ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Методи археологічних досліджень.

Загрузка...

Типологічний метод. Суть його полягає у виділенні серед археологічних знахідок типів речей з власними лише їм ознаками. Є, наприклад, вістря стріли свідерського типу, скіфський меч-акінак, горщик києворуського типу тощо. Типи речей часто ділять на підтипи та інші номенклатурні одиниці. Типи речей з різних археологічних об’єктів порівнюють між собою, встановлюють їх відмінність, схожість або тотожність. Порівнюють і цілі комплекси речей, власних тій чи іншій пам’ятці. Схожість речей пояснюється однаковим функціональним призначенням їх або генетичною спорідненістю населення, що виготовляло ці речі. Наявність спільних типів речей також свідчать про один і той самий час існування тих пам’яток, де їх виявлено. Отже, застосування типологічного методу дає можливість виділяти археологічні культури і датування їх.

Типологічний метод уперше найповніше застосував у своїх працях шведський археолог О. Монтеліус, який виділив так звані типологічні ряди розвитку окремих речей(кам’яних, металевих). У цих рядах він простежував шляхи розвитку форми речей і їх відносну хронологію.

Основним недоліком типологічного методу є, перш за все, акцентування уваги дослідника на окремих найвиразніших знахідках комплексів і недостатнє використання при узагальненнях масового матеріалу. Цю хибу методу можна усунути застосуванням статистичних способів опрацювання матеріалів.

Статистичний метод. Існує багато форм статистичної обробки масового археологічного матеріалу. Найпростішою серед них є вивчення комплексів за допомогою підрахування археологічних матеріалів у відсотках і виведення індексу їх спорідненості шляхом додавання спільних величин процентного складу окремих ознак. Візьмемо, наприклад, чотири комплекси орнаменту (ямки, гребінці, лінії) у відсотках:

 

Індекс спорідненості виводиться попарно для двох комплексів шляхом додавання спільних величин по кожній з ознак. Всі комплекси прирівнюють до одного, еталонного, - в даному випадку це комплекс А.

Звідси маємо:

Отже, за елементами орнаменту найближчими між собою є комплекси А і В. Індекс спорідненості по відношенню до еталонного комплексу вказує також і на ступінь спорідненості їх між собою. Так, у нашому випадку комплекс D на 20 одиниць ближче до комплексу-еталона А, ніж комплекс С.

Такі ж індекси спорідненості можна виводити як для інших групе ознак кераміки, наприклад, мотивів орнаменту, так ф дл інших знахідок комплексу. На підставі індексів спорідненості комплексів за окремими групати ознак можна вивести загальний індекс спорідненості комплексів, що порівнюються.

Метод стратиграфіїзапозичено з геології. Суть його полягає у визначенні хронології археологічних пам’яток за послідовністю залягання культурних шарів чи поховань щодо геологічних відкладів та один до одного. Наприклад, культурний шар на багатошарових стоянках, що залягає нижче, давніший, ніж шари, які лежать вище. Щодо статиграфії поховань у випадку, коли одне з них перекриває або прорізає інше, то поховання, яке перекриває або перерізає інше, є пізнішим. У курганах основне (перше) поховання в материку старше, ніж могили в його насипі.

При вивченні археологічних матеріалів застосовують також металографічний, спектральний і трасологічний методи.

Абсолютне датування пам’яток здійснюють за допомогою радіовуглецевого методу, дендрохронологічного та методу пилкого аналізу.

Радіовуглецевий методзастосовуютьдля визначення віку пам’яток, що мають органічні рештки – дерево, вугілля, торф, тканини тощо. Метод застосований на принципі підрахунку кількості радіоактивного вуглецю (С-14) у досліджувальному матеріалі.Чим менше радіоактивних розпадів у пробі (період напіврозладу радіоактивного ізотопу вуглецю дорівнює 5586 +- 30 років), тим старіша пам’ятка. За допомогою радіоактивного методу датують пам’ятки віком до 50-60 тис. років з точністю +- 50-200 років.

Метод дендрохронологіїполягає в підрахунку річних кілець на деревах. Цей метод дає можливість датувати пам’ятки з точністю до одного року. За допомогою цього методу визначають вік більш пізніх археологічних пам’яток, хоча його застосовують і для датування об’єктів давніх епох – 5-8 тис. років до н.е.

Метод пилкового аналізу.Капсула з пилком рослин довго зберігається в грунті. Ці капсули в різних рослин неоднакові за формою і розмірами. Визначаючи склад пилку у зразках, палеоботаніки роблять висновок про ланшафт і клімат стародавніх епох. Таким чином було виявлено, що клімат протягом епох не був завжди однаковим. У плейстоцені були холодні льодовикові періоди. В голоцені виділяється кілька відносно точно датованих кліматичних періодів. Визначивши склад пилку в кульотурному шарі поселення і порівнявши його з даними діаграм уже датованих кліматичних періодів, можна визначити і вік пам’ятки.

Крім розглянутих, існують і інші методи датування археологічних об’єктів, наприклад, люмінесцентний, калій-аргоновий тощо.

Безперечно, до цього мають відношення і інші медоди природничих наук, з яких найбільш поширеними є дослідження геологічних умов та палеогрунтів залягання культурних шарів,визначення складу металевих та скляних виробів хіміко-спектральним аналізом та ін.

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти