ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Дисципліну резидентів, млн.грн.

Показники 1999 2000
Фінансові санкції та пеня, що сплачені до бюджету підприємствами, установами, організаціями і громадянами за податковими зобов’язаннями 1542,8 2097,7 1916,1 4070,7
Адміністративні штрафи, сплачені до бюджету 26,7 42,2 36,98 33,4
Пеня за картками особових рахунків 1265,7 1160,7 4458,9 5977,6

 

Адміністративна відповідальність (штрафи), що застосовується податковими органами, має деякі особливості: підставою для її застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст.9 Кодексу України про адміністративне правопорушення — КпАП); адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб (громадян) — окремих платників податків, керівників і бухгалтерів платників податків — юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенні податкового законодавства розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність порушника (статті 34, 35), а також від його особи, ступеня вини, майнового стану (ст. 33).

Факт здійснення адміністративного правопорушення — порушення законодавства про оподаткування чи по­рушення здійснення підприємницької діяльності — вста­новлюється в процесі або за наслідками перевірки під­приємства, установи, організації чи громадянина. Служ­бові особи державних податкових інспекцій при встановленні фактів порушень, за які винні особи підлягають притягненню інспекціями до адміністративної відпові­дальності, крім відображення цих фактів у актах переві­рок, складають протокол про адміністративне правопо­рушення — порушення податкового законодавства у двох примірниках. Його зміст повинен відповідати вимо­гам ст. 256 КпАП.

Протокол підписується службовою особою ДПІ, яка його склала, і особою, яка вчинила порушення. Протокол може бути також підписаний свідками, у разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це і така відмова не є підставою для припинення розгляду справи. Особа, яка вчинила правопорушення, має право надати пояс­нення і зробити зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї від­мови від його підписання.

При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Один примірник протоко­лу разом з актом перевірки і додатками до акта передає­ться відповідно керівнику перевіреного підприємства, установи, організації або громадянину, про що на акті вчиняється запис. Другий примірник протоколу не пізні­ше наступного після його складання дня реєструється у спеціальній книзі і разом з поясненням порушника (якщо такі наявні) і матеріалами перевірки подається для роз­гляду начальнику ДПІ чи його заступнику. Керівник ДПІ, якому передано протокол для розгляду, повинен на ко­рінці протоколу вчинити підпис і поставити дату отри­мання протоколу.

Справа про адміністративне правопорушення — по­рушення податкового законодавства розглядається начальником ДПІ чи його заступником за місцем вчи­нення правопорушення (ст. 276 КпАП) у 15-денний термін від дня одержання протоколу про адміністра­тивне правопорушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КпАП).

Відповідно до ст.268 КпАП справа про адміністратив­не правопорушення повинна розглядатися у присутності особи, яка притягується до адміністративної відпові­дальності. У разі її відсутності справу може бути розгля­нуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне пові­домлення цієї особи про місце і час розгляду справи і як­що від неї не надійшло клопотання про відкладення роз­гляду справи.

Адміністративне стягнення може бути .накладено не пізніш як через два місяці від дня вчинення правопору­шення, а при триваючому правопорушенні — два місяці від дня його виявлення. До перших належать правопору­шення, які мають разовий характер (наприклад, несвоє­часне подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів і державних цільових фондів тощо), а до три­ваючих правопорушень податкового законодавства — ті, які здійснюються протягом певного періоду (відсутність бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення. його з порушенням встановленого порядку, інші право­порушення, пов'язані з обчисленням податків, платежів і внесків, встановити які можна лише під час докумен­тальної перевірки на підставі первинних бухгалтерських документів).

Відповідно до ст. 253 КпАП, якщо при розгляді спра­ви начальник ДПІ чи його заступник дійде висновку, що в порушенні податкового законодавства чи в пору­шенні громадянами порядку зайняття підприємниць­кою діяльністю є ознаки злочину, тобто за ці порушен­ня законодавством передбачено кримінальну відпові­дальність, то матеріали за такими порушеннями пере­даються прокурору чи органу попереднього слідства або дізнання.

Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння.

Тяжким злочином визнається ухилення від сплати по­датків, зборів, інших обов'язкових платежів при обтяжу­ючих обставинах, а також шахрайство з фінансовими ре­сурсами.

Статтями 8 і 10 Закону України від 24.12.93 р. № 3813-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові органи уповноважені передавати відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримі­нальну відповідальність, якщо їх розслідування не на­лежить до компетенції податкової міліції, а також на­правляти матеріали з цих питань відповідним спеціаль­ним органам по боротьбі з організованою злочинністю при виявленні порушень, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, які створюють умови для такої діяльності.

Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів та обов’язкових платежів передбачена відповідними статтями Кримінального Кодексу України.

Основні статті нового Кримінального кодексу, які підслідні органам податкової служби - це:

· Ст. 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (в основному це алкоголь і тютюнові вироби).

· Ст. 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті.

· Ст. 208. Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків.

· Ст. 209. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна. Здобутих злочинним шляхом.

· Ст. 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Ст. 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання та збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок.

Ст. 218. Фіктивне банкрутство.

Найбільш поширеними є злочини за статтею 212.

Під ухиленням від сплати податків слід розуміти діяння особи, що спрямовано на повну або часткову несплату певних податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які повинні сплачуватись підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, а також фізичними особами. Фактично ухилення характеризується бездіяльністю, тобто не виконанням конституційного обов’язку від сплати податків, зборів і обов’язкових платежів.

Предметом злочину є податки, збори, інші обов’язкові платежі. Об’єктивну сторону його характеризує сукупність трьох ознак:

діяння (дія або бездіяльність) – ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, яке здійснюється службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати;

суспільно небезпечні наслідки у вигляд фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, великих або особливо великих розмірах;

причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Об’єктом складу злочину передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, є фінансова діяльність держави щодо формування державних цільових фондів та дохідної частини бюджетів, а також порядок сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів та інших обов’язкових платежів фізичними та юридичними особами.

Суб’єктом злочину можуть бути:

службові особи підприємства, установи, організації незалежно від форм власності;

особа, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і досягла 16-річного віку;

будь-яка особа, що зобов’язана сплачувати податки, збори та інші обов’язкові платежі та досягла 16-річного віку.

Стаття 212 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за ухилення від сплати оподаткування, більш демократична, гуманніша щодо до недобросовісних платників, ніж попередня в старому кодексі, що діяв до 1 вересня 2001 року.

Нижній поріг кваліфікації ухилення від оподаткування становить не 1700 гривень, як це було до 01.09.2001 року, а починаючи з 17 тисяч до 51 тисячі гривень. За такий злочин, скоєний проти системи оподаткування, винна особа карається штрафом від 855 до 5100 гривень або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Друга частина статті має вже кваліфікуючу ознаку, тобто якщо несплата податку вчинена за змовою групи осіб або якщо ухилення склало від 51000 до 85000 гривень. Діяння на таку суму карається штрафом від 8500 до 34000 гривень. Якщо не штраф, то виправні роботи до 2 років або обмеження волі на строк до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 3 років.

У статті міститься третя частина, що передбачає скоєння злочину особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, платежів або якщо дії особи привели до фактичного ненадходження до бюджетів, цільових фондів коштів в особливо великих розмірах. Відповідальність за цією третьою частиною дуже сувора – це позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна.

Якщо платник податку вперше вчинив порушення чи діяння за першою або другою частинами статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо він недобросовісний платник податків, до притягнення до кримінальної відповідальності сплатив борг по податках і зборах, а також відшкодувати збитки, завдані державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Відмітимо, що підслідність податкової міліції, зокрема слідчого підрозділу, виділено для розслідування 25 статтею Кримінального кодексу. Крім того, ці злочини мають право і зобов’язані виявляти оперативні працівники податкової міліції, тобто повноваження податкової міліції в цілому значно розширені. Норми, які внесені у новий Кримінальний кодекс сприяють запобіганню негативним проявам у дотриманні вимог податкового законодавства.

Несплата або. неповна сплата суб'єктами підприєм­ницької діяльності або громадянами податків, зборів, ін­ших обов'язкових платежів тягне за собою відповідаль­ність за порушення податкового законодавства, навіть у тому разі, якщо порушення сталося через помилкове за­стосування законодавства, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку.

Порядок накладання фінансових санкцій регулюється Законами України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про систему оподаткування”, Інструкцією “Про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженої наказом ДПАУ від 17.03.2001 року №110 і зареєстрованої у Мінюсті України 23.03.2001 року за №268/5459.

Штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пеня — плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Перелік штрафних санкцій, які застосовуються до фізичних і юридичних осіб згідно Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відображена на схемі .

Факти порушень податкового законодавства службова особа органу державної податкової служби оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів й зазначенням конкретних їх пунктів і статей.

Керівники і відповідні службові особи підприємств, установ, організацій і громадяни під час перевірки, що провадиться органами державної податкової служби, зобов’язані надати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, підписати акт про проведення перевірки і виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов’язкові платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів.

Рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник (керівник, який розглядав матеріали перевірки) за встановленою формою у двох примірниках не пізніше ніж через десять днів з дня складання акта перевірки.

Оскарження рішень органів державної податкової служби здійснюються у встановленому законом порядку.

 


 

 

Питання для самоперевірки.

1. Дайте визначення фінансового контролю, як економічної категорії.

2. Перерахуйте і охарактеризуйте державні органи, які контролюють сплату податків, зборів і обов’язкових платежів.

3. Чим зумовлена необхідність податкового контролю в Україні?

4. Дайте визначення податкового контролю.

5. Охарактеризуйте порядок проведення планових перевірок органами Державної податкової служби України.

6. Перерахуйте правові підстави проведення позапланових перевірок органами Державної податкової служби України.

7. У яких випадках суб’єкт господарювання має право відмовляти наглядово-контролюючим органам у допуску на свої об’єкти?

8. Які існують причини нелегального ухилення від сплати податків?

9. Що необхідно розуміти під ухиленням від сплати податків?

10. Які існують види відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства?

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти