищує 1 млн грн. за рік (і не перевищує 5 млн грн.).

СПД – юридичні особи щомісяця перераховують суми ЄП до 20 числа наступного за звітним місяця.

Відділення державного казначейства України наступного дня після надходження цих коштів, перераховують суму ЄП в таких розмірах:

o До держбюджету – 20%

o До місцевого бюджету – 23%

o До Пенсійного Фонду – 42%

o На обов’язкове соціальне страхування – 15%

Фізичні особи:

Ставки ЄП для СПД - фізичних осіб встановлюються залежно від групи та критеріїв для права перебування на спрощеній системі.

Встановлюється місцевими радами за їх місцем державної реєстрації ЄП для фізичних осіб.

І група – без найманих працівників, дохід не перевищує 150тис грн., ставка ЄП – 10% від мінімальної з/п.

ІІ група – не перевищує 10 осіб, дохід не більше 1 млн грн. на рік, ставка – 20% від мінімальної з/п.

ІІІ група – кількість працівників не більше 20 осіб, дохід не перевищує 3млн грн. на рік, ставка – 3% від доходу.

ЄП сплачується щомісячно, до 15 числа місяця що передує звітному (за квітень – до 15 квітня) на окремий рахунок державного казначейства. Сплачений податок відділом державного казначейства наступного дня перераховується:

• До місцевого бюджету – 43%
• До Пенсійного Фонду – 42%
• На соціальне страхування – 15% (11% для відшкодування витрат з тимчасової втрати працездатності, 4% - до державного Фонду зайнятості населення).

Платник ЄП подає 1 раз у квартал податковий звіт встановленої форми, в якому зазначено види діяльності, фактична чисельність працівників, сума фактично сплаченого податку та обсяг виручки від реалізації товарів, робіт, послуг.

ЛЕКЦІЯ 14

Збори до фондів державного соціального страхування

1.Поняття соціального страхування, об’єкт;

2.Принципи загальнообов’язкового соціального страхування;

3.Види загальнообов’язкового соціального страхування;

4.Субєкти;

Страхові фонди та джерела коштів соціального страхування.

1.

Страхування є невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. Це система захисту майнових інтересів особи від ризиків, наслідків та непередбачуваних подій.

Таким чином, держава надає мінімальні гарантії, колективна взаємна допомога забезпечує рівень життя, а індивідуальний захист підтримує рівень добробуту населення.

Об’єктом є: майнові інтереси громадян, пов’язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатою видатків, які виникли внаслідок настання соціальних ризиків.

Соціальне страхування – це система відносин з розподілу національного доходу, що формується страховими внесками, сплаченими працюючими громадянами та роботодавцями зі спеціальних страхових фондів.

Фонди соціального страхування формуються з позабюджетних страхових фондів, державних страхових організацій, приватних компаній взаємного страхування.

Соціальне страхування проводиться у 2 формах: державне (обов’язкове) і колективне (обов’язкове і добровільне).

2.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту і охоплює матеріальне забезпечення громадян в разі хвороби, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття та інших обставин.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування відбувається за принципами:

Ø Обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудових договорів, громадян – СПД;

Ø Надання права отримання виплат за соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою діяльністю;

Ø Обов’язковості державних гарантій застрахованих громадян;

Ø Забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, визначений законодавством, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат;

Ø Цільове використання коштів з обов’язкового соціального державного страхування.

3.

Залежно від страхового випадку, є такі види соціального страхування:

ª Пенсійне страхування:

§ Пенсії за віком

§ За інвалідністю

§ У зв’язку з втратою годувальника

ª Медичне страхування:

§ Стаціонарне лікування та амбулаторне

§ Забезпечення медичної реабілітації

§ Діагностика

§ Надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення

ª Страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності:

§ Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

§ Допомога по вагітності і пологах, допомога при народженні дитини та по догляду за нею;

§ Допомога на поховання;

ª Страхування від нещасних випадків на виробництві:

§ Відновлення здоров’я та працездатності;

§ Допомога внаслідок нещасного випадку на виробництві;

§ Пенсія за інвалідністю внаслідок нещасного випадку;

§ Відшкодування збитків, заподіяних працівнику ушкодженням здоров’я, що пов’язане з виконанням своїх трудових обов’язків;

ª Страхування від безробіття:

§ Допомога по безробіттю;

§ Матеріальна допомога безробітним та членам їх сімей;

§ Допомога на поховання безробітного.

Виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа, можна припинити:

v Якщо виплату призначено на підставі документу, що містить неправдиві відомості;

v Якщо страховий випадок стався внаслідок дій особи, за які передбачена кримінальна відповідальність;

v Якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи або внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов’язків щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування.

4.

Суб’єктами державного страхування є застраховані особи, члени їх сімей, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої проводять загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Страхувальником є роботодавець і застраховані особи, а страховиком – фонди пенсійного страхування, медичного страхування, страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, які беруть на себе забов`язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення.

ЛЕКЦІЯ 15

Платежі до державних цільових фондів

1.Збір на обов’язкове соціальне страхування;

2.Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

Відрахування до державних інноваційних фондів.

1.

Платниками є: СПД, бюджетні, громадські установи, фізичні особи – СПД, які використовують працю найманих працівників, виконавчі органи місцевого самоврядування (адвокати, нотаріуси).

Об’єктом є: витрати на оплату праці працівників, включаючи основну і додаткову, у вигляді компенсацій, винагород, яка відраховується у вигляді Єдиного соціального внеску, а також оподаткований прибуток у визначеному порядку.

Ставка: 4% від об’єкта оподаткування для підприємств, організацій, де працюють інваліди.

Пільги: для працівників, які працюють на умовах трудового договору застосовуються соціальні пільги при визначенні ПДФО.

Строки сплати: збір сплачуться кожного місяця при відрахуванні на оплату праці. А фізичні особи, які використовують працю найманих працівників, - до 05 числа місяця, наступного за звітним.

2.

Пільги:

Не оподатковуються трансляції радіо - та телестанціями, користування радіо, телефонами, квартирними телефонами.

Строки сплати:

Сплата проводиться на рахунок пенсійного фонду фіз. і юр особами, щомісяця до 20 числа наступного за звітним місяця.

Джерелами доходів ПФ є: внески роботодавців, страхові платежі, добровільні внески.

Напрями видатків ПФ: виплата пенсій, виплата допомог.

ЛЕКЦІЯ 16

Інші податки та збори

Місцеві податки і збори

Держава не може регулювати надходження всіх податків, які б забезпечували діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. Тому на правах законодавства, держава надає місцевим органам права запроваджувати місцеві податки і збори. Для цього місцеві органи розробляють і затверджують положення, яким визначають порядок сплати податків і зборів до місцевого бюджету.

Платники: фіз. і юр особи, які здійснюють діяльність на території України. Наповнення місцевого бюджету здійснюється за рахунок: місцевих податків і зборів, штрафів, фінансових стягнень, спонсорських внесків, плату за ліцензії, сертифікати, та реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, гуманітарної допомоги та ін.

Податок на рекламу

Це податок за послуги, що надаються у вигляді інформації. Сюди відносять всі види оголошень і повідомлень, що передають інформацію з комерційною метою для отримання доходу. До ЗМІ відносяться телетрансляції, преса, афіші, плакати, рекламні щити та ін. Платники: фіз. і юр особи, від імені яких здійснюється реклама.

Об’єкт: вартість послуг, що надаються для фіз. і юр осіб.

Ставка: 0,1%-за одноразове розміщення реклами, 0.5%-за розміщення реклами на тривалий час. Послуги надаються через рекламні агентства, нарахування податків здійснюють організації, які видають дозвіл на розміщення реклами, що надають послуги по наданню реклами.

Податок з реклами перераховуються щомісячно до 15 числа наступного за звітним місяцем. Один раз в місяць до ДПІ подають декларацію про суму наданих послуг за рекламу. За несвоєчасне перерахування податку за рекламу сплачується пеня в розмірі 0.3% від суми податку за кожен день прострочення.

Комунальний податок

Це місцевий податок, який розраховується на основі неоподаткованого мінімуму доходів громадян і середньоспискової кількості працівників на підприємстві.

Ставка податку становить не більше 10%.

Платниками є фіз. і юр особи, які здійснюють виробничу діяльність.

Строки сплати: щомісяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету.