Римська імперія, в якій виникло християнство, на час його появи вже “дозріла” до нового світогляду та нової віри. Особливістю імперії була її політична єдність. Римське право, що надавало важливого значення гідності конкретної особи, її праву на юридичний захист і на римське громадянство, а також тенденція до об’єднання людей різних національностей в єдину політичну організацію випередили Євангеліє, котре проголосило рівність усіх як перед покаранням за гріх, так і перед звільненням від гріха.

Значною є також роль римської армії. В імперії набирали до війська людей із далеких провінцій, котрих таким чином залучали до римської культури й поширювали її по всьому античному світові. Деякі воїни ставали християнами та приносили свою віру на Батьківщину.

Успішна загарбницька політика Риму зумовлювала те, що багато завойованих народів втрачали віру у своїх богів, які були нездатні захистити їх від поневолення. Такі народи опинялись у духовному вакуумі, котрий не могли заповнити тогочасні релігії, зокрема й релігія Вічного міста.

Римляни створили чудову систему доріг, які починалися від центрального каменя на римському Форумі та розходилися в різні куточки імперії. Основні дороги були брукованими та функціонували сторіччями. Римська система доріг з’єднувала всі провінції з центром і між собою, а згодом посприяла апостолам у їхній місії поширення християнства.

Ці та деякі інші фактори дають підстави для висновку, що Римська імперія була зручним політичним і соціально-економічним середовищем для поширення християнства.

Духовні джерела. Наскільки великим не був би внесок Риму, незрівнянно важливіша основа християнства – праці грецьких мислителів. Якщо в Римі створювалася політична атмосфера для поширення християнства, то в Афінах розвивалася його філософська душа. Філософія античності підготувала сприятливі умови для зародження і поширення християнства, критикуючи старі вірування. Сократ і Платон у V – ІV століттях до Р. X. вчили, що світ, у якому жили люди, є лише тінню істинного світу, в якому існують вічні вищі духовні ідеали – добро, краса й істина. Християнство запропонувало тим, хто сприймав їхню філософію, вчення про добро, красу й істину в особі Боголюдини – Ісуса Христа. Греки дотримувалися погляду, що душа безсмертна, проте не вірили у фізичне воскресіння тіла. Християнство ж вказало людям шлях до цього через можливість встановлення особистих стосунків з Богом.

Єдина релігія потребувала і єдиної мови, котрою стала грецька. На час становлення Римської імперії більшість освічених римлян знали грецьку мову та латину. Приблизно так, як англійська мова є універсальною мовою сучасності, латина була мовою освіченого Середньовіччя, грецька ж була важливим універсальним засобом спілкування античної доби.

Антична філософія прискорювала прихід християнства, руйнуючи старі політеїстичні вірування та показуючи нездатність людської свідомості збагнути Бога. Водночас язичництво розвивало думки про гріх і прощення його. Тож, коли з’явилося християнство, громадяни Римської імперії були готові прийняти його як свою релігію.

Поряд із римлянами та греками свій внесок у “повноту часу” зробили іудеї, котрі, на відміну від греків, не шукали Бога засобами мислення. Вони визнавали його існування, з готовністю поклонялися йому та приймали його як належне. Цьому сприяв той факт, що Бог відкрився їм через Авраама й інших їхніх вождів. Отож Єрусалим став символом релігійної підготовки для появи християнства.

Іудаїзм вважається першоосновою християнстваще й завдяки утвердженню духовного монотеїзму, запропонувавши світові надію на прихід Месії. Найголовніша заслуга іудеїв полягає в тому, що саме вони дали новій релігії її основу – Старий Завіт (Біблію). Навіть поверхове ознайомлення з Новим Завітом підтверджує, наскільки глибоко Христос і апостоли шанували Старий Завіт як відкриття Бога людству. Чимало язичників також читали його та були знайомі з основами іудейського віросповідання. Поява синагог, які стали органічною частиною іудейського життя та принесли багато користі в період виникнення, розвитку та проповідування християнства, також має непересічне значення.

Ще одна важлива деталь: Палестина – місце народження нової релігії – була розміщена в стратегічно зручному місці, на перетині шляхів трьох частин світу – Азії, Африки та Європи. Значна кількість воєн давньої історії велася за право володіти саме цими землями.

Отже, грецька та римська культури, а також іудаїзм стали життєдайним ґрунтом для зародження та поширення християнства. Тож християнство з’явилося у сприятливому місці й у сприятливий час.

Особливості християнства

Християнство зародилося в І ст. у східних провінціях Римської імперії. Особливістю імперії була її політична єдність. Римське право надавало рівні права вільним громадянам імперії перед законом і створювало умови для об’єднання людей різних національностей. Ідеологічною основою такого об’єднання повинно було стати християнство, Новий завіт якого проголошував рівність усіх людей як перед покаранням за гріх, так і перед звільненням від гріха.

Сприйняттю ідей християнства та їх поширенню сприяло те, що багато завойованих народів втрачали віру в своїх богів, які виявилися нездатними захистити їх від поневолення. Такі народи опинялись у духовному вакуумі й легко сприймали ідеї нової релігії. Крім цього, деякі воїни римської армії ставали християнами та приносили свою віру в усі куточки Римської імперії.

Предтечею християнства вважається іудаїзм, завдяки утвердженню в ньому духовного монотеїзму. Іудеї запропонували світу надію на прихід Месії, котрий принесе справедливість і найчистішу на той час систему моралі. Високі вимоги Десяти заповідей (Декалогу) виділяли іудаїзм серед моральних норм інших релігій. Моральний підхід Старого Завіту сприяв появі вчення про гріх і його прощення. Іудаїзм при цьому стверджував, що спасіння можливе тільки від Бога, що його неможливо знайти в раціоналістичних філософських системах або язичницьких релігіях. Новий Завіт говорить, що Ісус Христос і апостоли шанували Старий Завіт за його відкриття Бога людству.

Антична культура й іудаїзм стали благодатним підґрунтям для зародження та поширення християнства. Тож християнство з’явилося у сприятливому місці й у сприятливий час.

Сьогодні християнство є найпоширенішою релігією світу, що має близько 1,5 млрд. послідовників у Європі, Америці, Африці й інших регіонах. Християнствоє світовою релігією, воно не протистоїть іншим релігійним системам і має свої особливості.

1. Християнство вперше в історії стало космополітичною (світовою) релігією, що має монотеїстичний характер, тобто ґрунтується на вірі в єдиного Бога. Ще до виникнення християнства були спроби створити світову релігію (скажімо, в Індії), проте вони були невдалими. Лише християнству судилося стати і світовою, і монотеїстичною релігією.

2. Християнство було й залишається найбільш обґрунтованою релігією. Богонатхненні християнські книги – зокрема, вчення про створення світу й людини, про народження, життя та смерть через спокутування людських гріхів Ісуса Христа, про потойбічне життя померлих – настільки ґрунтовні, що інші релігії тільки запозичують у християнства усталені положення, обґрунтування й аргументи на користь своєї віри.

3. Християнство і в минулі епохи, і в наш час утверджувалось у найбільш економічно та культурно розвинених країнах.. Воно століттями й доволі ефективно залучало до свого вчення науку, філософію, мистецтво тощо. Завдяки цьому християнство адаптувалося до науково-технічного прогресу та сучасної культури і своєю історією доводить реальність свого існування й у майбутньому. Задля цього впродовж 20 століть провідні християнські богослови працювали на його ниві, обґрунтовуючи християнське віровчення. Вони створили міцний фундамент для подальшого існування та розвитку християнських богословських концепцій.

Християнство є одним з найбільш численних релігійних напрямків у світі та переважним в Україні. До того ж, не лише віруючі, а й чимало невіруючих відпочивають у неділю, котра символізує воскресіння Ісуса Христа; стають хрещеними батьками дітей своїх друзів; за християнськими звичаями хоронять небіжчиків; поділяють значну частину православних моральних принципів та ін.

Отже, християнська віра сьогодні спрямовує душі віруючих, усіх людей на виконання Божих заповідей, вона є вчителем життя, керманичем поведінки, важливим чинником духовності, високої моральності та соборності народу України.

Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 11 12 13 Следующая