1. Педагогічні технології на основі гуманізації і демократизації педагогічних відносин. Основна увага приділяється навчальному процесу, де панівним є індивідуальний підхід до кожної дитини, демократизація стосунків учитель-учень. Як приклад можна навести педагогіку співробітництва, гуманно-особистісну технологію Ш.Амонашвілі та інші.

2. Педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів. Основна ідея цих технологій — засоби активізації та інтенсифікації навчально-виховного процесу, до яких належать ігрові технології, проблемне навчання, технологія В.Шаталова тощо.

3. Педагогічні технології на основі ефективності організації та управління процесом навчання. Технології управління процесом засвоєння знань: програмоване навчання, технології диференційованого навчання, технології індивідуалізації навчання, групові та колективні технології навчання, нові інформаційні технології.

4. Педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення матеріалу. Навчання учнів раціональним методам оволодіння знаннями: технологія поетапного формування розумових дій, технологія укрупнення дидактичних одиниць (П.Ерднієв, О.Ерднієв).

5. Природовідповідні педагогічні технології. Опора в навчально-виховному процесі на природні закономірності розвитку дитини: технологія саморозвитку М. Монтессорі, використання народної педагогіки тощо.

6. Альтернативні педагогічні технології, які протистоять традиційній системі навчання та виховання: Вальфдорська педагогіка (Р.Штейнер), технологія вільної праці (С.Френе), технологія вільного виховання тощо.

7. Педагогічні технології авторських шкіл, побудовані на оригінальних авторських ідеях. Наприклад, Школа Майбутнього, заснована на біблійних принципах із використанням комп'ютерного навчання.

8. Частково-предметні педагогічні технології, за допомогою яких розв'язуються дидактичні завдання навчальних предметів. Наприклад, для вчителів початкової школи — це технологія раннього та інтенсивного навчання грамоти (М.Зайцев). Принципово важливим аспектом технології є характер стосунків між педагогом і учнями, відповідно до яких виділяються кілька типів:

1. Авторитарні технології, основані на пригніченні ініціативи та самостійності учнів, застосуванні вимог і примусу, жорсткій організації шкільного життя.

2. Дидактоцентричні технології, у яких найголовнішими чинниками формування особистості вважаються дидактичні засоби, панують суб'єкт-об'єктні відносини педагога та учнів, пріоритет навчання над вихованням.

3. Особистісно-орієнтовані технології, які сприяють забезпеченню комфортних та безконфліктних умов розвитку кожної особистості, реалізації її природних потенцій.

4. Гуманно-особистісні технології відзначаються своїм гуманістичним змістом, психотерапевтичною спрямованістю на підтримку та допомогу особистості.

5. Технології співпраці реалізують демократизм, рівність, партнерство у відносинах педагога й дитини.

6. Технології вільного виховання роблять акцент на наданні дитині свободи вибору та самостійності в тій чи іншій сфері її життєдіяльності.

7. Езотеричні технології, у яких сама людина стає центром інформаційної взаємодії зі Всесвітом [13].

Зроблений аналіз дозволяє зазначити, що в практиці початкової школи може використовуватися широкий спектр педагогічних технологій.

Розкрити особливості організації процесу навчання на уроках математики, побудованого за технологічними принципами

Центральною проблемою технологічного конструювання навчального процесу є правильне визначення взагалі цілей навчання та чітке формулювання навчальної мети. Цілі активних педагогічних впливів завжди планують як ефекти просування, зростання учнів. Педагогічні цілі здебільшого спрямовуються на виховне та освітнє середовище, діяльність учнів та індивідуальність кожної дитини. Провідною метою педагогічної діяльності має бути виховання у школярів уміння самостійно навчатися, прагнення до самовдосконалення, що базується на розвиткові рефлексії, поняттєвого мислення, вміння планувати свої дії на кілька кроків вперед. Провідна мета кожної освітньої галузі – усвідомлення учнями системи основних понять, формування вміння оперувати ними; шукати нових способи дій, уміння спільно працювати під час дискусії; виховання зацікавленості у процесі пізнання.

Конструювання технологічного навчального циклу починається з діагностики рівня навченості учнів. Проблема визначення навчальних досягнень школярів сприяє особистісному розвитку, дозволяє організувати навчально-пізнавальну діяльність учнів з урахуванням принципів індивідуалізації та диференціації. Крім того, діагностування дозволяє своєчасно проводити корекцію навчання, спрямовану на досягнення поставлених цілей.

Процес навчання відбувається поетапно: мотивація і стимулювання учнів; актуалізація їх опорних знань; знайомство з новою інформацією; формування умінь і навичок у відомих, нових умовах, а також на творчому рівні. Організація діяльності відбувається через взаємодію учнів не тільки з учителем, як за умови традиційного навчання, а й з методичними засобами (методичні посібники, альтернативні підручники, довідники, енциклопедії, таблиці, ілюстрації, особистий досвід учнів та ін.). Саме вони відіграють роль основного навантаження та дозволяють забезпечити активний характер пізнавальної діяльності учнів. Роль педагога полягає в тому, що він планує, організує та здійснює корекцію навчальної діяльності учнів, тобто керує процесом для досягнення мети.

У процесі навчання, побудованому за технологічними принципами, компоненти організації діяльності учнів та контролю виступають як рівнозначні, взаємопов’язані, доповнюючи один одного блоки. Недостатня увага до будь-якого з них знижує можливості технології та збільшує час, необхідний для засвоєння того чи іншого матеріалу. За традиційною моделлю навчання педагог оцінює школярів, як правило, індивідуально (залучення в деяких випадках учнів не змінює загальної картини).

Технологічне навчання потребує розвитку самооцінки учнів, яка передбачає побудову та аналіз відповідної особистісної діяльності, міркування про якість роботи і про те, як її можна підвищити. Оцінювання здійснюється не тільки з метою визначення динаміки розвитку, а й формування в них умінь і навичок емоційно-ціннісних орієнтацій.

Підсумовуючи, зазначимо, що технологія не підмінює теорію й методику, а на них спирається й ґрунтується, їх ефективність залежить від рівня розвитку теорії навчання, якості оволодіння нею та застосування в навчальному процесі.

Процес навчання, побудований за технологічними принципами, відбувається за умови логічної послідовності взаємозв'язаних етапів:

— чітка постановка вчителем кінцевої мети та проміжних цілей, їх уточнення з орієнтацією на досягнення учнями результату;

— підготовка навчальних матеріалів та організація діяльності відповідно до визначених цілей;

— управління процесом засвоєння знань, що передбачає структурування навчальної діяльності, оцінювання поточних результатів, корекцію навчання, спрямовану на досягнення поставлених цілей;

— підсумкова оцінка результатів.

І етап. Планування групової роботи на уроці.

Місце і завдання групової роботи на уроці.

Склад груп і місце їх розташування.

Способів утворення груп існує багато, і вони значною мірою визначають те, як відбувається робота і яким буде результат.

Прийоми формування пар змінного і постійного складу:

1. За симпатією (дитина поглядом обирає собі партнера).

2. За вказівкою вчителя (хлопчик — дівчинка; сусід по вулиці; вранці йшли разом до школи).

3. За малюнками (знайди частину свого малюнка та утвори пару).

4. За бажанням дітей виконувати певний однаковий вид роботи.

5. За порядковим номером (частіше на уроці фізкультури).

6. Із сусідом по парті (під час читання тексту на уроці).

Групи бувають гомогенні (учитель використовує прийом пересаджування) і гетерогенні (сидять на своїх місцях). Учитель має привчати дітей працювати в різних групах, хоча на утворення гетерогенних груп відводиться більше часу і під час роботи в них створюється
шум. Але робочий шум — запорука успіху уроку.

Виховання успіхом

Успіх чи то в роботі, чи то в навчанні приносить радість, задоволення, спонукає до подальших досягнень. Виховувати учнів потрібно успіхом. Боротися за успіх у навчанні – означає вчити дітей вчитися, виховувати організованість, самостійність, відповідальність, дисциплінованість.

Завдання батьків

Успіх у навчанні неможливий без розуміння та співпраці вчителів та учнів, батьків та дітей, вчителів та батьків.

Опорні схеми

Опорні схеми – це, оформлені у вигляді таблиць, карток, креслень і малюнків, висновки, які народжуються під час пояснення. Від традиційних наочностей вони відрізняються тим, що стають опорою думки, опорою дії. Дивлячись на ці схеми, учні формують свою відповідь. В результаті правила запам’ятовуються дуже свідомо, міцно та майже без зусиль.

Перспективне навчання

Ефективна організація часу на уроці за допомогою коментованого управління та опорних схем створює резерв часу, а отже дозволяє виконати більше вправ, більш детально зупинитися на складних для розуміння темах. Перспективне навчання означає, що робота проходить посупово та послідовно, від найпростішого конкретного до найскладнішого абстрактного і до вироблення навички..

Наступний метод, яким послуговувалася С.Н.Лисенкова, це коментоване навчання. На її уроках матеріал пояснювала не лише вона сама, але й учні. Висловлення думок вголос сприяє розвитку мовлення, думок, почуття відповідальності перед друзями, собою, самоаналізу, самооцінки і саморегуляції навчально-пізнавальної діяльності. Поступово коментоване управління переходить в доказове коментування. Школярі не просто механіно застосовують правила, а роздумують над тим що вони говорять і що пишуть. творчого мислення з перших класів, а також всебічному розвитку дітей.

Коментоване управління

Коментоване управління, поєднуючи разом три дії (думаю, говорю, записую), дозволяж зробити навчання більш свідомим і одночасно дозволяє вчителю контролювати рівень знань учнів, вчасно помітити нерозуміння. У дитини, яка навчилася мислити вголос, виникає потреба думати, доводити, розмірковувати і при самостійній роботі, коли говорити вголос вже не потрібно.

Які ж перспективи для методики відкриває прийом випереджаючого навчання?

Він не тільки відчутно підвищує ефективність засвоєння знань, але і створює додатковий резерв часу – це допомагає не випускати з уваги особистість кожного учня ( прогалини в знаннях, попередити помилки кожного ). Перспективна підготовка по важким темам дає випередження програми:річний учбовий матеріал засвоюється за три чверті. А новий навчальний рік починається з 1-го квітня, і до того ж, з самої складної теми наступного навчального року.

Приклад: ЗАДАЧА: У вазі лежало три яблука, мама поклала туди іще три яблука. Скільки яблук знаходиться зараз у вазі? Зачитуючи зміст задачі, вчитель пише на дошці: 3 3 потім ставить знак питання:?

Після того,як учні розв‘язали цю задачу усно, на дошці з‘вляється запис: 3 + 3 = 6. На питання вчителя : “То яка ж відповідь у цій задачі?”, клас відповідає “шість”, і учитель записує цю відповідь в наступному рядку: 6

Потім табличка доповнюється словами : умова, питання, розв‘язок, відповідь.

Загальний вигляд таблички:

2 3 ?

2 + 3 = 5

умова

питання

роз′вязок

відповідь

Завдяки цій табличці школярі не лише зможуть розв‘язувати задачі на додавання, але й отримали увлення про складові частини задачі.

З кожним роком записів в табличці стає все менше - все відбувається усно, але табличка надійно зберігається в пам‘яті кожного учня.

Таким чином, методи, які застосовувала С.Н.Лисенкова, сприяють формуванню у школярів творчого мислення з перших класів, а також всебічному розвитку дітей.

Дати характеристику різних класифікації педагогічних технологій.

В основу класифікації педагогічних технологій Г.Селевка покладено оновлення традиційної системи освіти.

12 3 4 5