ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Способи реалізації податкового регулювання в Україні.

 

У залежності від мети і завдань застосування методів податкового регулювання вони здійснюються за допомогою:

- податкових пільг;

- податкових санкцій.

Необхідність поточних податкових коректувань через систему пільг і санкцій диктується динамічним характером відновлювальних процесів. Економічні реалії, які склались на момент прийняття управлінського рішення, можуть суттєво відрізнятись від тих, які складуться до кінця фінансового року. Врахувати цей рух економіко-соціальних і суспільно-політичних відносин і призначена сукупність методів і способів податкового регулювання.

Світова податкова практика виробила цілий комплекс принципів організації системи податкового стимулювання.

Основними серед них є наступні:

- застосування податкових пільг не повинно носити вибіркового характеру в залежності від форми власності, виду діяльності, суб’єктивної оцінки їх важливості лоббістськими угрупуваннями в парламенті;

- податковому пільгуванню не властиві економічне спонукання і обов’язковість застосування;

- податковим пільгам, по їх внутрішній природі не властивий чисто адміністративно-командний метод застосування;

- застосування податкових пільг не повинно приносити збитки ні доходам бюджету, ні корпоративним та особистим інтересам платників;

- порядок формування пільгового податкового портфеля визначається на загальнодержавному рівні, затверджується в законодавчому порядку на центральному рівні;

- на місцевому рівні застосування пільг вкладається в рамки, які визначені державними законами.

Таким чином, податкове регулювання, яке здійснюється через економічно обгрунтовану систему пільг, представляє собою взаємообумовлений комплекс податкових стратегічних дій, які компенсують фінансові втрати при випуску нової і конкурентноспроможної продукції, модернізації технологічних процесів, які покликані зміцнювати основи малого, середнього та великого виробничого бізнесу.

Податкові пільги згідно основ податкового права - це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов’язків або полегшення умов виконання їх.

В економічній літературі зустрічається визначення, згідно якого податкові пільги - це право суб’єкта господарювання (юридичної або фізичної особи), передбачене чинним законодавством, на повне або часткове звільнення від оподаткування і відображають соціальну суть податків, класову спрямованість податкової політики держави.

Податкові пільги є одним з елементів податкової політики і переслідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. В умовах ринкових відносин податкові пільги виступають необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва тощо.

Соціальні пільги як правило надаються фізичним особам і передбачаються видатковою частиною бюджету:

- допомога багатодітним сім’ям, пенсіонерам, інвалідам, тощо;

- утримання комунальної сфери;

- підтримка інноваційної діяльності підприємств;

- підтримка окремих галузей (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, паливно-енергетичний комплекс).

Такі пільги постатейно визначені у складі видатків як державного, так і місцевих бюджетів та надаються залежно від одержаних бюджетом доходів.

Пільги в оподаткуванні юридичних осіб є складовою бюджетної політики, але при цьому обсяги таких пільг не враховувались ні у дохідній, ні у видатковій частинах бюджету і донедавна обсяги таких пільг були просто невідомі і при визначені податкового тиску не враховувались. Крім того, відповідальності за нецільове використання коштів отриманих у результаті використання пільг не передбачено.

Податкові пільги можна класифікувати по наступних напрямках:

· податкові пільги у вигляді зниження податкових ставок по окремих галузях і видах діяльності (наприклад, оподатковується у розмірі 50 % від діючої стави прибуток від продажу інноваційного продукт, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, внесених до Державного реєстру; сільгоспвиробники, які продають переробним підприємствам молоко і м’ясо живою вагою, нараховують податкові зобов’язання з ПДВ за нульовою ставкою; нульова ставка ПДВ застосовується при продажі продукції (робіт, послуг) на експорт) і т. д.;

· податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податків окремих категорій підприємств (наприклад, звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадський організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 % суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу); звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів;

· податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податку окремих видів господарських операцій і продукції, робіт і послуг (наприклад, звільняються від сплати ПДВ операції по продажу лікарських засобів і виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку; продажі (підписці) і доставці періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва; операції по обігу і продажу цінних паперів);

· податкові пільги, які враховують регіональні відмінності у системах оподаткування (наприклад, вільні економічні зони, країни СНД, офшорні території). Так звільняється на 5 років від оподаткування прибуток підприємств – суб’єктів СЕЗ “Яворів”, отриманий від реалізації інвестиційних проектів, інвестиції в які є не менш як 500 тис. доларів США.

Системний облік пільг в оподаткуванні був запроваджений ДПА України, починаючи з 1997 року (Постанова ВР України від 12.07.1996 р. № 327, наказ Міністерства статистики України від 23.12.1998 р. № 376, розпорядження ДПА України від 23.01.1997 р. № 13-р, від 25.03.1997 р. № 49-р, від 25.04.1997 р. № 73-р).

Державна податкова адміністрація на роздачу пільг в оподаткуванні не уповноважена. Завдання державної податкової служби - контроль за додержанням платниками податкового законодавства, обгрунтованість користування пільгами.

У 1997 році кожний шостий платник (116 тисяч з 652) одержав пільги загальною сумою 19,7 млрд.грн., при зібраних доходах 23,5 млрд.грн. З 1998 року тенденція ще більш загострюється: у першому півріччі 2000 року надано пільг - 20,3 млрд.грн., при 13,5 млрд.грн. надходжень, а вже у І півріччі 2001 року платники податків задекларували пільги на суму 23,9 млрд.грн. На кожну гривню сплачених податків платники одержали податкові пільги на суму 1 грн. 42 коп.

Для конкретних платників кожна гривня з цих коштів - пільги і реальне зниження податкового тиску. Для бюджету втрати менш відчутні, оскільки у процесі подальшої реалізації та споживання товарів і послуг частина таких пільг відновлюється, оскільки податки сплачуються наступними споживачами.

Але якщо у 1997 році обсяг реальних втрат бюджету внаслідок одержуваних пільг в оподаткуванні складав 5,8 млрд.грн., або чверть до суми наданих пільг (19,7 млрд.грн.), то у 1998 році - вже 14,7 млрд.грн.або майже половину (29,8 млрд.грн.), а у першому півріччі 2000 року втрати склали 13,3 млрд.грн. або 65,5 відсотки від суми наданих пільг (20,3 млрд.грн.). Така динаміка реальних втрат бюджету зумовлена, передусім, зростанням обсягів пільгових експортних операцій.

Таке зростання обсягів пільг різко обмежує базу оподаткування, але дозволяє послаблювати податковий тиск на платника.

Податкові пільги - реальний крок по зниженню податкового тиску на платника, в середньому податковий тиск знизився з 61,3 відсотка у 1998 році до 57,5 відсотка у 1999 році та до 50,4 відсотка у І півріччі 2000 року. З 1997 року по 1 півріччя 2000 року суми пільг склала 109,5 млрд.грн.

Найвагоміші суми пільг по всіх податках надано платникам регіонів, де забезпечуються найбільші суми надходжень до бюджету:- м.Києва (30 відсотків загальної суми), Дніпропетровської області (17,7 відс.), Донецької - (13,4 відс.), Запорізької обл. - (9,2 відс.), Одеської обл.- (4,3 відс.).

Основні обсяги пільг надаються за рахунок Державного бюджету - 94,2 відсотка загальної суми пільг, за рахунок місцевих бюджетів - 5,8 відсотки.

Співвідношення чисельності пільговиків до загальної кількості платників податків та сум одержаних пільг до сум фактичних надходжень, свідчать про нерівномірне користування пільгами. Наприклад, по ПДВ пільгами користувались 12 відсотків зареєстрованих платників податку, але обсяг пільг майже у 6 разів перевищує суми фактичних надходжень по ПДВ; по акцизному збору такі співвідношення склали 11,9 відсотків та 90,1 відсоток; по податку на прибуток - 5 та 75,8 відсотка; по платі за землю - 13,3 відсотка, та 94,2 відсотки.

Найвагомішими у сумі залишаються пільги платникам по податку на додану вартість - більш ніж чотири п’ятих загальної суми пільг.

Тенденція до розширення системи пільг з ПДВ обумовлена двома групами чинників. До першої групи слід віднести чинники, пов’язані з особливостями цього податку взагалі і його справляння в Україні зокрема, які полягають у тому, що ПДВ як універсальний акциз справляється з усіх видів товарів, робіт, послуг. Між тим серед них є такі, що задовольняють життєво необхідні потреби громадян і мають обкладатися внаслідок цього на пільгових засадах. Оскільки ж ПДВ в Україні справляється за двома ставками, можливості вибору видів пільг є обмеженими. Тоді як в більшості розвинутих і постсоціалістичних країн, окрім стандартної і нульової, застосовуються й інші пільгові ставки податку, використання яких дозволяє проводити регулюючу податкову політику і в той же час зменшує втрати бюджету, порівняно з ситуацією, коли товар звільняється від ПДВ чи оподатковується за нульовою ставкою. Таким чином, застосування різних ставок податку створює можливості обмеженого використання такої пільги, як звільнення операцій від ПДВ. До другої групи слід віднести чинники суто суб’єктивного характеру, пов’язані з лобіюванням в парламенті певних галузевих, регіональних, групових, індивідуальних інтересів.

Якщо під впливом першої групи чинників податкові пільги надаються тим виробникам чи споживачам, які об’єктивно потребують державної підтримки (підприємства, що засновані організаціями інвалідів, на яких не менше 50% працюючих становлять інваліди; наукові установи та наукові організації, внесені до державного реєстру наукових організацій, яким надається підтримка держави; споживачі вітчизняних продуктів дитячого харчування, лікарських засобів тощо) або стимулювання яких дозволяє розв’язати значні соціально-економічні проблеми і є важливим з позицій реалізації суспільних інтересів, то друга група чинників породжує пільги, від яких отримують зиск переважно окремі групи та індивіди, що завдяки цим пільгам зміцнюють свої позиції у конкурентній боротьбі. Серед останніх варто назвати пільги спільним підприємствам, суб’єктам господарювання спеціальних та експериментальних економічних зон, звільнення від оподаткування операцій з надання послуг з збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини тощо.

Частка пільг по податку на прибуток складає у загальному обсязі 11,7 відсотків. Широке використання податкових пільг щодо податку на прибуток на різних етапах становлення податкової системи не є одинаково ефективним. Так у перші роки неефективність застосування пільг по податку на прибуток пояснювалось наступними причинами:

1) посиленням інфляції, яка привела до різкого зростання цін на машини, обладнання, що унеможливило використання прибутків підприємств на реконструкцію і модернізацію активної частини основних фондів, освоєння нових технологій і видів продукції;

2) трансформацією відносин власності, яка, з одного боку, породжувала непевність щодо майбутніх суб’єктів привласнення і обумовлену цим незацікавленість у підвищенні якості і відповідно вартості об’єктів привласнення, з іншого боку, ще не призвела до появи ефективного власника, зацікавленого у зазначених змінах матеріальної бази виробництва;

3) неефективністю податкових пільг в період становлення податкової системи з тих причин, які обумовлюють також неефективність диференціації ставок податку на прибуток підприємств.

Необхідність існування пільг у сьогоднішніх умовах зумовлена наступними чинниками:

1. В умовах економічної кризи, нерозвиненості механізму ринкового саморегулювання заходи цілеспрямованого впливу держави на процес відтворення капіталу і НТП є об’єктивно необхідними.

2. У практиці господарювання розрізняють стимулюючі і протекціоністські податкові пільги. Якщо перші надаються тільки за умов здійснення підприємством тих видів діяльності, які є важливими з позицій суспільного розвитку, чи цільового використання прибутку, то надання других є, як правило, наслідком лобіювання інтересів певних кіл підприємців. Воно призводить лише до підсилення нерівномірності розподілу податкового тягаря, зменшення надходжень до бюджету, не позначаючись на інвестиційному процесі, результатах розвитку виробництва.

3. Досвід розвинутих країн свідчить про широке використання ними стимулюючих податкових пільг.

Таким чином, стимулюючі податкові пільги є важливим інструментом державного регулювання економіки.

Протягом останніх років зростає сума пільг по акцизному збору - у загальній сумі вона складає 3,4 відсотки.

При сплаті акцизного збору порівняно з іншими податками надається менше пільг, адже і обкладаються цим податком лише окремі товарні групи. Однак перелік пільг постійно переглядається і доповнюється. У процесі еволюції акцизного збору в Україні прослідковується така тенденція як використання за умов розширення кола підакцизних товарів податкових пільг у вигляді звільнення від оподаткування оборотів з реалізації окремих видів продукції, а за умов обмеження кола підакцизних товарів - податкових пільг у вигляді зменшення величини податкових ставок. З цією тенденцією безпосередньо пов’язана й інша - використання пільг з акцизного збору для захисту вітчизняного товаровиробника.

Зменшується питома вага суми пільг по платі за землю - 2,5 відсотка від загальної суми пільг у I півріччі 2000 року і 2,7 відсотка відповідно у I півріччі 1999 року. По інших податках, зборах і платежах (податок з власників транспортних засобів, плата за використання лісових ресурсів, водних ресурсів, за користування надрами, збір за геологорозвідувальні роботи, ввізне мито, державне мито, місцеві податки і збори) надаються незначні суми пільг і у загальному підсумку складають менше одного відсотка загального обсягу.

Основною метою надання пільг в оподаткуванні окремих галузей є:

- зниження податкового тиску;

- визначення пріоритетів економічного розвитку країни;

- формування ринкових перетворень;

- вирішення соціальних питань;

- державна підтримка підприємств провідних галузей.

Аналіз пільг по галузях народного господарства України свідчить, що найбільша сума пільг надана підприємствам промисловості; торгівлі і громадського харчування; фінансово-кредитної сфери, страхування і пенсійного забезпечення; транспорту і зв’язку; сільського господарства; будівництва; житлово-комунального господарства; матеріально-технічного постачання і збуту; інших сфер матеріального виробництва; науки і наукового обслуговування. Якщо проаналізувати кількість наданих чинним податковим законодавством пільг щодо оподаткування то можна зробити висновок, значна частина економіки України пільгова. Так, протягом 1997-2000 рр. обсяги надходжень до Зведеного бюджету України зросли в 1,4 раза. Водночас обсяги наданих пільг збільшилися в 2,4 раза.

Процес пільгового оподаткування має ряд суттєвих недоліків:

1. Пільги носять переважно галузевий або груповий характер і надаються не на конкурсній основі, а часто з урахуванням критичного стану тієї чи іншої галузі економіки, незалежно від пріоритетів і конкретних програм (інвестиційних проектів).

2. Не визначені критерії надання пільг і методи контролю за цільовим використанням коштів, отриманих у результаті надання пільг.

3. Надання суттєвих податкових пільг підприємствам окремих галузей, регіонів, форм власності у кінцевому рахунку часто призводить до ускладнення і нестабільності податкової системи, до правового нігілізму і розквіту "тіньової" економіки.

4. Відсутність точних даних про надання податкових пільг, внаслідок того, що зменшення бази оподаткування підприємств може відбутись як за рахунок прямих податкових пільг, що дають можливість визначити суму пільг, так і непрямих податкових пільг, що не дають можливості визначити розмір одержаної пільги. Крім того, частина підприємств не подає звітність органам податкової служби і не сплачує податків.

Зважаючи на те, що у соціально орієнтованій економіці проблеми соціального захисту слід вирішувати наданням адресної соціальної допомоги, збільшенням бюджетного фінансування на основі забезпечення достатніх надходжень до бюджету, а не викривленням загальноприйнятих схем оподаткування, є доцільним скасувати цілу низку податкових звільнення і за рахунок цього розширити базу оподаткування.

Тому необхідно відмовитись від пільг, які безпосередньо не пов’язано із соціальним захистом малозабезпечених верств населення та не мають інноваційно-інвестиційної спрямованості.

Скасування податкових пільг та створення рівних умов оподаткування для всіх платників податків обернеться для суспільства мінімальними економічними втратами, оскільки звужуються можливості ухилення від оподаткування а спрощується порядок адміністрування податків, зборів та обов’язкових платежів.

З метою дотримання принципів рівного навантаження та справедливості в оподаткуванні під час формування податкової політики необхідно відмовитися від пільг, які надаються за галузевими чи професійними ознаками.

Однак при цьому не можна однозначно підходити до цієї проблеми, пропонуючи скасування всіх наявних пільг щодо оподаткування. Треба досить зважено підходити до вирішення цієї проблеми для врахування як інтересів платників податків, так і інтересів держави.

Суми коштів, вивільнених у зв’язку з наданням платнику податків податкових пільг, повинні обліковуватись таким платником. Для забезпечення ефективного цільового використання пільг щодо оподаткування та належного контролю за цим використанням необхідно встановити звітність платників податків про застосування пільгового режиму оподаткування та визначити міру відповідальності за порушення порядку подання цієї звітності.

Роль податкових пільг, які будь-якого іншого інструменту державного регулювання, не варто ні абсолютизувати, ні недооцінювати. З одного боку, вони є ефективними тільки за певних обставин, у поєднанні з іншими важелями впливу на економіку. З іншого боку, якими б не були системи стимулювання певних економічних процесів за допомогою податкових пільг, ні одна з цих систем не є досконалою, виключно стимулюючою, вільною від моментів гальмування.

 

Питання для самоперевірки.

1. Дайте визначення податкового регулювання, як складової частини державного податкового менеджменту.

2. Охарактеризуйте механізм податкового регулювання.

3. Перерахуйте принципи організації системи податкового стимулювання.

4. Дайте визначення податкових пільг.

5. Які є види податкових пільг?

6. Дайте визначення податкового регулювання, яке здійснюється через економічно обґрунтовану систему пільг.

7. Назвіть чинники, які сприяють розширенню системи пільг по податку на додану вартість.

8. Доведіть необхідність існування податкових пільг в економіці України.

9. Охарактеризуйте тенденції надання пільг по податку на прибуток і акцизному збору.

10. Назвіть недоліки пільгового оподаткування в Україні.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти