ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Біографія Йозефа Ратцингера – Папи Венедикта XVI

Народився 16 квітня 1927 року в містечку Марктль-ам-Інн (Баварія, Німеччина) у сім'ї поліцейського. Батько Йозефа, який негативно ставився до націонал-соціалізму, у 1937 році віддав сина до класичної гімназії в Траунштайне.

Досягнувши призовного віку, в 1944 році пішов на військову службу в Австрійський легіон. Про той час він згадує як про ідеологічну муштру. Брав участь у військовому навчанні вермахту, але незабаром був звільнений за станом здоров'я.

У 1945 році дезертирував з вермахту додому, до Траунштайна.

У 1947 році вступив до Георгіанума, богословського інституту при Мюнхенському університеті. 29 червня 1951 року, на свято Петра і Павла, Йозефа і його брата Георга було рукопокладено на священиків (святитель – кардинал Фаульхабер) у Фрайзінгу.

У 1953 році захистив дисертацію з богослов'я в Мюнхенському університеті. Тема його роботи – "Народ і дім Божий в еклезіології Августина".

15 квітня 1959 року розпочинає викладацьку роботу на кафедрі богослов'я в Боннському університеті. У 1962-1965 роках як радник (peritus) Кельнського кардинала Йозефа Фрінгса брав участь у чотирьох засіданнях Другого Ватиканського Собору.

У 1972 році з Г.У. фон Бальтазаром, Анрі де Любаком та іншими заснував богословський католицький журнал "Communio", присвячений питанням богослов'я і культури.

24 березня 1977 року його було номіновано Архієпископом Мюнхена і Фрайзінга. Єпископська хіротонія відбулася 28 травня, а вже 27 червня того самого року Папа Павло VI підніс його до гідності кардинала.

У 1980 року Папа Іван Павло II призначив кардинала Ратцингера головою Ради у справах мирян, а потім запропонував йому посаду голови Конгрегації з питань віровчення. Не бажаючи покидати Мюнхена і переїжджати до Ватикану, він спершу відхилив пропозицію Папи, але 25 листопада 1981 року прийняв рішення стати префектом Конгрегації. У 2000 році став деканом Колегії кардиналів, а титул його став звучати як "єпископ Остюка і Веллетрі-Сеньї”.

У 2006 р.Святіший Отець Венедикт XVIвидав першуЕнцикліку “DeusCaritasest” (“Бог є Любов”)про християнську любов, у якій наголосив про: єдність любові
у творінні та історії спасіння;відмінність і єдність між «Ерос»і «агапе»; милосердя Церкви як «Спільноти Любові».

З точки зору історії України є цікавими факти, що перебування римських папів на українській землі буде вже третім за рахунком, правда за зовсім інших обставин. Третій наслідник апостола Петра Папа Климент І мученик (88-100 рр.) перебував за римського імператора Траяна на засланні в Криму в м. Херсонесі і був втоплений у Чорному морі приблизно у 100 році. Рівноапостольні Кирило і Мефодій внаслідок місії до хозар у 861 році віднайшли мощі (нетлінні останки) святого Климентія в підводній гробниці коло Херсонесу і перенесли їх у 867 році до Риму. За князя Влодимира Великого – хрестителя України частину мощей Папи Климента І було передано послами Папи Івана XV у Київ та покладені в основу Десятинної церкви. Голова Папи Климента І знаходиться в Києво-Печерській Лаврі до сьогодні.

В 655 році перебував на вигнанні в м. Херсонесі 75-й наслідник апостола Петра Папа Мартин І мученик (649-657р.р.), який там і помер, пишучи до своїх вірних, що на цих землях такий голод, що люди не пам’ятають як виглядає хліб.

Третій Папа як 263-й наслідник апостола Петра Іван Павло ІІ, що 27 років виконував своє пастирське служіння як римський Архиєрей, здійснював візит до незалежної суверенної держави Україна у ролі гостя глави держави Ватикан, яка в числі перших держав встановлювала дипломатичні відносини з Українською Народною Республікою в 1918-1920 рр.

Папа проголосив в Україні нових блаженних і святих, які були мучениками XX століття внаслідок переслідування тоталітарним режимом. Його візит сприяв духовному і моральному піднесенні молоді та утвердженні віри старшого покоління в Україні, щоб розбудовувати нашу державу на Євангельських засадах, про що мріяли наші князі: Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, поети: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, а також митрополити: Андрей Шептицький, Іван Огієнко і патріархи Йосип Сліпий і Мстислав Скрипник.

Центром католицизму є м. Ватикан, як держава в м. Римі площею 44 га. Головним храмом є собор св. Петра, в якому може перебувати близько 100 тис. людей. Адміністративний апарат католицької Церкви – римська курія, що складається з конгрегацій, канцелярій, секретаріатів, трибуналів. Католицька Церква строго дотримується моралі, абсолютно не дозволяючи абортів, шлюбних розлучень. В ній обов’язковий стан целібату (неодруженості) щодо священиків. В католицькій Церкві є зразкове шкільництво і ретельний розвиток науки богослов’я. В багатьох країнах світу є католицькі Університети, в Римі їх десять. Викладачами їх є високоосвічені монахи єзуїти, домініканці, францішкани, салезіани, бенедиктинці, капуцини. Діє Папська Академія наук. Ватикан має послів у зарубіжних країнах, що звуться нунції.

Католицька Церква визнає дійсними 21 Вселенських Соборів Церкви. Крім 7 Вселенських Соборів, які проводили спільно представники східної і західної Церков, католики визнають наступні Вселенські Собори:

- VШ Вселенський Собор, який проходив в Константинополі з 869 по 870 рр., на якому було засуджено патріарха Константинопольського Фотія.

- ІХ Вселенський Собор, який проходив в Латерані у 1123 р. та затвердив конкордат у Вормосі.

- Х Вселенський Собор, який проходив в Латерані у 1139 р. та засудив схизму антипапи Анаклета.

- ХІ та ХП Вселенські Собори, які пройшли в Латерані у 1179 р. та 1215 р., на яких було засуджено єресі сект катарів та альгібійців, а також вирішено, що для обрання папи потрібно дві третини голосів кардиналів.

- ХIII Вселенський Собор, який проходив в Ліоні в 1245 р., де взяв участь чернігівський архієпископ Петро Акерович. Собор засудив німецького імператора Фрідріха II. Після Собору в 1253 р. папа Інокентій ІУ передав корону для Галицько-Волинського короля Данила.

- ХІV Вселенський Собор, який проходив в Ліоні в 1274 р., де царгородський імператор Михайло VIII Палеолог приступив до з’єднання з апостольською столицею. Патріарх Іван Веккос та імператор склали присягу в Рим, а в 1282 р. імператор Андронник П знову сприяв роз’єднанню, ув’язнивши Патріарха Веккоса.

- ХV Вселенський Собор, який проходив у Вієнні з 1311 по 1312 рр., на якому з’ясовано відношення душі до людського тіла та осуджено фальшивий містицизм.

- ХVІ Вселенський Собор, який проходив у Констанції з 1414 по 1418 рр., у якому брав участь київський митрополит Григорій Цамвлак. Собор засудив Віклефа і Гуса та закінчив західну схизму.

- ХVII Вселенський Собор, який проходив у Базилеї в 1430 р., у Феррарі в 1437 р., а в 1439 р. у Флоренції. На ньому царгородський імператор Іван УШ Палеолог та патріарх Йосиф П склали присягу, а 6 липня 1439 р. була підписана Флорентійська унія (єдність із Східною Церквою).

- ХVIII Вселенський Собор, який проходив у Латерані з 1512 по 1517 рр., де засуджено вчення філософів, які вчили, що людська душа смертна і єдина для всього людства.

- ХІХ Вселенський Собор, який проходив у Тренто (Триденто) з 1545 по 1563 рр., засудив протестантизм, проголошуючи Біблію і Традицію нормами віри; проголосив вчення про Службу Божу, про святі Тайни, про чистилище, про хрещення, яке змиває первородний гріх, про норми заключення подружжя і про реформу духовенства.

- ХХ Вселенський Собор, який проходив у Ватикані з 1869 по 1870 рр. та ствердив догму про непомильність папи римського в справах віри і моралі, коли він проголошує їх як найвищий авторитет Церкви.

- ХХІ Вселенський Собор, який проходив у Ватикані з 1962 по 1965 рр. та ствердив, щo: літургії мають відправлятися народними мовами; можна скорочувати літургії; Богородиця є Матір’ю Церкви; спадщина християнського сходу є скарбом вселенської Церкви; християни мають право на християнське виховання. Видано декрет про екуменізм. 10 лютого 1963 р. на Собор прибув патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий після 18 літнього ув’язнення в СРСР. 7 грудня 1965 року на закінчення ІІ Ватиканського Собору Папа римський Павло УІ разом із Патріархом всієї православної Церкви Афінагорасом І зняли взаємні клятви кинуті при схизмі 1054 року.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти