ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Схема 19. Систематизація податків, зборів і платежів підприємства.

 

 

Податками на фактори виробництва обкладається придбання засобів виробництва (ввізне мито) і їх наявність (податок з власників транспортних засобів). Всі природні фактори, які використовуються у виробництві (земля , вода, надра) підлягають оподаткуванню. За використання трудових ресурсів підприємство платить місцевий комунальний податок і проводить соціальні відрахування на фонд оплати праці: збір на обов’язкове державне пенсійне страхування і збори на обов’язкове державне соціальне страхування.

Оподаткування продукції і послуг здійснюється, з однієї сторони, на основі їх вартісної оцінки (наприклад, ПДВ) і, з другої сторони, у залежності від їх виду (наприклад, акцизний збір, місцевий податок на рекламу, місцеві збори).

Податки на фінансові результати діяльності підприємства поділяються на податки з власників (податок на дивіденди, якщо такі доходи не направляються на реінвестування) і корпораційні (податок на прибуток, плата за патент).

Принципово важливим з позиції податкового планування є джерело сплати податків, яке у значній мірі визначає конкурентоспроможність продукції, можливості по її збуту і у кінцевому випадку – фінансові результати підприємницької діяльності. До таких джерел відносяться: собівартість продукції, виручка від продажу, прибуток (дохід).

Виручка від продажу продукції є джерелом сплати ПДВ, акцизів, вивізного мита.

Регулювання бази оподаткування вказаних податків потребує вирішення двох взаємопов’язаних завдань: точного визначення можливого об’єкту оподаткування і здійснення контролю за цінами. При вирішенні першого завдання необхідно враховувати залежність бази оподаткування від виду діяльності. Знання і врахування у практичній діяльності всіх галузевих особливостей визначення бази оподаткування дозволить уникнути помилок при розрахунку сум податків, які підлягають сплаті у бюджет, і відповідно, втрат від можливого застосування штрафних санкцій.

Контроль за цінами виходить за рамки податкового планування, але знання наслідків застосування тих чи інших цін необхідне податковому менеджеру на стадії прийняття рішень.

Для зменшення можливих втрат необхідно врахувати і особливості методики розрахунків окремих податків. Крім того, при податковому плануванні необхідно врахувати всі фактори ризику, які так чи інакше впливають на величину податків, які сплачуються. Наприклад, зменшення суми отриманого від покупців ПДВ на величину сплаченого постачальникам податку можливе тільки при правильному оформленні первинних і розрахункових документів. З метою уникнення конфліктних ситуацій з податковими органами, необхідно детально контролювати всі первинні документи, які надходять від постачальників, при достатньо стабільних і довгострокових зв’язках аналізувати допущені ними помилки при оформленні таких документів і проводити пояснювальну роботу з метою недопущення таких помилок у майбутньому.

Прибуток підприємства є джерелом сплати податку на прибуток і прогнозується як джерело сплати податку на нерухоме майно, який передбачений проектом Податкового Кодексу.

З позиції податкового менеджменту регулювання бази оподаткування по податку на прибуток є одним з найважливіших напрямків планування. При цьому увага податкового менеджера (консультанта) повинна бути звернена на врахування всіх факторів, які впливають на формування об’єкту оподаткування податком на прибуток, а зокрема прибутку, який визначається шляхом зменшення суми валового скорегованого доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань податкоплатника.

Управління формуванням валових доходів і валових витрат повинно бути направлене на зменшення оподаткованого прибутку.Податковий моніторинг господарських операцій і детальне обгрунтування джерел фінансування тих чи інших витрат підприємства дозволяє зменшити базу для нарахування податку на прибуток. Так, наприклад, на формування собівартості, чистого прибутку безпосередній вплив має метод згідно якого при відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється їх оцінка.

Згідно П(С)БО 9 “Запаси” оцінка вибуття запасів здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Застосування різних методів оцінки руху запасів має різний вплив на чистий прибуток:

· При використанні методу середньозваженої собівартості чистий прибуток набуває середнього значення, що найповніше відповідає величині прибутку порівняно із застосуванням інших методів; в умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість;

· При використанні методу собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) вартість кінцевих запасів наближена до їхньої поточної ринкової вартості, а собівартість реалізованої продукції знижується, що призводить до максимального значення чистого прибутку; в умовах зростання цін виникає найнижча собівартість реалізованої продукції внаслідок низьких цін на раніш придбану продукцію і як результат – найвищий чистий прибуток;

· Результатом застосування методу собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) є максимально наближена до дійсності собівартість реалізованої продукції (оскільки вона складається з останніх придбань за поточними ринковими цінами), менший порівняно з іншими методами оцінки чистий прибуток (за умови зростання цін); в умовах зростання цін підприємство матиме найвищу собівартість реалізованої продукції (через високі ціни) і найменший чистий прибуток.

При застосування методу ідентифікованої собівартості конкретної партії підприємство має можливість регулювати свій прибуток шляхом реалізації найдорожчих або найдешевших одиниць запасів.

У процесі податкового планування необхідно прогнозувати можливі вигоди і втрати від застосування того чи іншого методу амортизації основних засобів і на цій основі приймати рішення про включення його у свою облікову політику. Амортизаційна політика підприємства визначається статтями 8 і 9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і П(С)БО 7 “Основні засоби”. Згідно П(С)БО 7 “Основні засоби” амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання.

Проблема регулювання бази оподаткування податків, джерелом сплати яких є фонд оплати праці, зводиться до обмеження зростання чисельності працюючих і контролю за формуванням фонду оплати праці.

Всі податкові платежі, не залежно від джерел їх сплати у кінцевому результаті зменшують чистий прибуток підприємства. Врахування всіх факторів, які впливають на базу оподаткування дозволяє не тільки позитивно вплинути на розмір прибутку шляхом оптимізації податків, але й перешкодити виникненню штрафних санкцій, зменшивши таким чином загальний рівень витрат, пов’язаних з оподаткуванням.

5. Виявлення можливостей зменшення бази оподаткування за рахунок прямих податкових пільг.

При використанні підприємством прямих податкових пільг необхідно враховувати, що всі вони носять цільовий характер. У відповідності з метою їх надання і використання у процесі податкового планування всі податкові пільги діляться на наступні групи:

податкові пільги у вигляді зниження податкових ставок по окремих галузях і видах діяльності;

податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податків окремих категорій підприємств;

податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податку окремих видів господарських операцій і продукції, робіт і послуг;

податкові пільги, які враховують регіональні відмінності у системах оподаткування (наприклад, вільні економічні зони, країни СНД, офшорні території).

6. Врахування непрямих податкових пільг (наприклад, по податку на прибуток суть непрямої пільги полягає в тому, що на витрати необхідно списати якомога більшу суму, дозволену законодавством у вигляді застосування методів прискорення амортизації, витрат на поліпшення основних фондів; застосування різних методів оцінки надходження та вибуття запасів таких як: FIFO, LIFO; середньозваженої собівартості; ідентифікованої собівартості. За рахунок умілого використання непрямих податкових пільг підприємство може значно зменшити базу оподаткування, а відповідно і суму податкових платежів.

Але використання того чи іншого методу фактичної оцінки собівартості матеріальних ресурсів, які списуються у виробництво, положення щодо амортизаційної політики підприємства повинно обов’язково враховуватись при виборі облікової політики підприємства і відповідним чином відображено. Згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” під обліковою політикою розуміють сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для складання та подання фінансової звітності. Згідно з П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” підприємство повинне розкривати облікову політику шляхом опису: принципів оцінки статей звітності і методів обліку щодо окремих статей звітності. Але необхідно пам’ятати, що облікова політика може змінюватись тільки, якщо змінюють статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Взагалі вибір облікової політики підприємства відіграє особливу роль у податковому плануванні.

7. Аналіз всіх можливих форм угод (договорів).

Належним чином організоване податкове планування передбачає попереднє вивчення всіх господарських договорів, які планується заключити, на предмет їх потенціальних податкових наслідків. Після того, як подія відбулась, можливостей для вибору же не залишається – простіше попередити виникнення проблеми, чим виправити вже здійснене.

8. Оцінка ризику, здійснення податкових правопорушень.

Для того, щоб уникнути податкових правопорушень необхідне детальне вивчення і знання основних положень Конституції України, податкового, громадянського, адміністративного і кримінального законодавства.

9. Приведення бухгалтерського обліку і звітності у відповідності до діючих норм.

Належний стан всіх видів обліку на підприємстві дозволяє отримувати об’єктивну інформацію про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (зі змінами та доповненнями) чітко визначає, що вся господарська діяльність підприємства повинна відображатись у первинних документах з наступною реєстрацією, систематизацією, накопиченням та передачею інформації користувачам для прийняття рішень. У цьому саме і полягає суть бухгалтерського обліку, який є основою для складання фінансової, податкової та статистичної звітності.

З позиції податкового планування важливим є аналіз типових помилок і порушень в оподаткуванні, які виникають внаслідок неефективного функціонування системи обліку і звітності на підприємстві.

Постійні зміни у податковій системі, методиці бухгалтерського обліку і правового регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, а також дефіцит професійних кадрів породжує велику кількість бухгалтерських помилок.

Помилки в оподаткуванні часто ведуть до великих фінансових втрат у тих суб’єктів підприємницької діяльності, облікові працівники яких ці помилки допустили.

Причин помилок багато і вони викликані як об’єктивними так і суб’єктивними причинами. До об’єктивних причин можна віднести:

- нестабільність податкового законодавства, яка ускладнює роботу бухгалтерів;

- відсутність постійних і повних інформаційних каналів з питань податкового законодавства та інші причини.

До суб’єктивних причин податкових помилок відносяться:

- недостатня базова підготовка облікових працівників;

- недостатня увага бухгалтерів до наявних каналів отримання інформації про податкове законодавство, бухгалтерський облік та інші причини.

Практика аудиторської діяльності і документальних податкових перевірок дозволяє виділити основні групи бухгалтерських і податкових помилок, які призводять до порушення податкового законодавства:

- відсутність на підприємстві єдиної облікової політики або її непослідовне застосування;

- неправильна інтерпретація фактів господарської діяльності (помилки у веденні бухгалтерського обліку, складання бухгалтерської звітності), відсутність їх коректування з метою оподаткування;

- помилки в обрахуванні і сплаті податків (неправильне визначення бази оподаткування, невірний розрахунок суми податкового платежу, помилкове застосування пільг);

- незаконні дії, до яких відносяться господарські операції, які здійснені підприємством всупереч діючому законодавству або документам, які регулюють діяльність даного підприємства (засновницькі документи, рішення акціонерів, розпорядження вищестоящих органів);

- пропуск окремих фактів господарської діяльності;

- порушення порядку здійснення готівкових розрахунків і ведення касових операцій.

10. Складання і контроль за виконанням податкового календаря.

Податковий календар призначений для контролю і прогнозування правильності обрахування термінів сплати у бюджет податкових платежів, не допускаючи при цьому помилок , які тягнуть за собою неминучі фінансові санкції.

Податковий платіжний календар є складовою частиною платіжного календаря підприємства і використовується у системі оперативного управління грошовими потоками по операційній діяльності підприємства.

Цей плановий документ розробляється по підприємству вцілому і містить, як правило, тільки один розділ – “графік податкових платежів”. У складі податкового календаря відображаються всі види податків, зборів та обов’язкових платежів , які перераховуються підприємством у бюджети всіх рівнів і позабюджетні фонди. Календарною датою сплати вибирається, як правило, останній день встановлення терміну перерахування податкових платежів кожного виду. З позиції податкового планування цей крок є виправданим: якщо при терміні сплати податкового платежу 20-го числа місяця підприємство перераховує грошові кошти не 5-го числа кожного місяця, коли фактично обрахована сума податку, а точно 20-го числа, то це рівнозначно отриманню безпроцентного кредиту від бюджету на 15 днів.

11. Раціональне розміщення активів і прибутків підприємства.

На цьому етапі вирішуються питання про раціональне розміщення активів і прибутку підприємства, маючи на увазі не тільки очікувану дохідність інвестицій, але й податки, які сплачуються при отриманні цього доходу (наприклад, при виплаті дивідендів своїм засновникам підприємство повинно нарахувати і утримати податок на дивіденди у розмірі 30 % від нарахованої суми за рахунок таких виплат незалежно від того, є воно платником податку на прибуток чи ні). У випадку ж реінвестиції дивідендів – тобто їх виплати у вигляді акцій (часток, паїв) за умови, що така виплата не змінює часток (пропорцій) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді цього підприємства, податок на дивіденди не застосовується.

12. Планування сум податкових платежів у майбутньому періоді.

У більшості випадків планові розрахунки загальної суми податкових платежів здійснюються по наступних основних видах податків і зборів:

а) податок на прибуток;

б) податок на додану вартість;

в) акцизний збір;

г) збір у Пенсійний фонд;

д) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд обов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Планові розрахунки здійснюються у наступній послідовності:

На першому етапі визначається сума податкових платежів від фонду оплати праці. Враховуючи, що податкові платежі, перераховані у пунктах г) і д), розраховуються по єдиній базі (фонд оплати праці), у процесі розрахунків ставки цих зборів сумуються з метою використання єдиної ставки відрахувань. Розрахунок цієї суми податкових платежів здійснюється за допомогою формули:

, де

Пф – планова сума податкових платежів, розрахована по сумі фонду оплати праці;

ФОП – сума фонду оплати праці, яка планується;

Зф – зведена ставка податкових платежів від фонду оплати праці.

На другому етапі визначається сума податкових платежів, які входять у ціну продукції, яка реалізується. По даних звітного періоду попередньо розраховуються і сумуються середні ставки податку на додану вартість і акцизного збору (по підприємствах з великим обсягом зовнішньоекономічної діяльності – середній розмір мита). Розрахунок цієї суми податкових платежів здійснюється згідно формули:

, де

Пц – планова сума податкових платежів, які входять у ціну продукції;

ВД – розмір валового доходу від реалізації продукції, який планується;

Зц – зведена ставка податкових платежів, які входять у ціну продукції.

 

На третьому етапі визначається сума податку на прибуток. Розрахунок здійснюється згідно формули:

, де

Пп – планова сума податку на прибуток;

Чп – сума чистого прибутку, який планується;

Сп – ставка податку на прибуток.

На четвертому етапі визначається загальна сума податкових платежів, які плануються. Розрахунок здійснюється згідно формули:

, де

Пз – загальна сума податкових платежів підприємства, який планується.

 

13. Оцінка ефективності податкового планування підприємства.

Кількісна оцінка ефективності податкового планування, що реалізується підприємством, вимагає системних показників, які б дозволяли оцінювати:

рівень податкового навантаження на підприємство;

рівень впливу окремих заходів податкового планування на величину податкових зобов’язань підприємства;

ефективність податкового планування та податкової стратегії підприємства загалом.

Система оцінки ефективності податкового планування підприємства (схема 20) містить дві групи показників:

показники для оцінки податкового навантаження;

показники для оцінки ефективності податкового планування.

 

До групи показників, які дозволяють оцінити податкове навантаження на підприємство, віднесено:

1. Суму податків, зборів та обов’язкових платежів, які сплачуються підприємством:

а) загальну суму податків;

б) суму податків за окремі періоди (місяці, квартали, роки), їх динаміку;

в) суми окремих видів податків;

г) суми податків за складовими ціни реалізації (податки, які відносять на собівартість продукції, податки з прибутку, акцизи);

д) суми податків на окремі види продукції, робіт, послуг;

е) суми податків за окремими видами виробництв;

є) суми податків за окремими структурними підрозділами підприємства.

 

2. Структуру (частку) податків та окремих їх видів у собівартості продукції, в ціні виробника та в ціні реалізації. Ця структура може формуватися як для загального обсягу виробництва чи реалізації, так і для обсягу за окремими видами продукції, робіт та послуг.

 

 


3. Показник чистого прибутку підприємства, максимізація якого є методологічною передумовою визначення оптимального рівня випуску продукції при визначених податкових параметрах і ринковій кон’єктурі:

Пч = Ц * Ов – Вз – Пз, де

Пч – показник чистого прибутку;

Ц – ціна (ринкова);

Ов – обсяг виробництва конкретного виду продукції у натуральному вираженні;

Пз – вартісний показник загальних витрат, які пов’язані з виробництвом продукції, який визначається рівнем середніх витрат на одиницю продукції – Вс і її обсягом у натуральному вираженні, тобто Вз = Вс * Ов.

Витрати (Вс) включають у себе матеріальні витрати на проміжне споживання (сировина і матеріали), заробітну плату персоналу, амортизаційні відрахування і інші витрати, які забезпечують нормальний процес виробництва (крім податків);

Пз – загальна сума податкових зобов’язань, які виникають при виробництві певного виду і обсягу продукції. Агрегований показник Пз включає не тільки податки і збори, але і інші обов’язкові платежі як правило, ресурсні, які законодавчо прирівняні до податків.

4. Коефіцієнт ефективності оподаткування [Ке] показує величину чистого прибутку на одиницю податкових витрат:

5. Показники рівня оподаткування включають:

показник агрегованого оподаткування одиниці продукції (Ао) характеризує середню по підприємству величину податків у розрахунку на одиницю продукції:

для підприємств, які виробляють неоднорідну продукцію, показник агрегованого оподаткування визначається на одиницю її вартості:

показник агреговано-диференційованого оподаткування одиниці продукції конкретного (і-того) виду (ti):

 

показник загального рівня оподаткування підприємства відносно фінансових результатів його діяльності (агрегована ставка):

, де

Со – ставка агрегованого оподаткування, %. Показник агрегованого оподаткування Со найбільш повно характеризує реальний рівень фіскального навантаження у визначених податкових умовах, а також розподіл прибутку між державою і підприємством. При збільшенні Со зменшується прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства, і навпаки, при зменшенні Со цей прибуток збільшується;

П – показник прибутку до оподаткування, тобто П = Пч + Пз;

Пз – агрегований показник податків, зборів та обов’язкових платежів, сплата який неминуча у зв’язку з виробничо-комерційною діяльністю підприємства.

Для збиткових підприємств дана формула трансформується наступним чином:

, де

-Пз – сума заборгованості підприємства по податках, зборах та обов’язкових платежах, яка з економічної точки зору є бюджетною субсидією;

-П – збитки підприємства.

Дана формула визначає ставку агрегованого субсидіювання підприємства і показує, що управління оподаткуванням має свою специфіку і може бути предметом окремого дослідження(кризового податкового менеджменту).

6. Коефіцієнт податкомісткості реалізованої продукції (Кп). Його обчислюють за формулою:

, де

П – сума податкових платежів підприємства за певний період, грн;

Ор – обсяг реалізації продукції за цей період, грн.

 

7.Коефіцієнт оподаткування доходів (Код):

, де

Пц – сума податків, що їх включають до ціни продукції і сплачують з доходів підприємства за певний період, грн;

Дв – сума валового доходу підприємства за цей період, грн

 

8. Коефіцієнт оподаткування витрат (Ков):

, де

Пс – сума податків, що їх відносять на витрати виробництва (обігу), тобто зараховують до собівартості продукції (товарів, робіт чи послуг) за певний період, грн;

В – сума витрат виробництва чи обігу підприємства за цей період, грн.

До групи показників оцінки ефективності податкового планування входять такі:

1.Абсолютне зменшення податкових платежів, що їх сплачує підприємство за певний час – місяць, квартал, рік (Δпа):

ΔПа = П1 – П0 , де

П0, П1 – загальна сума податків, що їх сплачує підприємство відповідно в базовому та звітному (чи плановому) періоді, грн.

 

2. Відносне зменшення податкових платежів, що їх сплачує підприємство за певний час (ΔПв):

, де

Ор0, Ор1обсяг реалізації відповідно в базовому та звітному (чи плановому) періоді.

На відміну від ΔПа, ΔПв дозволяє врахувати вплив на зміну податкових платежів підприємства зміни обсягів реалізації продукції, адже більшість податків змінюється пропорційно до обсягу реалізації чи інших показників, пов’язаних з ним. Ці два показники, що використовуються як у процесі аналізу, так і при плануванні, можуть диференціюватися за видами податків, видами продукції, виробництв чи за окремими структурними підрозділами.

3. Коефіцієнт використання пільг при оподаткуванні операційної діяльності [Кп] дозволяє визначити, у якій мірі (як ефективно) підприємство використовує передбачені законодавством податкові пільги:

, де

åПп – загальна сума податкових пільг, які використовуються підприємством згідно з чинним законодавством упродовж певного часу.

 

4. Коефіцієнт ефективності податкового планування на підприємстві [Кепп]:

де – економія податкових платежів завдяки податковому плануванню у певному періоді, грн.;

По – сума податкових платежів у базовому періоді, грн.

Здійснення податкового планування здебільшого не вимагає додаткових витрат, бо виконуються працівниками структурних підрозділів. Якщо для вирішення цих завдань на підприємстві створюється спеціальна служба (наприклад, відділ податкового планування), ефективність її діяльності можна обчислити за формулою:

 

 

де Еф – ефективність діяльності служби податкового планування підприємства;

Еп – економія податкових платежів внаслідок заходів, реалізованих службою за певний період, грн.;

Вс – витрати на утримання служби за цей період, грн.

 

Оцінка ефективності системи податкового менеджменту на підприємстві здійснюється на основі порівняння вищенаведених показників з їх базисними значеннями. Як базисні можуть бути використані значення показників альтеративних проектів виробничої програми (наприклад, показники прибутковості), теоретично обґрунтовані – оптимальні або критичні – значення показників (наприклад, максимально допустимий рівень податкових пільг, який визначений на основі законодавчих норм), значення показників підприємств-конкурентів та інші.

Результати податкового планування необхідно оцінювати не тільки сумами економії податків і отриманих вигод, але і з точки зору зменшення можливого збитку і витрат, які б були неминучі при веденні господарської діяльності без врахування існуючих особливостей оподаткування.

 

 

Питання для самоперевірки.

1. Дайте визначення податкового планування на підприємстві.

2. Планування податкових платежів і податкове планування є ідентичними поняттями чи ні?

3. Охарактеризуйте основні принципи, на яких базується ефективність податкового планування.

4. Визначте джерела сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) підприємства.

5. Охарактеризуйте основні напрямки регулювання бази оподаткування податків, джерелом сплати яких є виручка від продажу продукції.

6. Визначне основні шляхи регулювання бази оподаткування податків, джерелом сплати яких є прибуток підприємства.

7. Назвіть основні етапи податкового планування на підприємстві.

8. Яке значення з позиції податкового планування податкового календаря?

9. Охарактеризуйте показники для оцінки рівня податкового навантаження на підприємство.

10. Охарактеризуйте показники для оцінки ефективності податкового планування на підприємстві.

 

 

ТЕМА 7: МІЖНАРОДНЕ ПОДАТКОВЕ ПЛАНУВАННЯ.

1. Основи міжнародного податкового планування.

2. Форми і методи податкового планування.

3. Взаємозв’язок і взаємозалежність податкового права і податкового планування.

4. Види міжнародного податкового планування.

5. Види податків і їх класифікація з позиції податкового планування.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти