ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Хімічні формули: емпіричні, структурні, молекулярні.

Емпірична формула - запис найпростішого вираження відносного числа кожного типу атомів в ньому; являє собою лінійний запис із символів хімічних елементів, що супроводжується підрядковими індексами, що вказують відношення елементів у поєднанні. Емпірична формула не містить інформації ні про структуру, ні про ізомери, ні про кількість атомів в молекулі. Наприклад C: H = 3:7 - C 3 H 7.

Структурна формула — або формула будови, схематично показує порядок сполучення атомів у молекулі. Наприклад

Молекулярна формула - хімічна формула, складена з символів хімічних елементів і таких підрядкових індексів, кожен з яких дорівнює числу атомів відповідного елемента в молекулі речовини. Наприклад H2O, O2, S8, оксид, P4O10, H3PO4.

Основні положення атомно-молекулярного вчення.

Атомно-молекулярне вчення — уявлення про існування двох видів найдрібніших частинок речовини — молекул і атомів.

Основні положення якого були розроблені в середині XVIII ст. М.В.Ломоносовим і Дж. Дальтоном. Суть теорії полягає в тому, що всі речовини складаються з надзвичайно дрібних невідчутних частинок — молекул. Молекули перебувають у безперервному русі.

Швидкість руху молекул залежить від природи і фізичного стану речовини. З найбільшою швидкістю рухаються молекули газів, значно повільніше — молекули рідин, найповільніше — молекули твердих речовин. Молекули, в свою чергу, складаються з ще дрібніших частинок — «елементів» (атомів). Атоми бувають різних видів. Якщо молекули складаються з атомів одного виду, то вони утворюють прості речовини, а коли з атомів різних видів, то складні речовини.

Атомно-молекулярне вчення остаточно було запроваджене, в хімію лише на початку другої половини XIX ст. і тепер становить теоретичну основу хімії.

 

Сучасна хімія теж розрізняє два види найдрібніших частинок речовини — молекули і атоми. Молекули — це найменші частинки речовини, які можуть самостійно існувати і мають такий самий хімічний склад і хімічні властивості, як і речовина. Усі молекули даної речовини однакові і відрізняються від молекул інших речовин своєю масою, розмірами, будовою і хімічними властивостями.

Валентність і ступінь окиснення, чим відрізняються ці поняття? Навести приклади.

Валентністю називають число одинарних зв’язків, які атом утворює з іншими атомами в молекулі. Під числом хімічних зв’язків розуміють число спільних електронних пар. Спільні електронні пари утворюються тільки у випадку ковалентного зв’язку, тому валентність атомів можна визначити тільки в ковалентних сполуках.

У йонних сполуках немає спільних пар електронів, тому для цих речовин поняття про валентність не можна використовувати. Для всіх сполук, незалежно від виду хімічних зв’язків, застосовується більш універсальне поняття — ступінь окиснення.

Ступінь окиснення елемента — це умовний заряд атома в речовині, обчислений із припущенням, що вона складається з іонів. Ступінь окиснення характеризує число умовно прийнятих або умовно відданих електронів. Ступінь окиснення може бути позитивним (якщо атом віддав електрони), негативним (якщо атом прийняв електрони) або дорівнювати нулю. Він позначається арабською цифрою зі знаком «плюс» або «мінус» над символом елемента.

Приклад валентності

VI II

S2 O6

Приклад ступеня окиснення

Закон збереження маси та енергії.

Закон збереження маси речовини (1756 рік – М. В. Ломоносов, 1758 рік – А. Лавуазьє): «Маса речовин, що вступили в реакцію, дорівнює масі речовин, що утворилися в результаті реакції».

Закон збереження енергії - закон, який стверджує, що повна енергія в ізольованих системах не змінюється з часом. Проте енергія може перетворюватися з одного виду в інший.

Закон постійності складу. Дальтоніди і бертоліди.

Закон сталості складу речовини (1807 рік – Ж. Пруст): «Кожна чиста речовина незалежно від місця та способу її одержання має постійний якісний та кількісний склад».

Дальтоніди – сполуки, що мають сталий склад, їх записують простими формулами з цілочисловими індексами.

Бертоліди – сполуки, співвідношення числа атомів кожного хімічного елементу в яких не є точно фіксованими, а можуть змінюватись в певних межах.

Закон кратних відношень.

Закон кратних відношень (1803 рік - Дж. Дальтон): «Якщо два елементи, що реагують між собою, утворюють декілька сполук, то різні масові кількості одного елемента, що сполучаються з однією і тією ж масовою кількістю другого, відносяться як невеликі цілі числа». Відтак, елементи завше з'єднуються між собою в певних масових кількостях, що відповідають їх еквівалентам.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти