ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ ТА ЇЇ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Поняття «економічна злочинність», що означає складне, внут-рішньосуперечливе соціальне явище, з'явилось у кримінології по­рівняно недавно. Перехід до багатоукладної економіки на основі рівності усіх форм власності, у тому числі приватної, змінив не лише соціальний портрет осіб, які скоюють розкрадання та інші корисливі злочини, але й структуру протиправних дій.

Розкрадання, хабарництво, корупція, спекуляція, кримінальне ухилення від сплати податків, незаконні операції з валютою та інше охопили практично усі галузі господарювання. Найбільш зна­чне зростання злочинних проявів відзначається на тих ділянках, які зайняті задоволенням життєво важливих потреб населення, зокрема, в торгівлі і побутовому обслуговуванні, паливно-енерге­тичному та агропромисловому комплексах, на транспорті, у сфері кредитно-фінансових відносин, будівництві, зовнішньоекономічній діяльності.

У цьому разі при визначенні груп злочинів, які утворюють еко­номічну злочинність, інтегруючою ознакою можна вважати заподі­яння шкоди економічним інтересам держави та громадянам шля­хом скоєння розкрадань, господарських і корисливих посадових злочинів. Відмінною особливістю економічних злочинів є та, що вони вчиняються спеціальним суб'єктом - посадовими та матері­ально відповідальними особами, а не сторонніми для об'єкта управління людьми. Поряд з матеріальними збитками серйозної шкоди завдається установленому порядку управління народним господарством, утруднюється реалізація рішень, спрямованих на нормальне функціонування суб'єктів товарно-грошового обігу, захист прав споживачів.

З урахуванням зазначених ознак економічну злочинність мо­жна визначити як сукупність посягань, що спричиняють шкоду охоронюваним законом економічним інтересам держави та гро­мадян шляхом розкрадань, господарських і корисливих посадових злочинів.

Як свідчать дослідження, нині криміногенна ситуація в економі­ці визначається:

1} сукупністю різних форм розкрадань державного та колектив­ного майна, хабарництва, спекуляції, приписок, зловживань поса­довим станом тощо;

2) наявністю високого рівня економічної злочинності, яка не ві­ дома правоохоронним органам;

3) появою нових форм економічної поведінки, які в суспільній

свідомості розцінюються не просто як небажані, але небезпечні і потребують заборони, у тому числі під страхом кримінальної від­повідальності.

Інтенсивність злочинних проявів в економіці згідно із статистич­ними даними досить різноманітна. Так, майже кожен третій злочин складають розкрадання державного та колективного майна, що скоюються шляхом привласнення чи розтрати, або зловживання службовим становищем. Крім того, до 70% злочинів у сфері еко­номіки лишаються не виявленими, особливо хабарництво, роз­крадання, обман покупців та замовників тощо.

За способом вчинення розкрадання поділяються на дві групи: а} відображені на балансі підприємств, організацій у вигляді недо­стачі товарно-матеріальних цінностей; б) не показані в облікових документах розкрадання, пов'язані з утворенням неврахованих обсягів сировини, матеріалів, грошових коштів з метою їх вилу­чення і подальшого розподілу між учасниками злочину. Для цієї групи розкрадань необхідною умовою виступає об'єднання двох і більше підприємств та організацій, пов'язаних спільністю завдань, що вирішуються, так і штучно включених у злочинну орбіту.

Кримінологічні дослідження свідчать також про суттєві зміни протиправного заволодіння майном. Сьогодні зростає кількість злочинів, що посягають на економічну систему, та носять відкри­тий, відверто цинічний характер і потребують високої професійної підготовки, знань специфіки бухгалтерського обліку, технології виробництва. Це стосується і банківської сфери, що дозволяє привласнювати значні кошти за рахунок переведення безготівко­вих мас у готівку.

На відміну від зниження за останні три роки загального рівня злочинності в Україні, злочини, які вчиняються у сфері економіки, продовжують зберігати тенденцію зростання. Серед розкритих злочинів у сфері економіки за даними Державної служби по боро­тьбі з економічною злочинністю МВС України, в 1993 році їх налі­чувалося 41 200, 1995 - 64083, а в 1999 їх уже - 65724. Сума матеріальних збитків від злочинів, по яких закінчене розслідуван­ня кримінальних справ, становить 324503,3 тис. грн. Накладено арешт на майно на суму 84 964,4 тис. грн. Вилучено майна, іно­земної валюти, готівки та цінних паперів на 22 787 тис. грн.

Найпоширенішими способами вчинення розкрадань є:

- підробка банківських документів {кредитних авізо, чеків);

- неповернення кредитів з наступним їх викраденням;

- шахрайство під виглядом конвертації гривні;

- використання підроблених пластикових платіжних засобів (електронних грошей);

- привласнення грошей, одержаних у порядку передплати без постачання товарів або надання послуг.,. _г

Виступаючи посередниками, несумлінні підприємці, а також особи, які незаконно привласнили собі цей статус, за 15-20% ко­місійних бралися перевести на свої рахунки нібито належні їм за роботу кошти державних підприємств та організацій, а потім зняти у вигляді грошової готівки ніби для виплати зарплати, розрахунків за придбані матеріали і т. ін. Одержані кошти повертались у дер­жавний сектор і привласнювались співучасниками розкрадань. У силу цих та Інших причин, що полегшують вільне розпоряджен­ня матеріальними та грошовими ресурсами, привабливими для ділків тіньової економіки стали зони вільного підприємництва.

Найбільш кримінальне враженими знову залишаються такі сфери економіки, як фінансово-кредитна, де кількість виявлених злочинів у 1999 році в порівнянні з 1998 роком зросла на 15,7% і становить 9881 злочинів, у тому числі банківська + 5,6% (6667 злочинів), зовнішньоекономічна + 15,3% (2070) злочинів), сфера приватизації + 19,7% {2957 злочинів), ухилень від сплати подат­ків + 0,4% (10 520 злочинів).

Останнім часом простежується стійка тенденція зростання ор­ганізованої злочинності, що властива розкраданням в особливо великих розмірах, хабарництву. Частка таких розкрадань у струк­турі усіх інших форм злочинних посягань на економічну систему невелика - 3-5%. Проте їх шкода не вичерпується лише матері­альними збитками. Значно небезпечніший вплив цього явища на поведінкову реакцію різних груп населення, особливо молоді, на­садження стереотипів добування засобів до життя злочинним шляхом. Відбувається зрощування розкрадачів із злодіями, грабіж­никами та іншими представниками загальнокримінальної злочин­ності, з одного боку, та активна взаємодія з тіньовою економікою, яка є підґрунттям економічної злочинності,- з другого.

«Тіньову економіку» можна визначити як сукупність проти­правних угод стосовно товарів і послуг, які не знаходять свого відображення у відповідній системі реєстрації.

Організовану злочинність у сфері економіки можна визначити як новий якісний рівень групової професійної злочинності, що ха­рактеризується згуртуванням кримінального контингенту у межах регіону, країни з розподілом на ієрархічні рівні, з виділенням ліде­рів, які не беруть участі у конкретних злочинах, а здійснюють ор­ганізаторські, управлінські, ідеологічні функції; корупцією, тобто втягненням у злочинну діяльність відповідальних працівників апа­рату державних (у тому числі правоохоронних) органів для забез­печення безпеки і гарантій учасникам угруповань; монополізацією і розширенням сфер протиправної діяльності з метою одержання максимальних доходів.

Характеризуючи особу розкрадачів, не можна не відзначити приблизно рівне співвідношення чоловіків та жінок (60% - 40%),

коли загальне співвідношення жінок і чоловіків в злочинності ста­новить у середньому 1 :8. Рівновага статі обумовлюється тим, що жінки традиційно частіше чоловіків займають посади, пов'язані з виконанням облікових, бухгалтерських функцій, обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей у торгівлі й сфері побутового обслуговування. Процес приватизації цих галузей сприятиме змен­шенню їх криміногенності.

З керівних працівників, які в організованих розкраданнях дося­гають третини усіх засуджених, навпаки, переважають чоловіки. Ще вищий відсоток чоловіків серед осіб, засуджених за хабарниц­тво (70%), що прямо пов'язано з виконанням спеціальних вико­навчо-розпорядчих функцій, властивих управлінській ланці.

За даними кримінологічних досліджень, кожні двоє із трьох за­суджених за економічні злочини мають середню та вищу освіту. Кожне п'яте розкрадання, скоєне з використанням посадового становища, є груповим. Показники групового вчинення злочинів серед «білокомірцевих» на 12% нижчі. Стосовно скоєння злочинів в стані сп'яніння, вони ще нижчі - 1,2%, в той час як серед інших категорій правопорушників таких - 25,5%.

Особи у віці від 18 до 29 років становлять 1/4 частину виявле­них розкрадачів. Основну ж групу складають особи ЗО років і стар­ші (75%). Зовсім мало серед них (3%) тих, хто раніше порушував кримінальний закон, тобто рецидивістів, коли в загально-кри­мінальній злочинності їх питома вага сягає 17%.

Спонукальним мотивом заняття протиправною діяльністю у сфері економіки, як правило, виступає корисливість, жадоба до матеріального збагачення, володіння престижними речами, за­йняти високе становище в суспільстві, що відкриває доступ до таких благ, які недоступні пересічним громадянам. В організова­них розкраданнях значна частина викраденого перерозподіляєть­ся у вигляді хабарів «потрібним людям».

Кримінологічні дослідження показують, що входження в ринкову економіку породило серйозні суперечності між способом вироб­ництва, що проходить становлення, і організаційно-господарськи­ми рішеннями, якими реалізуються головні напрямки економічної політики. Умовно фактори, що сприяють розповсюдженню та жи­вучості антисоціальної економічної поведінки, можна розділити на дві групи: а) організаційно-господарські; б) соціально-психологічні.

Перша група охоплює такі найбільш суттєві чинники, як недолі­ки економічної політики, діючої системи контролю, відставання правотворчої діяльності від потреб господарської практики тощо. У безпосередньому зв'язку з конкретними діями найчастіше пере­бувають: дефекти системи обліку і звітності, поточного контролю з боку керівника, зневажання вимог стосовно підбору осіб на реві­зорські й матеріально-відповідальні посади,

Друга група чинників пов'язана з упущеннями в правовиховній роботі, загальною непідготовленістю населення і, особливо серед­ньої управлінської ланки, до вирішення складних завдань на ос­нові нової економічної ідеології, нерозвиненістю демократичних традицій саморегуляції суспільних процесів в економіці.

Ступінь впливу обох груп чинників на рівень і динаміку економіч­ної злочинності неоднаковий. Відсутність цілісної концепції запо­бігання негативним наслідкам при витісненні адміністративно-примусових методів управління економічними опосередковано впливає на створення атмосфери зниженої вимогливості до непра­вомірної поведінки. Незбалансованість свободи підприємництва адекватними заходами відповідальності за порушення загально­обов'язкових правил в економіці породжує впевненість в уседо­зволеності, провокує на протиправні способи вирішення економіч­них проблем.

Важливе негативне значення мають недоліки механізму ціноут­ворення, податкової політики, які, на шкоду уявленням про сум­лінну висококваліфіковану працю як джерело добробуту, слугують створенню режиму найбільшого сприяння для авантюристів, діл­ків, які маніпулюють різницею в ціні і не гребують нажитися на труднощах перехідного періоду. Обидві групи обставин не є ізо­льованими, вони переплітаються, створюючи тим самим неспри­ятливий фон в економіці.

Недоліки економічної політики виступають одним з головних чинників, що створюють осередки криміногенної напруги на окре­мих напрямках економічної реформи. Непослідовність, фрагмен­тарність, запізнення в прийнятті невідкладних заходів щодо стабі­лізації економічних зв'язків серйозно відображаються на абсолют­ному занепаді виробництва, наростанні кризових процесів, суттєвому зниженні рівня життя населення.

Криміногенне значення мають прорахунки у створенні конку­рентоспроможної альтернативної економіки. Підприємницький сек­тор орієнтований головним чином на торгівлю і посередництво,

Дефекти ціноутворення. Як відомо, ринок сам визначає ціну товару на основі попиту і пропозиції, і лише незначна частина цін установлюється директивним шляхом. В умовах сьогодення пер­шочергового значення набуває підтримка з боку держави най­більш уразливих груп населення шляхом встановлення фіксова­них цін на продукти харчування, предмети вжитку, а відступ від верхньої межі розцінюється як правопорушення.

Опосередковано впливають на характер та рівень економічної злочинності й створюють інші недоліки у функціонуванні госпо­дарського механізму, наприклад, розрив виробничих зв'язків, так званий господарський сепаратизм.

Недоліки діючої системи державного контролю сприяють роз-

•повсюдженню латентних економічних злочинів. Властивий команд­ній економіці тип контролю виявився не пристосованим до еконо­мічних умов, що змінилися.

Вчиненню економічних злочинів сприяють такі умови:

а) неналежна охорона, порушення внутрішнього режиму;

б) запущеність обліку, порушення порядку і терміну проведення ревізій та інвентаризацій, формалізм у цій роботі;

в) зарахування на матеріально-відповідальні посади осіб, су­ димих за корисливі злочини;

г) слабка праеовиховна робота.

Недоліки в діяльності правоохоронних органів. Дослідження свідчать, що знижується рівень оперативно-розшукової роботи апарату по боротьбі з економічною злочинністю МВС І його під­розділів на місцях. Для створення видимості активної роботи не­рідко практикується необґрунтоване порушення кримінальних справ стосовно значних розкрадань посадових та господарських злочинів без актів документальних ревізій або за явно непридат­ними актами, що призводить до припинення справ.

Ослаблений і прокурорський нагляд за законністю в діяльності по виявленню та розслідуванню економічних злочинів. Зміни, що відбулися в економіці, призвели до помилок в оцінці фактичної сторони і юридичної кваліфікації скоєного в слідчій і прокурорській практиці.

Відставання правового забезпечення. Поява так званої альтер­нативної економіки призвела до стрімкого зростання невідомих раніше форм злочинної поведінки. Деякі з цих діянь давно відомі країнам з розвинутими ринковими відносинами, інші - властиві нинішньому періоду.

Широкого розповсюдження набуло лихварство, тобто позичка капіталу в надзвичайне зростання, що особливо характерне для комерційних банків, де ставка за кредит досягла 90% у той час, як у США перевищення ставки в 20% розцінюється як злочин. Одер­жанню доходів на шкоду суспільним інтересам сприяє правова невизначеність поняття «комерційної таємниці» і відсутність зако­нодавчої регламентації відомостей, які не можуть її становити.

Загальна непідготовленість населення до сприйняття економіч­них перетворень, і відсутність уміння працювати в кризових та екстремальних ситуаціях суттєво впливають на розповсюдженість різних форм неправомірної економічної поведінки. Серйозні недо­ліки має система професійної переорієнтації. Приблизно 7% сьо­годнішніх керівників мають економічну освіту, решта - техніки та технологи. Добре підготовлена до роботи в умовах ринку лише незначна кількість працівників (близько 9%), задовільно - 43%, погано та дуже погано - 48% опитаних (за дослідженнями Інститу­ту соціології НАН України за 1998 рік). Не в кращому становищі

перебувають і працівники контролюючих органів, на яких поклада­ється обов'язок припинення протиправних дій.

Всі зазначені детермінанти негативно впливають на морально-психологічну єдність суспільства, формують викривлене уявлення про роль підприємництва у відродженні економіки, яка здатна створити людям достойні умови життя.

Попередження економічної злочинності передбачає здійснення системи економічних, організаційно-виробничих, технічних, право­вих, виховних заходів, спрямованих на корекцію особи правопо­рушника і нейтралізацію чи зниження дії криміногенних факторів, що її зумовлюють.

Суб'єктами профілактики економічних злочинів виступають ке­рівники та інші посадові особи підприємств, акціонерних това­риств, їх трудові колективи, органи управління, представники державного, аудиторського та відомчого контролю. Особливого значення у нових умовах набуває профілактична діяльність пред­ставницьких органів і місцевого самоврядування, які вирішують питання комплексного розвитку регіону, раціонального викорис­тання природних ресурсів тощо.

Серед основних запобіжних засобів слід виділити:

1. Економічні заходи. Вони включаються в загальну концепцію переходу до ринку і спеціальні державні програми з окремих на­ прямків економічної політики. Серед них: земельна реформа; про­ грама розвитку підприємництва, у тому числі малого; програма приватизації державних і муніципальних підприємств; програма обмеження монопольної діяльності і створення умов для добро­ совісної конкуренції, реформа банківської системи, формуван­ ня оптової торгівлі засобами виробництва (товарно-сировинні бір­ жі), ринку цінних паперів (фондові біржі), інформаційної, консульта­ тивної, посередницької мережі у взаємовідносинах товаровироб­ ників.

Першочергове значення в групі економічних заходів має га­рантоване державою невтручання в оперативно-господарську ді­яльність трудових колективів, вільне розпорядження доходами (прибутком), одержаними після виконання зобов'язань перед бю­джетом.

Серйозні передумови для зниження кримінальної активності у процесі приватизації створює програма, яка включає перелік об'єктів державної власності, намічених до приватизації, методики оцінки вартості цих підприємств.

2. Організаційні заходи попередження економічних злочинів спрямовані на створення системи противаг підприємництву. До них можна віднести: наділення необхідними повноваженнями ор­ ганів управління і контролю, покликаних слідкувати за відповідніс­ тю діяльності суб'єктів підприємництва цілям і завданням, що за-

кріплені в законі та статутних документах; заходи по підбору і професійній підготовці кадрів фінансового та спеціалізованого контролю за додержанням цін, якості продукції, створенню належ­них умов для функціонування громадських формувань («Товарис­тво захисту прав споживачів») тощо.

З метою захисту економічної безпеки, попередження зловжи­вань у зовнішньоекономічній сфері необхідно створити принци­пово новий механізм наскрізного валютно-митного контролю, заснованого на взаємодії фінансових, банківських та митних органів.

3. Технічні засоби попередження економічної злочинності пе­ редбачають розробку більш досконалих форм транспортування товарів, сировини, охорону складів; впровадження в практику кон­ тролюючих та правоохоронних органів методів виявлення підроб­ лених документів, що дозволяють вилучати товари та інші цінності з державних, громадських фондів, проведення експрес-аналізів виявлення фальсифікованих продуктів та ін.

4. Правові заходи відіграють суттєву роль у попередженні зло­ чинної поведінки в економіці, особливо сьогодні, оскільки меха­ нізм правозабезпечення відстає від господарської практики. Удо­ сконалення законодавства повинно охоплювати такі напрямки:

а} вироблення відкритих правил поведінки для всіх господарю­ючих суб'єктів;

б) розробку системи матеріальних санкцій як до юридичних, так і фізичних осіб за порушення чинного законодавства;

в) введення адміністративної та кримінальної відповідальності за ті види несумлінної комерції, що заподіюють шкоду державним та суспільним інтересам.

З метою удосконалення законодавчого процесу виникає потре­ба у незалежній експертизі законопроектів. Складовими її части­нами повинні стати фінзнсово-економічна, кримінологічна, еколо­гічна та психологічна експертизи.

5. Виховні заходи покликані створити умови формування нової економічної культури, етичних і моральних норм. Підприємництво як особливий вид діяльності відроджується у відповідному історич­ ному та соціальному середовищі. Не можна не зважати на те, що значна частина населення сприймає підприємництво як щось чуже колективістській природі нашого суспільства, а ринок оголо­ шується аморальним. Тому виховне значення має утвердження в суспільній свідомості ідеї консолідації, в створенні високоефектив­ ної економіки, здатної дати людям гідні умови життя.

На завершення теми пропонуються логіко-структурні схеми, які висвітлюють основні проблеми теми.

Економічна злочинність- це сукупність діянь і осіб, що їх скоїли, які спричиняють шкоду охоронюваним кримінальним законом економічним інтересам держави та громадян шляхом розкрадань, господарських і корисливих посадових злочинів.

Модель 95