УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «ПРО КОНЦЕПЦІЮ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

на 1998-2005 роки»

З метою вдосконалення правових, організаційних перед­умов боротьби з корупцією постановляю:

1. Затвердити схвалену Кабінетом Міністрів України Кон­ цепцію боротьби з корупцією на 1998-2005 роки (додасться).

2. Кабінету Міністрів України відповідно до положень цієї Концепції розробити програму невідкладних заходів, спрямо­ ваних на боротьбу з корупцією, та щорічні плани її реалізації.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 24 квітня 1998 року, № 367/98

••О. ^ , ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України .. . від 24 квітня 1998року № 367/98

КОНЦЕПЦІЯ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

На 1998-2005 роки

Вступ

Корупція є одним з основних чинників, які створюють ре­альну загрозу національній безпеці та демократичному розвит­ку держави, вона негативно впливає на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини.

Незважаючи на вжиті останнім часом організаційно-пра­вові заходи щодо протидії корупції, масштаби її не зменши­лися. Через невиконання низки заходів, передбачених Націо­нальною програмою боротьби з корупцією, не відбулося від­чутного скорочення кількості корупційних діянь.

Таке становище є наслідком того, що дотепер не з'ясовано всіх соціальних передумов корупції, цілеспрямовано не здійс­нювалась діяльність щодо їх обмеження та нейтралізації. По­ширенню корупції сприяс гальмування демократичних та еко­номічних перетворень. Не розроблено основ адміністративної реформи. Не визначено хоча б на концептуальному рівні стра­тегії запобігання та протидії корупції. Діяльність щодо боро­тьби з корупцією не стала пріоритетною для багатьох держав­них органів. Вона здійснюється без певної системи і належної вимогливості, достатнього Інформаційного забезпечення, до­держання принципу розподілу функцій та відповідальності.

Діяльності правоохоронних органів щодо запобігання ко-рупційним діянням, їх виявлення та розслідування бракує пов­ноти нормативного регулювання, науково-методичного за­безпечення. Інформаційно-пошукова робота щодо виявлення корулційних проявів не спрямована на сфери найбільшого її поширення та найвищі управлінські структури. Заходи щодо вдосконалення законодавства з питань боротьби з корупцією мають фрагментарний характер. Головні зусилля у боротьбі з корупцією витрачаються на реагування на окремі корупційні прояви, а не на усунення причин та умов, що сприяють їм.

Забезпечити системний підхід та ефективну організацію діяльності щодо запобігання та протидії корупції можливо за наявності комплексної, науково обгрунтованої концепції.

" -••' ' ' ' - і'.' РОЗДІЛ І 'К •••;''..

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Корупція є вкрай негативним явищем, її суспільна небез­печність полягає у тому, що вона:

підриває авторитет держави, завдає шкоди утвердженню демократичних основ управління суспільством, побудові та функціонуванню державного апарату;

суттєво обмежує конституційні права і свободи людини і громадянина, особливо пересічних громадян, які найбільше потерпають від корупції і не в змозі уникнути корупційного тягаря, втрачають при цьому віру в демократичні засади су­спільства і держави;

порушує принципи верховенства права;

призводить до гальмування та викривлення соціально-економічних реформ, перешкоджає розвитку ринкових відно­син, передусім середнього та малого підприємництва, а також надходженню Іноземних інвестицій;

Ірубо порушує встановлений порядок здійснення повнова­жень посадовими і службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, управлінських структур приватного сектору;

••'••'• надає незаконні привілеї корумпованим угрупованням І кланам, підпорядковує державну владу їхнім інтересам;

сприяє криміналізації та тінізації економічних відносин, легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом;

живить організовану злочинність, насамперед економічну, стає неодмінною умовою її існування;

порушує принципи соціальної справедливості, невідворот­ності покарання;

нищить духовні, моральні та суспільні цінності;

ускладнює відносини з іншими державами і всією міжна­родною спільнотою, унеможливлює надання іноземної до­помоги.

У правовому відношенні корупція становить сукупність різ­них за характером та ступенем суспільної небезпеки, але єди­них за своєю суттю корупційних діянь, інших правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових, дисцип­лінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов'язаних із вчиненням цих діянь.

Корупційні діяння мають такі форми (види):

зловживання владою або посадовим становищем, переви­щення влади або посадових повноважень та інші посадові злочини, що вчиняються для задоволення корисливих чи Ін­ших особистих інтересів або інтересів Інших осіб;

розкрадання державного, колективного або приватного майна з використанням посадового становища;

незаконне одержання матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг;

одержання кредитів, позичок, допомоги, придбання цінних паперів, нерухомості або Іншого майна з використанням пільг чи переваг, не передбачених законодавством, або на які особа не має права;

хабарництво;

здійснення безпосередньо та через посередників або під­ставних осіб підприємницької діяльності з використанням влади чи посадових повноважень, а також пов'язаних з ними можливостей;

сприяння з використанням посадового становища фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матері­альних або інших благ, пільг та інших переваг;

неправомірне втручання з використанням посадового ста­новища у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з мстою перешкоджання виконанню ними своїх повнова­жень чи домагання прийняття неправомірного рішення;

використання інформації, одержаної під час виконання по­садових обов'язків, у корисливих чи Інших особистих Ін­тересах, необгрунтована відмова у наданні відповідної інфор-

мації, або несвоєчасне її надання, або надання недостовірної чи неповної службової інформації;

надання необгрунтованих переваг фізичним або юридич­ним особам шляхом підготовки і прийняття нормативне-пра­вових актів чи управлінських рішень;

протегування з корисливих або інших особистих інтересів у призначенні на посаду особи, яка за діловими і професійни­ми якостями не мас переваг перед іншими кандидатами.

Корупційні діяння можуть бути вчинені також в інших формах, у тому числі в таких, що потребують додаткового ви­значення законодавством.

Боротьба з проявами корупції мас грунтуватися на поєд­нанні профілактичних, правоохоронних і репресивних заходів. При цьому пріоритет повинен надаватися профілактичним заходам загальносоціального І спеціального кримінологічного спрямування.

Заходи запобігання та протидії корупції поділяються на не­відкладні короткострокові, в тому числі надзвичайного харак­теру, довгострокові та постійного характеру.

Основною метою державної політики у галузі боротьби з корупцією є створення дійової системи запобігання і протидії корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, викриття корупційних діянь, обов'язкової відпові­дальності винних у їх вчиненні.

Суб'єкти боротьби з корупцією поділяються на такі основ­ні групи:

суб'єкти безпосередньої правоохоронної діяльності, в тому числі спеціально утворені для запобігання корупційним діян­ням, їх викриття і розслідування;

суб'єкти, які в межах виконання інших своїх функцій за­безпечують правоохоронні органи Інформацією, що містить відомості про корупційні діяння;

суб'єкти, діяльність яких спеціально або внаслідок вико­нання інших функцій спрямована на здійснення упереджу-вального та обмежувального впливу на соціальні передумови корупції, запобігання причинам та умовам, що безпосередньо сприяють коруцційним діянням;

суб'єкти, які здійснюють координацію боротьби з коруп­цією.

Відповідно до загальних положень і мети діяльність щодо боротьби з корупцією повинна здійснюватися на таких основ­них принципах:

демократизації управління суспільством, побудови та ор­ганізації державної влади і місцевого самоврядування, що за­безпечує оптимальну відкритість для населення діяльності посадових осіб;

верховенства права; , , . .......

пріоритету та захисту прав людини;

зміцнення доброчесності у відносинах державного апарату і службовців усіх категорій з населенням;

системності;

комплексності, що передбачає здійснення невідкладних короткострокових, довгострокових, постійних заходів еконо­мічного, соціально-політичного, організаційно-управлінсько­го, правового, соціально-психологічного та іншого характеру;

взаємодії владних структур з інститутами суспільства і на­селенням;

удосконалення порядку та нормативного регулювання ор­ганізації праці посадових осіб;

практичної спрямованості та радикальності заходів;

наукової обгрунтованості;

входження до міжнародної системи боротьби з корупцією та розвитку всебічного співробітництва з іноземними держа­вами.

Діяльність щодо боротьби з корупцією мас здійснюватись у таких напрямах:

запобігання соціальним передумовам корупції та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню корупційних діянь;

удосконалення законодавства про відповідальність за ко-рупційні правопорушення;

контроль та нагляд за виконанням законодавства у сфері боротьби з корупцією;

активізація діяльності державних органів щодо виявлення, розслідування, розгляду фактів корупційних діянь, притягнен­ня винних у їх вчиненні до відповідальності.