порівнянні з першим рівнем. До понять цього рівня відносяться «структура релігії», «функції релігії», «рівні релігійної свідомості», «культ», «релігійна група», «секта», «церква» та ін.;

3)сукупність понять, що інтерпретуються, та емпіричних узагальнень:

«релігійність», «критерії релігійності», «стан релігійності», «відношення

Людей до релігії та атеїзму» і т. ін. Операціональна інтерпретація понять

Відіграє важливу роль у розробці методики соціологічних досліджень, а

Емпіричні узагальнення є основою теоретичного аналізу.

Взаємозв'язок соціології релігії з іншими науками про релігію.

Соціологія релігії знаходиться в тісній взаємодії з іншими науками про

релігію. У зв'язку з тим, що релігія включає в себе певний світогляд і має

соціальні корені, соціологічне вивчення релігії не може бути відірване від

рішення специфічних світоглядних проблем. З другого боку, розкриття

соціальних причин, що породжують релігію, дозволяє глибше зрозуміти

природу релігійного світогляду, розкрити зв'язок гносеологічних коренів

релігії з її соціальними коренями. У цьому плані очевидний зв'язок соціології

релігії з теорією атеїзму.

Соціологія релігії взаємодіє також із психологією релігії. Розглядаючи

структурні елементи релігії, соціологія релігії не може не торкнутись аналізу

релігійної свідомості: масової, групової та індивідуальної. Вивчення

свідомості, психології віруючих з точки зору їх детермінованості (перш за

все економічними відношеннями) дає основу для дослідження елементів

релігії і в психологічному плані. З другого боку, розкриття структури

релігійної свідомості в соціологічному плані, розуміння соціальної ролі

релігії, з'ясування впливу релігії на свідомість людей вимагає враховувати

дані психології релігії.

Соціологія релігії досить тісно споріднена і з філософією релігії.

Філософія пізнає найбільш загальні підстави буття природи та людини,

намагається охопити всесвіт у цілому.

Філософія і релігія частково збігаються за своїм предметом

(світосприйняття та життя людини), але вони різні за методами, якими

опановують цей предмет. Релігія опирається на безпосередній досвід, це є

Саме життя. Філософія ж користується логікою.

Релігія як соціальне явище. Слово «релігія» перекладається з

Латинської як благочестя, святиня, предмет культу. Релігія є не тільки

Уявленням про Бога, не-тільки свідомістю. Це й реальне життя, дії людей — культ, богослужіння, церковна організація, нарешті, це форми й засади організації суспільного життя, що тією чи іншою мірою ґрунтуються на

Релігійних підставах. Тобто релігія — це відповідне світосприйняття та певна сфера життя людини, пов’язані із ставленням її до Бога.

Роль, яку відіграє релігія у суспільстві, як раз і випливає з її об'єктивної

сутності як зв'язку людини з Богом. Через цей зв'язок людина виступає не

стільки як особистість, скільки як представник роду людського. Відчуваючи

зв'язок із Богом, одночасно вона відчуває зв'язок, поєднання із людською

громадою. Найінтимніше спілкування людини з Богом завжди не

Обмежується її індивідуальністю, а виводить цю індивідуальність у простір

Спільного існування.

З цієї точки зору релігія більш соціальна, ніж будь-які інші — політичні,

Правові, економічні — відносини між людьми.

Релігійна свідомість є найдавнішою серед інших видів людської

свідомості, і людське суспільство — як усвідомлення людьми їх певної

спільності — виникло саме на підставі спільної релігії, тоді як усі інші

об'єднання (держава, господарство, культура) мають уже похідний,

вторинний характер. Тому релігія є основою будь-якої соціальності.

Релігія постає як основа соціальності ще й тому, що саме вона створює

такі первинні засади суспільності, як солідарність, свобода, служіння.

Солідарність, тобто почуття спільної причетності людей до якогось

цілого, єдиного «ми» породжується єдиним зв'язком між усіма людьми та

Богом, в якому вони вперше почувають себе якоюсь родиною, общиною. Але

в цій причетності не зникає людська особистість. Навпаки саме

боголюдяність породжує людську свободу. Ця свобода, здатність до

творчості є початком людського спілкування.

Види релігій, їх еволюція. За науковими даними виникнення релігії

Пов'язується з появою ранньої родової общини, приблизно 40 тис. років тому. За час, що минув, релігія істотно змінилась, набула найрізноманітніших форм. Сьогодні ми бачимо численність релігій, які сповідують різні люди та народи. Власне, словом «релігія» позначаються як відповідна сфера життя й свідомості людей, що є спільною для будь-яких народів, так і окремі системи релігійних уявлень і богослужіння, окремі віросповідання.

Учені пропонували багато підходів до класифікації релігій, в яких тією

чи іншою мірою враховувались як історичний розвиток так і зміст

віросповідань. Оскільки релігії завжди пов'язані з етносом, доцільно було б їх

розрізняти у зв'язку з різними типами етносів. Так. виділяють племінні

Культи, національно-державні та світові релігії.

Племінні культи передували будь-яким іншим формам релігії збереглись

Нині у відсталих народів і племен Африки, Азії, Америки. Як правило, ці

Культи не мають якогось узагальненого (догматичного) уявлення про Бога.

Об'єктом поклоніння є природа та її явища, тварини, матеріальні предмети. Переважають форми тотемізму (віра у родинні зв'язки з твариною чи рослиною — засновником роду, тотемом) та культу предків.

Національно-державні релігії з'являються з формуванням народностей і

Класового суспільства і відіграють важливу роль при створенні державної

Організації. Вони відрізняються національною обмеженістю. За рівнем свого розвитку ці релігії дуже різні, але загалом переважають антропоморфні, обто такі, що уявляють Бога схожим за виглядом на людину. Національно-державні релігії існували у стародавніх Єгипті, Греції, Римі, Персії. Серед сучасних релігій це іудаїзм, конфуціанство, індуїзм та деякі інші.

Світові релігії з'являються пізніше за інші, па ґрунті якихось національно-державних, відрізняючись від них космополітизмом, тобто не пов'язуються з окремою нацією, і прозелітизмом, тобто прагненням привернути якнайбільше шанувальників, тому, як правило, ведуть активну місіонерську діяльність. Для них також є характерним досить розвинена

Догматика, культ та всі інші атрибути. До світових релігій зараховують

Буддизм, християнство та іслам.

Релігії також відрізняються залежно від того, скільки богів є об'єктом

поклоніння. Політеїстичні релігії сповідають багатобожжя, монотеїстичні —

єдинобожжя. Перехідною формою між ними є генотеїзм, який визнає

існування багатьох богів, але серед них шанує лише одного — заступника

свого народу.

Становлення соціології релігії як наукової дисципліни

Початок формування соціології релігії як наукової дисципліни припадає

Приблизно на середину XIX ст. її виникнення зумовили процеси в

Розум має сильніші аргументи, ніж ті, якими послуговується церковна

Доктрина і Святе Письмо. Кант обстоював самостійність людини та

Марксом, протистоїть ідея

Криз.

Релігія як соціальний інститут.Релігія є одним із найдавніших

соціальних інститутів і має досить складну структуру. Основними її

елементами с релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні відносини

та релігійні організації.

Релігійна свідомість — це релігійна віра, релігійні норми, символи,

ціннісні орієнтації, санкції, заборони, упередження і т. ін.

Релігійна свідомість буває масовою, груповою та індивідуальною.

Релігійна діяльність — це практично духовне освоєння світу.

Розрізняють два види релігійної діяльності: поза культову та культову.

Позакультова діяльність здійснюється у духовній та практичній сферах.

Розробка релігійних ідей, систематизація та інтерпретація догматів теології

відносяться до духовної сфери. До практичної сфери належать місіонерська

діяльність релігійних індивідів (їх групи); викладання богослівських

дисциплін у навчальних закладах; управлінська діяльність у системі

релігійних організацій та ін.

Культова діяльність — це культ у власному розумінні цього слова, тобто

це релігійні дії віруючих (поклони, вставання на коліна, складання рук,

хресне знамення тощо при молитвах, а також символічні боготворчі акти —

чин богослужби, обряд, проповідь, жертви, таїнства).

Релігійні відносини залучені до систем суспільних відносин -—

матеріальних та ідеологічних. Вони складаються відповідно з релігійною

свідомістю, існують через релігійну діяльність. У зв'язку з цим релігійні

відносини бувають культові (існують через культову діяльність) та

позакультові (існують через позакультову діяльність). Носіями релігійних

відносин виступають релігійні індивіди, групи, організації.

Характеру.

Організація забезпечує існування та функціонування релігійної

спільності, тобто сукупності послідовників певного віросповідання.

Спільність разом із своїми організаційними елементами являє собою

релігійне об'єднання, первинним осередком якого виступає людина. Над

общиною надбудовується комплекс ланок (аж до вищої ланки — центра

об'єднання), що забезпечує цілісність об'єднання.

У соціологічній літературі виділяють такі типи релігійних об'єднань:

Діяльності людей та інститутів. З цим зв'язане підвищення впливу релігії на суспільну систему, поширення її функцій у суспільстві. Інакше кажучи, це процес, при якому в основі суспільних відносин лежить культова релігійна діяльність.

Сакралізація характерна для ранніх стадій історії релігії, рецидиви її

виявляються й пізніше.

Суспільству.

Релігійна ситуація в Україні.Як свідчать соціологічні дослідження

(1997 р.), майже половина дорослого населення України вважає себе

віруючими, з них 3/4 — православні, 10% — греко-католики, 8% —

представники інших конфесій, 7% — «просто віруючі»1.

Політика у сфері релігії.Сьогодні вплив релігії на свідомість мас у

світі є досить значним, і тому політичні діячі будь-якої країни прагнуть

використати конфесії для досягнення певних політичних цілей або ж

нейтралізувати їх суспільний вплив з цією ж метою. Деякі конфесії також

активно втручаються в політику, створюючи релігійні партії, профспілки,

очолюючи національно-визвольні рухи.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ І ПОВТОРЕННЯ

1. Що вивчає соціологія релігії

2. Що означає термін “релігія”

3. Що таке релігієзнавство і з яких частин воно складається

4. У чому полягає суть релігії як соціального явища

5. Які основні історичні види релігії

1 Соціологія: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / А.Ю.

Брегета, А.П. Бовтрук , Г.В. Дварецька та ін. – К.: КНЕУ, 1999. – 106с.

6. Яка структура релігії

7. Які ви знаєте типи релігійних об’єднань

8. Що таке релігійна свідомість

9. Які ви знаєте основні види релігійної діяльності

10. Які функції релігії в суспільстві

11. У чому різниця між поняттями “сакралізація” та “секуляризація”

12. У чому полягає суть поняття “Свобода свідомості

13. Який сучасний стан релігії в Україні

Рекомендована література з теми

Артемьев А.И. Атеизм, религия, личность. – Алма-Ата, 1990.

Байков Е.И. Религия и духовный мир человека: социологические очерки. –

Саранск, 1972.

Добреньков В.И., Радугин А.А. Христианская теология и революция. – М.,

1990.

Трофимов З.П. Гуманизм, религия, свободомыслие. – М., 1992.

Шаханович М.И. Тайна бога: глобальные проблемы современности и

модернизация идеи бога. – К., 1990.

Тема 10. Соціологія релігії

План:

Предмет соціології релігії.

Взаємозв'язок соціології релігії з іншими науками про релігію.

Релігія як соціальне явище.

Функції релігії.

Релігійна соціологія.