Іслам(покірність) – друга за кількістю після християнства світова монотеїстична релігія, її сповідують близько 1 млрд. людей. Це наймолодша зі світових релігій. Символом ісламу є зелений прапор, який повинен стверджувати молодість і вічність цієї релігії. Найбільш поширений іслам в країнах Ближнього та Середнього Сходу, Північної Африки та Південно-Східної Азії. Зі 120 країн світу, в яких є мусульманські громади, у 45 країнах мусульмани становлять більшість населення. У 28 афро-азіатських державах іслам визнано державною релігією, а також у Єгипті, Кувейті, Ірані та Пакистані.

Сучасний іслам досить активно впливає на всі аспекти життя цих країн. Під гаслами ісламу в багатьох країнах здійснюються: політичний рух за повернення до мусульманських правових норм у державному житті (ісламізація); вибір особливого напрямку економічного розвитку, що визначався б тільки соціальними та моральними нормами ісламу (ісламська економіка); рух за перебудову міжнародних господарських відносин за принципами ісламу (ісламський новий економічний порядок) тощо. Протягом останніх років ісламський чинник стає дедалі помітнішим у міжнародній політиці.

Іслам виник на початку VII ст. у Західній Аравії в епоху переходу арабів від первіснообщинного до феодального ладу. Формування феодалізму вимагало відповідної ідеології, котра б об’єднала арабські племена. Такою ідеологією, зважаючи на рівень розвитку населення, в той час могла стати лише монотеїстична релігія.

Виникнення ісламу пов’язується з іменем Мухаммеда, що народився в 570 р. у м. Мекка. Батько помер ще до його народження, а мати, – коли йому було шість років. Виховував Мухаммеда його дядько – Абу Таліб. Спочатку хлопець мандрував з дядьковими караванами країнами Близького Сходу, де познайомився з християнством та іудаїзмом. Досягнувши повноліття, Мухаммед найнявся керувати господарськими справами до заможної вдови Хадіджі, а згодом вони одружилися, не беручи до уваги те, що Хадіджа була значно старшою за Мухаммеда.

Ставши заможним, Мухаммед поступово відійшов від господарських справ і зосередився на релігійних роздумах. На той час араби сповідували родоплемінні культи, усамітнювались у печерах, де проводили дні в постах і релігійних роздумах. Ісламські джерела стверджують, що під час одного з таких постів Мухаммед побачив постать у білому, котра випромінювала яскраве світло та веліла проповідувати нову, істинну віру.

Початок релігійної діяльності був не простим для Мухаммеда. Йому повірили та стали послідовниками тільки Хадіджа, двоюрідний брат Алі й дядько Абу Таліб. Мешканці Мекки не вірили Мухаммеду. В 622 р., після смерті вірної союзниці у вірі – Хадіджі, Мухаммед залишає Мекку та перебирається в м. Ясріб, яке після його смерті отримало назву Медина (“місто пророка”). День цього переселення (хіджра) в культурі арабів вважається початком ісламського літочислення.

У Медині Мухаммед створив першу релігійну громаду, члени якої сповідували його віровчення. Вірність цьому вченню ставилася вище за вірність рідним і близьким. До общини не могли лежати ті, хто не сповідував ідеї Мухаммеда (невірні). У Медині було побудовано перший храм нової релігії (мечеть). Під час релігійних служб, віддаючи шану Мухаммеду, мусульмани почали молитися в напрямку Мекки – місця народження засновника ісламу. У 630 р. під тиском мусульман мединської общини мешканці Мекки також прийняли іслам. Відтоді іслам швидко поширився, й під владу пророка перейшла більшість аравійських племен. Сам же Мухаммед зосередив у своїх руках керівництво релігійними громадами та світську владу.

У 632 р. Мухаммед відвідав Мекку (здійснив паломництво) та повернувся до Медини, де незабаром помер. Поховали Мухаммеда в головній мечеті, що отримала назву “Мечеть Пророка” і стала місцем паломництва мусульман.

Відсутність в ісламі релігійних настанов (згадаймо християнство з його Вселенськими соборами), рішення яких із релігійних питань мали б силу закону, та певна невизначеність основних джерел ісламського віровчення – Корану й Сунни – спричинили розбіжності в ісламі з питань віровчення та догматики. Відсутність єдиної богословської концепції, загальновизнаної в мусульманському світі, неконституйований характер богослов’я породжували різноманітні школи та течії. Так, уже в VIII ст. через відмінні ознаки в уявленнях про природу верховної влади в ісламі виникли течії сунітів, шиїтів, хариджитів та ін.

Віровчення та культ ісламу

Основи мусульманського віровчення й обрядовості викладено в Корані та Сунні. Загалом у віровченні ісламу можна визначити сім основних положень (догматів), які складають “Символ віри” мусульманина.

1. Віра в єдиного бога – Аллаха, – який є творцем світу. Аллах – єдиний, одноосібний, вічний і всемогутній Бог. Велич Аллаха проявляється в багатьох формулах, добре відомих усім мусульманам, яка часто підкреслюється ними в промовах, молитвах і побутових вигуках. Усі мусульманські тексти й офіційні промови також починаються з фрази: “Немає Бога окрім Аллаха, а Муххамед його пророк”.

2. Вшанування священної вічної книги – Корану. Зміст Корану є відображенням Матері-книги, котру зберігає Аллах і зміст якої передав Мухаммеду архангел Джебраїл. Коран створювався після смерті Мухаммеда. За життя Мухаммеда ніхто не збирав текстів його проповідей. Люди запам’ятовували їх або записували на різних предметах. Після смерті Мухаммеда виникла ідея зберегти їх і впорядкувати, доки були живі ті, хто знав їх напам’ять. Збирав тексти секретар Мухаммеда Зайд Ібн Сабіт протягом п’яти років. Він склав збірник із текстів, написаних на пергаменті, кістках, глиняних табличках і записав усні перекази проповідей Мухаммеда. Ці тексти отримали назву сури та склали зміст святого письма ісламу.

Коран складається зі 114 глав (сур) – 90 мекканських і 24 мединських. Сури розміщені не в хронологічному порядку, а спочатку розташовано найдовші, потім – коротші.

Кожна сура поділяється на аяти. Аят – це фрагмент сури. Наприклад, фатіха (перша сура) починається з аятів: 1) “В ім’я Аллаха, милостивого, милосердного!”; 2) "Хвала Аллаху – Господу світів...”. Більша частина Корану написана римованою прозою. У найдовшій сурі – другій – нараховується 286 аятів, а у найкоротшій – 112-й – лише три. В кожному аяті 1-68 слів. Загалом у Корані 6238 аятів, 77 934 слова.

У мусульман існує традиція читати Коран протяжним співучим голосом. Протягом віків в арабських релігійних школах заучували тексти Корану напам’ять. Ця традиція збереглася й донині, її ретельно дотримуються ті, хто готує себе до релігійної діяльності.

Коран – перша письмова пам’ятка арабською мовою, що містить релігійні погляди на світ і природу й ісламські догматичні положення, а також правові норми, обряди, ритуали, традиції арабів.

Як й інші релігійні книги, Коран є збіркою законів, настанов і традицій, а також викладом різноманітних міфічних розповідей, деякі з них запозичені від інших релігій, особливо християнства й іудаїзму. В Корані є вказівки щодо регламентації торгівлі, майнових, сімейно-шлюбних відносин і наводиться безліч моральних норм, які є обов’язковими для мусульман та становлять їхній кодекс честі. Найчастіше в Корані йдеться про обов’язки віруючих щодо правителів і про ставлення мусульман до інших віросповідань, про Аллаха, якому повинні бути покірними всі його послідовники, про Судний день, воскресіння та потойбічний світ.

Коран підтверджує та узаконює станову нерівність, освячує приватну власність: “Ми розділили серед них (тобто людей) існування в житті ближньому та підняли одних над іншими, щоб одні з них брали інших у прислугу” (К., 43,31). За замах на власність Коран передбачає суворе покарання на цьому та в потойбічному світах: “Злодію і злодійці відсікайте руки зате, що зробили вони, від імені Аллаха” (К., 5, 42).

Багато аятів святої книги присвячено жінці. За непокірність, навчає пророк, “кидайте їх на ложі та бийте їх” (К., 4, 38); “тримайте їх удома, доки не упокоїть їх смерть і Аллах не розчистить для них шлях” (К., 19, 4); “одружуйтесь на тих, які приємні вам, жінках – і двох, і трьох, і чотирьох” чи “на одній або на тих, якими оволоділи ваші десниці” (К., 4, 3). “Чоловіки стоять над жінками тому, що Аллах дав їм перевагу перед ними” (К., 4, 38). Визначено як майнову нерівність жінки щодо чоловіка (К., 4, 175), так і правову (К., 2, 282). У Корані також існують аяти про необхідність обмежень для жінки (носіння паранджі, чачвана, чадри та яшмака).

У Корані викладено космологічні та космогонічні погляди. Згідно з ними, Земля – це площина, рівновагу якої підтримують гори, що їх звів Аллах. Останній створив світ за шість днів, що відповідає біблійним уявленням про творіння світу. На шостий день Аллах створив Адама та Єву. Творіння людини є найвищим досягненням Бога (К., 15, 29; 27, 62; 32, 8; 38, 72).

Є в Корані й чимало наказів віруючим щодо релігії, правил здійснення релігійних вимог і ритуалів: “Прославляй хвалою твого Господа до сходу сонця і до заходу сонця, і під час ночі прославляй його і серед дня, – і ти будеш задоволений” (К., 20, 1 30). “Вам не досягти благочестя, доки не будете робити пожертвувань за того, кого любите” (К., З, 86). Коран попереджає: “Це життя – тільки гра й забава...” (К., 5,32), “хто ж хоче користуватися всіма його благами, тому нема в майбутньому житті нічого, окрім вогню...” (К., 11, 19).

У священній книзі є і проповіді релігійної винятковості ісламу, заклики до боротьби з невіруючими, позаяк останні є ворогами мусульман (К., 4,102). Віруючих закликають боротися з невірними, “доки не буде спокуси, і вся віра не належатиме Аллаху” (К., 8,40). Мусульманам наказують діяти за принципом таліона: “душа – за душу, і око – за око, і ніс – за ніс, і вухо – за вухо, і зуб – за зуб...” (К., 5, 49). Від імені Аллаха в Корані проголошено: “Для невірних ми приготували кайдани, ошийники, гієнський вогонь” (К., 76,4). “Вони питимуть кипяток, і люті муки будуть їм зате, що були невірними” (К., 10, 4).

Згідно з моральними повчаннями Корану, людина в своїх діях і намаганнях повністю залежить від волі та бажання Аллаха: “Не спіткає нас ніколи ніщо, окрім того, що накреслив нам Аллах. Він наш заступник” (К., 9, 51). Усі люди створені Аллахом для покори. Людина не має свободи волі, вона приречена.

Загалом Коран – це не лише сухі та монотонні релігійні накази й проповіді, а і яскрава, палка, образна мова, змістовні словосполучення та порівняння. Коран, на думку багатьох діячів культури, є першою в історії народів Сходу пам’яткою прози, притч, алегорій, порівнянь, оповідей тощо. І в цьому полягає його велика художня та культурно-історична цінність.

Частина мусульман вшановують, окрім Корану, і Сунну. Сунна містить розповіді про вчинки й висловлювання пророка та є джерелом правил життя суспільства й тлумачення Корану, релігійного культу та права. Хадиси, що складають Сунну, тільки в IX ст. були зафіксовані письмово. Хадиси – це основа всього релігійного та громадського життя й діяльності мусульман-сунітів. На основі Корану та Сунни розроблено шаріат – зведення ісламських законів. Шаріат визнається божим законом. Він містить норми кримінального, майнового, шлюбно-сімейного права, настанови про священну війну – джихад (газават) – і регулює зовнішні форми та правила культу, а також визначає міру покарання за їх порушення.

3. Догмат про загробне життя. Відповідно до цього вчення, відразу після смерті два ангели смерті супроводжують душі людей до раю чи пекла. Мусульманський рай зображається як чудова прохолодна оаза з чистою джерельною водою, гуріями-дівами, фруктовими садами, де всього вдосталь. Пекло змальовується як місце, де катують, поливають грішників киплячою смолою, рвуть тіло залізними гаками, поселяють їх поряд зі скорпіонами та гадюками.

4. Догмат про кінець світу, за яким його здійснить сам Аллах і час приходу кінця світу відомий тільки йому. Наприкінці земного світу настане Страшний суд, у день якого відбудеться воскресіння мертвих, для здійснення Аллахом суду над ними.

5. Догмат про приреченість. Згідно з ним, людина не має свободи долі, тому що Аллах ще до створення світу визначив не тільки земну, а й потойбічну долю людей. Фаталізм є стрижнем віровчення ісламу.

6. Догмат про священну війну з невірними – джихад, або газават. Згідно з цим ученням, джихад – це війна на захист ісламу, участь у якій є обов’язком кожного мусульманина.

7. Догмат про безсмертя душі. Як і представники інших релігій, мусульмани вірять у те, що душа створена Аллахом, вона не залежить від тіла та є безсмертною. Після смерті людини душа перебуває вічно в раю чи пеклі.

Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая