ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Утреня четверга п’ятого тижня Святої Чотиридесятниці з Великим покаянним каноном преподобного Андрея Критського

Утреня четверга п’ятого тижня Святої Чотиридесятниці з Великим покаянним каноном преподобного Андрея Критського

 

Священик: Слава святій і єдиносущній, і животворящій, і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління (3).

Господи, губи мої відкрий, і уста мої сповістять хвалу твою (2).

Псалом 3

О Господи, як багато моїх ворогів,* багато їх повстали проти мене.

Багато тих, що мені кажуть:* «Нема йому спасіння в Бозі.»

Але ти, Господи, щит мій навколо мене,* ти моя слава, підносиш голову мою вгору.

Я голосно візвав до Господа,* і він вислухав мене з гори святої своєї.

Я ліг собі й заснув, і пробудився,* бо Господь мене зберігає.

Я не боюся безлічі людей,* що навколо мене обсіли.

Воскресни, Господи, спаси мене, мій Боже!* По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих.

У Господа спасіння,* і на твій народ – благословення твоє.

 

Псалом 37

О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні.

Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене.

Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого.

Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.

Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму.

Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я.

Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі.

Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого.

О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий.

Серце моє розколотилось, сила мене полишила* і навіть очей моїх світло, - і того вже нема в мене.

Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль.

І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.

Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває.

Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає.

На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.

Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене.

Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди.

Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся.

А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.

І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю.

Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже.

Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.

Псалом 62

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя; слава Тобі, Боже (3).

Господи, помилуй (3).

Алилуя, алилуя, алилуя.

Стих: З ночі лине дух мій до Тебе, Боже, бо світло на землі – повеління Твої.

Стих: Справедливости навчіться ви, що живете на землі.

Стих: Заздрість охоплює людей ненавчених.

Стих: Упокори їх, Господи, упокори славних землі.

 

І троїчні чергового гласу, приспівуючи до першого:

Свят, свят, свят єси, Боже наш,* задля молитов святих апостолів твоїх і святителя Миколая, помилуй нас.

 

Стихологія

Хор: Господи, помилуй (3).

Пісня 1

Ірмос: Помічник і покровитель

Прийшов мені на спасіння.

Це Бог мій, і прославлю Його,

Бог Отця мого, і звеличу Його:

велично бо прославився!

[Приспів: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!

Більш же відповідним є співати на цьому каноні приспів

Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

бо й сам канон є покаянний.]

 

З чого почну оплакувати

Пристрасного життя мого діяння?

Чи добрий початок дам, Христе,

Нинішньому риданню?

Але як милосердний

Подай мені відпущення гріхів.

Прийди, окаянная душе,

Прийди разом із плоттю твоєю,

Творцеві всіх сповідайся,

Покинь, нарешті, колишню нерозсудливість

І Богові принеси сльози свої у покаянні.

 

Наслідуючи в переступі первозданного Адама,

Пізнав я себе відкиненим від Бога,

Від вічного царства і солодкості його через гріхи мої.

Горе мені, окаянная душе,

чому ти уподобилась першій Єві:

Затьмарився спокусою твій погляд,

І поглинула тебе її гіркота —

Торкнулася дерева

І скуштувала зухвало поживу безумства.

Замість Єви тілесної

Постала в мені Єва мисленна —

Це плотські пристрасні помисли,

Які солодять мою думку,

Проте завжди вони є гірким напоєм.

Справедливо був вигнаний з Едему Адам,

Бо не зберіг Твоєї заповіді, Спасе.

Яке ж терпіння чекає на мене,

Хто завжди відкидає Твої животворні слова?

Перевершив я Каїнове вбивство

Й свідомо став убивцею душевного сумління,

Оживлюючи тіло, поборював я душу злими ділами моїми.

Не уподобився я, Ісусе, до праведного Авеля

Й ніколи не приносив Тобі дарів приємних,

Ні діл боговгодних, ні жертви чистої, ані життя непорочного.

Подібно до Каїна, окаянная душе,

Принесли ми Творцеві

Нечестиві діла і жертву порочну,

ціле пусте життя своє — тому і засуджені!

Оживотворив Ти, Творче, земний порох

І дав мені тіло та кості,

Ще й дихання та життя, о мій Сотворителю,

Але, Судде та Відкупителю, прийми мене, що каюся.

Сповідаю Тобі, Спасе, гріхи, що вчинив,

Душі і тіла мого рани,

Бо їх заподіяли мені, мов розбійники,

Внутрішні убивчі помисли.

Якщо і згрішив я, Спасе, то знаю,

що Ти чоловіколюбець:

Караєш жаліючи і гаряче милуєш,

І бачиш сльози плачу мого,

Й спішиш як люблячий батько, що кличе блудного.

Покинутого перед Твоїми воротами, Спасе,

Не відкинь мене, непотрібного,

На старість до пекла,

Але перед кінцем, Чоловіколюбче,

Даруй мені відпущення гріхів.

Розбійникам до рук потрапив я своїми помислами.

Вони мене вразили, і тепер я ввесь у ранах,

Та Ти, Христе Спасе, прийди до мене і зціли мене.

Священик бачив мене і не спинився,

Й левит у біді полишив нагого,

Ісусе, що з Марії засяяв, прийди і помилуй мене.

Агнче Божий, Ти взяв гріхи всіх,

Візьми і з мене тяжкий тягар гріховний

І як милосердний даруй мені відпущення гріхів.

Ось час покаяння — приходжу до Тебе,

Творця мого, і прошу:

Зніми з мене тяжкий тягар гріховний

І як милосердний подай мені відпущення гріхів.

Не погидуй мною, Спасе,

Не відкинь мене од лиця Твого,

Здійми з мене важкий тягар гріховний

І як милосердний подай мені відпущення гріхів.

Вільні й невільні провини мої,

Явні й таємні, відомі й невідомі, —

Усе, Спасителю, як Бог очисти і спаси мене.

Від ранньої юності, Христе,

Переступав я Твої заповіді,

Проводив життя у пристрастях,

Не турбуючись тим і не вболіваючи.

Тому і благаю, Спасе: хоч при кінці спаси мене.

Багатство моє, Спасе, змарнував я у блуді,

Не маю тому плодів благочестивих,

то й кличу, голодний, до Тебе:

щедрот усіх Отче, поспіши мене помилувати!

Припадаю до Тебе, Ісусе, згрішив бо,

Очисти мене, здійми з мене

Важкий тягар гріховний

І як милосердний подай мені сльози зворушення.

Не увійди на суд зі мною, несучи мої діяння,

Досліджуючи слова і викриваючи помисли,

А у щедротах спаси мене, Всесильний,

Нехтуючи мої провини.

Прийди і прийми, душе моя,

Той день і годину, Коли Бог прийде видимо.

Ридай і плач, щоб бути чистою у час випробувань.

Жахає мене і страшить вогонь геєнський та скрегіт зубів,

Але прости мене і помилуй, Господи,

Й стояти поряд з Твоїми вибраними сподоби.

 

Інший канон преподобній матері нашій Марії Єгипетській

Глас той самий, ірмос, акростих якого: Ти, преподобна Маріє, помагай.

 

Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас!

Подай мені, Маріє, осяйну благодать,

Від вищого Божого промислу,

Щоб уникнути мені пітьми пристрастей

І щиро оспівувати чудові подвиги життя твого.

Молитвами твоїми, Андрею,

Понад усяке буття, Тройце,

Усім, хто Тебе прославляє,

Пісня 2

Ірмос:Слухай бо, небо, — і возвіщу,

І прославлю Христа,

Що від Діви воплотився.

Слухай бо, небо, і возвіщу,

Земле, почуй голос того,

Один згрішив перед Тобою,

Очисти мене, Спасе,

Твоїм милосердям, Усещедрий!

І відтоді лежу нагий.

Одягнувся у пірвані ризи,

Що змій мені виткав радою,

Ось тому й соромлюся.

Поглянув я на красу дерева

І в умі спокусився —

Усі вожді пристрастей

Орали на хребті моєму,

Знівечив я красу первісну

І доброту свою погубив я —

Покритий я одягом сорому,

Мов листям смоковниці,

Зодягнувся я у ризу сорому,

І земному тлінню,

Нестриманістю своєю, Спасе,

Спотворив я красу духовну

Пожадливими бажаннями.

Один згрішив перед Тобою.

Упав у блуд та осквернився,

Очисти мене, Спасе,

Як я згрішив перед Тобою.

Не маю я сліз та покаяння,

І жалю у серці не маю.

Бажаєш бо всім спастися,

Почуй душі моєї стогони

І сльози прийми очей моїх.

Спаси мене, Господи!

 

[Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас!]

Богородичний:

Пречистая Богородице Діво,

Єдина всехвальная,

Знайте, знайте, що я є Бог.

Не уподібнилась ти Сифові,

Що взятий на небо, чи Ноя.

Ти одна, душе моя, відкрила

Безодні гніву Бога твого.

Усі діла та життя

Убив я мужа собі на рану

А юнака — собі на біду —

Ридаючи, голосив так Ламех.

І не тремтиш?

Пожадливими бажаннями.

І в ньому будеш спалена.

10. Розумійте й дивіться:

Бачимо, бачимо, о душе,

Прийми мене, що каюся,

Що згрішив був, мене спаси,

Пісня 3

Ірмос: На непорушному камені

Заповідей Твоїх, Христе,

Церкву Твою утверди,

Й у Сигорі ховайся.

Втікай, душе, від вогню,

Але відпусти і прости мені.

Згрішив я один перед Тобою,

Згрішив більше за всіх,

але, Христе Спасе, не відкинь мене!

Ти ж бо Пастир добрий,

Віднайди мене, ягня,

Ти єси солодкий, Ісусе,

Ти єси Сотворитель мій,

Єдиний у Тройці Боже,

Радуйся, Боговмістиме лоно,

Радуйся, Мати життя нашого.

 

Інший канон

Ірмос: Утверди, Господи, на камені Твоїх заповідей

Захитане серце моє,

В Тобі, хто смерть подолав,

Знайшов я джерело життя

й благаю перед кінцем від самого серця:

згрішив я, Господи, очисти і спаси мене!

Що жили при праведнім Ної,

Згрішив я — очисти мене.

Симового благословення

На землі відпущення.

Ти чула, душе, про Авраама,

Патріарх пригостив ангелів

Під дубом Мамврійським,

Зрозумій, окаянна душе моя,

За твою похітливість.

Давній єгиптянці Агарі

Уподобилась ти, душе моя,

Бо стала рабою сваволі

Чому ж не маєш сходження

Твердого і благочестивого?

Коли назад повернешся,

Бійся прикладу содомлян

І рятуйся високо в Сигорі.

Хто оспівує Тебе,

Охоплений я бурею, о мати,

Але спаси сама мене нині,

Славима у трьох Особах,

Безмужня Богородице,

Ти народила у часі Сина,

Від грудей годуєш.

 

Мала єктенія

Диякон: Ще і ще в ми́рі Господéві помолíмся.

Хор: Гóсподи, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бóже, Твоє́ю благодáттю.

Хор: Гóсподи, поми́луй.

Пресвятý, пречи́сту, преблагословéнну, слáвну Влади́чицю нáшу Богорóдицю і приснодíву Марíю, з усімá святи́ми пом’янýвши, самí себé, і оди́н óдного, і все життя́ нáше Христý Бóгові віддáймо.

Хор: Тобí, Гóсподи.

Священик: Бо Ти єси Бог наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

 

Сідальний, Кир Йосифа, глас 8, подібний: Воскресши з гробу.

Світила богоподібні, апостоли Спасові,* просвітіть нас у темряві життя,* щоб, як у дні, ми жили благочинно,* відганяючи нічні пристрасті світлом здержливості,* і щоб у радості побачили світлі страсті Христові.

Слава, другий сідальний, глас 8, подібний: Зрозумівши таємне повеління.

Дванадцять апостолів боговибраних,* принесіть нині Христові своє благання,* щоб усім нам перейти дорогу посту,* в зворушенні творячи молитви* і ревно плекаючи чесноти,* щоб так перед усіма ми бачили* славне Воскресіння Христа Бога,* хвалу і славу Йому приносячи.

І нині, Богородичний:

Моли, Богородице, разом із апостолами* Неосяжного Бога, Сина і Слово,* що невимовно і незбагненно з Тебе народилося, —* мир чистий подати усьому світові,* простити перед кінцем наші прогрішення* і Царства Небесного найвищою милістю* сподобити рабів Твоїх.

 

І читаємо другу статію житія преподобної Марії Єгипетської.

Пісня 4

Ірмос: Почув я, Господи, про таїнство Твого провидіння,

Хоре божественних учнів,

Органе дванадцятиструнний,

Вознеси пісню спасительну,

Бентежачи тим співи лукаві.

Соборе всечесних апостолів,

Творця всіх ублагай

Воістину ви були, апостоли,

Радуйся, горо освячення,

Інший Великого канону

Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи,

Діл своїх не полиши

і творіння свого не відкинь, Судде праведний!

Відпускати гріхи.

А ти не дбаєш, не готуєшся,

Нащо марна суєта?

Над учинками своїми,

Постав їх перед очі свої

і пролий над ними сльози;

Й оправдайся.

Совістю своєю, окаянний, —

Великий серед патріархів,

Є свідченням, душе моя,

Спекоту дня та мороз нічний

Мусив терпіти патріарх,

щоденно творячи прибуток:

Пас, трудився й працював,

Щоби узяти собі дві жінки.

Ці дві жінки розумій собі

Отож, без трудів, душе моя,

Не спи, душе моя, кріпися,

І здобудеш розумне діяння,

І будеш бачити умом Бога,

І станеш великим володарем.

Великий із патріархів

Віддала ти спокусникові

Знаючи про Йова,

Вінець та багряницю,

Та вмить зубожів він,

Що робитимеш,

Й увесь покрився струпами.

І духа віддав Ти, Христе,

Серед землі, Сотворителю,

Влаштував Ти спасіння,

Щоб ми могли спастися.

Небесні й земні створіння,

Народи всі, що спаслися,

Тобі поклоняються.

Кров з Твоїх ребер,

П'ючи її і помазуючись,

Є Твої животворні слова.

Без весілля також і вечері.

Це Твої животворнії ребра,

Короткий час життя мого

Але прийми мене в покаянні

І призови до розуміння,

І серцем я безсоромний,

Й до нього причисли мене,

Та прийми мене в покаянні

І призови до розуміння,

Але прийми мене в покаянні

І призови до розуміння,

Не послухав я Твого голосу,

Але прийми мене в покаянні

І призови до розуміння,

Думками добрими та ділами

Піднялась до вищих чеснот,

Андрею, отцівська похвало,

Не покидай молитви,

Триєдине Божество

Співаю Тобі пісню величну,

Що в небі триславно лунає.

 

І нині, Богородичний:

І лоно дівиці народжує.

Бо Він творить як хоче.

 

Пісня 5

Ірмос: Від ночі до ранку шукаю Тебе і молюся:

Просвіти, Чоловіколюбче,

Була для мене ніч гріха.

Коли продали Йосифа —

Плід чистоти та невинності.

Як прообраз Господній.

У рабство гріхів своїх.

Тобі принести?

Уникнув він, мов у палаті,

Ти чула, окаянная душе,

Немовлят чоловічої статі.

Годуйся премудрістю.

Через покаяння?

10. Великий Мойсей оселився в пустелі;

Аарон приносив Богові

Вогонь чистий, без омани,

Але Офній і Фінеес,

Далеке від Бога.

І ум свій занапастив,

Але поможи мені, Владико.

А не через невідання.

Зглянься, Господи,

Щоб Він тебе випростував

І вже не прагнув,

Андрею премудрий,

Пісня 6

Ірмос: Взивав усім серцем своїм я до милосердного Бога,

Як Датан та Авірон,

Як розлючена телиця, душе,

Уподобилась ти Єфрему,

І несподівано покрили мене,

Як колись Ізраїль,

Обіцяну землю, якою вона є,

Як Ісус Амалика,

Як колись ковчег.

Так Бог наказує.

13. Як урятував Ти Петра, що волав: «Спаси!» —

Владико, Владико Христе, —

Але благий голос праведних.

Марії:

Розпалюючись душею,

Ти завжди проливала сльози.

Лоно Твоє родило нам Бога,

Якому явився Бог у видінні,

Його благочестя наслідуй.

 

Стих: Блаженні плачучі, бо вони утішаться.

Доброчесна Анна у молитві

Обраний на царство Давид

По-царськи був помазаний

З рогу божественного мира.

Сина родженого прославляю,

Великого Канона пісня 7

Ірмос: Згрішили ми, чинили беззаконня і несправедливість,

Згрішив, чинив беззаконня

І заповіді Твої відкинув,

Отців Боже.

Поглянь на мою покору,

Поглянь на мою скорботу,

Та вислухай мій суд нині,

Отців Боже.

Царство Христове.

Й отруєний списом убивства.

Свавільні твої поривання.

І не покаялася Богові.

Що гріхи його викривала,

Ти Сам очисти мене».

І свято шануй божественне.

Знаєш його мерзенні вчинки,

Пожадливі бажання.

Свою вільную гідність,

Щоб ти все ж спаслася.

Сластолюбства.

І призови мене.

Затьмарилася уся краса моя

Як співає Давид.

По Твоїй милості.

Коли не Бог усіх?

Марії:

Які невідступно гнітили,

Рабу твоєму.

 

Марії:

Як Бог один милосердний.

І покаяння подай мені.

Молюся тобі, Андрею:

Бо Ти з нероздільної Тройці

Христа Бога породила

Пісня 8

Як вуглини вогню неземного,

Кормила, Чистая, Того,

Христові апостоли,

Збудували ви цілу Церкву,

Трублячи сурмою вчення,

Славлю Тебе на віки.

 

І нині, Богородичний:

Великого Канона пісня 8

Глас 6

Ірмос: Того, Кого славлять небесні воїнства

Прийми мене, що каюся,

змилосердися до моїх благань:

Через свою нестриманість.

Нечистий розум Гієзії.

Наслідуючи Озію,

Й поспішай до покаяння.

Але ти їх не наслідувала

Шукаючи за сльозами.

Ти чула, душе, про Даниїла,

Помилуй і врятуй мене

Від вогню та покарання,

О Правосудний Спасителю,

О Спасе, єдиний лікарю,

Помилуй мене, Сину Давидів.

Чашу сліз, немов миро,

Виливаю на голову Твою

Оспівуючи Христа вовіки.

 

Андрею:

Родителю Слова Божого,

Отця безначального Слове,

Мов із пурпуру, Пречистая,

Пісня Богородиці

Диякон: Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо.

Хор: Величає душа моя Господа,* і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм.

Після кожного стиха: Чеснішу від херувимів,* і незрівнянно славнішу від серафимів,* що без зотління Бога Слово породила,* сущу Богородицю, тебе величаємо.(Ітворимо один малий поклін).

Бо Він зглянувся на покору слугині своєї,* ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе ім'я Його.* Милосердя Його з роду в рід на тих, які бояться Його.

Він виявив потугу рамени свого,* розвіяв гордих у задумах їхніх сердець.

Могутніх скинув з престолів, підняв угору смиренних;* наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками.

Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя,* як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки.

 

Трипіснець без поклонів

Пісня 9

Ірмос: Воістину Богородицю Тебе визнаємо,

Висушіть гнилість мого ума

Як Та, що породила Радість,

Даруй мені плач, Владичице,

Зможу здобути.

 

Інший [трипіснець]

Ірмос: Заступницю неба і землі,

Величають Тебе всі роди,

Бо в Тебе вселилося тілом

Сповнення Божества.

[Апостолам:]

Тебе величаємо піснями,

Відганяючи оману.

Пом'яніть і нас, апостоли,

У вашому проханні до Бога,

Усі роди прославляють.

Великого Канона Пісня 9

Глас 6

Ірмос: Безсіменного зачаття різдво незбагненне,

безмужньої матері плід нетлінний;

Православно величаємо.

Згрішивши перед Богом.

 

Ти знехтувала усе Писання,

Щоб зворушити тебе, душе,

Отож, наслідуй праведних

І цурайся неправедних.

Чистотою і говінням.

Коли Христос став людиною,

Покайся і ти, моя душе,

Що каються.

Христос став людиною,

Поєднавшись у тілі зі мною,

Ні діянням,

Не будь безпечною, душе,

Нехай постом і молитвою

Христа спокушав диявол,

Всі царства світу —

У сітях беззаконня,

Але полюби покаяння.

І той узяв своє ложе,

І зцілив слугу сотника,

Кровоточиву Господь зцілив

Прокажених Він очистив,

Зцілюючи недуги,

А фарисей Симон спокусився,

І помазувала зі сльозами,

І аж до пекла засудив.

Розбійник Тебе ганьбив і

Обидва бо на хресті висіли,

Що пізнав Тебе як Бога,

До славного Твого Царства.

Бачачи Тебе розп'ятого,

І світло за дня померкло,

Не вимагай від мене

Достойних плодів покаяння,

Судде мій і мій Всезнаючий,

Йордан перейшла ти.

 

Марії:

Преподобная мати,

Що зусібіч надходять,

Щоб визволились від спокуси

Пастирю Критський,

І від гріхів звільнилися.

 

[Слава,] Троїчний:

В Тобі він царює з вірою,

З Тобою долає усі спокуси,

Додаток

Утреня четверга п’ятого тижня Святої Чотиридесятниці з Великим покаянним каноном преподобного Андрея Критського

 

Священик: Слава святій і єдиносущній, і животворящій, і нероздільній Тройці, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Слава в вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління (3).

Господи, губи мої відкрий, і уста мої сповістять хвалу твою (2).

Псалом 3

О Господи, як багато моїх ворогів,* багато їх повстали проти мене.

Багато тих, що мені кажуть:* «Нема йому спасіння в Бозі.»

Але ти, Господи, щит мій навколо мене,* ти моя слава, підносиш голову мою вгору.

Я голосно візвав до Господа,* і він вислухав мене з гори святої своєї.

Я ліг собі й заснув, і пробудився,* бо Господь мене зберігає.

Я не боюся безлічі людей,* що навколо мене обсіли.

Воскресни, Господи, спаси мене, мій Боже!* По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих.

У Господа спасіння,* і на твій народ – благословення твоє.

 

Псалом 37

О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві,* і не карай мене в твоїм обуренні.

Бо твої стріли мене прошили,* і рука твоя спустилася на мене.

Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;* немає цілого нічого в моїх костях із-за гріху мого.

Бо мої провини голову мою перевищили,* немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.

Смердять, загнивши, мої рани,* задля мого нерозуму.

Принижений, зігнувсь я вельми,* повсякденно сумний ходжу я.

Бо нутро моє повне жару,* і здорового нема нічого на моїм тілі.

Зомлів я, розбитий понад міру,* і скиглю від стогону серця мого.

О Господи, перед тобою все моє бажання,* і стогін мій від тебе не скритий.

Серце моє розколотилось, сила мене полишила* і навіть очей моїх світло, - і того вже нема в мене.

Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани,* і родичі мої стоять оподаль.

І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють,* і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.

Я, немов глухий, не чую,* і як німий, що уст своїх не відкриває.

Я став, немов людина, що не чує,* в устах якої одвіту немає.

На тебе бо, о Господи, я уповаю,* ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.

Кажу бо: Нехай не втішаються наді мною, як захитається моя нога,* нехай не несуться проти мене.

Я бо ось-ось уже маю впасти,* і біль мій передо мною завжди.

Я бо провину мою визнаю,* і гріхом моїм журюся.

А ті, що без причини зо мною ворогують, ростуть на силі,* чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.

І ті, що злом оддячують за добро,* вони проти мене, бо я про добро дбаю.

Не покидай мене, о Господи,* не віддаляйся від мене, мій Боже.

Поспіши мені на допомогу,* Господи, моє спасіння.

Псалом 62

Боже, ти Бог мій!* Тебе шукаю пильно.

Тебе душа моя прагне,* тебе бажає тіло моє в землі сухій, спраглій і безводній.

Отак і я у святині тебе виглядаю:* побачити силу твою й твою славу.

Бо твоя милість ліпша від життя,* уста мої славитимуть тебе.

Отак буду тебе хвалити поки життя мого,* у твоїм імені здійматиму мої руки.

Душа моя насититься, немов туком та оливою,* уста мої веселим голосом хвалитимуть тебе.

Коли згадаю на моїй постелі тебе,* під час нічних чувань розмишлятиму про тебе.

Бо ти прийшов мені на допомогу,* і в тіні крил твоїх я ликуватиму.

Душа моя до тебе лине,* мене підтримує твоя правиця.

Ті ж, які чигають на мою душу,* зійдуть у безодні підземні.

Їх віддадуть мечеві на поталу,* вони шакалів здобиччю стануть.

А цар возвеселиться в Бозі, хвалитиметься кожен, хто ним клянеться,* уста бо тих, що неправду кажуть, будуть закриті.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти