ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Дати характеристику алгоритму підготовки вчителя до моделювання уроку математики за технологічними принципами.

Досвід моделювання і проведення уроків у різних навчальних технологіях – справа не проста, але сьогодні – це вимога часу. Учитель має усвідомлювати, що в початковій школі на уроках використовуються різні стратегії учіння з метою сформувати здатність особистості, яка найбільш потрібна в третьому тисячолітті учитися все життя, здатність до саморозвитку.

1. Проаналізувати програму з певного предмета для конкретного класу.

Вибрати і сформулювати тему уроку, модель якого ви будете розробляти. Вивчити зміст обраної теми за підручником для учнів початкової школи. Структурувати (поділіть на логічні закінчені частини) зміст шкільного підручника і визначити елементи знань (уявлення, поняття), уміння й навички, які необхідно сформувати у молодшого школяра у процесі вивчення обраної теми.

2. Сформулювати триєдину (навчальну, розвивальну, виховну) мету уроку і

конкретизувати її за допомогою системи навчальних завдань, зрозумілих для молодшого школяра. Навести перелік засобів мотивації навчальної діяльності учнів, які доцільно застосовувати на уроці під час вивчення теми.

3. Добрати наочність до уроку з погляду раціональної організації своєї праці,

а це означає, що доцільно зосереджувати увагу на багатофункціональному і багаторазовому використанні необхідного обладнання.

4. Вибрати тип і визначити структуру уроку, а саме скільки доцільно обрати

блоків та як наповнити кожен з них завданнями, які дозволяють враховувати поетапну організацію процесу навчання.

5. Визначити, яким чином будете організовувати самооцінку діяльність учнів.

6. Вибрати найбільш ефективні методи й прийоми навчання і виховання учнів

на кожному етапі уроку з урахуванням їх рівня готовності до засвоєння навчального матеріалу. Обґрунтувати вибір методів і прийомів навчання й виховання.

7. Описати поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм роботи

молодших школярів та видів діяльності (усна чи письмова). Обґрунтувати використання цих форм і видів організації навчальної діяльності учнів.

8. Описати засоби зворотного зв’язку з учнями, які дозволяють контролювати

та своєчасно здійснювати корекцію знань, умінь і навичок молодших школярів.

9. Продумати зміст і обсяг домашнього завдання з урахуванням можливої

диференціації самостійної навчальної діяльності учнів.

10. Визначити місце для проведення змістових підсумків після кожного блоку

та загального в кінці уроку.

11. На основі результатів виконання всіх попередніх завдань скласти

обґрунтовану дидактично-методичну модель уроку, тим самим дати відповідь на питання “Чи вдалося вам поєднати різні навчальні технології?”

    1. Дати характеристику технології формування загально навчальних умінь і навичок молодших школярів на уроках математики.

Одне з найважливіших завдань початкової школи — сформувати в учнів бажання і вміння самостійно вчитися.

Технологія формування загально навчальних умінь і навичок молодших школярів надає особливу роль розвитку в молодших школярів умінь самостійно здобувати знання, щоб успішно просуватися на всіх етапах навчальної діяльності.

Структура навчальної діяльності, за якою може відбуватися технологізація процесу формування загально навчальних умінь і навичок:

Мотиваційний компонент уміння самостійно вчитися передбачає можливість викликати й закріпити в дитини позитивне ставлення до навчальної діяльності, допитливість, пізнавальний інтерес, особистісну значущість навчання.

Змістовий компонент включає вже засвоєні знання, вміння, навички, на яких ґрунтується вивчення нового, і нові знання та способи дії. Взаємодія відомого знання з новим зумовлює різний рівень організації процесу засвоєння – репродуктивний або частково пошуковий, творчий. Ядром цього вміння є процесуальний компонент, тому що на сучасному етапі розвитку освіти акцентується увага на обсязі знань, не в їхній міцності та глибині (завелике заглиблення заважає виникненню нового погляду). Головним є те, як організовані індивідуальні знання і наскільки вони надійні як основа для прийняття ефективних рішень.

Процесуальний компонент – це різноманітні способи організації та здійснення уміння (уміння, дії, операції, пізнавальні процеси) на різних рівнях пізнавальної самостійності учня: репродуктивна, частково пошукова, творча.

Якщо в школяра не сформований хоча б один з цих компонентів, його навчання не буде повноцінним: учень не хоче і не вміє вчитися. Про сформованість навчальної діяльності можна говорити в тому разі, якщо учень: сам вивчає мету діяльності або приймає поставлену вчителем; проявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль; організовує свою працю для досягнення результату; відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання задачі; виконує в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції; усвідомлює свою діяльність і прагне її вдосконалити; має вміння і навички самоконтролю та самооцінки.

Належний рівень розвитку загально навчальних умінь і навичок забезпечує сформоване вміння самоконтролю. Формування в молодших школярів уміння самоконтролю може відбуватися в такій послідовності:

1) розвиток початкових уявлень про самоконтроль;

2) вироблення уміння контролювати результат своєї діяльності;

3) розвиток уміння контролювати процес досягнення мети (поопераційний контроль);

4) здатність різними способами виконувати самоконтроль, автоматичне застосування.

6. Розкрити особливості технології організації навчального співробітництва учнів і вчителя на уроках математики в початковій школі

Особливу увагу звернемо на ті прийоми організації навчально­го співробітництва, які рекомендує О. Я. Савченко використовувати в початковій школі, а саме: залучення учнів до визначення плану і мети уроку; усвідомлення і прийняття мети навчальної діяльності учнями; організація навчального діалогу, створення ситуацій вільного вибору учнями навчального завдання; участь молодших школярів в оцінці уроку.

Організовуючи навчальне співробітництво, вчителю, у першу чергу, необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів.

В організації співробітництва метою вчителя є переведення дитини на позицію суб'єкта власної життєдіяльності, здатного до саморозвитку та самовдосконалення.


Взвємодія на уроці відбувається за такими лініями:
1) учитель — учень (учні);
2) учень — учень в парах (діадах) чи в трійках (триадах);
3) загальна групова взаємодія учнів у класі;
4) учитель — учительський колектив.

Організація навчального співробітництва за кожною з ліній має відбуватися за умови активної взаємодії всіх її учасників, що є сутністю технологій інтерактивного та евристичного підходу.
Взаємодія — це процес безпосереднього чи опосередкованого взаємовпливу вчителя й школяра, що породжує їх взаємну обумовленість і зв'язок,.
Інтеракція — це формування творчої особистості, створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини. Це співнавчання, у якому вчитель й учні виступають партнерами.
Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою. Під час такої співпраці учні вчаться бути демократичними.

Пошукові (евристичні) методи навчання (евристична бесіда, створення проблемних ситуацій з елементами дискусії, виконання дослідницьких завдань) створюють умови для самостійної пошукової активності, яка є похідною здійснення учнем специфічних розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, комбінування, співставлення. Пошукова активність стимулюється вчителем шляхом виконання дослідницьких завдань. Вони створюють для учнів протиріччя між його знанням і незнанням. Майстерність учителя полягає в умінні викликати в учнів потребу подолати дане протиріччя. Зробити це учень може різними способами: знайти «готову» відповідь у книжці, прослухати пояснення, здійснити самостійний пошук тощо.
Обов'язковими діями вчителя під час використання пошукових методів є:
— створення пошукової ситуації, ситуації невизначеності:
— стимулювання потреби учнів у розв'язанні пізнавальної проблеми;
— інтенсифікація пошукової активності учнів;
—управління пошуковою діяльністю учнів, процесом мислення.
Серед евристичних методів навчання, які можна застосовувати на уроках математики, з метою організації навчального співробітництва рекомендує такі: метод інцинденту, метод ключових запитань, метод інверсії, дидактичну гру, метод синектики.

Отже, у процесі організації навчального співробітництва стратегічна мета вчителя — це знаходження шляхів переведення дитини на позицію суб'єкта власної життєдіяльності, здатного до саморозвит­ку та самовдосконалення. При цьому важливо орієнтуватися не тільки на те, що потрібно засвоїти дітям, але й на те, як зробити це найбільш результативно і для сильних, і для слабших учнів, збері­гаючи при цьому своє та їхнє емоційне благополуччя.

 

  1. Розкрити особливості технології досягнення обов′язкових навчальних результатів під час вивчення математики

Технологія досягнення учнями обов'язкових навчальних результатів в системі уроків математики визначає єдиний фіксований рівень оволодіння ЗУН, однак при цьому змінюються час, методи, форми та умови організації навчальної діяльності для кожного учня. Впровадження цієї технології забезпечує продуктивну організацію навчання молодших школярів з метою досягнення цілей Державного стандарту початкової загальної освіти освітньої галузі «Математика». Організація навчання в початковій школі має будуватися відпо­відно до вимог Державного стандарту загальної початкової освіти.

В освітній галузі «Математика» виділено такі змістові лінії: Властивості та відношення предметів. Лічба. Числа і дії над ними. Числові та буквені вирази. Рівність, нерівність. Рівняння. Геомет­ричні фігури та їх властивості. Геометричні тіла. Величини та оди­ниці вимірювання величин.

За змістовими лініями зазначено мінімальний комплекс мате­матичних знань, навичок і умінь, державні вимоги до рівня загаль­ноосвітньої підготовки учнів початкової школи відповідно до цьо­го мінімуму. За змістовими лініями зазначено мінімальний комплекс мате­матичних знань, навичок і умінь, державні вимоги до рівня загаль­ноосвітньої підготовки учнів початкової школи відповідно до цьо­го мінімуму.

Визначення рівня навчальних досягнень учнів є особливо важ­ливим з огляду на те, що навчальна діяльність у кінцевому резуль­таті має на меті не просто дати суму знань, умінь та навичок ди­тині, а сформувати її компетенції.

На уроках математики в початковій школі доцільно передбачати:

— акцентування уваги не тільки на кінцевому результаті діяль­ності учнів, а й на раціональній організації процесу навчання. Це означає, що навчальна діяльність учнів на уроках математики має постійно спрямовуватися на пошук доцільних шляхів розв'язання задач, прикладів тощо, на формування вміння побачити спільне в різному, відрізняти головне від другорядного, спостерігати, по­рівнювати, аналізувати, робити висновки і перевіряти їх;

— спрямованість методів і прийомів навчання молодших шко­лярів математики на посилення ролі самостійної, практичної і розумової пізнавальної діяльності учнів, розвиток навичок самокон­тролю;

— орієнтацію на розв'язання задач як провідного виду діяль­ності учнів при вивченні математики. Розв'язування задач є важ­ливим засобом реалізації завдань виховання, що сприяє формуван­ню таких рис особистості, як працьовитість, охайність, розвитку в дітей волі, уваги, уяви, виробленню вміння вчитися, долаючи труд­нощі, навичок самостійної роботи. Важко переоцінити роль, яку відіграє розв'язання задач в розвитку логічного мислення та фор­муванні в дітей спеціальних умінь і навичок, необхідних для вико­ристання у повсякденному житті.


Л. Кочина та Н. Листопад пропонують новий підхід до викладання математики в початковій школі - блочний, що передбачає подання нової інформації зв′язано з засвоєною, чи кілька видів нової інформації одночасно. Стандартний урок математики здебільшого є інтегрований, і тому на ньому доцільно розглядати різні змістові лінії: питання нумерації; арифметичні дії над числами, тобто розв'язання прикладів; геометричний, алгебраїчний, задачний матеріали; величини тощо. Усі вони мають власну логіку вивчення, методику викладання, систему вправ та послідовність Розгляд кожної змістової лінії потребує постановки специфічної навчальної мети на уроці.
На урок доцільно планувати 3—4 змістові лінії.

  1. Розкрити особливості технології організації групової навчальної діяльності при вивченні математичного змісту.

Групова навчальна діяльність - це модель органіації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. Це повноцінна та активна форма організаціїнавчання яка привчає до спілкування і співпраці з партнерами.

До групових технологій навчання математики молодших школярів можна віднести:

- класно-урочну організацію;

- форми диференціації навчального процесу;

- дидактичні ігри; та ін.

Розрізняють такі форми групової роботи:

• однорідна групова діяльність;

• диференційована групова діяльність;

• кооперативна групова діяльність;

• індивідуально-групова робота.

.

 

 

Плануючи, групову роботу на уроці, вчитель обмірковує наступні етапи.

 

І етап. Планування групової роботи на уроці.

Місце і завдання групової роботи на уроці.

Склад груп і місце їх розташування.

Способів утворення груп існує багато, і вони знач­ною мірою визначають те, як відбувається робота і яким буде результат.

Прийоми формування пар змін­ного і постійного складу:

1. За симпатією (дитина погля­дом обирає собі партнера).

2. За вказівкою вчителя (хлоп­чик — дівчинка; сусід по вулиці; вранці йшли разом до школи).

3. За малюнками (знайди части­ну свого малюнка та утвори пару).

4. За бажанням дітей виконува­ти певний однаковий вид роботи.

5. За порядковим номером (час­тіше на уроці фізкультури).

6. Із сусідом по парті (під час читання тексту на уроці).

Групи бувають гомогенні (учи­тель використовує прийом переса­джування) і гетерогенні (сидять на своїх місцях). Учитель має привча­ти дітей працювати в різних гру­пах, хоча на утворення гетероген­них груп відводиться більше часу і під час роботи в них створюється
шум. Але робочий шум — запору­ка успіху уроку.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти