ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Той, хто сидів спершу на престолі —

нині нагий на гноїщі та в струпах;

Хто багатий дітьми і славний —

Раптом бездітний і бездомний,

Замість палацу маючи гноїще і червів замість бісеру.

Облечений у царську гідність,

Вінець та багряницю,

Чоловік праведний та вельми багатий, —

Численні отари його та розкішні маєтки, —

Та вмить зубожів він,

Багатства та слави царської позбувся.

Якщо він був найбільш праведним і чистим,

Та не уникнув сітей спокусника і пастки,

То ти, гріхолюбива й окаянна душе,

Що робитимеш,

Коли щось несподіване тебе спіткає?

Осквернив я тіло, дух забруднив

Й увесь покрився струпами.

Але, Христе, як лікар зціли одне і друге,

Покаянням моїм омий та очисти,

Чистішим від снігу яви мене, Спасе.

Розпинаючись, Ти віддав за всіх нас

тіло своє і кров свою, Слове:

Тіло — щоб мене обновити, а кров — щоби омити,

І духа віддав Ти, Христе,

Щоб привести мене до Твого Родителя.

Серед землі, Сотворителю,

Влаштував Ти спасіння,

Щоб ми могли спастися.

Добровільно розп'явся Ти на дереві —

й Едем зачинений відкрився:

Небесні й земні створіння,

Народи всі, що спаслися,

Тобі поклоняються.

Купіллю і напоєм хай буде мені

Кров з Твоїх ребер,

Бо з них витікає вода відпущення.

П'ючи її і помазуючись,

Очищуся ззовні та зісередини.

Напій бо цей і помазання, Слове,

Є Твої животворні слова.

Залишений я поза весільною світлицею,

Без весілля також і вечері.

Світильник мій згас без олії,

Палату замкнули, коли я спав,

Й вечеря скінчилась без мене.

А я, пов'язаний по руках і ногах, геть викинений.

Церква чашу здобула собі, Спасе, —

Це Твої животворнії ребра,

Бо з них витікає двійний потік —

відпущення і розуміння:

Це образ єднання обох Завітів — Старого й Нового.

Короткий час життя мого

Переповнений хворобами та лукавством,

Але прийми мене в покаянні

І призови до розуміння,

Щоб чужинцеві не був я за здобич і поживу,

Ти Сам мене, Спасе, помилуй.

Даремна й пуста високомовність моя

І серцем я безсоромний,

Та разом з фарисеєм не осуди мене.

Подай мені смирення митареве

Й до нього причисли мене,

Єдиний щедрий та праведний Судде.

Знаю, Милосердний, що згрішив я,

Осквернивши посудину моєї плоті,

Та прийми мене в покаянні

І призови до розуміння,

Щоб не став я за здобич та поживу чужинцеві,

Ти Сам, Спасителю, наді мною змилосердися.

Душу мою осквернивши пристрастями,

Став, Милосердний, я сам собі ідолом,

Але прийми мене в покаянні

І призови до розуміння,

Щоб не став я за здобич та поживу чужинцеві,

Ти Сам, Спасителю, наді мною змилосердися.

Не послухав я Твого голосу,

І на Писання Твоє законодавче не зважав,

Але прийми мене в покаянні

І призови до розуміння,

Щоб не став я за здобич та поживу чужинцеві,

Ти Сам, Спасителю, наді мною змилосердися.

Марії:

Живучи життям безтілесних, преподобна,

Велику милість від Бога воістину ти прийняла —

Заступатися за тих, хто вірно тебе шанує.

Тож молимося тобі: молитвами твоїми

Визволи нас від усяких напастей.

 

Марії:

Ти впала в глибину великого неподобства,

Але не погрузла у ньому, Маріє,

Думками добрими та ділами

Піднялась до вищих чеснот,

Чудесно дивуючи тим природу ангельську.

 

Андрею:

Андрею, отцівська похвало,

Стоячи перед пребожественною Тройцею,

Не покидай молитви,

Щоб визволитися нам від муки, —

З любов’ю призовемо тебе, всеблаженний,

Божественний заступнику, окрасо Криту.

 

Слава, Троїчний:

Нероздільне сутністю, незлите в особах

Триєдине Божество

Як єдиноцарственне і співпрестольне прославляю.

Співаю Тобі пісню величну,

Що в небі триславно лунає.

 

І нині, Богородичний:

Народжуєш і водночас лишаєшся Дівою,

Зберігаючи єство своє непорочним,

Бо Народжений оновлює закони природи,

І лоно дівиці народжує.

Коли Бог бажає, підкорюється порядок природи,

Бо Він творить як хоче.

 

Пісня 5

Ірмос: Від ночі до ранку шукаю Тебе і молюся:

Просвіти, Чоловіколюбче,

І настав мене на Твої повеління,

І навчи мене, Спасе, творити Твою волю.

Прожив життя своє я серед ночі,

Бо темрявою глибокою й пітьмою

Була для мене ніч гріха.

Але яви мене як сина дня, Спасителю.

Подібно як Рувим, здійснив я, окаянний,

Беззаконний і переступний намір

перед Богом Усевишнім:

Я ложе своє осквернив, як той батьківське.

Сповідаюся Тобі, Христе Царю,

Згрішив я, згрішив я, як колись браття,

Коли продали Йосифа —

Плід чистоти та невинності.

То ж родичі зв'язали праведну душу

І продали солодкого в рабство

Як прообраз Господній.

А ти, душе моя, сама віддалася

У рабство гріхів своїх.

Наслідуй мудрість праведного Йосифа,

Чистого умом, окаянна й нестямная душе.

В беззаконних прагненнях не чини блуду,

Постійно творячи беззаконня.

Хоч і був тоді Йосиф у рові, Владико Господи,

та це як прообраз Твого поховання і воскресіння:

Чи зможу і я колись щось подібне

Тобі принести?

Ти чула, душе, про кошик з Мойсеєм,

Який у древності носили річнії води.

Уникнув він, мов у палаті,

Гіркої долі від задуму фараона.

Ти чула, окаянная душе,

Про повивальниць, які вбивали творіння чистоти —

Немовлят чоловічої статі.

Тож нині, як великий Мойсей,

Годуйся премудрістю.

Як великий Мойсей убив єгиптянина,

Ти, окаянная душе, не вбила свого ума,

Тож як, скажи, вселишся в пустелю пристрастей

Через покаяння?

10. Великий Мойсей оселився в пустелі;

Поспішай і ти, душе, його наслідувати,

Щоб могла споглядати богоявлення в купині.

Уяви собі, душе, Мойсеєву палицю,

Якою він ударив по морю й утворилася суша.

Ця палиця — прообраз твого хреста,

Яким і ти, душе, можеш звершувати величне.

Аарон приносив Богові

Вогонь чистий, без омани,

Але Офній і Фінеес,

Як і ти, душе, принесли Богові нечисте життя своє,

Далеке від Бога.

Норов мій — як у жорстокого фараона,

Душею і тілом я Янній та Ямврій,

І ум свій занапастив,

Але поможи мені, Владико.

Змішав я, окаянний, ум свій із нечистотами —

Омий мене, Владико, в купелі сліз моїх,

Убіли, наче сніг, одяг тіла мого — благаю Тебе.

Коли дивитимусь на свої вчинки, Спасе,

Побачу себе найбільшим грішником,

Бо я грішив свідомим розумом,

А не через невідання.

Зглянься, Господи,

Зглянься над своїм створінням,

згрішив я — прости мені:

Один бо Ти чистий за природою

Й нікого немає, крім Тебе, хто був би без скверни.

Задля мене, Господи, будучи Богом,

прийняв Ти мою подобу і творив чуда:

Зціляв прокажених, укріпив розслабленого,

Тік крові спинив у кровоточивої торканням риз.

Наслідуй кровоточиву, нещасна душе,

Припади до ніг Ісусових і втримай поли Христові,

Щоб визволитися тобі від ран

І почути від Нього: «Віра твоя спасла тебе».

Наслідуй, о душе, ту, що додолу схилилася,

Прийди і припади до ніг Ісусових,

Щоб Він тебе випростував

І ти прямо ходила шляхами Господніми.

Якщо Ти, Владико, є глибоким колодязем,

То з пречистих Твоїх жил вточи мені води,

Щоб, як та самарянка, я напився

І вже не прагнув,

Бо Ти потоки життя виливаєш.

Нехай сльози мої будуть мені Силоамом,

Щоб і я омив, Владико Господи, очі серця,

І свідомо споглядав Тебе, Світло предвічне.

Марії:

Незрівнянним бажанням поклонятися дереву життя

Запалала Ти, всеблаженна, і цього сподобилася, —

Сподоби ж і мене отримати небесну славу.

 

Марії:

Перейшла ти потік Йорданський і знайшла спокій,

Уникнувши насолоди хворобливої плоті,

І нас від неї позбав своїми молитвами, преподобна.

 

Андрею:

Як пастиря найславнішого і пречеснішого,

Андрею премудрий,

Благаю тебе з любов'ю великою і страхом,

Щоб твоїми молитвами здобути спасіння і життя вічне.

 

Слава, Троїчний:

В тобі прославляємо, Тройце, Єдиного Бога:

Свят, свят, свят — Отець, Син і Дух — проста сутність,

Одиниця, якій вічно поклоняємось.

 

І нині, Богородичний:

Від Тебе, нетлінна і безмужна Мати Діво,

Зодягнувся в мою природу Господь, що сотворив віки,

З Собою з'єднав Він людську природу.

 

Пісня 6

Ірмос: Взивав усім серцем своїм я до милосердного Бога,

І Він почув мене з аду підземного,

Й підніс Він життя моє над тлінням.

Сльози очей моїх, Спасе, і щирі зітхання

з глибини приношу, благаючи серцем:

Боже, згрішив я перед Тобою, очисти мене!

Відхилилась ти, душе, від Господа,

Як Датан та Авірон,

Та щоб не поглинуло тебе земне провалля,

кричи з аду підземного до Бога: «Помилуй!».

Як розлючена телиця, душе,

Уподобилась ти Єфрему,

Але як серна від тенет, збережи життя,

Підносячись діянням та спогляданням.

Нехай, душе, упевнить нас рука Мойсея,

Як може Бог прокажене життя убілити й очистити,

Тому не впадай у відчай, що й ти прокажена.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти