ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Тема 17 ЗЛОЧИННІСТЬ ЖІНОК ТА ЇЇ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Злочинність жінок відрізняється від злочинності чоловіків свої­ми кількісними показниками, характером злочинів і їх наслідками, способами і знаряддями вчинення, роллю, яку виконують при цьому жінки, вибором жертви злочинного посягання, та іншими обставинами. Ця специфіка пов'язана з історично обумовленим місцем жінки в системі суспільних відносин, її соціальною роллю, біологічними і психологічними особливостями. Зрозуміло, соці­альні умови і спосіб життя жінок міняються, у зв'язку з чим зміню­ється і характер їх злочинної поведінки.

Серед усіх осіб, які вчинили злочини, жінки становлять 17,4%. Найпоширенішими злочинами жінок є крадіжки індивідуального, державного І колективного майна (майже 15% у загальній злочин­ності жінок, з них 12% - крадіжки приватного майна), розкрадання державного і колективного майна шляхом привласнення, розтрати чи зловживання посадовим становищем (18-20%), обман покупців (13-14%), виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними (3-4%). Значна кількість розкрадань учиняється у зв'язку з виконанням

обов'язків, що мають безпосереднє відношення до їх роботи. Три чверті розкрадань мають місце в містах, що й зрозуміло, оскільки на селі значно менше торговельних організацій, підприємств гро­мадського харчування тощо.

У минулому переважно жінки давали хабарі чи були посередни­ками в хабарництві, зараз же зросла частка тих, хто бере хабарі. Очевидно, це слід пов'язувати зі зростанням соціальної активності жінок, у тому числі в правоохоронній сфері. Збільшення частки жінок серед осіб, які скоїли посадові злочини, досить характерна риса сучасної злочинності.

За останні 10 років значно збільшилися крадіжки державного і колективного майна, скоєних жінками, - майже вдвоє, Що стосу­ється крадіжок індивідуального майна громадян, то за той же пе­ріод вони зросли з 17% до 20%. Іншими словами, кожна п'ята ви­явлена правопорушниця - злодійка. З числа усіх, хто скоїв крадіж­ки державного і колективного майна, питома вага жінок у різні роки, коливається від 5% до 8%, а серед тих, хто скоїв крадіжки приват­ного майна, - від 12% до 17%. Зазначимо також, що серед злоді­йок більше тих, хто постійно скоює крадіжки і вже каралися за це.

Серед правопорушниць майже 7% становлять особи, засуджені за вбивство, ще 9% - за нанесення тяжких тілесних ушкоджень, понад 3% - за грабежі і розбійні напади з метою заволодіння дер­жавним, колективним та індивідуальним майном громадян. Якщо ж узяти всіх злочинців, то частка жінок у різні роки коливається се­ред убивць від 10% до 12%, тих, які вчинили тяжкі тілесні ушко­дження ~ від 5% до 7%, грабежі і розбійні напади - від 16% до 18%. Останнім часом збільшилася кількість жінок, засуджених за співучасть у зґвалтуванні.

Кожна четверта жінка, яка відбуває покарання у виправно-трудових колоніях, винна в насильницькому злочині. Типовий для жінки злочин - дітовбивство, причому, на відміну від інших видів убивств, позбавлення життя новонародженого має значне розпо-. всюдження і в сільській місцевості. В основному такі діяння скою­ються молодими жінками, які не мають сім'ї, достатнього матері-. ального забезпечення, свого житла. В ряді випадків тут десь «на задньому плані» присутня фігура чоловіка, не без впливу чи мов­чазної згоди якого вчиняються ці злочини. Як правило, це співмеш­канець по квартирі або коханець.

Як і серед усіх злочинців, найбільшу групу злочинців-жінок ста­новлять особи у віці до ЗО років (майже 48%). Зрозуміло, це най-" більш загальна картина, бо серед окремих їх категорій співвідно­шення вікових груп може бути різним. Серед жінок, старших ЗО і, особливо, 40 років велика питома вага одиноких, що зумовлене розпадом їх подружніх зв'язків і втратою батьків. Разом з тим саме в цей період спостерігається найбільш широка участь жінок

у суспільному виробництві, розширюються їх контакти, і соціальна мобільність досягає максимального рівня. У цьому віці жінки при­значаються на керівні посади.

На момент скоєння злочинів більше половини жінок були одру­жені. У тих Із них, які потім не були позбавлені волі, сім'я, як пра­вило, збереглася. Набагато гірше складаються сімейні справи у тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі. За чис­ленними спостереженнями, чоловік фактично і юридичне створює собі нову сім'ю досить швидко, іноді навіть одразу ж після за­судження дружини. Наведемо такі дані: під час перебування в місцях позбавлення волі сім'я розпалася у 11,9% чоловіків, а се­ред жінок - у 23,5%; вступили в новий шлюб при відбуванні пока­рання 2,8% чоловіків і 1,2% жінок.

Серед злочинців-жінок досить велика частка осіб з вищою і се­редньою спеціальною освітою, а також тих, хто має певну спеці­альність. Найвищу кваліфікацію мають засуджені за розкрадання у великих розмірах і хабарництво. Однак до 40% жінок, які вчини­ли злочини, не працювали і не навчалися, причому сюди не вхо­дять домогосподарки.

Вибіркові дослідження про кількість судимостей чоловіків і жінок та їх порівняння показали таку тенденцію: при невеликій кількос­ті судимостей частка чоловіків значно перевищує частку жінок, але в групах з більшою кількістю судимостей їх питома вага вирів­нюється. Так, при наявності п'яти судимостей чоловіків виявилося 5,1%, жінок - 3,2%, шести - відповідно 2,6% і 1,9%, семи - 1,3% і 1,2%.

Майже 25% засуджених до позбавлення волі жінок мали різні психічні аномалії. Найчастіше це були гостра форма алкоголізму, психопатії, олігофренія, органічні ушкодження центральної нерво­вої системи, наслідки черепно-мозкових травм. «Аномальних» правопорушниць (за винятком алкоголічок) трохи більше серед неповнолітніх. Серед них чимало й тих, у кого були виявлені ве­неричні захворювання. Так, з кожних ста засуджених дівчат у двох був виявлений сифіліс і ще у трьох - гонорея.

Психологічні дослідження засуджених жінок показали, що в своїй масі вони не мають якостей, котрі істотно могли б ускладни­ти профілактичну роботу з ними, та процес їх виправлення. Зага­лом можна констатувати, що для більшості жінок, у порівнянні з чоловіками, менш притаманні асоціальні установки, у них відсутні стійкі злочинні переконання, соціально-психологічна адаптація хоча й порушена, однак серйозних дефектів немає. Цього, зрозу­міло, не можна сказати про рецидивісток, які втратили суспільне корисні зв'язки і є дезадаптованими особами.

Відомо, що для жінок дуже важливі оцінки з боку інших людей і те, яке враження вони справляють. Правопорушниці тут не станов-

лять винятку. Потреба в самоствердженні, будучи одним з найпо­тужніших стимулів людських вчинків, стає у правопорушниць на­в'язливою, суттєво впливаючи на їхній спосіб життя. Це не просто намагання подобатися чоловікам чи виглядати краще інших жінок. Потрібно це для самоствердження, немовби для фіксації свого існування, свого місця в житті загалом. Для правопорушниць вза­галі властиві стійкість афектних психотравмуючих хвилювань і висока імпульсивність, що призводить до неадекватного спри­йняття життєвих ситуацій, поганого прогнозування наслідків своїх вчинків та неврівноваженої поведінки. У зв'язку з вчиненням зло­чину більшість жінок відчуває свою провину, неспокій за майбутнє, особливо в період відбування покарання у місцях позбавлення волі,

Аналіз сучасних соціально-економічних процесів, умов життя жінок дає підстави стверджувати, що причини злочинності серед них сьогодні пов'язані з такими явищами: 1) значно активнішою участю в суспільному виробництві; 2) суттєвим послабленням го­ловних соціальних інститутів і, в першу чергу, сім'ї; 3) зростаючою напругою в суспільстві, конфліктами між людьми; 4) поширенням наркоманії, алкоголізму, пияцтва, проституції, бродяжництва і жеб­рацтва.

Жінки стали набагато більше, ніж раніше, працювати в суспіль­ному виробництві. Сьогодні вони складають приблизно половину чисельності робітників та службовців і більшість - у таких сферах, як медичне обслуговування, освіта, наука, культура, торгівля, гро­мадське харчування, кредитування і державне страхування, лег­ка промисловість. Понад півмільйона жінок керують підприємст­вами, установами, організаціями (як правило, малими й середні­ми), близько мільйона -очолюють цехи, дільниці, відділи та інші структурні підрозділи. Дезорганізація у всіх цих сферах значно відчутніша для жінок, ніж для чоловіків. Звідси - злочинна пове­дінка.

На виробництві жінки вчиняють розкрадання не тільки у зв'язку з доступом до цінностей, але й тому, що іншим шляхом ці цінності вони не можуть придбати. Не таємниця, що нині у багатьох сім'ях жінки, які працюють у торгівлі чи громадському харчуванні, є голо­вними годувальниками сім'ї навіть за наявності чоловіка. Приблизно половина тяжких і малокваліфікованих робіт у промисловості і буді­вництві лягає на жіночі плечі. Це абсолютно не нормально, і демо­ралізує жінок. У більшості галузей і виробництв відсутні обмеження і заборони для використання праці жінок. Для них встановлені рівна з чоловіками тривалість робочого дня і однакові норми розцінок. Вод­ночас жінки значно більшою мірою піддані впливу негативних чин­ників, фізично вони слабкіші за чоловіків.

Криміногенна значимість цих обставин полягає в тому, що

чимало жінок не витримують таких навантажень. Природно, що цієї праці вони не тримаються і можуть ЇЇ легко кинути, а джере­лом отримання засобів до існування стають крадіжки, спекуля­ція, проституція тощо. Як показало вибіркове дослідження, біль­ша частина жінок-жебраків раніше були задіяні на тяжких, мало-кваліфікованих чи непрестижних роботах. Із загальної кількості жінок, засуджених до позбавлення волі, кожна п'ята не мала спеціальності.

Становище жінок на селі, де особливо велика частка ручної праці, ще скрутніше. Набагато гірше тут розвинуто медичне, торго­вельне, культурно-побутове обслуговування, менше зручностей у будинках. На селі вища смертність дітей і осіб працездатного віку. Тому не дивно, що жінки виїжджають до міста, поповнюючи ряди попрошайок, проституток, злодіїв, проявляють агресивність, не­вдало адаптувавшись у ньому.

На наших очах відбувається начебто соціальна «перебудова» жіночої природи. Ці зміни можуть мати (і вже мають) досить нега­тивні наслідки для суспільства, його духовної культури. Непоправ­на шкода завдається справі виховання підростаючого покоління. Більше того, зараз ми живемо в умовах, коли становище з жіно­чою працею буде погіршуватися. Господарський механізм нерідко суперечить проголошеним соціальним пріоритетам, При відсут­ності відповідного правового механізму і бідності державної казни питання про соціальну захищеність і працевлаштування жінок в умовах кризового стану економіки загрожує подальшим загострен­ням криміногенної ситуації.

Назвемо ще декілька чинників, які детермінують жіночу злочин­ність. Так, поєднання напруженої виробничої діяльності жінки з виконанням нею сімейних, материнських обов'язків призводить до небажаних наслідків. Це виражається у тому, що вона не мо­же проявити себе повною мірою ні там, ні тут, постійно відчуває втому, нервову напругу, страх не впоратися з численними спра­вами, що веде до різних психічних розладів. Через це деякі жін­ки перестають цінити і сім'ю, і роботу, починають вести антису-спільний спосіб життя, здобувати засоби до існування протиправ­ним шляхом. Сім'я, своя чи батьківська, певною мірою втрачає своє попереднє значення регулятора поведінки, послаблюються її контрольні функції. Ті жінки, які перестають відчувати свій зв'я­зок з нею, вже не орієнтуються на ЇЇ традиційні цінності і отри­мують більше можливостей діяти, не звертаючи уваги щоразу на неї.

Значне послаблення соціального контролю за поведінкою жінок відбувається також в силу зростаючих темпів урбанізації, масової міграції населення, руйнації багатьох культурних традицій. З іншо­го боку, істотно підвищується соціальна мобільність жінок, збага-

чуються їх ролі. Тут не можна не брати до уваги і такий фактор, як можливість їх тіснішого спілкування з раніше засудженими особа­ми і тими, хто скоює злочини. В подібному спілкуванні відбуваєть­ся криміногенне зараження жінок, особливо молодих, засвоєння ними антисоціальних установок і стереотипів поведінки. Скрутне матеріальне становище дівчат і молодих жінок з малозабезпече­них сімей, яким закритий доступ до сучасних предметів одягу та інших престижних речей, може їх штовхати (і штовхає) на крадіж­ки, грабежі, розбої, а жорстокість і цинізм, що проявляються під час їх вчинення, є засобом психологічної компенсації пережитих принижень.

У зв'язку із сказаним, проблема попередження жіночої злочин­ності повинна вирішуватися в руслі боротьби зі злочинністю в ці­лому, Обов'язковою передумовою ефективності соціальних за­ходів (програм) попередження жіночої злочинності є досягнення якісно нового стану нашого суспільства. Передусім жінка мусить мати принципово інший соціальний статус, захищений законом, її треба позбавити ролі основної (чи навіть рівної з чоловіком) «до-бувальниці» матеріальних благ, більше зосередивши сили і увагу на сім'ї, вихованні дітей.

Робота з профілактики злочинів серед жінок має охоплювати насамперед ті сфери життєдіяльності, в яких вони найчастіше вчиняються. Це побут і виробництво. При цьому слід звернути увагу на виховання жіночості, жіночого, а не чоловічого типу поведінки. Особливо це стосується попередження насильницької злочиннос­ті, яка становить серйозну загрозу моральному здоров'ю суспіль­ства, Таке виховання повинно починатися в сім'ї і закріплюватися в школі.

Держава і суспільство зобов'язані надавати допомогу сім'ї, якими б нині малими не були їх можливості. Соціальна підтримка матері-одиначки, наприклад, має включати в себе не тільки спла­ту їй грошового утримання. Не менш важливо надати їй можли­вість більше заробляти, підвищити свою кваліфікацію. Заходи профілактики повинні охоплювати і дівчат-підлітків, які опинилися в скрутному становищі і вчиняють антигромадські проступки. Сю­ди слід віднести весь комплекс індивідуальних виховних заходів, встановлення опіки і піклування, направлення в дитячі будинки, школи-інтернати, влаштування на роботу чи навчання, а також надання медичної допомоги. Така допомога необхідна багатьом дівчатам правопорушницям, оскільки серед них велика питома вага осіб з венеричними, соматичними і психічними захворюван­нями.

У виробничій сфері в числі перших завдань мусить бути скоро­чення робочого дня при збереженні попередньої заробітної плати для тих, хто має дітей, запровадження додаткових відпусток, по-

кращання умов праці, суттєве скорочення кількості жінок, зайнятих на важких і шкідливих роботах.

Недопустимо використання праці жінок у нічних змінах. В перс­пективі, при зміцненні економіки, жінка повинна мати право віль­ного вибору; працювати і займатися лише громадською діяльніс­тю, бути домогосподаркою і виховувати дітей чи поєднувати ці заняття.

, Зараз можна почути чимало думок про роль церкви у житті су­спільства. Розуміючи ЇЇ зростаючий вплив, особливо у вихованні моральності людей, можна висловити припущення, що значення церкви в профілактиці злочинності взагалі, і жінок особливо, може принести свої плоди. Світовий досвід свідчить про це.

Суттєву роль у попередженні злочинності дівчат покликана віді­грати кримінальна міліція у справах неповнолітніх, оскільки ран­ньо-профілактичний вплив на тих, хто може ступити на злочинний шлях, не тільки гуманний, але й досить ефективний спосіб бо­ротьби ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ.

В ранній профілактиці сексуальної деморалізації дівчат поміт­нішу роль можуть відігравати медичні працівники, які надають їм гінекологічну і венерологічну допомогу. Вони повинні не тільки своєчасно виявляти і лікувати вказані захворювання, але й вста­новлювати тих дівчат, які вже почали допускати аморальні посту­пки, а також джерела розбещення неповнолітніх. Медики можуть фіксувати і випадки посягань на їх статеву недоторканість та ста­вити перед компетентними органами питання про притягнення до відповідальності винних у цьому осіб.

На завершення теми, для наочного сприйняття її матеріалу пропонуються логіко-графічні моделі,

Злочинність жінок -сукупність злочинів та жінок, що їх вчиняють

тенденції злочинності жінок

підвищення її питомої ваги в загальній злочинності до рівня, ти­пового для економічно розвинених країн;

поява традиційно чоловічих видів насильницької злочинності (вбивство, заподіяння шкоди здоров'ю, бандитизм, розбій);

збільшення частки жінок серед осіб, які скоюють посадові зло­чини.

Модель 80

Структура злочинності жінок

грабежі та розбійні напади-2,7%

покупців -13,5%

шахрайство-2,5%

злочини проти життя І , ... \ хуліганство - 3,7%

і члпппигя - 9 4% незаконнім обіг І І здоров я г,ь нарштиків _ 14|5% хабарництво - 0,3%

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти